Посібник «Мій конспект. Історія України. Стандартний та академічний рівні. 11 клас»

Урок 50. ПІДСУМКОВИЙ УРОК

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• узагальнити знання, здобуті учнями протягом вивчення курсу.

Тип уроку: узагальнення знань.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА УРОКУ

Повідомлення теми та цілей уроку.

II. ЕТАП УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Учитель. 24 серпня 1939 року СРСР та Німеччина уклали пакт про ненапад та розподіл сфер впливу у Східній Європі. 1 вересня року німці напали на Польщу із заходу, а 17 вересня Радянський Союз — зі сходу. У результаті цієї операції до УРСР були приєднані Західна Волинь і Галичина, заселені переважно українцями. Після окупації Німеччиною Франції 28 червня 1940 року СРСР здійснив операцію проти Румунії. Завдяки цьому до складу УРСР повернулися Північна Буковина і Північна Добруджа, але вона втратила частину Придністров’я, яка увійшла до складу щойно створеної Молдавської РСР.

22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР. 30 червня 1941 року Ярослав Стецько проголосив Акт відновлення Української Держави в окупованому гітлерівськими військами Львові. Невдовзі він та Степан Бандера опинились в концтаборі «Заксенгаузен».

19 вересня 1941 року нападники захопили Київ і Правобережжя, 24 жовтня — Харків і Лівобережжя, а у червні-липні 1942 року — Крим і Кубань. У лютому 1943 року СРСР зміг спинити натиск противника під Сталінградом, а в серпні того ж року перехопив наступальну ініціативу після перемоги на Курській дузі. 6 листопада 1943 року радянські війська захопили Київ, а у квітні-травні 1944 року було встановлено радянський контроль над Правобережжям і Кримом. Наприкінці серпня 1944 року СРСР зайняв Західну Україну й почав наступ на окуповані Німеччиною країни Центральної Європи.

Німецько-радянське протистояння супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп населення, депортаціями, вивезенням населення. Жертвами цієї війни стало від 8 до 10 млн жителів України. У цій війні українці воювали переважно на боці СРСР в Червоній армії, хоча певні формування, такі як дивізія «Галичина», воювали на боці Німеччини. Частина українців воювала в складі Української повстанської армії (УПА), що боролася за незалежну від радянського та нацистського панування Україну.

1945 року Українська РСР стала одним із членів-засновників ООН. Перший комп’ютер радянської МЕОМ був побудований у Київському інституті електротехніки і почав функціонувати 1950-го.

Повоєнні етнічні чистки відбувалися після нового розширення Радянського Союзу. За статистикою, станом на 1 січня 1953 року, українці були другими у списку серед дорослих «спецпереселенців», що охоплює 20 % від загальної суми. Крім українців, понад 450 тисяч етнічних німців з України та понад 200 тисяч кримських татар стали жертвами примусової депортації.

УРСР зазнала страшних руйнувань під час війни: було знищено понад 700 міст і 28 000 сіл, відновлення вимагало значних зусиль. Ситуація ускладнювалася повоєнним голодом 1946-1947 рр., який був зумовлений посухою і руйнуванням інфраструктури, внаслідок воєнних дій. Він забрав десятки тисяч життів.

Після смерті Сталіна в 1953 році М. Хрущов став першим секретарем ЦК КПРС. 1954 року широко відзначалося 300-річчя Переяславської Ради, внаслідок чого РРСФР передала Українській РСР Крим.

До 1950 року республіка повністю перевершила довоєнний рівень промисловості й виробництва. У 1946-1950 роках майже 20 % радянського бюджету було вкладено в радянську Україну. У результаті українська робоча сила зросла на 33,2 % з 1940 по 1955 рік, а обсяг промислового виробництва зріс у 2,2 раза.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет, що поклало початок конфронтації між урядами СРСР і УРСР. 19 серпня 1991 року в Москві комуністи-консерватори здійснили невдалу спробу державного перевороту, аби відновити владу партії. Після провалу путчистів, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України. Цей акт підтримало 90,32 % українців на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Це ознаменувало появу незалежної держави Україна.

Україну спочатку розглядали як республіку зі сприятливими економічними умовами, тим не менш, країна пережила глибший економічний спад, ніж деякі з інших колишніх радянських республік.

1996 року була ухвалена Конституція України, що сприяло стабілізації політичної системи і водночас зосереджувало більшість владних повноважень в руках тодішнього президента Л. Кучми. У вересні того ж року було проведено грошову реформу і введено нову валюту — гривню. Українська економіка стабілізувалася до кінця 1990-х років, а з 2000 року почалось її зростання, у середньому на 7 % щорічно.

2004 року другий тур президентських виборів відбувся з масовими системними фальсифікаціями на користь провладного кандидата В. Януковича. Це призвело до початку всеукраїнської акції протесту, що дістала назву «Помаранчева революція». Верховний суд України скасував рішення ЦВК про перемогу на виборах Віктора Януковича і призначив переголосування, за результатами якого президентом було обрано Віктора Ющенка.

Янукович повернувся до влади 2006 року, коли він став прем’єр-міністром під час «Антикризової коаліції». 2010 року Янукович був обраний президентом. 21 квітня він підписав угоду із президентом Російської Федерації Дмитром Медведєвим про продовження терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі до 2042 року.

Невдоволення правлінням Януковича вилилося протягом 2010-2013 років у численні акції протесту, зокрема «Податковий майдан», «Україна проти Януковича», протести у Врадіївці тощо, а 21 листопада 2013 відмова Кабінету міністрів від підписання угоди про асоціацію України з ЄС, запланованої попередньо на час саміту Східного партнерства, спричинила багатотисячні акції протесту, що дістали назву Євромайдан та Революція Гідності. Силовий розгін протестувальників у Києві проти ночі 30 листопада наступного дня вивів на вулиці сотні тисяч (за деякими підрахунками, близько мільйона) протестувальників з вимогами відставки уряду Азарова і власне президента. Ескалація конфлікту досягла апогею 18-20 лютого 2014 р., коли в результаті протистояння силовиків та протестувальників у центрі Києва загинуло більше сотні людей, півтори тисячі було поранено, сотні вважаються зниклими безвісти. Результатом подій стало відсторонення 22 лютого Верховною Радою від виконання обов’язків Президента України Віктора Януковича та призначення дострокових президентських виборів на 25 травня 2014 року. Виконувати обов’язки президента України Верховна Рада доручила О. Турчинову.

Політична криза активізувала проросійських колабораціоністів на Півдні та Сході України, у результаті чого протягом березня 2014 р. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь були окуповані Росією, а в травні 2014 р. частину територій Донецької й Луганської областей захопили терористи за підтримки Російської Федерації. Захоплені території терористи почали називати Донецькою та Луганською «народними республіками».

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст