Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс). 6 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 18

Тема. Фінікійські міста-держави. Ізраїльсько-Іудейське царство.

Мета: познайомити учнів з історією фінікійських міст-держав та Ізраїльсько-Іудейського царства; визначати на карті місце розташування фінікійських міст-держав та ізраїльсько-іудейського царства; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни й поняття «колонія», «колонізація», «місто-держава», «Біблія», «пророки»; розвивати вміння аналізу історичних явищ; виховувати інтерес до минулого людства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, стінна карта «Країни Східного Середземномор'я в давнину», ілюстративні матеріали.

Основні терміни та поняття: колонія, колонізація, місто-держава, Біблія, пророки.

Основні дати: XII—VI ст. до н. е. — фінікійська колонізація узбережжя Середземного моря; кінець XI — початок X ст. до н. е. — утворення держави Ізраїль; 1000—928 рр. до н. е. — розквіт Давньоєврейського царства за правління Давида і Соломона.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою й основними завданнями уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

ВАРІАНТ 1

Дидактична гра «Хто останній — той перемагає»*

Учитель ставить парам гравців завдання за основними питаннями, розглянутими на минулому уроці.

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Чому в Єгипті розлиття річки Ніл вважалося уособленням доброго бога, а у Дворіччі обидві річки (особливо Тигр) вважалися злими богами?

2. Чому міф всесвітній потоп народився саме у Дворіччі?

3. Чи згодні ви з твердженням, що найважливішою ознакою держави є наявність писаних законів? Свою відповідь обґрунтуйте.

4. Що в законах Хаммурапі здається вам справедливим, а що — несправедливим?

5. Чому, на вашу думку, у законах Хаммурапі передбачалися тяжкі покарання?

* Правила проведення гри наведено в розробці уроку № 6.

6. Опишіть способи боротьби людей із несприятливими природними умовами в Єгипті та Південному Дворіччі. Що було спільного, а що відмінного в господарстві обох країн?

7. Порівняйте писемність жителів Південного Дворіччя з писемністю єгиптян. Що в них було спільного, а що відмінного?

8. На основі аналізу законів зробіть висновок про ставлення царя Хаммурапі до своїх підданих. Про кого турбувався Хаммурапі у своїх законах?

9. Поясніть значення слів «оренда», «орендна плата», «лихвар», «кабала».

10. Хаммурапі багато та успішно воював, але в передмові до своїх законів він вихвалявся не перемогами, а своєю справедливістю. Як ви вважаєте: він лукавив чи справді говорив те, що думав?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Якими були природні умови й географічні положення Єгипту та Дворіччя?

2. Що ви знаєте про Біблію?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дидактична гра «Чиста дошка»*

Дидактична гра сприятиме активізації уваги учнів під час розгляду нового матеріалу.

1. Природно-географічні умови Фінікії. Заняття населення

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості природно-географічних умов Фінікії та занять її населення. При цьому вони користуються також відповідною картою атласу.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Уже в глибоку давнину на східному узбережжі Середземного моря з’явилися поселення фінікійців. Їхня країна мала назву Фінікія. (Зараз на території, де була Стародавня Фінікія, розташована держава Ліван.) Місцевість, де перебувала Фінікія, не могла похвалитися ні великими річками, ні долинами з родючими ґрунтами. Також територія була мало придатна для полів і пасовищ. Проте розвивалося садівництво. Фінікійці займалися вирощуванням винограду та оливкових дерев. З оливок вони

* Умови гри наведено в розробці уроку № 9.

видавлювали духмяну олію, із винограду робили вино. Ці продукти фінікійці обмінювали на пшеницю. Ліванські гори славилися кедровими та дубовими лісами.

Завдяки сприятливому географічному розташуванню у Фінікії сходилися караванні та морські торговельні шляхи з Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. Минав час, і фінікійські поселення поступово перетворилися на багаті торговельні міста. На півночі перебувало місто, яке греки називали Бібл, по-фінікійськи Губл, що в перекладі означало «гора». Найбільше фінікійське місто греки називали Тір, що відповідало фінікійському Тсур — «скеля». Тір стояв на острові неподалік від берега та був майже неприступним для ворогів. Третє найбільше місто мало назву Сідон, що означало місце рибної ловлі. Розташування міст було пов’язано з основним заняттям фінікійців — мореплавством, риболовством, торгівлею.

Кожне фінікійське місто мало свого правителя — царя. Проте він залежав від ради вельмож і народних зборів. У Фінікії не було єдності. Фінікійський народ навіть не мав власної назви. Жителі називали себе за назвою міста, у якому проживали. Фінікійцями їх нарекли греки.

Далеко за межами країни були відомі вироби фінікійських ремісників. Високою майстерністю славилися ювеліри, ливарники, будівельники, ткачі, різьбярі по дереву та слоновій кістці. Також виробляли скло різноманітних сортів. Зі скла виготовляли різноманітні прикраси, флакончики для пахощів, які мали велику популярність.

Надзвичайно розвинулось у Фінікії вироблення пурпурової фарби, яку дуже цінували в країнах стародавнього світу. Вправні пірнальники опускалися на дно моря, щоб із ризиком для життя добути звідти дорогоцінні пурпурові черепашки. Із кожного молюска отримували краплину рідини, якою можна було фарбувати одяг у різні відтінки пурпурового кольору. Фарба була стійкою та не втрачала кольору протягом довгих років.

Цікаво знати

Одного разу фінікійський пастух пас череду овець недалеко від морського узбережжя. Його собака, знайшовши мушлю, розгриз морського молюска. Коли він повернувся до свого господаря, морда в нього була пофарбована в пурпуровий колір. Пастух подумав, що пес чимось поранився, і почав витирати шматком шерсті уявну кров, але ніякої рани не знайшов. Натомість шерсть набула чудового яскраво-червоного кольору.

Фінікійці в стародавні часи вважалися найкращими кораблебудівниками. Із кедра та дуба майстри будували швидкохідні кораблі.

Фінікійським купцям-мореплавцям удалося встановити зв’язки з багатьма країнами та народами. Серед їх основних товарів були тканини з Єгипту, вино із Сідона, олія з Тіра, мідь із Кіпру, кедр із Ліванських гір, сушена риба з фінікійських міст і навіть «живий товар» — раби.

Фінікійські купці в давнину зажили поганої слави людоловів. Коли їхній корабель стояв у гавані, вони хитрощами заманювали до себе людей, а потім продавали їх у рабство в інші країни. Якщо траплявся зручний момент, не гребували займатися й розбоєм. Іноді вони висаджувалися на берег і грабували беззахисні поселення, людей, захоплених зненацька.

Для налагодження постійних торговельних зв’язків із віддаленими землями фінікійські мореплавці стали засновувати свої поселення — колонії.

Так у XII—VI ст. до н. е. на узбережжі й островах Середземного моря поступово з’являються фінікійські колонії. Спочатку вони були на Кіпрі, у Північній Африці та на Піренейському півострові, а трохи згодом — у далекій Англії (Британії) та на західноафриканському узбережжі.

Однак освоєння далеких заморських територій рідко коли спричиняло встановлення над ними фінікійського панування. Колонії фінікійських міст переважно зберігали незалежність від Фінікії та лише підтримували з нею дружні зв’язки.

Найбільшою колонією міста Тір у Північній Африці стає Карфаген. Із часом він перетвориться на головне місто могутньої держави, яка встановить своє панування в Західному Середземномор’ї.

Збереглися відомості, що фінікійські купці-мореплавці в пошуках товарів і ринку збуту навіть здійснили подорож навколо Африки.

2. Фінікійський алфавіт

Розповідь учителя

Фінікійські купці вели жваву торгівлю, тому для зручності вони використовували торгові записи. Їх слід було робити швидко, а ієрогліфи та клинопис виявилися для цього надто складними. Фінікійці наслідували досвід єгиптян та вавилонян, у яких були знаки не тільки для слів, але й для окремих приголосних звуків. Наприкінці II тис. до н. е. у Фінікії винайшли алфавіт. Він мав 22 знаки, кожний із яких відповідав окремому приголосному звуку та був літерою. Голосні звуки на письмі пропускалися. Наприклад, слово «цар» записувалося літерами ПІР. Той, хто це читав, мусив сам здогадатися за змістом, що треба читати «шарру» («цар»). Писали фінікійці справа наліво (у нас — зліва направо). Літери нагадували зображення предметів, назви яких починалися із цих літер. Такий алфавіт був простішим і зручнішим за клинопис, тому він швидко поширився серед народів Близького Сходу, а згодом й інших країн.

Фінікійський алфавіт запозичили греки. Деяким знакам вони надали значення голосних і з часом змінили напрям письма (стали писати зліва направо). Багато грецьких літер зберегли фінікійські назви. Наприклад, «альфа» походить від фінікійського «алеф» — бик, «бета» — від фінікійського слова «бет» — дім. Від фінікійського та грецького алфавітів походять майже всі алфавіти світу, у тому числі й українська абетка.

3. Виникнення Ізраїлю та Іудеї

Розповідь учителя

Понад 3 тис. років тому до Палестини прийшли кочові племена ібрі — «зарічні люди». Так називали стародавніх євреїв, що належали до групи семітських народів. Вони витіснили звідти філістимлян, які населяли ці території. Із часом євреїв підкорили єгиптяни й насильно переселили до своєї країни, перетворивши на рабів. Там вони займалися будівництвом, ремеслом, були слугами в заможних єгиптян. У XII ст. до н. е. єгипетський фараон відпустив євреїв на батьківщину.

Вихід 600 тис. євреїв із Єгипту до Палестини, за переказами, очолив пророк Мойсей. Він був для них і вождем, і священиком, і суддею. За біблійною легендою, 40 років вів Мойсей свій народ у Палестину. За цей час змінилося три покоління — мудрий провідник чекав, доки помруть ті, хто був народжений рабом. На межі XI—X ст. до н. е. на півночі Палестини євреї утворили державу Ізраїль. За легендою, засновником і першим царем її був Саул (1020—1000 рр. до н. е.). У цей час на півдні Палестини виникла ще одна держава євреїв — Іудея.

Цікаво знати

За біблійною легендою, під час виходу євреїв із єгипетського полону сталося диво: води Червоного моря розступилися, і євреї перейшли на протилежний берег. Їхні переслідувачі, які за наказом фараона мали повернути їх, кинулися навздогін, але їх поглинуло море.

4. Ізраїльсько-Іудейське царство Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи основні події з історії Ізраїльсько-Іудейського царства та складаючи характеристики діяльності царів Давида й Соломона.

Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Після кривавих братовбивчих війн Ізраїль та Іудея об’єдналися — утворилася держава, відома в історії як Давньоєврейське царство. Вважають, що правителем новоствореної держави був Давид (1000—965 рр. до н. е.). Він народився у Віфлеємі. За однією з легенд, Давид був зброєносцем у Саула, за іншою — його зятем і полководцем. Прославився перемогою над могутнім воїном філістимлян Голіафом, яка закріпила за єврейським народом землі філістимлян у Палестині. Ставши царем, розбудував місто Єрусалим і проголосив його столицею держави.

Наприкінці свого життя він писав релігійні гімни-псалми та готувався до побудови найважливішого для євреїв храму — Єрусалимського, який став символом стійкості та єдності єврейського народу. Храм було побудовано за правління царя Соломона.

Правління Давидового сина — Соломона (965—928 рр. до н. е.) називають «золотим віком» Давньоєврейської держави. Його вважали мудрим правителем.

Біблійні легенди оповідають про справедливий суд Соломона. Одного разу до нього звернулися дві жінки, у яких народилося по хлопчику. Одна з них уві сні ненароком задавила дитя та вранці замінила його на живу дитину сусідки. Потім кожна з жінок стверджувала, що жива дитина — саме її син. Соломон наказав охоронцеві розрубати малюка й віддати по половині кожній матері. Одна із жінок погодилася на це, а інша вигукнула: «Краще віддайте дитину їй, тільки не вбивайте!». Саме вона й була матір’ю хлопчика.

Відтоді й пішов вислів «соломонове рішення», що означає мудре рішення.

Соломон розширив територію держави, захопивши сусідні землі, і поділив країну на 12 частин, кожна з яких протягом місяця утримувала царя та його найближче оточення. Цар збільшив податки та запровадив обов’язкові чотиримісячні роботи на будівництві, яке розгорнулося в країні.

Навколо Єрусалима, Мегіддо та інших міст були споруджені могутні захисні мури. У столиці збудували величний царський палац і храм богу Ягве. За правління Соломона Єрусалим став політичною та релігійною столицею євреїв. За його наказом було побудовано торговельний флот, кораблі якого зазвичай плавали разом із фінікійцями. За царювання Соломона зріс міжнародний авторитет його держави.

Особлива роль у Давньоєврейському царстві відводилася пророкам. Євреї часто потерпали від нападів ворогів, їхні землі захоплювали сильніші сусіди. У такі моменти дуже цінною була порада мудрої та досвідченої людини. Жили пророки, переважно вихідці з низів суспільства, при царському дворі та храмах. Вони виконували роль ясновидців і проповідників, пропагували покірність цареві, але іноді були активними учасниками палацових інтриг. Вважається, що одним із перших пророків був Мойсей, який вивів євреїв із Єгипту. Пророки написали перші п’ять книг Біблії. В іудаїзмі вони мають назву «Тора». Історія зберегла згадку про те, що в XI ст. до н. е. пророк Самуїл благословив на царювання Саула. У середині IX ст. до н. е. пророк Ілія перешкодив об’єднанню євреїв, фінікійців та сирійців в одну державу, бо таке об’єднання могло б привести до зникнення єврейської релігії та культури й злиття із цими народами. У VI ст. до н. е. пророк Ієремія закликав євреїв, що вже не мали власної держави, підкоритися волі вавилонян, щоб зберегти свої звичаї та традиції. Саме завдяки пророкам та їхній діяльності єврейський народ, який протягом багатьох століть зазнавав переслідувань із боку володарів Єгипту та держав Дворіччя, не був знищений.

Цікаво знати

Після смерті царя Соломона Давньоєврейська держава розпалася. У 722 р. до н. е. цар Саргон II установив владу Ассирії над землями євреїв і змусив їх сплачувати данину. Тоді ж було спалено 46 іудейських міст, а тисячі євреїв забрано в полон. Дивом можна вважати врятування Єрусалима. Місто не впало під ударами ворогів лише тому, що в таборі ассирійців почалася епідемія чуми.

На початку VI ст. до н. е. місто Єрусалим підкорив володар Ново-Вавилонського царства Навуходоносор II, який забрав євреїв у «вавилонський полон». Після завоювання Вавилона персами останні дозволили євреям повернутися на свої землі. Але землі євреїв, що так і не об’єдналися в єдину державу, пізніше, у 332 р. до н. е., захопив Александр Македонський. Згодом вони увійшли до складу Єгипетської держави. У 63 р. до н. е. землі євреїв стали римською провінцією. А після повстання євреїв проти римського панування римляни знищили Єрусалимський храм і розпорошили євреїв по всій території імперії.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ВАРІАНТ 1

Обговорення результатів дидактичної гри «Чиста дошка».

ВАРІАНТ 2

Бесіда за запитаннями

1. Де розташована Фінікія?

2. Назвіть головні міста Фінікії.

3. Якими були головні заняття жителів Фінікії?

4. Яка фінікійська колонія згодом установила панування в Західному Середземномор’ї?

5. Коли виникла перша єврейська держава? Хто був її першим правителем?

6. Ким була заснована єдина держава євреїв?

7. За якого правителя було зведено єрусалимський храм?

8. Чим уславився цар Соломон?

9. Що таке «Тора»?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель доручає учням самостійно визначити, відповідаючи по черзі, про що вони дізналися й чого навчилися на уроці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.

2. Творче завдання. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення за однією з тем.

1) Відкриття й винаходи фінікійців.

2) «Золотий вік» царя Соломона.