Посібник «Мій конспект. Історія України. 10 клас»

Урок 32. Українські землі у складі Румунії та Чехословаччини

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• використовувати карту як джерело інформації про основні події на західноукраїнських землях у 1921-1939 рр.;

• порівнювати, аналізувати, робити аргументовані висновки щодо політичного, соціально-економічного й культурного життя українських земель у складі Румунії, Чехословаччини;

• визначати й порівнювати правовий статус західноукраїнських земель у складі Румунії, Чехословаччини; Карпатської України;

• висловлювати та аргументувати власні судження щодо розгортання українського націоналістичного руху; національної політики Румунії, Чехословаччини;

• формулювати власні судження щодо ролі і місця Карпатської України в житті Західної України;

• визначати основні тенденції та суперечності процесу розвитку культури на західноукраїнських землях;

• виявляти та пояснювати причини відмінностей у повсякденному житті радянської людини та жителів Західної України;

• називати та застосовувати поняття й терміни: український націоналістичний рух, національна політика;

• творчо застосовувати здобуті знання під час складання характеристики історичних персоналій: Августин Волошин.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та цілей уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

• У складі яких держав були Буковина, Бессарабія та Закарпаття до 1918 р.?

IIІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. У багатонаціональній румунії, переважно на Буковині, проживало 582 тис. українців, які становили 3 % населення країни. Ще майже стільки ж українців перебували у складі Чехословаччини. Українська громада в румунії була другою за чисельністю, а в Чехословаччині — п’ятою.

Закарпатська Україна офіційно називалася Підкарпатською Руссю, а після адміністративної реформи 1928 р. — Підкарпатським краєм. Назва «Закарпатська Україна», що засвідчувала приналежність цієї землі до України, була заборонена. Проте чеська влада докладала певних зусиль для піднесення рівня життя місцевого населення. Празька влада визнавала право більшості українського населення жити в кордонах своєї адміністративної одиниці.

Політика румунських, як і польських панівних кіл, щодо українців загалом не відрізнялася і зводилася до одного — асиміляції. Головними об’єктами румунізації ставали освітні заклади і церква. Закон про шкільну систему 1924 р. трактував українців як «громадян румунського походження, що забули свою мову», і вимагав, щоб діти українців навчалися в румунських школах. До 1927 р. усі українські школи були закриті або румунізовані.

румунія, як і Польща, у міжвоєнний період була відсталою аграрною країною зі слаборозвинутою промисловістю. Майже 72 % населення Румунії було зайнято в сільському господарстві.

У результаті аграрної реформи в руках румунських поміщиків і церкви була понад половина оброблюваних земель і майже всі лісові масиви. У власності ж українських селян на Буковині опинилось лише 6 % поміщицьких земель. Середній розмір ділянки становив 3/4 гектара. Такі карликові господарств (60 %) не давали прибутку, ледве могли прогодувати своїх власників і в умовах світової кризи розорялись. Місцевої промисловості практично не було. Тому селянам ніде було працювати.

У той же час становище українців у Чехословаччині було кращим, ніж у Польщі або румунії. По-перше, ця країна була економічно більш розвинута. Проте Закарпаття залишалось таким же відсталим аграрним краєм, як і українські землі в Польщі і румунії. Основним заняттям для 83 % українського населення було тут сільське господарство і лісівництво.

У 1920-х роках понад 32 тис. селянських господарств отримали додатково 29 тис. га землі, але під час Великої депресії багато з них розорилися. Промисловість у краї була розвинута слабо, кількість зайнятих у ній за переписом 1930 р. не перевищувала 16 тис. осіб.

Робота з історичними джерелами

• Опрацюйте наведені джерела, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.

Інформація газети «Правда» про румунізацію населення Бессарабії «Руминской школьной инспекцией уволены все учителя высших и начальних школ Бессарабии, не принявшие румынского подданства и не знающие румынского языка. На места уволенних посажени румини. Во всех правительственних учреждениях и школах... упразднен русский язик и заменен руминским. Руминизация проводится самим энергичним образом вплоть до переименования городов и улиц».

Запитання

1. Охарактеризуйте національний склад населення Бессарабії.

2. Чому більшовицька газета «Правда» виявила занепокоєння через «упразднение русского язика» й нічого не писала про обмеження щодо вживання української мови?

Ю. Шевельов про денаціоналізацію українського населення на окупованих Румунією українських територіях

«...Важливим законом був закон від 24 липня 1924 р., який стосується тих румунів, що «забули рідну мову». У п. 8 читаємо: «Громадяни румунського походження, що забули свою матірну мову, зобов’язані давати своїм дітям освіту тільки в державних або приватних школах з румунською мовою викладання». Закон не уточнює, чи мова йде про окремі родини, що живуть поза румунією, чи про групи населення в країні, формулювання його нарочито двозначне. Це був, дорече, секрет полішинеля, що уряд мав на увазі українців. Закон офіційно запроваджував поділ національних меншин на дві групи: тих, що мали право зберегти свою мову (угорці, німці), і тих, що цього права не мали (передусім українці). Підвести українців під цей закон було тим легше, що румунські історики «доводили», наче українці є справді слов’янізованими румунами.»

Завдання

• Проаналізуйте зміст закону від 24 липня 1924 р. Чим він був зумовлений і які наслідки для українців мав?

Робота з текстом підручника

• Опрацюйте матеріал підручника та додаткові джерела інформації щодо стану економіки в українських землях у складі румунії і складіть тези.

Орієнтовний вигляд тез

1. Північна Буковина і Бессарабія — джерело сировини й робочої сили.

2. Панування дрібного виробництва з ручною і напівручною працею.

3. 2 % підприємств, де працювало понад 20 робітників.

4. Панують харчова і деревообробна галузі промисловості.

5. Масове безробіття.

6. Сільське господарство в стані занепаду.

7. Парцеляція.

Завдання

• Порівняйте політику щодо українських земель у румунії та Польщі.

Робота з історичним джерелом

• Опрацюйте текст джерела і дайте відповіді на запитання.

Із промови депутата від Закарпаття І. Мондока в палаті депутатів Чехословаччини про політику уряду на Закарпатті. 2 жовтня 1926 р.

«Скандал, який стався останніми днями в Ужгороді, коли державний цензор конфіскував саме слова «українець», «український», «український народ», «Закарпатська Україна», не можна прирівняти навіть до того відомого усьому світові царського указу... Це наслідки тої бандитської політики, яку проводить буржуазний уряд відносно українського народу.

А урядовий чехословацький цензор конфіскує, робить своє. Забороняє 600 тис. громадян називати себе іменем свого народу. Це є злочин, якого не виправдає ніякий закон. Доходить до такого абсурду, що. у селах, де немає жодної чеської дитини, закладають чеські школи. 1920 року була лише в Ужгороді одна чеська школа, а в 1926 р. — 54, не рахуючи середніх та торговельних шкіл. До того треба додати, що в більш ніж третині народних шкіл учителями є чехи.

Цілі години довелося б говорити про зловживання і сваволю поодиноких урядовців. У Севлюському судовому окрузі заарештовують без найменших причин людей і женуть їх потім на роботу до поодиноких урядовців без ніяких харчів, а по закінченні роботи без ніяких протоколів пускають додому.

Відомі на ціле Закарпаття лови, де жандарми сотнями женуть людей на гони і так без ніякої зарплати примушують їх гонити на втіху панів і присутніх урядників звірину».

Запитання

1. Назвіть національні й соціальні утиски українського населення Закарпаття.

2. У чому виявлялося нерівноправне становище Закарпаття у складі Чехословаччини?

3. Порівняйте становище українців у складі Чехословаччини з іншими регіонами (Румунії та Польщі).

Робота з підручником

• Опрацювати відповідний матеріал підручника та додаткові джерела інформації і визначити суспільно-політичні течії Закарпаття.

Орієнтовна відповідь

1. Русофіли («товариство Духновича») — розглядали русинів як частину єдиного російського народу.

2. Мадьярони — доводили, що карпатороси — це окрема національність, і прагнули приєднати край до Угорщини.

3. Українофіли на чолі з А. Волошиним пропагували ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом.

4. русини вважали, що карпатоукраїнці — то окрема нація русинів.

Повідомлення учнів

Виступи учнів з повідомленнями про життя і діяльність Августина Волошина.

Обговорення

• Чим радянських чекістів так непокоїв А. Волошин, якому на той час було понад 80 років?

Робота з історичним джерелом

• Опрацюйте текст джерела і дайте відповіді на запитання.

Конституційний Закон Карпатської України (Ч. 1)

§ 1. Карпатська Україна є незалежна держава.

§ 2. Назва держави — Карпатська Україна.

§ 3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Соймом Карпатської України.

§ 4. Державна мова Карпатської України є українська.

§ 5. Кольори державного прапора Карпатської України — синій і жовтий.

§ 6. Державний герб Карпатської України є дотеперішній краєвий герб.

§ 7. Державний гімн Карпатської України — «Ще не вмерла України...»

Запитання

1. Які основні ознаки державності визначені даним документом?

2. Які українські державотворчі традиції продовжив Конституційний Закон Карпатської України?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.