Історія України. 6—9 класи: шкільні таблиці

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

(V—XV ст.)

ТЕМА 1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Племінні союзи східних слов'ян — предків українців

Племінний союз — об’єднання кількох племен, яке за певних умов ставало зародком державної організації.

Назва

Територія розселення

Деревляни

Землі південного басейну річок Прип’ять, Горинь, західного берега Дніпра і північного басейну Тетерева

Поляни

Жили на захід від середнього Дніпра, між його притоками — Тетеревом на півночі та Россю на півдні

Сіверяни

Терени на схід від середньої течії Дніпра, басейн нижньої течії Десни, Сули, Псла і Ворскли до верхів’їв Сіверського Дінця

Тиверці

Територія у нижній течії річок Дністер і Прут, що досягла узбережжя Чорного моря

Волиняни (дуліби)

Землі на північ від верхньої течії Дністра, у басейні Західного Бугу, на південь від верхів’їв Прип’яті

Уличі

Терени, розташовані між річками Оріль, Дніпро, Самара та в лісостеповій частині Південного Бугу

Білі хорвати

Землі Верхньої Наддністрянщини на захід від річки Збруч, межиріччя Верхнього Прута і Дністра, Північна Буковина, Прикарпаття і частина Закарпаття

Племінні союзи східних слов'ян — предків білорусів

Назва

Територія розселення

Дреговичі

Землі на північ від Прип’яті, у верхів’ях Німану і на захід від верхнього Дніпра

Полочани

Терени на захід від верхнього Дніпра і у верхів’ях Західної Двини

Племінні союзи східних слов'ян — предків росіян

Назва

Територія розселення

Кривичі

Землі у верхів’ях Дніпра, Західної Двини та витоках Волги

Радимичі

Терени на сході понад середнім Дніпром, Сожем і верхньою Десною

Словени

Території, що прилягали до озер Ільмень, Ладозького, Онезького та до верхів’їв Волги

В’ятичі

Землі у верхів’ях Волги, басейні її найбільшої протоки Оки та Клязьми

Державні об'єднання східних слов'ян

Період

Об'єднання східнослов'янських племен

IV-VII ст.

Дулібський племінний союз склавинів

IV — початок VII ст.

Антський племінний союз

VII—VIII ст.

Полянський союз племен, до складу якого входили поляни, деревляни і сіверяни

IX ст. - 882 р.

Київське князівство (Куявія) князя Аскольда (дреговичі, деревляни, поляни, сіверяни)

Князівство словенів (Славія) Рюрика (870—879 рр.) і Олега (879—882 рр.), до складу якого входили ільменські словени, кривичі й полочани

882 р.

Виникнення східнослов’янської держави Київська Русь

Київське князівство за часів Аскольда (?—882 рр.)

Князь Аскольд — київський князь, засновник першого східнослов’янського державного утворення у Наддніпрянщині.

Особливості правління

За літописними відомостями, володів полянами і намагався підпорядкувати владі Києва племінні князівства деревлян, сіверян, уличів, полочан та кривичів Звільнив полян від сплати данини хозарам У 860 р. здійснив успішний морський похід проти столиці Візантії Константинополя, у якому брали участь близько 6—8 тис. воїнів

Після походу на Константинополь охрестився і здійснив у 860-х рр. перше хрещення Русі

Особливості правління

Походи проти Візантії у 866 і 874 рр.; завершилися поразкою

Загинув 882 р., ймовірно, унаслідок змови язичницької знаті, незадоволеної прагненням князя запровадити християнство

Значення діяльності

Київське князівство досягло розквіту та міжнародного визнання

Перетворилося на етнокультурний, політичний і соціальний осередок, навколо якого наприкінці IX ст. сформувалася загальноруська держава

Періодизація історичного розвитку Київської Русі

Період

Особливості

882- 972 рр.

Швидке територіальне зростання Київської Русі й поступова консолідація держави. Охоплює князювання Олега, Ігоря, Ольги і Святослава

980- 1054 рр.

Економічний і культурний розквіт Київської держави, досягнення нею вершини політичної могутності. Охоплює князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого

1054- 1132 рр.

Поступове політичне ослаблення Київської Русі, князівські усобиці, що розпочинаються після смерті Ярослава Мудрого. Найбільш відомі князі — старші брати Ярославичі (Ізяслав, Святослав і Всеволод), Володимир Мономах і його син Мстислав

1132—1241 рр.

Поліцентризація Київської держави, яка була насильно перервана монгольською навалою 1237—1241 рр. У князівствах, на які розпалася Русь, формуються місцеві князівські династії: Ольговичі, Ростиславичі, Мономаховичі, Мстиславичі та ін.

Київська держава за правління князя Олега (882—912 рр.)

Особливості правління

Розпочав правління зі створення у племінних князівствах опорних пунктів центральної влади і визначення порядку стягнення з них данини

Правив на Русі від імені сина Рюрика Ігоря. Послугувався титулом «Великий князь руський». Від цього часу бере початок династія Рюриковичів Послідовно і наполегливо підпорядковував Києву східнослов’янські племінні князівства: деревлян, сіверян, радимичів, словенів і кривичів. Досяг згоди про союзницькі відносини з білими хорватами, тиверцями і волинянами

Особливості правління

За арабськими джерелами здійснив кілька походів на південно-західне узбережжя Каспійського моря проти Арабського халіфату

Збільшив територію своєї держави за рахунок земель племен неслов’янського походження (меря, весь, чудь) Уклав мирну угоду з варягами, унаслідок якої київські князі протягом тривалого часу залучали до своїх воєнних походів варязькі дружини

Організовував опір угорським племенам, які в 893—896 рр. пройшли повз Київ, подолали Карпатські гори і переселилися у Середнє Подунав’я Здійснив два переможні морські походи на Константинополь (907 та 911 рр.). Домігся від Візантії вигідного для Русі мирного договору (911 р.)

Значення діяльності

Об’єднав Північну Русь із Південною, що ознаменувало початок створення загальноруської державності

Сприяв перетворенню Київської Русі на централізовану державу

Зміцнив військову могутність своєї держави, що дозволило Русі активізувати зовнішньополітичну діяльність Здійснював збирання і консолідацію східнослов’янських земель навколо Києва

Причини зосередження зовнішньополітичної активності князів Київської Русі на візантійському напрямку

Руські князі були зацікавлені у вигідних торговельних угодах із Візантією, оскільки Константинополь був для них головним центром збуту данини, зібраної з підкорених племен.

Багатства Візантійської імперії приваблювали київських правителів перспективою можливої, у разі перемоги, великої здобичі.

Боротьба із сильним противником, яким вважалася Візантія, сприяла зміцненню авторитету Київської держави.

Константинополь приваблював русичів як найближчий загальновизнаний релігійний і культурний осередок тогочасного світу.

Київська держава за правління князя Ігоря (912—944 рр.)

Особливості правління

Відновив владу над деревлянами та уличами

Намагався обмежити вплив варягів, які продовжували займати керівні позиції в дружині князя

Уклав мир із кочовиками-печенігами, які 915 р. вперше з’явилися біля південних кордонів Русі. Печеніги відкочували до Дунаю. Проте в 920-х рр. вони порушили кордони Русі, що викликало війни Ігоря з цими племенами

Значення діяльності

Продовжував справу свого попередника, наполегливо й послідовно згуртовуючи в єдину державу східнослов’янські племінні князівства

На відміну від Олега діяв жорстокіше і відвертіше в напрямку зміцнення центральної влади

Завдяки своїй активній воєнній політиці південний напрямок зовнішньої політики набув пріоритетного значення

Київська Русь за князювання Ольги (944—964 рр.)

Внутрішня політика

Придушила повстання деревлян і підпорядкувала їхні землі безпосередньо Києву

Здійснила першу державну реформу на Русі: чітко визначила землі, з яких збирала данину

Влаштувала «становища» і княжі «погости» — місця зберігання зібраної данини й осередки центральної влади Закріпила за княжою казною «ловища» — землі, багаті на хутрового звіра, що забезпечувало постійний прибуток

Розбудовувала, прикрашала й зміцнювала свій стольний град. У Києві було збудовано нову князівську резиденцію — Ольжин двір із «теремом кам’яним», дерев’яну християнську церкву і систему укріплень

Зовнішня політика

Надавала перевагу дипломатії перед війною. 946 р. (або 957 р.) на чолі мирного посольства відвідала Константинополь й уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним

Відповідно до русько-візантійської угоди надсилала свої дружини допомагати Візантії у війні з арабами в 967 р. та боротьбі з норманами й болгарами

Здійснила першу спробу встановити дипломатичні контакти із Західною Європою. 959 р. надіслала послів до німецького імператора Оттона І з проханням направити єпископа для хрещення Русі. Місія ченця Адальберта, що діяла на Русі в 961—962 рр., завершилася провалом

Значення діяльності

Внутрішньополітичні заходи княгині сприяли об’єднанню колишніх окремих племінних володінь в єдиний державний організм

У зовнішньополітичній діяльності визначила нові підходи, надаючи перевагу мирним засобам над воєнними

Сприяла зміцненню міжнародного авторитету Київської Русі

Князювання Святослава (964—972 рр.)

Внутрішня політика

Сприяв зміцненню центральної влади і її зосередженню в руках великого князя

Здійснив адміністративну реформу, посадивши своїх синів намісниками в Києві (Ярополка), стольному граді деревлян Овручі (Олега) та Новгороді (Володимира)

Збирався перенести столицю своєї держави до міста Переяславця на Дунаї

Був прихильником язичництва. За його правління було зруйновано християнські храми, християни піддавалися переслідуванням

Зовнішня політика

Протягом 964—966 рр. князь Святослав повернув до складу Київської Русі племінне князівство в’ятичів; розгромив Волзьку Булгарію; завдав поразки Хозарському каганату й оволодів його столицею містом Ітіль; поширив свій вплив на Північний Кавказ, підкоривши племена ясів і касогів

968 р. здійснив перший Балканський похід до Болгарії. Допоміг візантійцям придушити повстання болгар. Спробував залишитися в Болгарії, але візантійці, аби перешкодити цьому, нацькували на Київ печенігів. Повернувся додому і звільнив Подніпров’я від печенігів

969—971 рр. здійснив другий Балканський похід до Болгарії, який завершився поразкою Святослава. У березні 972 р. загинув на дніпровських порогах, потрапивши в засідку печенігів

Результати і значення діяльності

Адміністративна реформа сприяла зміцненню держави, посиленню впливу влади Київського князя у племінних князівствах

Численні війни Святослава спричинили виснаження Русі; були втрачені дипломатичні відносини з провідними християнськими державами, налагоджені Ольгою

Результати і значення діяльності

Зовнішня політика князя мала переважно завойовницьку спрямованість. Талант полководця не завжди доповнювався політичною далекоглядністю

Підпорядкував своїй владі величезні території від Балкан до Середньої Волги і від Балтики до Каспію та Кавказу. Проте майже всі вони незабаром були втрачені

Організація державної влади Київської Русі у IX—X ст.

Князі у своєму правлінні спиралися на племінні ради старійшин, які літописець називає «старцями». Дружина київського князя була не лише його військом. Старші дружинники були його радниками, утворювали апарат управління, чинили від його імені суд і стягували данину.