Історія України. 7 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

УРОК № 31*

Тема. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст. (Слайд 1)

Мета: визначити, як розвивалася культура українських земель і якими були її особливості в другій половині XIV — XV ст.; охарактеризувати видатні пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва тієї доби, що збереглися до теперішнього часу; з'ясувати, чому серед архітектурних споруд тієї доби домінують замки й фортеці; вдосконалювати набуті знання і уміння; формувати естетичні уявлення учнів і почуття гордості за культурні досягнення у складних умовах.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних пам'яток.

Основні дати і події: XIV—XV ст.— масове замкове будівництво; 1397 р.— Київський Псалтир; 1450—1494 рр.— життя та діяльність Юрія Котермака (Дрогобича); 1483 р.— видання в Римі першої друкованої книги українського автора Ю. Дрогобича (Котермака) «Прогностична оцінка поточного 1483 р.»; 1491 р.— початок книгодрукування церковнослов'янською мовою Швайпольтом Фіолем богослужебних книг «Октоїх» і «Часослов».

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань

IV. Вивчення нового матеріалу (Слайд 2)

1. Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV— XV ст.

2. Освіта. Юрій із Дрогобича.

3. Література. Літописання. Початок українського книгодрукування.

4. Усна народна творчість.

5. Архітектура і містобудування.

6. Малярство і книжкова мініатюра.

V. Закріплення нових знань

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дидактична гра «Снігова куля»

Правила гри. Перший учасник гри називає ім’я, твір або архітектурну пам’ятку, які мають відношення до теми даного уроку. Наприклад, «гільдія». Це слово повторює наступний учасник гри і називає інше слово чи термін. Зрештою, утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник робить помилку або довгу паузу, він вибуває з гри. Переможцем стає учень, який побудував найдовший ланцюг. Для більш організованого проведення гри краще не залучати весь клас, а обрати кількох учнів і викликати їх до дошки. Один учень контролює правильність ланцюжків, що називаються.

Гра дозволяє у захоплюючій формі запам’ятати складні для засвоєння терміни, назви, імена тощо.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Бесіда за запитаннями (Слайд 3)

1. Які основні риси культури Галицько-Волинського князівства? Чи була вона спадкоємницею культури Київської держави?

2. У чому особливості релігійної ситуації на українських землях у другій половині XIV—XV ст.?

3. Назвіть видатні архітектурні пам’ятки часів Київської держави та Галицько-Волинського князівства.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Опрацювання нової теми супроводжується демонструванням відповідного ілюстративного матеріалу.

1. Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV—XV ст.

Розповідь учителя

Розвиток культури українських земель у другій половині XIV— XV ст. відбувався у суперечливих умовах. На нього безпосередньо впливали політичні, суспільні та господарські відносини.

(Слайд 4) Так, українські землі потрапили під владу іноземних держав: Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії, Московської держави. Умови розвитку культури у цих державах були різними. (Слайд 5) Попри негативність цього процесу, він мав і позитивний момент: культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли ідеї, форми, що сформувалися у Західній Європі,— ідеї гуманізму, Відродження тощо. Проте на українських землях відбувалося не просте копіювання, а поєднання різних елементів культурних впливів на основі давньоруської спадщини, і в результаті поставали справжні шедеври світового рівня, які мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, не маючи власної вищої школи, отримали можливість навчатися у європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.

У другій половині XIV — XV ст. почалася активна експансія католицької церкви особливо у Галичині та на Поділлі. Це перетворило українські землі на арену протистояння між католиками і православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ, на його творчі сили. Крім того, через Україну проходила межа між християнською і мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.

Іноді нові правителі вдавалися до відкритого пограбування культурних цінностей. Зокрема, у 1382 р. князь Владислав Опольський вивіз із міста Белз ікону Божої Матері та подарував її монастирю у Ясній Горі під Ченстоховою. Згодом вона стала головною святинею Польщі.

Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар та турків. У полум’ї руйнувань гинули архітектурні пам’ятки, книги, а головне — люди, що їх створювали. Водночас небезпека і завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, народ складав думи і пісні.

В Україну переселялося чимало іноземців — поляків, німців, євреїв, вірмен — окремі з яких внесли вагомий вклад у розвиток культури своєї нової батьківщини.

Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка дедалі більше набувала самобутніх рис.

Завдання (Слайд 6)

Заповніть таблицю за темою «Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV—XV ст.».

Чинники, що сприяли розвитку культури

Чинники, що негативно впливали на розвиток культури

   

2. Освіта. Юрій із Дрогобича

Розповідь учителя (коментоване читання відповідного пункту параграфа)

У XIV—XV ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на давньоруську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід. У цей період вчителями залишалося духовенство, яке навчало дітей при церквах, монастирях, єпископських палатах. Заможні люди наймали дяків для домашнього навчання. (Слайд 7) Богослужебні книги (особливо «Псалтир» — книга релігійних пісень та молитов) використовувалися як підручники. Дітей навчали читання, письма і церковного співу. Подальшу освіту бажаючі здобували самостійно. Насамперед вивчали грецьку та латинську мови. Від XIV ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці активно починають здобувати освіту в європейських університетах: Краківському (упродовж XV—XVI ст. його закінчило 800 вихідців з українських земель), Паризькому, Падуанському, Болонському, Гейдельберзькому, Празькому та ін.

(Слайд 8) У цей період помітно активізувалася діяльність українських вчених на терені європейської культури. Найвизначнішим серед них вважався вчений-астроном (астролог), перший з відомих докторів медицини і філософії, ректор Болонського університету Юрій Котермак (Дрогобич) (бл.1450—1494 рр.). (Слайд 9) Він був автором першої української друкованої книги «Прогностична оцінка 1483 р.». Крім названої праці перу вченого належать сім трактатів. Ряд віршованих промов і послань до Папи Римського. Всі вони написані латиною, але незмінним залишався підпис: «Юрій з Дрогобича, русин».

«Прогностична оцінка поточного 1483 р.» — це невеличка книжечка обсягом 10 сторінок, що являє собою астрологічний прогноз на 1483 р.

Постать в історії

Майбутній учений народився близько 1450 р. у місті Дрогобич у родині міщан. Спочатку він здобував освіту у Дрогобичі та Львові.

Для продовження навчання Юрій поїхав до Краківського університету. У 1470 р. здобув ступінь бакалавра, а через два роки — магістра. Після цього продовжив навчання у Болонському університеті (перший університет у Європі). Тут він здобув вчені ступені доктора вільних мистецтв та доктора медицини. У 1481 —1482 рр. його обрали ректором університету «медиків і артистів». У 1487 р. Юрій Дрогобич переїхав до Кракова. Тут він став викладати астрономію (астрологію) і медицину. Тоді ці предмети студіював майбутній славетний астроном Миколай Коперник. Паралельно з викладанням та науковою працею Ю. Дрогобич заіїмався і медичною практикою і навіть здобув титул «королівського лікаря». Помер видатний учений у Кракові 4 лютого 1494 р. Будинок Ю. Дрогобича після його смерті став своєрідним гуртожитком для викладачів медицини.

3. Література. Літописання. Початок українського книгодрукування

Розповідь учителя

У XIV—XV ст. продовжує розвиватися світська і церковна література. Книги, як і раніше, були рукописними. Основним центром книгописання залишався Київ.

Із творів світської літератури привертає увагу збірник «Ізмарагд» (XIV—XV ст.), який містить близько ста «слів» (повчань) на різну тематику: книжна мудрість, повага до вчителів, багатство і бідність, доброчинність і гріхи тощо. Досить великого поширення набули перекладні повісті про Троянську війну, Александра Македонського.

Церковна література представлена переробками давніших Євангелій, житій святих, проповідницьких творів. Найвідомішою книгою цього періоду є Київський Псалтир (переписаний у 1397 р. протодияконом Спиридоном на замовлення смоленського єпископа Михаїла), який ілюстрований майже 300 мініатюр. Прикметною рисою книг даного періоду є те, що жива народна мова відіграє значно більшу роль, ніж раніше. Особливо помітні її елементи в Королівському Євангелії 1401 р., переписаному Станіславом «Граматиком многогрішним» у с. Королеве на Закарпатті. Книга оформлена з великим, для свого часу, мистецьким смаком, містить багато виконаних яскравими фарбами заставок і орнаментів. Вплив народної мови досить помітний і в редакції 1489 р. збірки житій святих «Четьї-мінеї», створеної на західноукраїнських землях.

У цей же час продовжуються і традиції літописання. До старих центрів додаються нові: Холм, Луцьк, Кам’янець-Подільський, Острог, Львів та ін. Найвизначнішими літописами того часу були: Короткий Київський літопис, що оповідає про події 1491 —1515 рр., та «литовські», або «західноруські», літописи, що відомі у багатьох редакціях. Від середини XV ст. після винайдення Гутенбергом друкарського верстата у Європі почало швидко поширюватися книгодрукування. На українські землі стали потрапляти друковані книги латинською мовою з друкарень Лейпцига, Нюрнберга та інших міст.

Наприкінці XV ст. почалося друкування книг церковнослов’янською мовою. Першодрукарем став німець Швайпольт Фіоль, який у 1491 р. надрукував кирилицею у Кракові чотири книги для церковної служби у православних церквах: «Осьмогласник», «Часослов», «Тріодь пісна», «Тріодь цвітна». За це Ш. Фіоль зазнав переслідування з боку католицької церкви і навіть потрапив за ґрати. Після звільнення виїхав із Польщі.

(Слайд 10) У 1517—1519 рр. білоруський учений Франциск Скорина надрукував кирилицею у Празі Псалтир і Біблію. Вони мали значне поширення на українських землях навіть у рукописних копіях.

4. Усна народна творчість

Коментоване читання

Усна народна творчість продовжувала розвиватися на основі давніх традицій, що сягають часів докиївської і Київської держави, Галицько-Волинського князівства. (Слайд 11) Найпоширенішою була обрядова поезія, яка була тісно пов’язана з народним побутом, несла в собі магічні культові мотиви. Незважаючи на переслідування з боку церкви, зберігалися давні дохристиянські обряди, наприклад святкування Івана Купала. Особливо життєствердними були обряди новорічного циклу: колядування й щедрування. Крім того популярними були веснянки, русальні пісні та обряди. Проте в давніх сюжетах з’являлися нові герої, відбивалися тогочасні події.

У казках улюбленими героями були богатирі, що билися зі зміями.

У XV ст. зароджується епічна поезія — історичні пісні, балади та думи. Історичні пісні прославляли героїв боротьби з татарськими і турецькими нападами. До наших днів дійшов текст пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?», який був записаний у 1571 р. творцем «Граматики чеської» Яном Благославом на Закарпатті.

Новим оригінальним жанром усної народної творчості стали думи. Вони виникли у козацькому середовищі. До найстаріших творів цього жанру належать: «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з міста Азова» та ін. Головна ідея, що пронизує думи,— любов до Батьківщини, необхідність її захисту від ворогів. Думи виконувалися під музичний супровід на кобзі чи бандурі. Вони мають своєрідну поетичну мову. У текстах часто вживаються метафори, порівняння, нерідко — прийоми гіперболізації, образи-символи. Музичний стиль теж оригінальний: речитативна мелодія завжди підпорядковується тексту. Виконавці дум часто вдавалися до імпровізацій, тобто незмінними залишалися лише тема і головні елементи сюжету, а решту додавали під час виконання твору. Думи є і важливим історичним джерелом історії і культури України, адже інколи вони з документальною точністю і конкретністю відображують події нашого славного минулого.

5. Архітектура і містобудування

Варіант 1

Повідомлення

Учитель організовує зачитування кращих повідомлень, підготовлених учнями.

Варіант 2

Розповідь учителя (коментоване читання відповідного пункту параграфа)

Забудова більшості міст на українських землях склалася під впливом традицій Русі. Один із польських мандрівників, що побував у Києві на початку XVI ст., відзначив: «місто забудоване не так, як це в нашій батьківщині Польщі». У той самий час гість стверджував, що Київ був добре забудований, хоча і дерев’яними спорудами. Крім того, він писав: «...йдеш між дерев’яними будівлями і парканами неначе у багатолюдному селі... Кожен двір має великий садок, город і багато будівель для худоби і людей».

Із поширенням магдебурзького права в плануванні українських міст з’являються нові риси, що були типові для міст Західної Європи. У центральній частині міста згідно з нормами магдебурзького права розташовувалась прямокутна торгова (ринкова) площа. У XIV—XV ст. середину ринку щільно забудовували. Тут була ратуша, торгові лавки, міська вага, інколи майстерні ремісників і житлові будинки. У містах, що були засновані або масово забудовувалися згодом, ринкову площу залишали незабудованою. Її облямовували вузькі фасади мурованих будинків, що повинні були мати у ряд лише три вікна. У містах формувалася прямокутна мережа вулиць, головні з яких йшли до ринкової площі. Поряд із площею стояли головні храми.

Упродовж XIV—XV ст. на українських землях триває активне будівництво оборонних споруд. Так, будуються дерев’яні замки у Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах тощо. Київський замок, збудований за князювання Володимира Ольгердовича, витримав облогу військ монгольського хана Едигея у 1416 р. У той самий час зростала кількість мурованих оборонних замків і фортець. Це одна з провідних рис розвитку культури цього періоду. (Слайд 12) Вогнепальна зброя і нові способи ведення воєнних дій потребували укріплень із каменю або цегли. У цей час будуються такі оборонні споруди у Луцьку, Львові, Хотині, Кременці, Кам’янці-Подільському, Олеську, Білгороді-Дністровському та інших містах. Від початку XV ст. внаслідок постійних татарських нападів оборонне будівництво стає провідним. Найгустіша мережа замків постає на Поділлі та Волині.

Цікаво знати

Однією з найвизначніших пам’яток замкового будівництва в Україні є Верхній замок у Луцьку. Його будівництво почалося ще у XIII ст. Він був збудований на пагорбі у долині річки Стир з великоформатної цегли, що було типово для волинської архітектурної школи. За мурами замку розташовувалися князівський та єпископський палаци, собор, будинки шляхти. Замок має три прямокутні муровані вежі — Надбрамна, Стирова, Владича.

Розповідь учителя

(Слайд 13) У будівництві храмів і монастирів також з’являється тенденція зводити їх одночасно як культові та оборонні споруди, обносити міцними стінами. До найбільш досконалих належить церква Покрова у с. Сутківці: центральне приміщення церкви оточене чотирма баштами, що мають по два ряди бійниць. Монастирі теж обносили кам’яними стінами, перетворюючи їх на фортеці.

Під впливом західноєвропейської архітектури споруджуються католицькі костели: кафедральні у Львові та Кам’янці-Подільському, св. Миколая у Рогатині тощо.

Чимало було збудовано церков вірменської громади, синагог — євреїв, кенаф — караїмів.

6. Малярство і книжкова мініатюра

Коментоване читання

Образотворче мистецтво цієї доби продовжувало розвиватися на традиціях Київської держави та Галицько-Волинського князівства. Новим явищем у ньому стало те, що малярі стали відходити від традиційних візантійських канонів іконографії, намагаючись передати реальні почуття людини. Загальна тенденція — глибше передати душевний стан людини, надати позам і обличчям виразності та індивідуальності. Майстри стали опановувати техніку світлотіньового моделювання. Це свідчило про вплив західноєвропейського гуманізму. (Слайд 14) Малярство широко представлене фресками та іконописом.

Фрескові розписи були дуже поширені до середини XVI ст. Найбільш відомими є фрескові розписи каплиці в Горянах під Ужгородом (фрески «Благовіщення», «Тайна вечеря», «Втеча до Єгипту», «Св. Катерина»), Вірменської церкви у Львові, Бокатського монастиря на Поділлі. А також розписи українськими майстрами храмів і палаців у Польщі. Так, розписи каплиці святої Трійці в Любліні (1418 р.), які зробила група майстрів на чолі з Андрієм, є великими за обсягом і зроблені у цікавій схемі — у три яруси. Не менш вражаючими є розписи каплиці святого Хреста у Вавельському замку у Кракові (1470 р.). Загалом нам відомо багато, порівняно з попередньою добою, тогочасних майстрів розпису: Гайль та Тимофій Дробиші із Перемишля, Іоанн, Андрій Русин, Максим Воробій зі Львова, Герман із Самбора та ін.

Цікаво знати

Гайль був священиком у Перемишлі. За королівським наказом у 20-х рр. XV ст. він розписав багато костьолів у Сандомирській, Краківській та Середзькій землях. У 1426 р. король Ягайло «за численні заслуги» подарував Гайлеві та його нащадкам парохію на передмісті Перемишля, встановив повинності на його користь, а також звільнив Гайля від усіх повинностей та податків.

У писанні ікон продовжують розвиватися три центри: Київ, Волинь та Львів. Ікони, як і фрески, набувають нових рис під впливом ідей гуманізму. В іконах з’являються також зображення рослин, архітектурного оточення, предметів побуту. Іконописці для більш реалістичного зображення починають використовувати світлотінь і пряму перспективу. Від XV ст. поширюються ікони, намальовані на дошках. Кращими зразками іконописання є ікона Богородиці Одигідрії з с. Красів, ікони Оплакування Христа із с.Трушевичі, Покров Богородиці із с. Річиці, Святий Микола з Радружі тощо. Наприкінці XV — на початку XVI ст. набувають поширення ікони на сюжети Страшного Суду, в яких втілені народні уявлення про Рай і Пекло.

У XIV—XV ст. з розвитком рукописних книг продовжуються традиції книжкової мініатюри. Найбільш яскраво книжкова мініатюра тієї доби представлена у Київському Псалтирі, створеному в 1397 р., де вміщено 301 ілюстрацію. Вони характеризуються сюжетною різноманітністю (від біблійних до побутових), виразністю та індивідуалізованістю облич, свіжістю кольорів. Зображення і колорит надзвичайно вишукані. Крім того, чудові ілюстрації містять Київське Євангеліє (1393 р.), Луцьке Євангеліє (XVI ст.) тощо.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Експрес-опитування (Слайди 15—16)

1. Назвіть не менше ніж п’ять представників української культури XIV—XV ст.

2. Коли почалося українське книгодрукування?

3. Хто був першодрукарем?

4. Де здобували початкову освіту українці в другій половині XIV— XV ст.?

5. Де здобували вищу освіту українці в другій половині XIV— XV ст.?

6. Чим уславився Юрій Дрогобич?

7. Які нові жанри української народної творчості виникли в період XIV—XV ст.?

8. Яка головна ідея дум? Як вони виконувалися?

9. Визначте нові риси містобудування.

10. Які жанри образотворчого мистецтва набули подальшого розвитку в XIV—XV ст.?

11. Чим цінний Київський Псалтир із точки зору образотворчого мистецтва?

12. Якими пам’ятками найбільш представлена архітектура тієї доби?

Завдання (Слайд 17)

1. Опишіть одну з пам’яток культури України другої половини XIV—XV ст.

2. З’ясуйте основні риси розвитку культури на українських землях у другій половині XIV—XV ст. Запишіть їх тезами.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, розглянутого на уроці.

У культурному розвитку України XIV—XV ст. відбувалися неоднозначні суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками. Стримуючими, дестабілізуючими культурний процес чинниками були: падіння Візантійської імперії, що позбавило православ’я зовнішньої опори, відсутність власної державності, наступ католицької церкви, татарські напади. Проте зникнення візантійського впливу спричинило початок активного засвоєння на ґрунті києво-руської духовності надбань західноєвропейської культури. Піднесенню української культури сприяли технічний прогрес, виникнення друкарства, розвиток в Україні гуманістичної думки під впливом європейського Відродження.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (Слайди 18—19)

1. Опрацюйте § 23 підручника.

2. Підготуйте презентацію на 5—6 слайдів до практичного заняття за темою «Етнічний склад населення України. Повсякденне життя населення України в XIV—XV ст.».

Повсякденне життя людей характеризують за такими пунктами.

1) Народження.

2) Весілля.

3) Похорон.

4) Їжа.

5) Одяг.

6) Роль жінки в суспільстві.