Посібник «Мій конспект. Історія України. Стандартний та академічний рівні. 11 клас»

Урок 27. ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• пояснювати причини й наслідки активізації дисидентського руху в другій половині 1960-х — на початку 1970-х рр.;

• характеризувати й застосовувати терміни та поняття: розряджання міжнародної напруженості, Гельсінська угода.

• творчо застосовувати здобуті знання під час складання характеристики історичних персоналій: Михайло Брайчевський, Іван Дзюба, Василь Симоненко.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Пригадайте, хто такі дисиденти. Якими були причини появи дисидентського руху?

2. Назвіть форми і методи боротьби дисидентів.

3. Визначте основні прояви дисидентського руху й методи боротьби з ними радянської влади.

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота з поняттями

Опозиційний рух — це моральне, а потім політичне протистояння тоталітарній системі в СРСР.

Дисидент (з лат. незгодний) — спочатку так називали християн-вірян, що не підтримували панівного віросповідання в країнах, де державною релігією був католицизм або протестантизм. Пізніше термін почав означати інакодумця, людину, що не погоджується з панівною ідеологією.

Робота з історичними джерелами

• Які причини виникнення дисидентства й особистої участі у ньому визначає Л. Лук’яненко?

Із книги Л. Лук'яненка «Сповідь у камері смертників»

«1953 р. я вступив на юрфак Московського університету ім. Ломоносова. ...За п’ять років у Москві мене сім разів обізвали «хохлом». Кожен із цих сімох був моїм колегою і називав мене хохлом у доброму гуморі. Я в той момент і точно в його ж доброзичливому тоні називав його «кацапом». І тут ставало несподіване: мій добрий колега різко зупинявся, повертався, витріщувався на мене, наче як на якогось марсіанина, і кидав:

— Так ти націоналіст...

...Я почав уважніше придивлятися під цим кутом зору до майбутніх юристів — російських інтелігентів, потенціальних творців національної державної політики Союзу РСР — і побачив, що національна зверхність державної багатовікової імперської нації так глибоко просякла свідомість російських людей, що нерівність вони сприймали за рівність.

...Після XX з’їзду КПРС у московських бібліотеках, у читальних залах з’явилося багато раніше закритої літератури... Твори М. Грушевського теж почали видавати...

У залі періодики бібліотеки ім. Леніна з’явилися комплекти журналу «Гасло», що виходив у Чернівцях і друкував матеріали до програми РУП... Мене вразили матеріали до програми РУП своєю демократичністю й соціалістичністю».

Завдання

• Записати в зошити ознаки й течії дисидентського руху.

Орієнтовна відповідь

Ознаки:

1. Мирна опозиційна форма боротьби.

2. Чітко визначені організаційні форми (гуртки, спілки, комітети).

3. Це загальноукраїнське явище.

4. Охоплювало різні прошарки населення.

5. Не масовий і не організований рух.

6. Критичне ставлення до комуністичного режиму.

Основні течії опозиційного руху:

1. Самостійницька (національно-визвольний рух підпільних груп).

2. Національно-культурницька («шістдесятники», за духовне і культурне відродження українського народу).

3. Правозахисна (вимагали дотримання Конституції та законів і прав людини).

4. Релігійна (за свободу совісті, проти релігійних утисків).

Учитель. Оформлення ідеології дисидентства відбулося 1955 року, коли українські політв’язні мордовських концтаборів написали «Відкритого листа» до ООН — узагальнювали головні вимоги українського дисидентства, висловлювали протест проти дискримінації всього українського, привертали увагу світової громадськості до безправного становища України в складі СРСР.

Першим ґрунтовним узагальненням ідей українського опозиційного руху стала праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965 р.).

Виступ учнів

Презентація дослідницької роботи про І. Дзюбу.

Бесіда

1. Проаналізуйте висловлювання Іван Дзюби: «Я пропоную одну-єдину річ — свободу чесного публічного обговорення національного питання. Але спочатку і насамперед має бути свобода на дискусію і незгоду».

2. Чому письменник Б. Антоненко-Давидович назвав «референдумом покоління» працю І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

Робота з історичним джерелом

• Опрацювати наведене джерело та відповісти на запитання.

Зі звернення діячів науки і культури до влади з приводу репресій у 1965-1966 рр. «Протягом останніх кількох років у Радянському Союзі провадять політичні процеси над молодими людьми із середовища творчої і наукової інтелігенції.

...проведені останніми роками політичні процеси стають формою переслідування інакодумних, формою придушення громадської активності і соціальної критики, необхідної для здоров’я всякого суспільства. Вони свідчать про щораз сильнішу реставрацію сталінізму. В Україні, де порушення демократії доповнюються та загострюються перекрученнями в національному питанні, симптоми сталінізму виявляються ще виразніше і брутальніше».

Запитання

1. Чому в СРСР виникали подібні листи на ім’я перших осіб держави?

2. Як реагувала влада на подібні звернення? Чи було вирішено порушені питання?

Учитель. Після зміни керівництва в Україні репресії проти дисидентів посилилися. В. Щербицький, обійнявши посаду першого секретаря ЦК КПУ 1972 року, ще ретельніше став виконувати вказівки з Москви щодо боротьби із «самостійництвом» у політичній, економічній та культурній сферах суспільного життя. Починаються нові репресії.

Робота з історичними джерелами

• Опрацювати наведені джерела, дати відповіді на запитання та виконати завдання.

Із відкритого листа правозахисника Й. Терелі голові КДБ Ю. Андропову

«Я з Бойківщини. Народився 1943 року. 1962 року засуджений на 4 роки ВТТ.

1 березня 1966 року — суд — 7 років суворого режиму.

...У коридорі примусили роздягнутися. Я роздягнувся, Волосенко (нач. служби нагляду) запитав, чи то правда, що християнин хреститься у воді... відповів, що так. Мені сказали, щоб я вийшов на двір. Коли я вийшов на двір, мене облили водою, дали в руки ікону Єрусалимської Божої Матері і примусили стояти перед в’язнями... Дехто з вірян почав плакати і вголос молитися. За «сочувствіє» бандерівцю їх на місці й побили».

Завдання

• Охарактеризуйте умови перебування в’язнів совісті в радянських тюрмах.

Із виступу на суді керівника УГС М. Руденка. 1 липня 1977 р.

«...Для оцінювання суспільства — прогресивне воно чи регресивне — існує тільки одне мірило — свобода слова, свобода інформації. Понад три місяці мене допитували — і щоденно підполковники КДБ втовкмачували мені в голову ось таку істину: у нас за переконання не судять, у нас судять за діяльність. Але що таке діяльність письменника, діяльність філософа?

Наша діяльність — це висловлювання наших переконань. Наша діяльність — це Слово. І ніщо інше! Така діяльність має дуже нескладну назву: бути Людиною. Не комахою, не безмовною черепахою, а Людиною.

Де ж діяльність, у чому вона полягає? У тому, що я сказав, що у нас порушують Загальну Декларацію Прав Людини... Декларація підписана нашим Урядом і повинна бути законом нашого суспільства».

Запитання

1. Як ви вважаєте, за що судили дисидентів — за переконання чи за практичну діяльність?

2. На чиєму боці правда: на боці М. Руденка чи підполковника КДБ?

Учитель. 1975 р. у м. Гельсінкі (Фінляндія) відбулась нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі. Заключний Акт підписали 35 держав Європи і Північної Америки, і СРСР також. У травні 1976 р. у Москві відбулась прес-конференція для західних журналістів, де було оголошено про створення Групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

Робота з історичними джерелами

• Опрацювати документи й відповісти на запитання.

З інтерв'ю М. Руденка газеті «Дзеркало тижня»

Кореспондент. Де відбувалося заснування УГГ?

М. Руденко. «В Києві, на Вітряних горах, у квартирі Оксани Яківни Мешко, довголітнього в’язня сталінських таборів. Усе відбувалось конспіративно. Ми не хотіли, щоб нас розкрили раніше, ніж ми оголосимо про себе світові. В іншому разі нас би знищили. Ми хотіли з’явитися раніше, ніж про нас дізнається КДБ. Спочатку нас було троє: я, О. Мешко і О. Бердник. Після цього вирішили поїхати до Л. Лук’яненка, який повернувся після 15-річного ув’язнення. Він також приєднався до нас. Ми ж, організатори групи, всі були немолоді. Оксані Мешко — за 70, генерал-майорові П. Григоренку — 70, мені 56. Не дуже молодими були й О. Бердник і Л. Лук’яненко. Але совість нам диктувала — потрібно підтримати молодь».

Запитання

1. Як виникла УГГ? Хто був у її складі?

2. Як ви розумієте слова автора: «Але совість нам диктувала — потрібно підтримати молодь»?

Із Декларації Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (листопад 1976 р.):

«...Українська група сприяння ставить замету:

Сприяти ознайомленню широких кіл української громадськості з Декларацією прав людини. Домагатися, щоб цей міжнародний правовий документ став основним у відносинах поміж особою і державою. ...ознайомлення урядів країн-учасниць і світової громадськості з фактами порушень на терені України Загальної Декларації прав людини та гуманітарних статей, прийнятих Гельсінською нарадою. З цією ж метою група сприяння: а) приймає письмові скарги про порушення прав людини і робить усе необхідне, щоб ознайомити з ними уряди, які підписали Гельсінські угоди, а також світову громадськість...; ...в) вивчає факти порушення прав людини стосовно українців, котрі живуть в інших республіках, щоб надати тим фактам широкого оприлюднення.

Запитання

1. У чому полягала мета УГГ?

2. Чи могла вона бути реалізованою в УРСР? Чому?

Робота з історичним текстом

• Опрацювати історичний текст та відповісти на запитання.

Серед опозиційних течій і рухів повоєнного періоду в СРСР помітне місце посідав кримськотатарський національний рух — самовіддана й послідовна боротьба нескореного народу за повернення на свою історичну Батьківщину, збереження самобутньої культури, реалізацію прав і свобод, гарантованих йому міжнародними актами, союзною та українською республіканською Конституціями.

Запитання

1. Назвіть причини виникнення й мету кримськотатарського національного руху.

2. Чи відрізнялися методи боротьби кримськотатарського і українського національного рухів? їхні цілі?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.