Посібник «Мій конспект. Історія України. 10 клас»

Урок 28.

Практичне заняття 5. Пропагандистський ідеал радянської людини та її повсякденне життя. Подання творчих проектів

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• визначати причини появи та сутність ідеалу радянської людини;

• характеризувати повсякденне життя радянських людей.

Тип уроку: урок удосконалення вмінь та навичок.

Хід заняття

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА УРОКУ

Повідомлення теми та цілей заняття.

II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання

1. Ознайомтесь з документами теми практичного заняття.

2. Проаналізуйте джерела за змістом і визначте, що об’єднує ці джерела.

1) Визначте основний зміст документів 1930-х років ХХ ст.

2) Визначте основний зміст поглядів істориків з цієї проблеми.

3) Чи завжди ви погоджуєтесь з коментарями істориків?

3. Підготуйте доповідь за темою «Формування «радянської людини» в 1930-х роках ХХ ст.: шляхи і засоби».

1. Із книги Л. Нагорної «Політична культура українського народу:

історична ретроспектива і сучасні реалії»

Вихована в тоталітарному цивілізаційному полі людина легко мирилася із проникненням у всі пори суспільства духу «надзвичайщини», погоджувалася із будь-якими культами, вороже зустрічала інакомислення, призвичаїлася до репресій. Своєрідна жертовність, уповання на «соціальні чудеса» уживалися в її свідомості із сакралізацією влади, зі звичкою коритися будь-яким розпорядженням «згори».

На цій основі виник цивілізаційний феномен «тоталітарної людини» — з особливим, властивим лише їй комплексом атрибутів і параметрів свідомості, відмітних рис, установок, стереотипів поведінки, морально-етичних і ціннісних орієнтацій. Система використовувала дифузний стан суспільної свідомості, її надлом для підпорядкування людини раціонально-утопічному началу, втіленням якого виступала держава. Будь-які її дії та ціннісні орієнтації розглядали під кутом зору лояльності до влади й були підставою для звинувачень у неблагонадійності з усіма наслідками, які з цього випливали.

Зовні політична культура тоталітарної доби в СРСР мала вигляд гомогенної. Видимість культурної, релігійної і навіть етнонаціональної гомогенності було створено зруйнуванням традиційної соціальної стратифікації, рішучим викоріненням інакомислення, репресіями проти широких верств інтелігенції. Заперечуючи релігію, оголосивши її «опіумом для народу», більшовизм замінив її чимось на зразок релігійного фундаменталізму з властивою останньому нетерпимістю, фанатизмом, схильністю до зовнішньої обрядовості. Офіційна ідеологія пропагувала зречення людини від особистих інтересів на користь державних. Участь у масових заходах та виборах мала характер своєрідної літургії або політичного спектаклю.

Як теократична у своїй основі система поглядів, більшовицький тоталітаризм постійно потребував підтвердження своєї «єдиноправильності», а тому приділяв велику увагу «перекроюванню» минулого. Схему історичного

процесу виробляли й затверджували на найвищих щаблях партійного керівництва. Але головним знаряддям підтримування стабільності системи був страх. Він виступав не тільки як інструмент залякування і розправ, але і як засіб створення специфічної атмосфери «воєнного табору», де найменше відхилення від загальноприйнятих догм каралося як злочин. Комплекс «оборонної» свідомості і абсолютизація насильства призвели до постановки на конвеєр навіть процесу фізичного знищення тих, кого режим вважав не досить лояльним і тому небезпечним для себе. Масовий терор став рутиною, звичайною справою, якою була, скажімо, колективізація чи «культурна революція». Наслідком став своєрідний «державний геноцид».

2. Зі спогадів Т. Солоневич про відвідування

делегацією англійських шахтарів шахти в Донбасі

«— Ой, camrade Tamara, одне запитання. Чи застосовують на радянських шахтах жіночу працю?

Я переклала запитання директору шахти. У його очах на хвилину промайнула зніяковілість, але він одразу ж відповів:

— Ні, у нас жінок ніколи не допускають до роботи під землею.

— Ой, well, але он там тільки-но пройшла жінка з конем.

Я запитально подивилася на директора. Як же він тепер викрутиться?

— А це так, випадково... Вона принесла чоловікові сніданок, і він попросив її повести коня на водопій.

— Дивно, дуже дивно. Адже в Англії жінок ніколи не допускають під землю.

Цього разу пронесло. Пізніше я довідалася, що й у цій шахті, і на сусідніх, і взагалі у всьому Донбасі жінки працюють під землею нарівні з чоловіками. А в наступні роки жіночу працю почали дуже широко застосовувати.

Англійців, звичайно, обдурили найнахабнішим чином. Проте думаю, що в них усе-таки зародився сумнів із приводу жінки, що принесла сніданок своєму чоловікові».

3. Зі спогадів американського журналіста Карла Кітчена.

Що відбувається в СРСР

«Хто ще добре і навіть розкішно живе в СРСР — це видатні комуністи. Сановники їздять у 8-циліндрових автомобілях, живуть у прекрасних квартирах, прикрашених картинами, «взятими в борг» з музеїв і приватних квартир колишніх власників, і мають прекрасні вина і першокласну кухню. Але їх меншість. Більшість комуністів живе скромно, і це можна сказати навіть про лідерів, що намагаються показати приклад скромності своїм підлеглим.»

4. Французький письменник Луї-Фердинанд Селін

про відвідування театру в СРСР

«У царській ложі сидять місцеві партійні боси. Робітники у святкових костюмах сидять на гальорці. А в першому ряду — ветерани революції. На балконах тісняться колгоспники, інженери, чиновники і насамкінець стаханівці, найгаласливіші, найбалакучіші прихильники режиму. Їх дуже багато. Здається, всі інші присутні в залі глядачі їх не дуже й поважають. То тут, то там з’являються вертляві студенти у білих кепках з червоними стрічками».

5. Уривок з книги А. Синявського «Основы советской цивилизации»

«Кожна радянська людина заповнювала. безліч анкет. Анкета передбачала в першу чергу соціально-класовий відбір, і головним анкетним пунктом було соціальне походження. Усе це дещо нагадує феодально-аристократичний принцип підходу до людини, коли чистота крові або аристократичне походження гарантувало людині і привілейоване місце в суспільстві, і подальше просування».

6. Плакати 1930-х рр.

7. Візуальні джерела

Колективне читання газет (Полтавщина, 1937 р.)

Гуртожиток 1930-ті роки

Їдальня

8. Із книги М. Джиласа «Лицо тоталитаризма»

«Коли в 1936 р. Сталін, приурочивши це до прийняття нової радянської Конституції, проголосив, що в СРСР немає більше експлуататорських класів, насправді було завершено вже процес не тільки знищення капіталістів й інших класів колишньої системи, але й сформовано клас, не бачений доти в історії.

І цілком зрозуміло, що цей клас... сам сприйняв встановлення власного панування як остаточний тріумф загального щастя і свободи. Цей новий клас,

бюрократія, а точніше сказати, політична бюрократія... новий клас остаточно сформувався, вже перебуваючи при владі... Новий клас виступав носієм об’єктивних тенденцій індустріалізації. Віра в обіцяний ним ідеальний світ цементувала його лави, поширювала ілюзії в масах, але й закликала, і надихала їх на гігантські практичні звершення.

Коріння нового класу перебуває в партії. Справжнім і непохитним творцем нового класу був Сталін. У розпал індустріалізації Сталін почав запроваджувати значні і все більш відчутні відмінності в заробітках. Він зрозумів, що індустріалізації не буде, якщо новий клас не зацікавити матеріально, якщо не дати йому по-справжньому дорватися до власності».

9. Діаграма «Зростання зарплати і цін на товари порівняно з 1928 роком»

Зростання зарплати і цін на товари порівняно з 1928 роком (%)

10. Зі спогадів про повсякденний одяг у довоєнні часи

«Більшість дівчат ходила у сатинових халатах, а під халатом було ситцева чи фланелева сукня. Мама нам шила сатинові халати з білим комірцем. Із взуття — такі були гумові туфлі з голубою облямівкою і на ґудзичок, застібалися. Ці туфлі можна було мити, потім зубним порошком їх змащували, так що вони були білі завжди. А взимку носили боти на ґудзичках, і в них можна було туфлі вставляти. Не було особливого одягу, так що все було дуже просто. Моя приятелька Зоя — кравчиня, і вона завжди була в різних блузках, які шила зі шматочків, що залишалися. Дуже скромний був одяг».

11. Враження французького письменника Л.-Ф. Селіна про відвідування СРСР «.Злиденні крамниці. Чим вони торгують? Купою мотлоху, настільки

огидного, що неможливо собі уявити, що його можна було б продати ще будь-де, крім Росії. Якийсь жахливий склад вторсировини. Нікому більше не потрібний мотлох зі старих галантерейних сільських крамниць. Усе це можна було знайти у Франції 1910 року. Я пам’ятаю. Тоді це було останнім криком. Коли я називаю радянські товари нікчемним мотлохом, то я нічого не перебільшую. Справді, потрібно бути генієм, щоб зуміти тут одягнутися. Їхня тканина — це справжнє клоччя, навіть нитки не тримаються. І за це треба платити! Слід визнати, що комунізм — це найбільш безжалісна, диявольська форма експлуатації простого народу! Я говорю диявольська, тому що в них, на відміну від інших, є ще їхні супернаволочні ідеї. Вони постійно морять свій народ, свій панівний клас усією цією жахливою убогістю і роблять це цілеспрямовано і цинічно. Тут усе продумано. Вони прекрасно розуміють, що роблять! Примусити людей не думати, голодувати, вони готові знищити, стерти з лиця землі свій улюблений народ! Знущатися з нього! Не залишити на його тілі жодного живого місця! Напоїти його тугою так, щоб він захлинувся нею! Переламати йому всі кістки, до рук прибрати і перетворити на ганчірку, об яку може витирати ноги кожен, хто захоче».

ІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Повторити матеріал теми і підготуватися до уроку узагальнення й тематичного оцінювання.

2. Підготувати повідомлення про Августина Волошина.