Історія української літератури ХІ–ХVIII ст.

Від автора

Пропонована програма навчального курсу є компонентом широкої програми Історії української літератури, яка вивчається в Інституті філології КНУ ім. Т. Шевченка впродовж чотирьох років. Програма розрахована на студентів спеціальності «Літературна творчість; українська мова і література».

За основу взято програму вивчення історії української літератури, розроблену на кафедрі історії української літератури та шевченкознавства: Історія української літератури Х-ХVIII ст. (упорядн. Усатенко Г. О., Сліпушко О.М.).

Курс історії української літератури для філологів відділення «Літературна творчість» є однією з базових навчальних дисциплін. Засвоєння спадщини з XI по ХVIII ст. є фундаментальним:

- для подальшого розуміння розвитку української літератури;

для формування самоусвідомлення і самототожності українських філологів, зокрема - майбутніх письменників і літературознавців.

Знання давньої української літератури забезпечує глибинне розуміння та осмислення студентами творів літератури ХІХ-ХХІ ст., наповненої концептами, ідеями, символами та інтертекстуальними складниками епох Середньовіччя та Бароко.

Історія літератури як наукова дисципліна проходить нині в Україні та поза її межами шлях оновлення підходів до осмислення. І у контексті застосування сучасного методологічного інструментарію (герменевтика, рецептивна естетика, когнітологія та інші), і у контексті формування нових наративних стратегій у розповіді про історію літератури, і в часі загального переосмислення історії та етнічної й національної тожсамості в ньому. Адже історія літератури як наукова дисципліна має ключову специфіку поряд з іншими напрямками філології (наприклад, теорії літератури, компаративістики, текстознавства та інших) у тому, що не може бути раз і назавжди написаною, а перебуває у стані постійного оновлення й переосмислення кожним поколінням з огляду на запит часу, суспільний та культурний контекст, мету написання, підходів до відбору та інтерпретації творів тощо. Увага до історії літератур протягом останніх десятиліть зумовлена як іманентними процесами в літературознавстві - ширше філології, так і сучасними соціокультурними процесами глобалізації, посиленого процесу міжкультурних комунікацій та, відповідно, уваги до етнонацільнальної ідентичності.

Відтак, особлива значимість історії літератури як філологічної дисципліни загалом, а давнього періоду зокрема, у тому, що вона має здатність виражати тісний зв’язок між минулим і сьогоденням; сприяє формуванню сприйняття студентами і минулого, і сучасного; відображає сьогоденні турботи і підтримує чи корегує особистісні наміри.

Автор пропонованого навчального курсу історії української літератури визначає для себе засади, на основі яких відбувається добір авторів та творів ХІ-ХVІІІ ст.

Перш за все - навчальне спрямування. Автор свідома того, що навчальний курс історії літератури та специфіка його викладання/вивчення суттєво відрізняється від академічного курсу історії української літератури і передбачає осягнення головних тенденцій літературного процесу та тих творів, що посутньо визначали літературний процес у його динамічному розвитку.

По-друге, фахова філологічна спрямованість. Послуговуючись варіантами цілей історії літератури американського літературознавця Девіда Перкінса, визначаємо для себе ключову: «справити через відбір, інтерпретацію та оцінювання літературного минулого вплив на сьогодення, а наслідок цього - і на літературу». Це тим більше актуально, коли навчальна програма звернена до студентів спеціальності «Літературна творчість; українська мова і література», які завтра стануть активними учасниками українського літературного процесу. Широкий спектр образів, сюжетів, смислів літератури ХІ-ХVІІІ ст. збагачує сучасного письменника та літературознавця.

По-третє, виховна, етно- і соціо-культурна місія. Художня література загалом, і давнього періоду зокрема, як відомо, посутньо формує почуття національної спільноти та місця в історії, - описуючи спільне минуле, зміцнює почуття неподільності сьогодні. Нині, в час утвердження української держави та єдиної української нації, особливо значимо через літературу формувати єдність у сприйнятті минулого для спільності у сучасному.

Відтак визначаємо такі завдання курсу:

Формувати розуміння студентами українського літературного процесу як неперервної цілісності від часу становлення системи книжної літератури до сучасності на жанрово-тематичних, образно-художніх, стильових та ідейних рівнях розвитку з урахуванням культурно-естетичних та суспільно-історичних чинників і трансформацій;

Формувати усвідомлення української літератури як складової частини національної культури в процесі творення національної ідентичності, з урахуванням нинішніх реалій полікультурності та різнорівневих культурних комунікацій;

Сприяти оволодінню студентами компетенціями знання щодо історико-літературного процесу та сучасного аналізу твору мистецтва давнього періоду як специфічної художньо-естетичної системи.

Курс історії української літератури, зокрема періоду ХІ-ХVIII ст., є традиційним для студентів Інституту філології. Відомими й значимими для сучасних філологів є напрацювання вчених Київського університету і у час розквіту історико-літературознавчої науки в XIX ст. (проф. М. Максимович, проф. М. Дашкевич, акад. В. Перетц, проф. В. Антонович, акад. М. Грушевський та низка інших), і в XX ст. з питань історії літератури та методики її викладання (С. Маслов, М. Зеров, П. Филипович, а згодом М. Гудзій, проф. М. Грицай, проф. К. Микитась, доц. Ф. Шолом, проф. В. Яременко та ін.).

Поряд з цим, сучасним студентам варто бути ознайомленими як з різними поглядами на історію літератури як наукову дисципліну, так і з новітніми підходами в медієвістиці: працями європейських та американських вчених у галузі літературознавства, філософії, історії та філософії культури (Г. Г.-Г. Гадамера, М. Гайдегера, Ж. Ле Гоффа, А. Гуревича, Р. Е. Курціуса П. Рікера, Н. ФраяГ. Р. Яусса та низки інших). Праці названих та інших вчених активно представлені у навчальному курсі.

Методологічні основи курсу

Історію української літератури ХІ-ХVIII ст. розглядаємо, спираючись на кілька засадничих міркувань.

По-перше, це розуміння історії літератури як історії писаних пам’яток і творів, що існують як історико-культурний факт. Такий підхід зумовлює чітке розмежування систем народної творчості (фольклору) та авторської літератури, кожна з яких розвивається та існує за властивими їй особливостями. Питання щодо гіпотетичних пам’яток (наприклад, Велесова Книга) - беруться до уваги у контексті літературознавчої та історико-культурологічної дискусії.

По-друге. Твори давньої літератури мають одну з головних ознак - синкретизм. Відтак, вивчення творів, визначених програмою Інституту філології, мусить мати також риси цілісності контексту появи та функціонування твору в часі. Таким чином ми не можемо оминути особливо значимі суспільно-політичні події, життя церкви, релігійний світогляд та культурний процес, який включає в себе і живопис (чи іконопис), і архітектуру, а також освіту, книгодрукування тощо. Все це в комплексі визначає зміст, ідеї, поетику творів, що постають як синкретична цілісність та виражають дух свого часу, а історія літератури постає як складова історії нації.

По-третє. Враховуючи напрацювання літературознавців минулого та набуток уведених в обіг джерел давньої літератури, з’являється можливість застосування сучасних міждисциплінарних підходів для осмислення творів ХІ-ХVІІІ ст.: герменевтичних, рецептивної естетики, когнітивної поетики. На часі потреба актуальної цілісної інтерпретації творів минулого. А цьому можуть прислужитися елементи когнітивного літературознавства (зокрема концептний підхід) та літературознавчої герменевтики.

По-четверте. Література означеного періоду розвивалася вісім століть і пройшла тривалий шлях трансформацій. Нині актуальним є питання творення української ідентичності, національної тожсамості на межі між Сходом та Заходом, між православним Константинополем і католицьким Римом. Відтак історія української літератури ХІ-ХVІІІ ст. твориться на цій межі і сприймаємо ми її, творячи нову ідентичність XXI ст. також на межі.

У цьому контексті важливо закцентувати на тому, що українська література ХІ-ХVІІІ ст. мала дві головні ідейно-естетичні домінанти:

• XI-XIV ст. - Візантія та її східний православний контекст культури; і

• ХVVІ ст. - з виразною зорієнтованістю на Європейський контекст, католицької Західної культури; та

• ХVІІ-ХVІІІ ст., які сформували особливий синтез цих двох ідейно-естетичних начал.

Така специфіка літературного процесу потребує посиленої уваги до міжлітературних комунікацій.

По-п’яте. Зосереджуємо увагу на питанні періодизації української літератури ХІ-ХVІІІ ст. як методологічній проблемі курсу. Оскільки це питання враховує і традиційний для українського літературознавства підхід - періодизацію за «культурно-історичними епохами» (за Д. Чижевським), і акцентує увагу на специфіці власне українського розвитку літератури, і керується підходами сучасної європейської медієвістики.

Відтак, пропонується вивчення історії української літератури ХІ-ХVІІІ ст. за таким принципом:

Українська література доби Средньовіччя (XI—XVI ст.)

- Раннє Середньовіччя (Києво-Руська доба) - XI ст.

- Високе Середньовіччя (Києво-Руська доба) - XII - перша половина ХIIІ ст.

- Пізнє Середньовіччя (Литовсько-Польська доба) - друга половина ХIIIV ст.

Українська література доби Бароко (XVII—XVIII ст.)

- XVII ст.

- XVIII ст.

Подібний підхід застосовується нині українськими вченими (зокрема, П. Білоусом навчальному посібнику з Історії української літератури ХІ-ХVIII ст. (2010): Середньовічний період: XI - середина XVI ст. та Бароковий період: др. пол. XVI ст. - XVIII ст.); «...українське середньовіччя тривало до Григорія Сковороди включно» (Б. Криса та автори проекту Львівська медієвістика (2007) ) та інші.

Запропонована періодизація враховує сучасні позиції щодо «довгого Середньовіччя» французького медієвіста Ж. Ле Гоффа (Середьовіччя між античністю та Промисловою революцією др. пол XVIII ст. (2007)); німецького історика літератури Е. Р. Курціуса (Середьовіччя між античністю та новітнім часом (2007)), та специфіку хвиль розвитку української культури й літератури з її піками у ХІІ-ХІII та ХVIIVIII ст.ст.

За основу розгляду історико-літературного процесу береться триєдиний принцип: жанрово-тематичний - персональний (твір чи автор) - концептний.

Жанрово-тематичний принцип свідомо продовжує традиційний для історій української літератури (М. Грушевського, М. Возняка, Д. Чижевського, 8-томної Історії української літератури (1967 р.) за ред. Є. Кирилюка) підхід до систематизації та диференціації творів давньої літератури. Хоч автор свідома сучасної кризи жанрології та пошуку нових підходів до каталогізації жанрів, визначення їх в парадигмі комунікативної естетики (М. Бахтін, Ж.-М. Шеффер, О. Зирянов, Т. Бовсунівська та інші).

Однак твори давнього періоду позначені синкретизмом, над ними часто тяжіє авторитет канону використання жанру (проповідь чи агіографічний твір), та шлях трансформацій і становлення оригінального стилю є динамічним. Вони потребують особливих методів аналізу в сучасній системі когнітивної теорії жанру, а ці методи перебувають на етапі формування.

Навчальна програма потребує виважених та усталених підходів. Тому ми вдаємося до традиційного жанрово-тематичного принципу, хоч принагідно вказуватимемо сучасні ідеї та підходи до жанрової диференціації.

Персональний - уможливлює ідентифікацію й виокремлення з-поміж масиву авторів та творів (часто анонімних) тих, які стали явищами духовної, інтелектуальної та естетичної культури; справили особливий вплив на українську історію літератури та національне самоусвідомлення.

Концептний - як принцип цілісної інтерпретації, за висловом Т. Бовсунівської «виструнчує категорії аналізу за спалахами живої людської думки». Концепт є основою когнітивістики - сучасної науки, яка досліджує найбільш загальні принципи, які керують ментальними процесами. Концепт виражається в мові словом (мовним знаком), а в художній літературі концептом-образом, як елементом поетичної мови. Низка дослідників (Т. Вільчинська, В. Кононенко, О. Селіванова, Н. Слухай, О. Снитко), досліджуючи питання етнокультурного лінгвоконцепту та когнітивної поетики загалом, констатує, що концепт має синкретичні ознаки і відображає «внутрішню форму слова-номінанта», узагальнює знання про світ на рівні свідомості, та зовнішню - «синтезує індивідуально-авторське бачення з традицією національного вживання» (Т. Вільчинська).

У результаті засвоєння дисципліни студенти повинні:

• вільно володіти матеріалом з курсу історії літератури ХІ-ХVІІІ ст.:

- знати зміст творів, визначених програмою;

- знати літературознавчі праці, передбачені для обов’язкового вивчення;

• уміти застосовувати знання літературознавчих праць при аналізі творів;

• уміти аналізувати твори ХІ-ХVIII ст., беручи до уваги жанрово-стильову, ідено-тематичну специфіку текстів;

• знати головні концепти епох та концепти-образи літературних творів, зазначених у програмі, і вміти розкривати їх смисли та розуміти структуру.

Окрім того, студент мусить оволодіти компетенціями:

• розкривати суть будь-якого питання з тих, які розглядалися під час лекційних та семінарських занять, не лише викладати засвоєний матеріал, а й здійснювати його аналіз, обстоювати власну точку зору на дискусійні світоглядні проблеми;

• працювати з першоджерелами;

• формувати та обґрунтовувати власну позицію щодо актуального прочитання творів давнього періоду.

У бібліографії, що подається до кожного семінарського заняття та до завдань для самостійної роботи, визначено головні й обов’язкові для прочитання та ознайомлення монографії, статті, посібники. Автор програми намагалася добирати бібліографічні рекомендації таким чином, аби студенти ознайомилися і з класичним літературознавством, і з розвідками та дослідженнями останнього часу. Літературно-критичні й текстові джерела подаються за доступними для користування виданнями.

Значна увага та обсяг часу приділяється самостійній роботі студентів. У програмі визначено завдання й критерії оцінювання даних робіт.

Кредитно-модульна система оцінювання знань та вмінь студентів.

Курс історії української літератури ХІ-ХVІІІ ст. для спеціальності «Літературна творчість; українська мова та література» має:

Лекційні години - 68 год.

Практичні заняття - 68 год.

Самостійна робота - 188 год.

Всього кредитів: 5 кредитів (І семестр); 4 кредити (II семестр).

Форми контролю: залік - I семестр; іспит - II семестр.

Дисципліна структурована на 3 змістові модулі у кожному семестрі та підсумковий у формі заліку (І семестр) та у формі іспиту (II семестр).

I семестр

Змістовий модуль 1 - «Українська література доби Середньовіччя ХІ-ХIX ст.», включає в себе 22 год. лекційних та 20 годин семінарських занять;

Змістовий модуль 2 - «Українська література доби Середньовіччя ХVVI ст.», включає в себе 8 год. лекційних та 8 годин семінарських занять;

Змістовий модуль 3 - «Українські полемічно-публіцистичні твори кінця XVI - початку ХVII ст.», включає в себе 4 год. лекційних та 6 год. семінарських занять.

II семестр

Змістовий модуль 1 - «Українська література доби Бароко XVII ст. Віршовані жанри. Поезія та драматургія», включає в себе 10 год. лекційних та 8 год. семінарських занять;

Змістовий модуль 2 - «Українська література доби Бароко ХVIII ст. Прозові жанри. Історіографія, проповідництво, паломницька проза, Поетики і Риторики», включає в себе 6 год. лекційних та 6 год. семінарських занять;

Змістовий модуль 3 - «Творчість Г. С. Сковороди», включає в себе 2 год. лекційних та 4 год. семінарських занять.

Контроль знань

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

Оцінювання за формами контролю:

поточний контроль - експрес-контроль на лекціях, модульні контрольні роботи, оцінка виступів на семінарських (практичних) заняттях, оцінка самостійної роботи студентів;

- підсумковий контроль - підсумкова модульна контрольна робота; семестровий контроль - іспит у письмовій формі.

Курс - 1 Семестр 1-2

Оцінювання за формами контролю:

КМ №1 Усна розгорнута відповідь на практичних заняттях - 1 бал (за кожне заняття) - всього 18 балів за семестр

КМ №2 Самостійна робота - 10 балів .

КМ №3 Тести/колоквіум - 4 бали (3 тестові роботи за модулем) - всього 12 балів.

КМ №4 Участь у дискусіях - 0,5 бала за заняття - всього 9 балів.

КМ №5 Робота над змістом творів (читацький щоденник) - 4 бали.

КМ №6 Заохочення за присутність на заняттях - 0, 2 бала (за кожне заняття) - всього 3,6 за семестр.

КМ №7. Творча робота: написання художніх творів - 3,4 бали.

Підсумковий контроль у формі заліку (І семестр) - 40 балів. Підсумковий контроль у формі іспиту (II семестр) - 40 балів.

Шкала оцінювання

У балах

Шкала університету

За шкалою ЕСТS

90-100

відмінно (5)

А - відмінно

85-89

добре(4)

В - добре (дуже добре)

75-84

 

С - добре

65-74

задовільно (3)

D - задовільно

60-64

 

Е - задовільно (достатньо)

1-59

незадовільно (2)

FХ - незадовільно з можливістю повторно здавати

«Історія української літератури ХІ-ХVIII ст.»

І-ІІ семестр

 

Усна розгорнута відповідь на практичних заняттях

Самостійна робота

Тестова модульна робота/Колоквіум

Творча робота

Участь у дискусіях

Робота над змістом творів (читацький щоденник)

Заохочення за присутність на заняттях

Залік

Бали

Змістовий

модуль

1

6

6

4

1,2

3

2

1,2

 

20

Змістовий

модуль

2

6

2

4

1,1

3

1

1,2

 

20

Змістовий

модуль

3

6

2

4

1,1

3

1

1,2

 

20

Усього

18

10

12

3,4

9

4

3,6

40

100

Тематичний план лекційних та семінарських занять.

Семестр І.

Змістовий модуль 1. Українська література доби Середньовіччя ХІ-ХIV ст.

 

Тема навчального курсу

Години лекційні

Години практичних занять

Самостійна робота

Усього

1.

Предмет вивчення курсу історії української літератури XI XVIII ст. Сучасні напрямки дослідження.

1

0

6

2

 

Понятійний апарат наукової дисципліни та навчального курсу.

1

0

4

2

2.

Середньовіччя як культурно-історична епоха. Період Руського Середньовіччя. Проблеми періодизації XI XIV ст. Головні риси епохи.

1

0

4

2

 

Візантія як ідейно-стильова домінанта Києворуського періоду.

1

0

6

2

3.

Формування системи книжної літератури в період Руського Середньовіччя. Перекладна література. Біблія.

2

 

2

3

 

Природничо-наукова література: «Шестиднев», «Фізіолог».

 

1

2

1

 

Повістева література:

«Александрія»,

«Повість про Варлаама та Іоасафа», «Повість про Акира Премудрого».

 

1

2

1

4.

Оригінальні література Руського Середньовіччя. Жанрово-стильова система. Проблема Автора й Авторитету.

1

0

2

2

 

Ораторсько-проповідницька (ораторсько-учительна) література.

1

1

2

3

 

Іларіон. «Слово про Закон і Благодать».

 

1

2

1

 

Кирило Турівський. «Слово по Великодню», «Притча про Душу і Тіло».

 

2

2

2

 

Клим Смолятич. «Послання до Пресвітера Фоми».

 

1

2

1

 

Володимир Мономах. «Повчання».

 

1

2

1

5.

Агіографія як синтез достовірності й художньої інтепретації. Образ Святості. Образ Святого як взірець для наслідування.

2

0

2

3

 

Княжі житія. Жанрово-типологічна група творів про Володимира Святого та його синів. Нестор. «Читання про житіє Бориса і Гліба».

 

1

2

3

 

«Києво-Печерський Патерик».

 

3

6

2

6.

Літописання Київської Русі.

2

2

4

6

7.

«Слово о полку Ігоревім».

2

2

2

5

8.

Данило Заточеник. «Моління».

   

4

 

9.

Паломницька проза. «Ходіння ігумена Даніїла».

2

0

8

4

10.

Друга пол. ХIII-ХV ст. - передренесансна доба в українському Середньовіччі. «Задонщина»; Серапіон Володимирський і його твори.

1

2

2

3

 

Другий південно-слов’янський вплив. Творчість Георгія та Кіпріана Цамблаків.

1

0

4

2

11.

Концептосфера української літератури ХІ-ХIV ст. Концепти-образи: «храм», «Русь християнська», «Книга», «місто», «князь», «віра і розум».

4

2

4

4

 

ВСЬОГО годин за модулем

22

20

76

55

Змістовий модуль 2. Українська література доби Середньовіччя ХVVI ст.

 

Тема навчального курсу

Години

лекційні

Години

практичних

занять

Самостійна

робота

Усього

1.

XV-XVI ст. - епоха значних суспільно-політичних та культурних змін. Український контекст. Європейська ідейно-естетична домінанта.

1

0

2

2

 

Ренесансні ідеї та їх вплив на українську культуру, науку, літературу.

1

0

6

2

2.

Латиномовна українська література. Жанрово-тематична система літератури. Міжетнічні культурні взаємини.

2

0

4

2

3.

Особа і творчість Станіслава Оріховського Роксолана.

0

2

2

3

4.

Творчість Павла Русина з Кросна.

0

1

2

4

 

Епіграма як визначальний і типовий жанр в літературі XVI ст. (Павло Русин, Георгій Тичинський, Іван Туробінський )

 

1

   

5.

Історична тема у літературі . XV-XVI ст. С. Пекалід «Про Острозьку війну»; М. Гусовський «Перемога над турками під Теребовлею...»

0

2

2

3

6.

С. Кльонович. «Роксоланія»;

М. Гусовський. «Пісня про зубра».

0

2

2

3

7.

Концептосфера української літератури XV XVI ст. Концепти-образи «книга», «природа», «розум і наука», «Я автора», «краса».

4

 

4

 
 

ВСЬОГО годин за модулем

8

8

24

18

Змістовий модуль 3. Українські полемічно-публіцистичні твори кінця XVI - початку XVII ст.

 

Тема навчального курсу

Години лекційні

Години практичних занять

Самостійна робота

Усього

1.

Міжконфесійна полеміка II пол. XVI ст. як релігійне, суспільно-політичне і націо-культурне явище. Європейський контекст та українські реалії.

1

0

2

2

2.

Берестейска унія 1596 року та полемічні писання в Україні. Підсумок попереднього і визначення нового.

1

0

2

2

3.

Творчість православних письменників до і після Берестейської унії. «Скарга нищих до Бога» (Віршований полемічний комплекс), Герасим Смотрицький. «Пересторога».

1

0

2

4

4.

Реформаційні та унійні ідеї у полемічних писаннях кінця XVI - початку XVII ст. Особистість і творчість Іпатія Потія. «Унія» (1595).

0

2

2

2

5.

Православна сторона полемічної дискусії - прояв прагнення зберегти духовні основи народу. Мелетій Смотрицький.

0

2

2

3

6.

Іван Вишенський як релігійний утопіст і письменник. Роль та значення в українській літературі. «Книжка».

1

2

2

3

 

ВСЬОГО годин за модулем

4

6

12

16

Семестр II

Змістовий модуль 1. Українська література доби Бароко XVII ст. Віршовані жанри. Поезія та драматургія.

 

Тема навчального курсу

Години лекційні

Години практичних занять

Самостійна

робота

Усього

1.

Бароко як художній стиль, світогляд та культурно-історична епоха. Значення Бароко для української культури.

2

0

4

2

2.

Бароко як концепт. Бароко як Текст.

2

0

2

2

3.

Віршована література. Релігійно-філософська та метафізична поезія.

2

0

   
 

Мелетій Смотрицький. «Лямент... на смерть Леонтія Карповича» (1620). І. Величковський. Збірка «Дзегар і полудзегарик...» (1690)

0

2

2

2

 

Кирило Транквіліон-Ставровецький - церковний діяч та письменник. Збірка «Перло многоцінне» (1648).

0

2

2

 

4.

Панегірична поезія. Панегірики релігійні та світські.

0

 

2

2

 

Касіян Сакович. «Вірші... на жалосний погреб Конашевича Сагайдачного» (1622).

 

1

1

 
 

Софроній Почаський. «Євхаристиріон, або Вдячність» (1632).

 

1

1

 
 

Димитрій Туптало. Вінці

   

2

 
 

Варлаам Ясинський. Вінці.

   

2

 

5.

Курйозна поезія. Іван Величковський - теоретик і практик курйозного віршування.

0

1

1

2

 

Збірка віршів «Млеко...» (1691). Специфіка епіграми як жанру у творчості І. Величковського.

0

1

1

2

6.

Історична (громадсько-політична) поезія. (Мартин Пашковський, О. Бучинський-Яскольд, І Орловський, Г. Бузановьский; аноніми)

2

1

2

2

7.

Лірична поезія (поезія індивідуального життя людини).

(Симон Зиморович, Лазар Баранович, Данило Братковський, Климентій Зіновіїв, Іван Пашковський, Василь Довгович; аноніми)

2

1

2

3

8.

Бурлескно-травестійна поезія. Вірші-орації. Вірші-травестії. Сатиричні оповідання. Аноніми; «Доказательство Хама Даніеля кукси потомственного», «Марко Пекельний».

2

2

2

4

9.

Драматургія XVII-XVIII ст. - новий етап розвитку української книжної літератури. (М. Довгалевський, Г. Кониський, І. Нерунович, Ф. Прокопович)

2

2

2

4

10.

Феофан Прокопович. Життєвий, науковий і творчий шлях. Риторика.

0

0

2

2

11.

Інтермедії Якуба Гаватовича, Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського. Вертепна драма.

0

2

2

2

12.

Лазар Баранович.

 

1

1

 

13.

Димитрій Туптало.

 

1

1

 

14.

Книжна література та усна народна творчість XVII-XVIII ст.: особливості взаємодії.

2

 

2

 

15.

Образно-символічна система української барокової віршованої літератури

2

 

2

 
 

ВСЬОГО годин за модулем

18

18

38

28

Змістовий модуль 2. Література Бароко. Прозові жанри. Літописання, проповідництво, паломницька проза

 

Тема навчального курсу

Години лекційні

Години

практичних

занять

Самостійна

робота

Усього

1.

Історіографія XVII-XVIII ст. Історія Русів.

4

0

4

2

2.

Літопис Самовидця (1690-ті рр.)

0

1

2

2

3.

Літопис Грабянки (1710).

0

1

2

2

4.

Літопис Самійла Величка (1720).

0

2

4

2

7.

Ораторсько-проповідницька проза. Творчість І. Галятовського,

А. Радивиловського

0

0

2

3

8.

Паломницька проза в літературі XVII-XVIII ст. В. Григорович-Барський. «Ходіння» (1723-1747).

2

2

2

4

9.

Теорія літератури. «Поетики» і «Риторики» XVIII ст.

М. Довгалевський. «Сад поетичний».

2

2

4

4

 

Концептосфера української літератури ХVІІ-ХVIII ст. Концепти-образи: «час/tempus fugit», «смерть/memento mori», «державність», «Герой-козак», «жінка», «Христос/Богородиця»

4

4

4

 
 

ВСЬОГО годин за модулем

12

12

24

22

Змістовий модуль 3. Творчість Г.С. Сковороди

 

Тема навчального курсу

Години лекційні

Години

практичних

занять

Самостійна

робота

Усього

1.

Життя і творчість Г. Сковороди - межа і синтез давнього і нового періоду розвитку української літератури.

1

1

2

2

2.

Філософські та морально-етичні погляди Г. Сковороди в художньому вираженні.

0

1

2

2

3.

Жанр притчової оповіді у творчості Г.Сковороди: трансформація традиції і авторська інтерпретація

1

0

2

2

4.

Головні концепти творчості Г. Сковороди: «щастя», «Біблія», «натура».

2

0

2

2

6.

Ідея пошуку щастя людиною у творчій спадині Г. Сковороди.

0

1

2

2

7.

Вчення про дві натури і три світи у творчості Г. Сковороди

0

1

2

2

 

ВСЬОГО годин за модулем

4

4

14

16

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка