Посібник «Мій конспект. Історія України. Стандартний та академічний рівні. 11 клас»

Урок 23. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ, НАУКИ, ОСВІТИ

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• порівнювати, аналізувати, робити аргументовані висновки щодо науково-технічної революції доби відлиги; розвитку мистецтва;

• висловлювати та аргументувати власні судження щодо шістдесятництва в українській культурі;

• пояснювати причини посилення русифікації;

• характеризувати й застосовувати поняття й терміни: атеїзм, русифікація, абстракціонізм;

• творчо застосовувати здобуті знання під час складання характеристики історичних персоналій: Віктор Глушков, Ліна Костенко, Іван Драч, Василь Стус.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та цілей уроку.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Проголошений Хрущовим у квітні 1958 р. на XIII з’їзді ВЛКСМ курс на перебудову народної освіти був покликаний вирішити важливе завдання — подолати відірваність шкіл та вузів від життя. Це була вже четверта за роки радянської влади суттєва реформа народної освіти. Для реалізації освітньої реформи були залучені значні кошти та ресурси. 1960 року Державний бюджет УРСР виділив на загальноосвітні школи 6 млрд крб. (1950 р. — лише 3,7 млн крб). За цей час удвічі збільшилася кількість денних середніх шкіл. В основі реформи лежав принцип поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання.

Не справдилися надії на високий професіоналізм спеціалістів, підготовлених на вечірніх та заочних відділеннях вузів. У 1960 р. на денних відділеннях вузів навчалося майже 199 тис. студентів, на заочних — 174 тис., а на вечірніх — 44 тис. Якість підготовки випускників вузів та середніх спеціальних закладів значно відставала від кількісного їх зростання.

Робота з історичною інформацією

• Опрацювати документи, відповісти на запитання.

Із книги Я. Грицака «Нарис історії Україні»

«Тяжкого удару українству завдала хрущовська освітня реформа. 16 листопада 1958 р. ЦК КРПС обнародував тези про реформу освіти, які мали стати підставою для дискусії, яка освіта потрібна радянському суспільству. Московське керівництво пропонувало батькам самим обирати, якою мовою повинні вчитися їхні діти. Таке формулювання спричинило хвилю протестів в Україні. За умов, коли соціальний статус і престиж української мови був нижчим, аніж російської, було очевидним, яку школу обиратимуть батьки для своїх дітей».

Запитання

• Чому освітня реформа спричинила невдоволення у керівництві України?

Із резолюції республіканської наукової конференції з питань культури української мови. Київ, 11-15 лютого 1963 р.

«...Клопотати перед ЦК КПРС і урядом України, щоб в усіх вищих і середніх спеціальних школах, ремісничих училищах і курсах вести навчання українською мовою. В усіх дошкільних закладах (незалежно від того, на чиї кошти вони утримуються), де є діти українського населення, виховання вести українською мовою.

В усіх установах і на підприємствах, на залізниці та інших видах транспорту, в торгівлі всі справи вести українською мовою.

Академія наук, інститути, видавництва писали й видавали наукові твори переважно українською мовою.

Кіностудії мають створювати художні і наукові кінофільми лише українською мовою, а фільми, створені в інших республіках, мають бути перекладені українською мовою».

Запитання

1. Визначте, чи існували розбіжності між рішеннями конференції та офіційною політикою щодо української мови.

2. Доведіть свою думку, користуючись документами.

Учитель. Критика культу особи відкрила можливість оновлення й лібералізації суспільства, сприяла громадському пробудженню, національному відродженню в Україні. Серед різних категорій населення зріс інтерес до української мови і культури, до історії свого народу. З’явилися нові періодичні видання.

1962 року встановлено щорічну Шевченківську премію, яку присуджували в галузі літератури, журналістики, мистецтва та архітектури.

На розвиток української культури, на громадське життя в Україні того часу помітно вплинуло нове покоління талановитих митців, які дістали назву «шістдесятників». Серед зачинателів руху «шістдесятників» були Л. Костенко і В. Симоненко. Молоді українські письменники були піддані критиці вже на серпневому (1962 р.) пленумі ЦК КПУ. Але широкий наступ на «шістдесятників» розпочався наприкінці 1962 р.

Робота з історичною інформацією

1. Перефразуйте три ознаки «шістдесятників», визначені Є. Сверстюком.

2. Чи погоджуєтесь з автором, який назвав «шістдесятників» «блудними синами України»?

Із книги Є. Сверстюка «Блудні сини України»

«Шістдесятники — велике явище другої половини XX ст., дивне своєю появою в непевну пору відлиги і стоїчним протистоянням неосталінізму та живучою енергією в пору лібералізації.

...Серед ознак шістдесятників я б поставив на перше місце юний ідеалізм, який просвітлює, підносить і єднає. Під цим індикатором раптом звужується аморфне коло людей 60-х років і фіксується образ.

Другою ознакою, отже, я б назвав шукання правди і чесної позиції. У самому шуканні вже є неприйняття і опір. Поетів тоді називали формалістами за шукання своєї індивідуальності. Насправді — за шукання істини — замість ідеї, спущеної зверху для оспівування.

Як третю ознаку я б виділив неприйняття, опір, протистояння офіціальній літературі і всьому апаратові будівничих казарм».

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний матеріал підручника.