Історія України: Довідник для абітурієнтів та школярів

20.4. Розвиток національної культури. Національно-культурна політика гетьманського уряду. Культура і комуністична ідеологія. Народна освіта. Реорганізація вищої школи. Діяльність УАН. Література і мистецтво.

1918 р., листопад. - Заснування Української академії наук.

1920 р., травень. - Створення у Києві Лесем Курбасом Київського драматичного театру. 1920 р., 21 вересня. - Прийняття РНК УСРР постанови про обов'язкове вивчення української мови в школах з неукраїнською мовою викладання.

1920 р. - Створення Державної української капели «Думка».

Національно-культурна політика гетьманського уряду

Революції, національно-визвольні змагання, громадянська війна, збройне втручання військ інших держав - все це вкрай несприятливо позначалося на всій матеріальній структурі суспільства. У вирі війни гинули нагромаджувані віками культурні цінності. Проте культурний процес у ці трагічні роки не уповільнився, а прискорився. В умовах революційної ситуації потяг народних мас до культурних надбань людства істотно зріс. Революція знищила самодержавний лад - основне гальмо на шляху розвитку національної культури.

Культурна діяльність Центральної Ради і Директорії УНР майже не вийшла за межі декларацій. Набагато сприятливіші умови склалися в Українській Державі П. Скоропадського. Кайзерівська окупаційна адміністрація не заважала створювати умови для національно-культурного відродження України.

Істотну увагу гетьманський уряд приділяв українізації загальноосвітньої школи. Щоб уникнути конфліктів, міністр народної освіти та мистецтв М. Василенко пішов шляхом, уже наміченим Центральною Радою: замість українізації російських гімназій засновував поряд з ними українські. Восени 1918 р. в Україні налічувалося близько півтори сотні українських гімназій, у тому числі сільських. Уряд ініціював закон про обов’язкове вивчення української мови та літератури, а також історії та географії України в середніх школах.

Цим шляхом уряд просувався й у вищій освіті. Утворений у 1917 р. Київський народний університет був реорганізований у державний. Він діяв паралельно з університетом св. Володимира. Український університет відкрився й у Кам’янці-Подільському. У Київському, Харківському і Одеському російськомовних університетах відкрилися українознавчі кафедри української мови, літератури, історії, права.

М. Василенко відновив роботу щодо створення Української академії наук, започатковану навесні 1917 р. Центральною Радою. У листопаді 1918 р. наказом гетьмана були призначені перші 12 академіків. Були засновані Національна бібліотека України, Національний архів України, Національна галерея мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (під керівництвом П. Саксаганського).

Культура і комуністична ідеологія

Більшовики прагнули використати у власних інтересах величезний потяг мас до культури. Пов’язуючи ідеологію й культуру, партія В. Леніна обирала найбільш продуктивний шлях до зміцнення своєї диктатури.

Ідеологізація культури почалася зі створення в лютому 1919 р. наркомату агітації і пропаганди в українському радянському уряді. З кінця того ж року функції управління агітацією і пропагандою перейшли до комітетів КП(б)У. Агітація і пропаганда як суто політична справа стали функціональними обов’язками парткомів усіх рівнів.

У липні 1920 р. було затверджене положення про хату-читальню як опорний пункт просвітньої роботи в селах.

Закриваючи «буржуазні» газети, режим подбав про регулярний випуск власних періодичних видань. Газети і журнали видавалися російською і українською мовами. Сумарна кількість віддрукованої у 1920 р. пропагандистської продукції перевищила 18,5 млн примірників.

Більшовики надавали великого значення монументальній пропаганді. Щоб революційна ідея в монументальній пропаганді знаходила шлях до умів і сердець, її часто пов’язували з національною традицією. Найбільш тиражованими виявилися в Україні пам’ятники К. Марксу і Т. Шевченку.

Більшовицький плакат 1920 р.

У січні 1919 р. при наркоматі освіти УСРР було створено Всеукраїнський кіно-комітет. Він узяв під суворий контроль виготовлення і прокат фільмів, кіноапаратуру, запаси імпортної плівки.

Народна освіта

Ліквідації неписьменності (лікнепу) РКП(б) - КП(б)У надавала величезного значення. Партія добивалася, щоб кожний умів читати газети, листівки і відозви. Наркомат освіти дістав право залучати до навчання неписьменних на засадах трудової повинності всіх грамотних громадян, які звільнялися від воєнної мобілізації. У 1920 р. в тисячах вечірніх шкіл та гуртків лікнепу навчалося близько 200 тис. осіб.

Шкільні заклади різних типів, зокрема приватні гімназії та ліцеї, перетворювалися на стардартизовані державні установи з семирічним навчанням. Єдина трудова школа поділялася на два ступені - перший (чотири класи) і другий (три класи). Після закінчення семирічки діти могли продовжити навчання у професійно-технічних школах і технікумах.

У 1920/21 навчальному році в республіці працювало 22 тис. шкіл з 2250 тис. учнів. Майже в половині шкіл навчання відбувалося українською мовою.

У 1920 р. в Україні відкрилося 20 інститутів, 48 технікумів і близько сотні курсів педагогічного профілю.

Реорганізація вищої школи

З метою оробітничення (як тоді казали - пролетаризації) студентського контингенту пріоритет у прийомі надавався молоді робітничо-селянського походження. Від неї не вимагали довідок про закінчення середньої школи. Плата за навчання для неї скасовувалася, вона забезпечувалася стипендіями і гуртожитками.

Оскільки такі студенти були позбавлені базових знань, вузи почали запроваджувати для них так звані нуль-семестри - підготовчі курси, а згодом - робітничі факультети. Робітфаки працювали за програмою середньої школи з тих предметів, які відповідали профілю вузу.

Автономія вищої школи, що існувала в царські часи, була ліквідована під приводом демократизації вищої школи. У вузах запроваджувався інститут комісарів - довірених осіб наркомату освіти, які користувалися повного владою.

Університети в 1920 р. були ліквідовані. Кожний з них поділили на кілька самостійних навчальних закладів. Серед них переважали інститути народної освіти, які повинні були готувати педагогічні кадри для загальноосвітньої школи.

Наприкінці 1920 р. в Україні працювало 38 інститутів з 57 тис. студентів. За цей рік було випущено тільки 3 тис. спеціалістів з вищою освітою.

Діяльність УАН

Розвиток науки зосередився після ліквідації університетів в Українській академії наук.

В лютому 1919 р. нарком освіти В. Затонський на прохання президента УАН В. Вернадського і неодмінного секретаря А. Кримського надав у розпорядження УАН садибу пансіону графині Левашової по вулиці Володимирській (тепер у цьому будинку розміщується президія Національної академії наук).

УАН була поділена на три відділи. На чолі першого відділу стояли Д. Багалій, С. Єфремов, А. Кримський. Об’єктом досліджень його кафедр було духовне життя і культура українського народу. У другому відділі УАН зосереджувалися установи фізико-математичного і природничого профілю. Третій відділ УАН мав соціально-економічний профіль досліджень.

Література і мистецтво

Українська література доби революцій, визвольних змагань і громадських воєн збагатилася багатьма новими іменами.

Одним з найяскравіших українських поетів 20 ст. вважається Олександр Олесь (Кандиба). Він народився на Сумщині, працював земським лікарем, став з 1911 р. одним з редакторів київського журналу «Літературно-науковий вісник». У 1919 р. емігрував, жив у Будапешті, Відні, Празі. Багато віршів О. Олеся покладені на музику.

Не менш талановитим поетом був Володимир Сосюра. До лютого 1920 р. він служив у військах С. Петлюри, потім став червоноармійцем. У 1920 р. була надрукована його поетична збірка «Червона зима». З нею він увійшов у велику літературу.

У 1918 р. вийшла друком перша поетична збірка Павла Тичини - «Сонячні кларнети». У 1920 р. були надруковані ще дві збірки молодого поета - «Плуг» і «Замість сонетів і октав». Вони засвідчили, що в українській літературі з’явився ще один яскраво обдарований поет.

Боротьбист Василь Чумак був розстріляний денікінцями як учасник київського підпілля в 1919 р. Посмертна поетична збірка 18-річного юнака «Заспів» показала, що з життя пішов геніальний поет.

Один з керівних діячів УКП(б) Василь Блакитний (Елланський) теж виявився чудовим поетом. У 1920 р. він опублікував збірку «Удари молота і серця».

Григорій Чупринка в революцію ввійшов уже відомим поетом. Його перший вірш українською мовою з’явився у газеті «Рада» в 1907 р. Він керував повстанським рухом на Чернігівщині, був ув’язнений більшовиками, після закінчення війни амністований. У 1921 р., коли він готував антирадянське повстання на Правобережжі, його схопили і розстріляли чекісти.

Умови революції сприяли бурхливому розвиткові театрального мистецтва. У 1919 р. в Києві відкрився театр ім. Т. Шевченка, трупа якого складалася з цілого сузір’я талановитих акторів - Г. Борисоглібської, Л. Гаккебуша, О. Мар’яненка, О. Сердюка. У січні 1920 р. Гнат Юра створив у Вінниці театр ім. І. Франка.

У воєнні роки було започатковане життя багатьох пізніше прославлених музичних колективів. У Києві був організований симфонічний оркестр ім. М. Лисенка. Під керівництвом Н. Городовенка почалося життя Державної української мандрівкої капели (скорочено - «Думка»).

Плідно працювали художники, які з грудня 1917 р. об’єдналися в Українську академію мистецтв. Серед перших академіків були М. Бойчук, М. Бурачек, В. Кричевський, А. Маневич, О. Мурашко, Г. Нарбут.

Поняття та терміни

Українська академія наук (тепер - Національна академія наук України (НАНУ) - одна з провідних наукових установ світу за своїм інтелектуальним і матеріальним потенціалом. Закон про заснування УАН і наказ про призначення першого складу академіків були підписані гетьманом П. Скоропадським у листопаді 1918 р.