Історія української літератури ХІ–ХVIII ст.

Семестр II

Змістовий модуль 1. Українська література доби Бароко XVII ст. Віршовані жанри. Поезія та драматургія

Бароко як художній стиль, світогляд та культурно-історична епоха.

Значення Бароко для української культури.

Бароко як концепт. Бароко як Текст.

Бароко як художній стиль, система світогляду, культурно-історична епоха та літературний напрям.

Історія дослідження Бароко. Бароко в європейському літературознавстві (Генріх Вельфлін, Вернер Вайсбах, Бенедетто Кроче). Особливості дослідження Бароко в Україні. Роль Д. Чижевського у становленні досліджень про українське Бароко («Український літературний барок: Нариси» (1941-1944 рр.). Роль мистецтвознавців у досліджений Бароко. Д. Степовик про бароко в іконописі. VI Міжнародний з’їзд славістів (Москва, 1958) та дискусія про Бароко в рамках його роботи. Етапність появи збірника «Українське літературне бароко» (1987). Сучасний стан дослідження українського Бароко.

Бароко як художній стиль.

Цілісність, настанова на гармонійну єдність зовнішньої форми та внутрішнього змісту (краса і масивність форми у поєднанні із глибиною змісту). Настанова на враження (уяви, почуттів, розуму), афективність. Бароковий концептизм. Специфіка барокової символіки (єдність різного типу символів - античних і біблійних, специфіка рослинної символіки). Універсальний та наскрізний символ Саду і його система. «Час» та «смерть» як ідеї, теми, художні образи барокової літератури. Образно-символічні засоби для їх вираження у різних жанрах літератури. Естетика потворного та трагічний гуманізм.

Бароко як система світогляду.

Формування механістичної картини світу. Вплив наукових знань з астрономії, фізики, механіки на зміну світогляду Нового часу: геліоцентрична концепція М. Коперніка і Г. Галілея, винайдення механічного годинника X. Гюйченса як революційна зміна усвідомлення плинності часу тощо. Трансформація Ренесансної ідеї про людину - вінця Всесвіту - в ідею потреби особистої відповідальності людини за свою долю і перед Богом. Формування буржуазних відносин та нової системи морально-етичних цінностей.

Бароко як культурно-історична епоха.

Реалізація ренесансних ідей в українському бароко - культ розуму, книжності, наукових знань. Людина - осердя суперечностей внутрішніх і зовнішніх, духовних і матеріальних. Memento morі (пам’ятай про смерть) та tempus fugit (час летить) - ідейно-ціннісні основи доби. Універсалізм Бароко. Контрастність (прекрасне - потворне, життя - смерть, небесне - земне тощо) як світоглядна та естетична категорія Бароко. Раціоналізм та ірраціоналізм. Феномен карнавалу як прояв десакралізації та демократизації життя людини.

Бароко та національно-культурне і суспільно-політичне становлення України. Національно-визвольна війна 1648-1654 рр. та Руїна - тема та ідейна основа літератури епохи. Формування нового соціального стану - козацтва як головного замовника та споживача мистецької продукції (архітектура, портретний живопис, музика, література, одяг, предмети вжитку тощо).

Роль нової системи освіти у розвитку барокового мистецтва.

Література українського Бароко.

Віршована література. Релігійно-філософська та метафізична поезія.

Періодизація літературного процесу.

Єдність традицій (києворуської, латиномовної літератури) та новаторства у XVII-XVIII ст.ст.

Жанрово-стильові особливості української літератури ХVІІ-ХVІІІ ст. Формування нової жанрово-видової системи літератури. Бароко «високе», «середнє» та «низьке» (низове). Особливості мови та стилістики.

Поезія як головний різновид літератури Бароко. Жанрово-тематичне розмаїття.

«Поетики» та «Риторики» - початки теоретичних узагальнень та засвоєння класичних традицій у царині літературознавства. «Риторика», «Поетика» Феофана Прокоповича (1706). «Поетика (Сад поетичний)» Митрофана Довгалевського (1736). Становлення та розвиток версифікаційної системи української поезії ХVІІ-ХVІІІ ст.ст.

Віршована література

Релігійно-філософська (метафізична) поезія

Традиції богослужбової поезії Києворуської доби у Бароко. Особливості дидактизму (віронавчання) в поезії. Понятійне та жанрове розмежування духовної, релігійної, метафізичної поезії.

Жанрова диференціація релігійно-філософської поезії: молитовні, панегіричні, напучувальні вірші, різдвяні орації-коляди, вірші про смерть, епітафії, дескриптивні вірші. Кант та специфічний жанр книжної релігійної поезії. Особистісно-суб’єктивне начало. Образ Бога. Специфіка діалогу людини та Бога. Зв’язок з релігійною обрядовістю, використання євангельських та агіографічних сюжетів.

Віталій та його збірка «Діоптра» (1612). Анонімні вірші. Ідейно-тематична та особистісна специфіка поезій Даміана Наливайка. Образ часу у поезії «Просьба чительникова о час».

Кирило Транквіліон-Ставровецький - церковний діяч та письменник. Особливості поєднання релігійного та ренесансного світогляду у його творчості. Збірка «Перло многоцінне» (1646). Жанрова та композиційна специфіка збірки. Особа автора. Особливість поетики (символіка, образні контрасти тощо). «Лікарства» як прояв морально-етичного дидактизму. Ідея memento mori (пам’ятай про смерть) та сенсу земного життя людини.

Мелетій Смотрицький. «Лямент у світа убогих на жалосноє преставленіє святолюбивого а в обої добродєтєлі багатого мужа в Возі велебного господина отця Леонтіа Карповича...». Особливість жанру «Ляментів» та композиції твору. Прийом діалогу померлого із живими як типовий для барокового універсалізму. Образно-символічні засоби на означення швидкоплинності земного життя.

Іван Величковський. Збірка «Зегар целый и полузегарик» (1690). Жанрові особливості розкриття образу Ісуса Христа та Богоматері. Моральні максими у віршах. Ідея швидкоплинності часу земного життя людини та способи його символічного вираження.

«Богогласник» (1790) - популярна рукописна збірка духовної поезії та її місце в українському літературному процесі.

Релігійно-філософська поезія як предтеча філософської та медитативної лірики в українській літературі нового часу.

Панегірична поезія. Панегірики релігійні та світські

Панегіризм як прояв рефлексії античної гімнографії, середньовічних псалмів та акафістів і ренесансних епіграм. Панегірики як естетична мода Бароко.

Жанрові різновиди панегіриків: епіграми, епітафіони, «вдячності», цикли «вінців».

Олександр Митура «Візерунок цнот... Єлисея Плетинецького» (1618) - особливість представлення та уславлення релігійного діяча.

Касіян Сакович. «Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича-Сагайдачного, гетьмана войска його королевської милості запорозького, зложонії през інока Касіана Саковича...» (1622). Посмертний панегірик. Образ Гетьмана та Війська запорозького. Гетьман Сагайдачний як тип героя барокової доби у книжній літературі. Єдність античної та біблійної символіки.

Димитрій Туптало. Церковний та культурний діяч. Жанрове розмаїття творчості письменника. «Вінці». Молитовні та похвальні вірші. Образ Ісуса Христа, Богоматері. Символічне значення жанрової форми «вінців».

Софроній Почаський. «Євхаристиріон, альбо вдячносте» (1632). Прижиттєвий панегірик. Композиція Вдячності. Образ Петра Могили як науковця, книжника нового часу. Особливість античної символіки.

Варлаам Ясинський. «Три вьнца молитвенные» - зразок етикетного панегіризму. Трансформація релігійних образів та сюжетів. Особливість барокового панегіричного красномовства.

Курйозна та зорова поезія

Курйозна поезія як «візитівка» барокової літератури. Курйоз як вияв єдності культу розуму, настанови на «враження», гри та контрастності.

Іван Величковський - теоретик і практик курйозного віршування. Збірка «Млеко» (1691). Причини появи збірки в аргументації автора. Різновиди курйозних віршів. Особливості тематики. Курйозні вірші І. Величковського як різновид панегіричного віршування.

Специфіка зорової поезії. Її традиції в сучасній літературі.

Історична (громадсько-політична) поезія

Суспільно-політичні, військові події, що зумовили тематику історичних віршів. Історичні факти та художнє узагальнення у поезії. Особливості змалювання перебігу воєнних дій. Образ Богдана Хмельницького. Апологія козацтва. Ідейні особливості та суспільно-політичні акценти у поезії XVII та XVIII ст. Пацифістські мотиви у віршах XVIII ст.

Синтез народної (фольклорної) і книжної традиції. Поетична інтерпретація історії козацтва у творах Семена Дівовича «Разговор Великороссии с Малороссией» (1762), Іоанна «Героїчні стихи о славних воєнних дійствиях військ запорозьких» (1764).

Анонімні вірші про визвольну війну 1648-1654 рр. Особливість мови та образних засобів.

Олександр Бачинський-Яскольд «Чигирин» як зразок козацького панегірика гетьману Івану Самойловичу. Ремінісценції з античної міфології, історії Русі, історії України. Образно-символічна система.

Історична тема у поезії як одна з провідних у різних культурно-історичних епохах. Особливості та причини актуалізації різних історичних періодів у певний час. Тема національно-визвольної війни 1648-54 рр. та часи Руїни у літературі 90-х років XX ст.

Лірична поезія (поезія індивідуального життя людини)

Поява ліричного індивідуального начала у поезії. Жанр «Пісні свіцької (світової)».Високе, середнє та низове Бароко у ліричній поезії. Особливості використання античної та фольклорної образності. Жанрове розмаїття (пісня, епіграма, вірш тощо).

Тема любовних почуттів та симпатій у поезії. Етикетна, гумористична, сороміцька любовна поезія (аноніми ХVIIVIII ст., вірші Симона Зиморовича зі збірки «Роксолани, або Руські панни», Бартоломея Зиморовича зі збірки «Селянки, нові руські», Феофана Прокоповича, Василя Довговича).

Поезія про недолю людини. Поезія про любовні переживання, любовну тугу. Образ «сироти» та «злих (чужих) людей» у поезії як прояв суспільної несправедливості «цього світу». Художні засоби передачі драматичних почуттів ліричних героїв. Образи природи. Особливості мови творів, (аноніми ХVІІ-ХVІІІ ст., «Пісні руські» зі збірника бібліотеки Чарторийських, вірші Івана Пашковського, Захара Дзюбаревича, Семена Климовського).

Специфіка образу жінки у поезії. Соціальні та релігійні мотиви у змалюванні образу жінки. Жіночі образи як прояв десекуляризації літератури (Лазар Баранович із збірки «Аполлонова лютня», Данило Братковський із збірки «Світ, розглянений по частинах», Климентій Зіновіїв).

Специфіка побутування ліричної поезії (поезія індивідуального життя людини). Становлення поезії почуттів та романсові тенденції у ній. Розвиток лірики у літературі XIX та XX століть.

Бурлескно-травестійна поезія

Засоби бурлеску та травестії як прояв «низового» Бароко. «Низове» Бароко як чинник дисекуляризації та демократизації української літератури. Творчість «мандрованих дяків» та їх роль у становленні нової літератури. Бурлескування і травестування образів та сюжетів християнської історії. Соціальні мотиви у творчості «мандрованих дяків». Народна розмовна мова як засіб бурлеску та чинник демократизації книжної літератури

Тематика віршів-орацій та віршів-травестій. Гумористичні образи та персонажі. Специфіка гумористичного зображення образів священнослужителів (дяків та інших). Гумористично-сатиричні образи школярів та студентів, освіти в цілому.

Анонімні сатирично-гумористичні віршовані оповідання: «Пекельний Марко», «Доказательство Хама Даніеля Кукси потомственного», «Сатира на слобожан», «Плач київський монахів», «Отець Негребецький». Особливості засобів сатири. Гострота та актуальність порушуваних проблем.

«Лямент о пригоді нещасной мещан острозьких» М. Н. (1636) - особливості зображення актуальних суспільних процесів.

Звернення до бурлеску та травестії у межові періоди розвитку суспільного життя та розвитку культури. «БУ-БА-БУ» 90-х рр. XX ст. - продовження традиції XVIII ст. та індикатор змін у житті і літературі.

Драматургія ХVIIVIII ст. - новий етап розвитку української книжної літератури.

Етапи розвитку драматургії. Обрядове дійство, народна драма - як передумова розвитку драматургії XVIII ст. Драматургія в системі культури, мистецтва та освіти доби Бароко.

Система драматургії ХVIIVIII ст: шкільна драма та її жанрові різновиди, інтермедія, вертеп. Етапи становлення драматургії: декламації, діалоги, драма-містерія та шкільна драма, інтермедії. Витоки шкільної драми: освітньо-навчальна система єзуїтських шкіл та містеріальні дійства на міських майданах. Обумовленість інтересу до драматичних вистав бароковим світоглядом та стилем. Роль античної теорії та практики драми у становленні драматургії українського Бароко. Питання взаємовпливу народної на вченої (книжної) культури у розвитку драматургії ХVIIVIIІ ст.

Початки драматургії. «Трагедія руська» - найдавніша друкована українська драма.

Шкільна драма у Києво-Могилянській Академії. Автура та виконавці шкільних драм.

Жанрово-тематична система шкільної драматургії. Містерія як типовий драматичний жанр. Специфіка опрацювання євангельських сюжетів. Самобутність жанрового змісту анонімної драми «Слово про збурення пекла» (др. пол. XVII ст.). Типізація персонажів (Ад, Люципер, Христос, Соломон). Апокрифічна основа сюжету. Погляд І. Франка на п’єсу.

Різновиди містерій - різдвяна і пасхальна. (Димитрій Туптало «Комедія на день Рождества Христова» (1702), анонім «Торжество естества чоловічеського» (1706)).

Міракль як драматичний жанр. Зв’язок із агіографічною та народною традицією. Особливість опрацювання агіографічного сюжету. Драма «Олексій чоловікБожий»(1613).

Митрофан Довгалевський «Коміческое действие» (1736), «Властолюбивий образ» (1737). Настанова на притчеву композицію. Алегоричність персонажів. Вірші у драмі. М. Довгалевський як теоретик і практик драми (курс поетики «Сад поетичний» (1736- 1737)).

Історична драма

Феофан Прокопович. Життєвий, науковий і творчий шлях. Підручники з «Поетики» та «Риторики». Роль Ф. Прокоповича у реформуванні барокової драми. Вихід драми за рамки усталених жанрово-тематичних принципів. П’єса «Владимир» (1705). Літописна основа, оригінальність інтерпретації історичного сюжету. Історичні, алегоричні та символічні персонажі. Символізація образу Володимира Хрестителя та актуальність його інтерпретації тогочасним суспільно-політичним процесам. Особливості композиції. Втілення античних принципів драми.

П’єса «Милість Божа» (1728) Івана Неруновича - перший драматичний твір з історії України. Проблема авторства, зумовленість історичними обставинами. Принцип барокового універсалізму в композиції твору. Ідея твору та головний персонаж. Образ Богдана Хмельницького у контексті літературної концепції апології козацтва XVII-XVIII ст. Роль монологів. Символічні образи та персонажі.

Драма-мораліте як драматичний жанр. Роль алегоричних образів. Морально-дидактична настанова сюжетів. Георгій Кониський «Воскресіння мертвих» (1747) - типовий зразок драми-мораліте. Символічний образ Хлібороба. Соціальні мотиви у драмі.

Інтермедії. Закоріненість у традиції народної сміхової культури. Розвиток жанру від доповнень до шкільної драми до самостійного жанру. Інтермедії як чинник демократизації літератури. Особливості мови творів. Система персонажів, особливості типізації. Соціальна орієнтація інтермедій. Зв’язок інтермедій з карнавальною культурою. Засоби комізму ситуацій та персонажів.

Місце інтермедій в історії українського театру, їх генетичний зв’язок з реалістичною комедією та театром.

Інтермедії Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського.

Вертеп як синтез народної та книжної (високої, вченої) культури. Символічна структура вертепу у контексті барокового світогляду. Специфіка використання містеріальних та інтермедійних образів і сюжетів. Канонічність сюжету верхнього поверху і динамізм нижнього. Система персонажів нижнього поверху - як соціальна типізація дійсності. Соціальні мотиви у сюжетах нижнього поверху. Роль вертепу у культурному та суспільному житті XIX та XX ст.

Роль драматургії XVIII ст. у становленні українського театру XIX століття.

Дослідження української драматургії XVII-XVIII ст. - В. Рєзанов. Збірник «Українська драма». Літературознавство останніх десятиліть: М. Сулима, В. Шевчук про драматургію.

Особа і творчість Лазаря Барановича в українській культурі.

Димитрій Туптало - універсальна барокова особистість української культури.

Книжна література і усна народна творчість ХVІІ-ХVІІІ ст.: особливості взаємодії

Образно-символічна система української барокової віршованої літератури.