Усі уроки «Історія України». 9 клас

УРОК 43

Радикалізація українського політичного руху

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати та аналізувати діяльність політичних партій, національних організацій;

• визначати причини активізації політичного руху та його результати; місце греко-католицької церкви в суспільному житті західноукраїнських земель;

• називати дати обрання А. Шептицького митрополитом УГКЦ;

• висловлювати судження щодо діяльності А. Шептицького;

• пояснювати й застосовувати терміни та поняття: «селянський страйк», «народне віче».

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Що вплинуло на активізацію національного руху в Галичині?

2. Назвіть головні гасла, під якими виступали учасники національно-визвольного руху.

3. Розкажіть про боротьбу в Західній Україні за загальне виборче право.

4. Чому такою важливою для галичан була проблема відкриття українського університету?

5. Із якою метою утворювалися організації «Сокіл», «Січ»?

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Отже, напередодні Першої світової війни західні українці завдяки широкій громадсько-політичній і культурній діяльності становили самосвідому національну спільноту, метою якої було самостійне політичне життя. Увесь край вкрився сіткою культурно-освітніх закладів, економічних установ, політичних та парамілітарних організацій. Це, звичайно, не йшло в жодне порівняння із становищем українства у Російській імперії. А тому певні успіхи українців в Австро-Угорщині, на тлі виразно антиукраїнського курсу Росії, призвели їх до орієнтації на Австрію в майбутньому світовому конфлікті, що стрімко наближався. Основним завданням українства у ньому мали стати домагання визволення Великої України від російського поневолення, створення самостійної держави та забезпечення вільного розвитку українців у межах Австро-Угорщини.

Робота з історичною інформацією

• Опрацюйте текст і скажіть, як ви зрозуміли поняття «віче».

«Посиленню українського руху в Галичині на межі ХІХ-ХХ ст. сприяла боротьба за відокремлення Східної Галичини, переважно української за складом населення, від Західної, переважно польської, і утворення окремого коронного краю разом із Буковиною.

Українські народовці висували також вимоги запровадження прямого і таємного голосування на виборах. Значну роль в організації та проведенні цих зборів відігравало галицьке студентство».

Робота з історичним поняттям

• Народне віче — народні збори, які скликали для розв’язання важливих для суспільства і держави питань.

Робота з документом

• Опрацювати текст і відповісти на запитання.

Із заклику до галичан щодо віча 14 липня 1900 р.

«Послідні часи видвинули справу, яка обіймає не одну галузь або не одну фазу нашого життя, нашого розвитку, але яка є синтезою всіх наших змагань, всіх наших стремлінь, усього життя нашої нації. Це справа державної самостійності українського народу! Ідейна еволюція, що її перебули передові ряди української нації в минулому столітті, закінчується. Нам, останньому поколінню XIX ст., остало приложити до неї печать остаточного довершення».

Запитання

1. Яку мету українського руху проголошено в заклику?

2. У чому полягала ідейна еволюція українського руху в XIX ст.?

Учитель. 4 липня 1900 р. на вічі у Львові тодішній студент, а згодом відомий громадсько-політичний діяч Л. Цегельський виступив з промовою. Він заявив, що українцям необхідно створити «свою власну незалежну самостійну українську національну державу в етнографічних границях по всій території, заселеній українським народом». Він також закликав до єднання українців, землі яких перебували під владою Австро-Угорщини та Росії.

Робота зі схемою

• Опрацювати зміст схеми (див. с. 216) і відповісти на запитання.

1. Назвіть головні суспільно-політичні течії в західноукраїнських землях на початку XX ст.

2. Що свідчило про радикалізацію національно-визвольного руху в цьому регіоні?

Учитель. Визначне місце в національному відродженні на західноукраїнських землях належало Українській греко-католицькій церкві. Центральною фігурою не лише релігійного, а й національного руху в краї став митрополит А. Шептицький. Він відстоював культурно-освітні та національні інтереси українців за різних політичних режимів. 1901 р. А. Шептицького призначили віце-маршалком галицького сейму, і він автоматично став депутатом сенату (вищої палати) віденського парламенту. Вище духовенство на чолі з митрополитом використовувало всі політичні важелі, щоб вирівняти соціально-економічне й культурно-освітнє становище українців.

Робота з історичною інформацією

• Опрацювати текст і відповісти на запитання.

Оксана Сайко. Митрополит Андрей Шептицький

«Митрополит Андрей чи не в кожній суспільній галузі доклався до її розвитку, мав величезний вплив на духовність свого народу. 1906 року він організував першу в Україні прощу до Святої Землі — Єрусалима, у якій взяли участь понад 500 осіб. З особливою ревністю дбав про народну освіту. Допомагав матеріально багатьом середнім школам, «Просвітам», «Рідній школі». Власним коштом придбав будинок для дівочої гімназії, а в соборі св. Юра організував Народну школу ім. Грінченка для бідних дітей. Віддав свої землі для садівничої школи в Липованні, а для хліборобської — у Коршові. Підтримував дитячу патріотичну організацію «Пласт», подарувавши їй для літніх таборів свій маєток в Підлютому. 1903 року заснував Народну лічницю, у якій могли безкоштовно лікуватися бідні люди, а сестрами-жалібницями працювали монахині.

Здібним дітям та молодим перспективним богословам сприяв, щоби вони могли навчатися у вищих навчальних закладах, семінаріях. Допомагав талановитим митцям. Був меценатом таких відомих художників, як Олекса Новаківський, Модест Сосенко, Осип Курилас. А також допоміг здобути освіту в консерваторії співакові Михайлові Попелю, який згодом став провідним басом на сцені Львівської опери.

Заснував Студитський науковий інститут, якому подарував велику бібліотеку. 1919 року заснував богословський факультет при Духовній семінарії у Львові, який 1928 року був реорганізований в Богословську академію з філософським та теологічним факультетами. Ректором у той час був отець-доктор Йосиф Сліпий. 1939 року було заплановано відкрити в Академії правничий факультет, що мало покласти початок створення Українського католицького університету. Митрополит Шептицький викладав у Богословській академії аскетику Західної і Східної Церкви, домагався, щоб, окрім польських науковців, там викладали й українські професори. 1923 року заснував Богословське наукове товариство, яке видавало часопис «Богословів» та «Праці Богословського наукового товариства». 1939 року заснував Український католицький інститут Церковного з’єдинення ім. Митрополита Рутського, який очолив його брат, Архімандрит Климентій Шептицький.

Був засновником чинів та згромаджень. 1904 року заснував Чин св. Теодора Студита в Скнилові під Львовом. Уклав монаші правила «Типікон». 1913 року запросив у Галичину Чин Редемптористів, що прийняли східний обряд, серед яких були голландці та бельгійці. Вони вивчили українську мову й працювали для нашої Церкви, виховавши гідних монахів-українців, серед яких варто згадати Миколая Чарнецького. Заснував також жіночі монаші Згромадження сестер Студиток, Милосердя, Пресвятої Родини, св. Иосифа, священномученика Йосафата. 1919 року видав Унівський Устав, у якому наголошував, що повинно бути одне стадо й один пастир, писав про духовну єдність народу на прикладі чернецтва. Прагнув відродити давній український монаший дух, і це йому на Божу славу вдалося».

Запитання

1. Про що йдеться в наведеному історичному джерелі?

2. Яку роль у піднесенні національного життя на західноукраїнських землях відіграв Андрій Шептицький?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.