Посібник «Мій конспект. Історія України. 9 клас»

Урок 43. ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ «ІДЕЇ АВТОНОМІЇ ТА САМОСТІЙНОСТІ В ПРОГРАМАХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НАДДНІПРЯНЩИНИ І ГАЛИЧИНИ»

Мета уроку

• Протягом уроку учень/учениця мають порівняти в таблиці ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини і Галичини.

Хід уроку

Завдання

♦ Ознайомтесь з наданими документами. Складіть таблицю «Ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини», використавши зміст попередніх уроків та текст підручника.

Партія, роки діяльності

Яких ідей дотримувались (автономії, самостійності)

У чому полягали ці ідеї? (Напишіть у вигляді тез)

     

Матеріали для опрацювання

М. Міхновський. Самостійна Україна.

Пропонована як програма Революційної української партії. Львів, 1900 р.

Наша нація у своєму історичному (минулому — Упорядн.) часто була не солідарною поміж окремими своїм частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтава.

Ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ся мета — повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою.

Програма Української народної партії 1902 р.

(опублікована в Чернівцях 1906 р.)

Вільна непідлегла самостійна республіка — Україна робочих людей

[...] Самовизначення українського народу є ніщо інше, як право рівної свободи з іншими вільними культурними народами світу. Деякі українські партії вважають своїм ідеалом перетворення Росії на федеративному ґрунті.

...Ми визнаємо тільки добровільні федерації народів; це значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом з пануючими живуть десятки поневолених націй, мусять поперед розпастись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежності від інтересів кожної нації.

...Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободно! праці.

Становище російських українців робітників (програмова стаття УНП)

Українська Народна Партія (УНП) оформилася 1901-1902 року під проводом Миколи Міхновського та Олександра Макаренка як виразно націоналістична опозиція в РУП. Хоч точної дати заснування УНП досі не встановлено, відомо, що перші партійні видання почали виходити 1902 року.

Українським робітникам, що в купі з селянами становлять усю українську націю, нема жадної рациї добиватися для Росиї конституциї.

...Усі сили, усю працю, усі жертви віддамо виключно на самостійну Україну. Українські робітники повинні мати на оці раз у раз повне вигнання з України чужинців і утворення своєї самостійної держави, бо на Україні, як нігде в світі, питание соціяльно-економічне є заразом питанием национальним. Через те, що вищі верстви українського суспільства чужі: московські або польські чи угорські, а націю складають тільки селяни та робітники.

...Таким чином, Українська народня партия хоче з’організувати, приготувати частину українського народу, що стогне під неволею московською у Росії до здійснення великого національного ідеалу: Єдиної нероздільної вільної самостійної демократичної України освічених робочих мас до заснування тії великої держави национальноїу яку увійдуть усі частини українського народу.

З програми Української народної партії

Ясно, що для України Російської вигодніше сама вузька автономія, як теперешне безправе, як централізоване управленіє з Петербургу, коли податки з України повертаються на усе, тілько не на українців. Ідучи до повної незалежносте українського народа, до здобуття останнім права повного самопризначення, ми підпираємо і автономні вимоги українських партій. Але аби автономія була не фіктівною, а дійсною, треба, аби автономний український парламент, вибраний вселюдним рівним, прямим і тайним голосованием, відав податкову справу, адміністрацію, суд і школу України, господарство края; аби українець відбував службу на Україні. Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що ріжняться умовами життя: такі — Слобожанщина, Правобережна У країна, Запоріже, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.

Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці.

Матеріали II зїзду Революційної української партії

На II з’їзді, який відбувся в Києві у грудні 1905 р., РУП заявила себе соціял-демократичною партією і прибрала нову назву: Українська Соціял-Демократична Робітнича Партія (УСДРП). На цьому з’їзді затверджено з незначними змінами проект програми, пропонований Центральним Комітетом на початку 1905 року.

Резолюція про автономію України

Маючи на увазі, що процес економічної централізації являється лише однією стороною економічної еволюції, другою ж стороною її є економічна децентралізація, котра тягне за собою децентралізацію політичну, що форми політичні пристосовуються до індивідуальних, економічних, побутових, психологічних і культурних обставин її, що в інтересах демократії державного ладу потрібна децентралізація законодавства, адміністрації й судівництва, що в інтересах усунення, оскільки це можливо в капіталістичному суспільстві, національного гніту потрібно передання усіх тих справ, в котрих виявляється національний гніт, в руки представницького зібрання національно-територіяльної одиниці. В інтересах розвитку класової боротьби і продукційних сил на Україні II черговий з’їзд УСДРП приймає в свою програму постулат Автономної України (Україну з’їзд визнає лише в межах етнографічних) з правом законодавчим в тих справах, котрі торкаються лише народу, мешкаючого на території України.

Програма Української демократичної партії Від Української демократичної партії Головні принципи нашої партії такі:

1) Знесення політичного абсолютизму, заведение парляментарного ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорціонального і тайного голосування (без ріжниді полу, віри і національности).

2) Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищенне станів (сословій).

3) Заведение народної мови в школах, судах, адміністрації і у всіх громадських інстітуціях. Маючи на увазі шкоду від централізаційної сістеми, ми визнаємо, що державний лад у Росії повинен бути збудований на прінціпах найширшої національної і місцевої автономії.

4) А через те опріч загальнодержавного парламенту ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленнім будущим українським соймом (вибраним на підставі вище сказаного виборчого права) і запорученим основними загальнодержавними законами...

Платформа Української радикальної партії

Майже водночас з появою УДП в лоні цієї партії скристалізувалася радикальна течія під ідейним проводом Бориса Грінченка. Восени 1905 ця група вийшла з УДП і створила Українську Радикальну Партію (УРП). Поза Грінченком головну ролю в УРП відогравали серед інших: Сергій Єфремов, Модест Левицький і Федір Матушевський.

Українська Радикальна Партія... певна, що здійснити всі її соціяльні ідеали можна буде тільки при повній политичній самостійності українського народу і необмеженому праві його рішати самому у всіх справах, які його торкаються. Вибороти таке становище для нашого народу буде нашою метою. Але зважаючи на обставини, в яких стоїмо, на сили, які зараз маємо, мусимо згодитися, що постановлена вже на чергу мета — перетворити Россію на державу конституційну — мусить бути на сей час і нашою метою; тільки що ми маємо свій погляд на те, якою мусить бути ця нова зреформована Россія, погляд, який випливає з нашого становища яко нації недержавної й пригніченої.

...Кожна національність, з яких тепер складається Россія, мусить мати автономію на своїй території з окремою краевою репрезентаційною радою, якій належатиме право видавати закони й порядкувати у всіх справах у межах цієї території. Кожна така автономна одиниця має право, рівне з правом кожної иншої одиниці. Реформована держава мусить бути федерацією таких національних одиниць.

...Що до ладу на території України, то всіми справами має тут порядкувати Українська Виборча Народня Рада.

...Мова в урядових, освітних та инших інституціях уживається вкраїнська. Людності іншої національности на вкраїнській землі забезпечується право вживати рідну мову в інституціях, до тієї людности належних.

Програма Української демократично-радикальної партії. Грудень 1905 р.

Російська держава перетворюється на державу народоправну. ...Децентралізація мусить бути доведена до того, щоб кожна народність на своїй території мала автономію з правом місцевого краевого законодавства. Коли тепер не всі, може, частини держави розуміють потребу такого ладу, то в усякому разі основні закони держави повинні забезпечити кожній народності, кожній країні змогу завести собі автономію тоді, коли вона сього забажає.

Таким чином, Українська Демократично-Радикальна партія, обстоюючи в справах політичних глибоко-демократичну державну конституцію, в той же час розуміє се так, що реформована держава мусить бути федерацією автономних національно-територіальних одиниць. Такої автономії вимагає партія і для свого українського народу на всій тій території, яку він фактично тепер заселяє суцільною масою.

...Українська Народна Рада сама виробляє краєву конституцію, яку не може ні відмінити, ні скасувати загальнодержавний парламент, але ся конституція не може суперечити вище згаданим основним вседержавним законам.

...Мова в урядових, освітніх та інших інституціях уживається вкраїнська. Інші народності, що живуть на території України, мають рівне з українцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні потреби і в урядових установах вживати своєї рідної мови.

Наші завдання (декларація Української селянської партії)

Автономії України в межах етнографічних. Щоб по всій Україні «від Кавказу до Сяну» усюди, де лунає українська мова, усіма нашими справами порядкували наші виборні люде і сами вони для нас закони писали, збіраючись на Українську Раду — Сейм.

Хто такі соціалісти-революціонери і чого вони домагаються.

(Створено не раніше 1907 р.)

...Треба, щоб кожен народ, кожна країна сама для себе виробляла закони, які б для неї були найкращі, щоб народ цієї країни був сам хазяїном у своїй хаті.

Країна, що сама для себе вільно видає закони, зветься країною автономною.

Але кожна автономна країна окремо не може бути такою дужою, як вся Росія, і тому конче треба, щоб всі народи Росії або всі автономні країни злучились в одну величезну спілку. Це зветься федерація (союз). А коли Російська демократична республіка буде так утворена, то вона буде зватись Федеративною демократичною республікою.

Кожна країна, як частка федеративної республіки, буде для себе сама видавати закон через своїх депутатів в своїй краєвій народній думі, або соймі, а особливо важні справи — загальні, всеросійські, однаково важні для всіх країн, — от як війна, мир, пошта та телеграф і т. інш., будуть вирішуватись в загальнодержавному всеросійському соймові, який складатиметься з послів (депутатів) від усіх країн.

За таку Російську федеративну демократичну республіку стоїть Українська партія соціалістів-революціонерів.

Заява Української партії соціалістів-революціонерів

...Звертаємося з окликом тіснійше стати в ряди борців проти урядової самоволі, економічного визиску та політичного і національного безправ’я українського народу...

Хай живе соціялізм! До бою за «землю і волю»! Свобода всім народам! Для нас — вільна Україна! серпень 1911 р.

Заява Товариства українських поступовців до IV Державної Думи. 1912 р.

В сучасних умовах громадсько-політичного життя Росії українське громадянство позбавлене можливості мати в Державній Думі своїх представників. Це примушує нас висловити оцією заявою наше відношення до останніх виступів у Державній Думі по українському питанню. Заявляємо про свою солідарність з тими поважними депутатами, котрі, не бувши українцями по походженню, але правильно оцінюючи становище представників демократичних верств населення, підняли свій голос проти нестерпних утисків, які відчуває українське слово і взагалі всі прояви українського життя, і завдяки яким українська інтелігенція й український народ позбавлені можливості користуватися своєю мовою та іншими засобами української культури.

Визнаємо негайну потребу націоналізації освіти в інтересах культурного розвитку українського народу.

Вважаємо автономію України, рівно як і інших областей і націй, гарантією від втручань в сферу національного життя і запорукою (забезпеченням) вільного культурного і громадянського розвою.