Усі уроки «Історія України». 8 клас

УРОК 43

Ліквідація Гетьманщини

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

● називати дати остаточної ліквідації гетьманства, закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України;

● показувати на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок ліквідації козацького адміністративно-територіального устрою в Лівобережній Україні, Слобожанщині, на території Вольностей Війська Запорозького;

● пояснювати і застосовувати поняття «Малоросійська колегія»;

● визначати причини, сутність та наслідки остаточної ліквідації царським урядом гетьманського уряду.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та цілей уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота з художнім твором

Прокоментуйте уривок з твору Т. Шевченка «Тарасова ніч».

Була колись Гетьманщина,

Та вже не вернеться.

Було колись — панували,

Та більше не будем!

Тії слави козацької Повік не забудем!

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Остаточна ліквідація гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини

Учитель. 1763 року гетьман К. Розумовський надіслав імператриці Катерині дві чолобитні, у яких ішлося про відновлення давніх прав України (самостійну судову і фінансову системи, на землі, втрачені з 60-х років XVII ст.) та офіційне визнання спадковості гетьманської влади за родом Розумовських. Це стало формальним приводом для скасування Гетьманщини.

Російський уряд не сприймав ініціатив гетьмана, як і сам факт існування самого гетьманства, тому 10 листопада 1764 року імператриця Катерина ІІ підписала Указ про його ліквідацію. Розумовський отримав звання генерал-фельдмаршала зі збереженням гетьманського змісту й збільшенням доходів, м. Гадяч з прилеглими селами і селами та ін. Кирило Розумовський не переймався проблемами своєї батьківщини, і безпосереднє управління краєм довірив тій самій старшині, яка прагнула остаточно поневолити народу. Через 20 років після скасування гетьманства в українських землях було відновлене кріпацтво.

Робота з історичним джерелом

Опрацювати тексти і дати відповіді на запитання.

Із постанови Катерини ІІ (1764 р.)

Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, якими управляють на основі дарованих їм привілеїв; порушити ж їх, раптом відмовившись від них, було б дуже непристойно, але й називати їх чужоземними і поводитися з ними на такій самій основі було б більше ніж помилкою, можна сказати певно — безглуздям. Ці провінції, а також Смоленськ, треба найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись, неначе вовки на ліс. Домогтися цього буде дуже легко, якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб з часом і слово «гетьман» зникло...

З указу катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії (10 листопада 1764 р.)

Після всемилостивішого звільнення від нас графа Розумовського на його прохання з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, у якій бути головним нашому генералові графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. Великоросійських членів наймилостивіше ми тепер призначаємо: генерал-майора Брандта і полковника князя Платона Мещерського; на останні ж дві вакансії, вибравши негайно кандидатів, Сенат повинен представити нам, малоросійських — генерального обозного Кочубея, генерального писаря Туманського, генерального осавула Журавку та хорунжого Данила Апостола. Нижчих канцелярських службовців вибрати йому, графу Румянцеву, на свій розсуд.

Ми, бажаючи, щоб між визначеними в цю колегію чинами ніякої різниці не було і щоб кожний своє місце міг зайняти за чином старшинства, наймилостивіше наділяємо цих малоросійських чинів відповідно до великоросійських чинів, а саме: генерального обозного Кочубея — генерал-майорським, генерального писаря Туманського — чином статського радника, генерального осавула Журавку і хорунжого Апостола — полковницькими.

За відсутності гетьмана, призначеному від нас головному малоросійському командирові мати такі права як генерал-губернатору і президенту Малоросійської колегії, де він у справах суду і розправи має голос голови за генеральним регіментом, а в решті справ, як-от: підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки і виконання законів — він повинен вчиняти як губернатор, тобто ... як наша довірена особа.

Запорозька Січ, яка була під управлінням гетьмана, бути тепер підвладною цьому малоросійському урядові.

Запитання

1. Які зміни сталися в управлінні Лівобережною Україною 1764 року?

2. Як Катерина ІІ пояснює відставку Кирила Розумовського? Чи можна довіряти цьому поясненню?

3. Як, на вашу думку, чим можна пояснити ліквідацію гетьманського правління?

4. Яку назву вжито в документі щодо українських земель?

5. Який орган влади було утворено для управління українськими землями?

6. Яким був склад Малоросійської колегії? Чим це можна пояснити?

7. Хто очолив Малоросійську колегію? Якими повноваженнями він був наділений?

8. Як ви вважаєте, чому Катерина ІІ урівняла в правах російських та українських чиновників?

Учитель. Президентом колегії і генерал-губернатором краю став граф П. А. Румянцев, який у своїй діяльності з перетворення Малоросії керувався «секретною інструкцією» уряду Катерини II. Найважливішими заходами, які він мав здійснити, було:

● поділ України на 20 комісарств (із 1767 р.), населення яких обкладалося певними податками і повинностями;

● проведення описів українських полків;

● створення регулярної пошти;

● із 1783 р. проведено військову реформу, за якою козацькі полки було перетворено на карабінерські.

Президентом Другої Малоросійської колегії був призначений головнокомандуючий російськими військами в Україні, він же генерал-губернатор краю (у чині генерал-аншефа) П. О. Рум’янцев. До її складу входили 8 членів: 4 росіян з генералів і штаб-офіцерів місцевих гарнізонів і 4 українці з козацької генеральної старшини. Був і прокурор (російський) в чині підполковника.

Виконуючи наказ Сенату і Катерини II, Малоросійська колегія остаточно ліквідувала залишки автономії Україні. Після створення на території України намісництв і повного підпорядкування усіх українських місцевих установ центру Малоросійська колегія іменним указом від 20 серпня 1786 року була скасована.

Робота з таблицею

За розповіддю вчителя, опрацювавши відповідний матеріал підручника, скласти хронологічну таблицю «Ліквідація автономного устрою України».

Орієнтовний вигляд таблиці

Роки

Події

1781 р.

Поділ Гетьманщини на три намісництва, утворення Малоросійського генерал-губернаторства

1783 р.

Скасування полково-сотенного устрою, утворення загально- російських судів, розформування козацтва

1783 р.

Указ Катерини ІІ про заборону переходу селян, відновлення кріпацтва

1785 р.

Видано «Грамоту про вольності дворянства», за якою українська шляхта урівнювалася в правах з російським дворянством

Бесіда

Чи можна стверджувати, що діяльність Другої Малоросійської колегії на чолі з П. Рум’янцевим була спрямована на ліквідацію залишків автономії України?

Метод «Мікрофон»

Якими були наслідки ліквідації Гетьманщини?

Орієнтовні відповіді

1. Скасовано полково-сотенний устрій, а Лівобережжя й Слобожанщина були перетворені на російські провінції.

2. Україна втратила свої національні збройні сили.

3. Козацтво, як соціальна верства України, було знищене.

4. На всій території України примусово запроваджували органи управління Російської імперії, загальноросійське законодавство, норми і звичаї.

5. Переважна частина козацької старшини отримала значні права і привілеї, а згодом її зрівняли в правах з російським дворянством.

6. Російський царат посилив експлуатацію людських і матеріальних ресурсів українських земель.

Скасування козацького устрою на Слобожанщині

Учитель. Ліквідація гетьманської влади на Лівобережжі дала поштовх до подальшої централізації влади. Чи не першим зазнав централізаторських змін полково-сотенний устрій Слобідської України. Тут козацькі полки почали реорганізовувати в регулярні військові частини 1763-1764 рр., незважаючи на опір частини старшини. Сумський, Охтирський, Харківський, Острогозький та Ізюмський козацькі полки були перетворені на регулярні гусарські. Маніфест 1765 р. ліквідував козацький устрій і слобідські полки та запровадив російські установи.

До реформи полки утримувалися «на місцях» населенням. Ті, хто служив у полках до 1765 року, зазвичай власним коштом купував коня і обмундирування (окрім зброї). Із 1765 року полк перейшов на державне утримання.

Місцеві козаки позбавлялися своїх прав і привілеїв і перетворювалися на «військових обивателів». 1766 р. було скасовано чинний адміністративний поділ і всю територію слобідських козаків було перетворено на нову Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. Слободи Охтирка, Харків, Ізюм тощо здобули статус міст. Особлива увага була приділена Харкову, який 1780 року став адміністративним центром новоствореної Харківської губернії.

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель. Отже, 1764 року імператриця Катерина ІІ скасувала гетьманство, а протягом наступних 20 років, щоб не уникнути заворушень, ліквідувала автономію Гетьманщини і Слобідської України.

Таким чином, на початку 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську козацьку державу. Українські прапори, гармати, печатки були вивезені до Петербурга. Її адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад підлягав уніфікації з рештою регіонів Російської імперії. В історії

України починається новий період — період становлення нової національної ідеї, розгортання боротьби за відновлення Української держави.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний матеріал за підручником.