Усі уроки «Історія України». 8 клас

УРОК 32

Лівобережна Гетьманщина у 60-80 рр. XVII ст.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

● називати дати укладення гетьманськими урядами угод з Польщею і Московською державою, міждержавних угод, що стосувалися українських земель; роки правління гетьманів Лівобережної Гетьманщини;

● показувати на карті території, підвладні гетьманам Лівобережної України; території, що перебували під контролем Росії, османської імперії, Речі Посполитої; напрямки найважливіших воєнних походів, центри полків Лівобережної Гетьманщини;

● пояснювати та застосовувати поняття: «Руїна», «Лівобережна Гетьманщина», «Малоросія»;

● наводити приклади заходів гетьманів, спрямованих на захист державних прав Гетьманщини;

● характеризувати особливості внутрішньої і зовнішньої політики гетьманів Лівобережної Гетьманщини, зміст політичних угод щодо українських земель, визначати причини, сутність та наслідки підписання «Вічного миру», Бахчисарайського миру;

● висловлювати судження щодо діяльності І. Самойловича.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та цілей уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Ми продовжуємо вивчати один з найбільш трагічних періодів в історії України під назвою Руїна. Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний розкол українського суспільства, після чого Україна фактично поділилася на дві частини — Лівобережну і Правобережну зі своїми гетьманами і протекторами, що протистояли одне одному. Проте юридично Гетьманщина була ще єдиною.

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Лівобережна гетьманщина: політика гетьманів

Робота з літературним джерелом

Прокоментуйте уривок з роману П. Куліша «Чорна рада».

...Ось ударили голосно в бубни, засурмили сурми. Виходить із царського намету боярин, князь Гагін, з думними дяками. У руках царська грамота. Усі втихли, що чутно було, як бряжчали в бояр шаблюки на золотих ланцюгах коло пояса. Перехрестився князь великим хрестом, потряс головою, підняв грамоту високо... і почав вичитувати царське ім’я.

Як ось позад брюховців сільська голота, не чуючи нічого, що читають, почала гукати:

— Івана Мартиновича волимо! Брюховецького, Брюховецького волимо!

А Сомкове козацтво заднє собі, чуючи, що оглашають гетьманом Брюховецького, почало гукати:

— Сомка, Сомка гетьманом!

І по всьому полю зчинився галас несказанний. Тоді й передні бачать, що всім байдуже про царську грамоту, почали оглашати гетьманів — усе ближче, все ближче, аж поки дійшло до самої першої лави.

— Брюховецького!

— Сомка!

І зчепилися. Хто шаблею, хто києм, хто ножакою.

— Стійте, стійте лавою! — крикне Сомко на своїх. — Даймо шаблями їм одвіт!..

А запорожці схопили Іванця за руки да вже на стіл саджають, і булаву, й бунчук до рук дають. Зіпхнули й князя з думними дяками.

— Гетьман, гетьман, Іван Мартинович! — кричать на все горло.

І кинулися купою сомківці до столу. Січуть, рубають низовців, саджають на столець Сомка. А запорожці, як злії оси, не боячись нічого, з одними киями да ножами, лізуть і б’ють Сомкову сторону. Вирвали в Сомка бунчук і переломили надвоє, одняли й булаву.

Оглянеться Сомко, аж при йому тільки зо жменю старшини.

— Ей, — каже, — годі! Нема тут наших!

Старшина гляне, аж кругом самі запорожці.

Учитель. Обрання гетьманом Лівобережжя кошового отамана Запорозької Січі І. Брюховецького відбулося, перш за все, завдяки московській підтримці. Іншим претендентом на булаву був Я. Сомко, який виступав за сильну гетьманську владу і засуджував

сваволю московських воєвод в Україні. Московська держава вирішила зробити ставку на Брюховецького, який не приховував своїх відверто промосковських настроїв і публічно підтримував знедолені маси. Новообраний гетьман неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату в Україні й перетворення її на князівство, очолюване московським царевичем Федором.

У листопаді 1663 р. новий гетьман підписав із представниками царського уряду Батуринські статті, які містили п’ять нових пунктів, а саме:

● гетьманський уряд зобов’язувався безоплатно забезпечувати харчами московські гарнізони, розташовані в Україні;

● гетьманський уряд зобов’язувався схопити й повернути московських утікачів; їх переховування каралося на смерть;

● українським купцям заборонялося продавати вино і тютюн у Московській державі, оскільки це завдавало збитків царській монополії на продаж цих товарів;

● заборонявся продаж хліба на Правобережну Україну та кримським татарам;

● необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан і поселян, указавши розміри їхніх земельних володінь.

У вересні 1665 р. Брюховецький першим з українських гетьманів відвідав Московську державу, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду. Згідно з Московськими статтями:

● українські землі й міста проголошували володіннями московського царя, а з їхнього населення (крім козаків) стягували до царської скарбниці податки;

● вибори гетьмана мали відбуватися у присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;

● дипломатичні відносини гетьмана з іншими державами забороняли;

● київську митрополію мав очолити московський ставленик;

● гетьман позбавлявся права надавати українським містам самоврядування, відтепер це робив виключно цар;

● збільшувалася кількість московських гарнізонів, які розміщувалися в усіх основних містах, а повноваження російських воєвод суттєво збільшувалися (збирання податей з некозацького населення хліба на утримання гарнізонів, податків із купців, грошових зборів з винних оренд тощо).

Сам Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина і великі маєтки. Московські статті стали новим важким ударом для української державності. Московські воєводи, відповідно до нових статей, почали переписувати українське населення і стягувати з нього податки, чинячи при цьому беззаконня і зловживання. Такі дії воєвод спричинили народні заворушення й повстання Переяславського полку (1666 р.).

Робота з історичною інформацією

Опрацюйте історичні тексти і дайте відповіді на запитання.

Посилення визиску царською Росією українського народу (1666 р.)

Гетьман Брюховецький возвратился з Москви... обдарен пребагато, і привіз із собою воєвод великоросійських во вся начальнійшія гради українськія... От тих же воєвод послані билі в меньшие гради і надлєжащиє к ним уїздниє села прикажчики; також-де постановили ціловальщиков, то єсть присяжних зборщиков, которие взимали по торгах і ярмарках со всякої проданої і купленої вещі от козака і мужика пошлину... А воєводи по всій Україні в свою область всіх граждан і все посольство — людей земледільцев приємши, наложили дань со всякого плуга по осьм осьмачок жита осипу і по п’ять золотих грошей, а от коня покопи грошей і осьмачку жита давати.

О. Д. Бойко про І. Брюховецького

Це був спритний авантюрист і демагог, один із тих, як писав козацький літописець С. Величко, що «для срібла й золота не тільки дав би виколоти собі око, але й брата й батька свого не пощадив би, не те що вболівати за Україною». .Займав відверто промосковські позиції і неодноразово висловлювався за ліквідацію гетьманату та утворення з його земель князівства на чолі з царевичем Федором.

Запитання

1. Чи можна стверджувати, що «чорна рада» в Ніжині стала подією, яка вперше продемонструвала такий спосіб обрання влади, який ґрунтувався не на об’єднанні суспільства, а на протистоянні різних суспільних верств? Чому?

2. Охарактеризуйте період гетьманування Івана Брюховецького. Якої орієнтації він дотримувався у своїй політиці? Які наслідки мала його політика для України?

3. Як ви вважаєте, чому його гетьманування закінчилося так трагічно?

Учитель. 8 червня 1668 р. у таборі під Опішнею, що на Полтавщині, козаки зчинили бунт, вбили Брюховецького. П. Дорошенко згодом змушений повернутися на Правобережжя. На лівому боці Дніпра наказним гетьманом залишився чернігівський полковник Дем’ян Многогрішний.

Робота в групах

Опрацювати матеріали про діяльність Дем’яна Многогрішного та Івана Самойловича.

1-ша група

Глухівські статті 1669 року (містили 27 пунктів):

● Московські воєводи залишалися лише в українських містах: Києві, Переяславі, Чернігові, Острі і не мали права втручатися у справи місцевого управління;

● козацький реєстр встановлювався у 30 тис.;

● гетьман мав право утримувати наймане військо-компанійців, чисельністю 1 тис. осіб;

● лише старшина могла збирати податки до державної скарбниці;

● гетьману заборонялося вступати у зносини з іншими державами;

● ускладнилася процедура переходу селян до козацького стану.

М. Аркас про Дем'яна Многогрішного

Недовге гетьманування Многогрішного ознаменоване тим, що за його заведено осібний полк з козаків, котрий прозвали «компанійським». Полк сей мав наглядати за тим, щоб поспільство не приставало самовільно у козаки та ще, щоб заздалегідь гасити у самому початку, як де прокинеться якесь... повстання або що... У травні місяці 1670 року на прохання гетьмана цар прислав до нього стрільців, яких мусив держати своїм коштом. Вигадав се Многогрішний для своєї безпеки, бо знав, що його не люблять і почував себе дуже небезпечно на своїй посаді. А московському урядові се було й на руку: він таким побитом мав при боці гетьмана повсякчас свого доглядача. Відтоді сю сторожу становлено було до кожного гетьмана. У тому ж таки році Многогрішний, з дозволу царя, переніс свою столицю з Гадяча до Батурина...

Многогрішного не любила старшина. А через усе те сипалися, як з решета, доноси на гетьмана у Москву. До того ще й гетьман сам не вмів показати з себе дуже улесливого і як чоловік нервовий, а часом без міри запальний, не вмів здержувати свої поривання і вихоплювався перед московськими воєводами та послами з чимось таким, що тільки шкодило йому самому.

Запитання

1. За яких обставин гетьманська булава на Лівобережжі дісталася Дем’яну Многогрішному?

2. Охарактеризуйте основні напрямки діяльності Многогрішного на посаді гетьмана.

3. Дайте оцінку Глухівським статям порівняно з попередніми.

4. Поміркуйте, чи не є свідчення, надані в джерелах інформації щодо історичної постаті Многогрішного, суперечливими. Чому?

5. Дайте власну оцінку його діяльності.

2-га група

Історична довідка про Івана Самойловича

● Походив з родини священика, навчався в Києво-Могилянській академії, згодом вступив до козацького війська.

● Обіймав посади наказного полковника Прилуцького полку, чернігівського полковника, генерального судді.

● 1672 року був обраний гетьманом Лівобережної України й уклав угоду з московським урядом Конотопські статті.

● 1674 року був обраний гетьманом Лівобережної і Правобережної України.

● Керував полками у війні проти Туреччини 1677-1678 рр.

● Відстоював державні інтереси у відносинах з Москвою.

● 1687 року очолював козацькі полки в Першому Кримському поході царських військ і був звинувачений у його невдачі, засланий до Тобольська, де й помер.

Із «Літопису Самійла Величка». конотопські статті (1672 р.)

...Щоб гетьман без відома всього війська нікого не судив і не карав. Били чолом великому государю, його царській величності, генеральні — обозний Петро Забіла, судді Іван Самойлов та Іван До- монтов, писар Карп Мокрієв, — полковники, сотники, вся старшина і все Запорозьке Військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жорстокості від нашого новообраного гетьмана... і щоб він над ними не чинив ніякого суду без поради всієї старшини і безневинно. А за переступ, коли хто в тому об’явиться, судом і доказом військовим (карав і відставляв від чину, коли хто того чину буде недостойний, також і з іншим військовим товариством), і посполитим народом чинив не за волею, а за судом і правом.

Великий государ, його царська величність, ударував генеральних — обозного Петра Забілу, суддів Івана Самойлова та Івана Домонтова, писаря Карпа Мокрієва, — всю старшину і хто буде після них, також все Запорозьке Військо, велів бути цій статті за їхнім чолобиттям.

...Про служивих і всіляких людей, що втікають з Великої Росії в Малу Росію, щоб їх не приймати, а прийнятих раніше щоб висилати назад.

І нині безперервно б’ють чолом великому нашому государю, його царській величності, стальники, стряпчі, дворяни, всякого чину служилі і посілі люди, що в малоросійських містах жителі приймають їхніх людей, селян, які вчинили їм усілякий розор і смертне вбивство, грабіж і підпали, і від чого їм чиниться велике розорення. Тож і новообраному гетьманові, генеральній старшині та всьому Запорозькому Війську надалі не приймати ніяких утікачів та селян, а яких прийнято досі, то тих відпускати відразу після нинішнього договору.

Обозний, вся старшина й козаки постановили бути на цій статті і розіслати про те в усі полки свої універсали.

Запитання

1. Охарактеризуйте сутність Конотопських статей. Порівняйте їхній зміст зі змістом Глухівських статей.

2. Які заходи Многогрішного і Самойловича були схожими, а які різнилися? Що було спільного в долі обох гетьманів?

3. Яке значення мала діяльність Івана Самойловича для України?

Учитель. Гетьманування Самойловича тривало 15 років. Він намагався возз’єднати козацьку Україну силою, спираючись на російські війська. Щоб виснажити своїх противників, він руйнував правобережні міста і села, а їхнє населення примушував переселятися на лівий берег Дніпра («великий згін» 1678-1679 рр.). Проте приєднати Правобережжя Самойлович так і не зміг, оскільки в боротьбі за них зіткнулися інтереси Речі Посполитої, Московської держави та Османської імперії.

Рішучими заходами гетьман протидіяв спробам Запорозької Січі відігравати роль самостійної політичної сили. Гетьман, по суті, поклав край скликанню загальних козацьких рад і називав себе «верховним володарем і господарем вітчизни». Самойлович започаткував інститут «бунчукових товаришів», до якого належали діти старшини, які з юнацьких років, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися обійняти в майбутньому керівні посади. Гетьман сприяв становленню старшинського землеволодіння. Сам він був великим землевласником, володів містом Гадяч і 14 селами.

Прагнення Самойловича до одноосібної влади, явне тяжіння до запровадження монархічної форми правління в Україні непокоїло царський уряд. До того ж серед лівобережної старшини було чимало незадоволених жадобою і здирництвом гетьмана. Саме за доносом старшини, що Самойлович збирається зрадити царя, його й було усунуто з посади.

Робота з історичною інформацією

Опрацюйте історичний текст і поміркуйте, на яких сильних і слабких рисах І. Самойловича наголошує історик.

Історик Д. Дорошенко про І. Самойловича

Гетьман був, безперечно, українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України, був добрим політиком і адміністратором, але занадто честолюбною людиною, яка не вміла й не хотіла жертвувати інтересами особистої кар’єри для загального добра.

Робота з таблицею

Опрацювавши відповідний текст підручника, скласти таблицю «Внутрішня і зовнішня політика Івана Самойловича».

Орієнтовний вигляд таблиці

Внутрішня політика

Зовнішня політика

● Прагнув перетворити Україну на аристократичну державу з міцною гетьманською владою;

● обстоював інтереси старшини, дбав про зростання старшинського землеволодіння;

● припинив скликання Генеральної військової ради, волів обмежити втручання козацьких низів у державні справи;

● створив бунчукове товариство — особливу привілейовану групу козацької еліти, до складу якої входили сини старшини, що готувалися обійняти державні посади;

● намагався закріпити спадковість гетьманської влади;

● за його гетьманування відроджується культурне життя в Україні

● Дотримувався проросійської орієнтації, вважав, що Московська держава зможе захистити Україну від зазіхань Польщі і Туреччини;

● прагнув до порозуміння з Кримським ханством і Туреччиною;

● прагнув до об’єднання всіх українських земель під своєю владою

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель. З матеріалів сьогоднішнього уроку можна зробити висновок, що сусідні держави не були зацікавлені в сильній українській державі. Єдність України порушувалася боротьбою старшинських угрупувань за владу. Ця боротьба призвела до того, що в Україні діяло декілька гетьманів одночасно, та не всі з них вболівали за долю Гетьманщини.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний текст підручника.