Історія української літератури ХІ–ХVIII ст.

Змістовий модуль 3. Творчість Г. С. Сковороди

Життя і творчість Г. С. Сковороди як підсумок і узагальнення епохи Бароко та цілого періоду давньої літератури. Традиції та новаторство Г. Сковороди як визначальна особливість його філософської системи та творчості. Особливість мови творів Г. Сковороди.

Г. Сковорода як підсумок епохи Бароко - аскетизм, інтелектуалізм, «книжність» мислення і письма, висота духу, спорідненість із духом «мандрівництва» («мандровані дяки»).

Г. Сковорода як предтеча нової української літератури - новий характер дидактизму, узагальнення зміни системи версифікації, чітке означення нових соціальних та особистісних тем і проблем у поезії.

Образ Бога у Г. Сковороди. Образи-символи на означення його суті.

Причини дворівневої оцінки тексту Біблії. Вчення про видиму і невидиму натуру («Книжечка, що називається Silenus Alciviadis, тобто Ікона Алківіадська» (Ізраїльський змій) (1776)).

Вчення про три світи. Особлива значимість світу символів - Біблії («Книжечка про читання Святого письма, названа Жінка Лотова. Діалог. Назва його - Потоп змінний» (1780)).

Особливості філософської системи Г. С. Сковороди. Суть «практичної філософії» Г. Сковороди. Пошук щастя людиною через пізнання самого себе і віднайдення сродної праці - квінтесенція барокового світогляду {«Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» (1761)). Д. Чижевський про філософію Г. Сковороди.

Роль притч у текстах філософських трактатів-діалогів. Трактат «Наркіс» (1767). Трансформація античного міфу. Розкриття суті складової «практичної філософії» - пізнання самого себе.

Літературна творчість Г. С. Сковороди.

Діалоги-притчі «Вдячний Еродій», «Убогий Жайворонок» (1787). Барокова антитеза як засіб втілення концепції двох натур. Типізовані образи-персонажі, їхня залежність від байкових традицій. Форми взаємодії жанрових моделей притчі та діалогу. Прагнення до філософсько-естетичного синтезу й ускладнення структури притч. Роль авторських реплік у них.

Збірка «Сад божественних пісень» (1750 - 1780-ті рр), її структура, характер взаємодії епіграфів і віршів. Використання алегорії Саду, її своєрідна інтерпретація.

І. Іваньо про алегорично-символічні тенденції творів Григорія Сковороди. Біблійні образи й мотиви у віршах, звернення до кантової форми. Соціально-етична проблематика в піснях 10-ій, 20-ій. Розширення ідейно-тематичного діапазону метафізичної лірики, перехід до ширших філософських узагальнень. Актуалізація традицій панегіричної поезії (пісні 25-27), переосмислення її жанрового змісту. Формування елементів пейзажної лірики, естетичні функції пейзажу в піснях 3-ій, 13-ій, 18-ій. Ритмомелодика й строфіка творів, оновлення ритмічних моделей, синтез традицій силабічного вірша та народної пісні. Новаторство Г. Сковороди як поета і теоретика поезії (чоловіча рима, перехресне римування etc.).

Твори, не включені до збірки, їхні жанрові різновиди, функціональне підпорядкування просвітительській меті. Латиномовні твори.

Харківський період життя Г. Сковороди.

Збірка Григорія Сковороди «Байки Харківські» (1759-1769), її генеза. Час і місце появи. Архітектоніка, джерела сюжетів. Персонажі байок. Образне втілення головних засад філософії Григорія Сковороди. Тематичні цикли творів. Філософські ремінісценції в байках. Місце Григорія Сковороди у становленні й розвитку української байки.

Філософсько-дидактична проза Григорія Сковороди в дослідженнях В. Ерна, Д. Багалія, Д. Чижевського, М. Редька, В. Шинкарука, І. Іваньо, О. Мишанича, Л. Ушкалова, В. Шевчука.

Г. С. Сковорода як художній образ української літератури ХІХ-ХХ ст. (Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Тичина).

Головні концепти творчості Г. Сковороди: «щастя людини», «Біблія», «натура».

Давня література (XI-XVIII ст.) як складова цілісного та безперервного процесу розвитку української літератури. Вироблення системи літературних жанрів. Специфіка взаємодії з фольклором. Роль книжної української літератури у суспільно-політичному та культурно-релігійному житті народу впродовж його розвитку.

Ідеї, теми та жанрові форми, що знайшли своє продовження у літературі нового часу.