Історія України. 7 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

Розділ III. Київська держава (Русь-Україна) у другій половині XI — першій половині XIII ст.

УРОК № 14

Тема. Київська держава за правління і Ярославичів.

Мета: ознайомити з особливостями розвитку Київської держави за правління Ярославичів; пояснити зміст термінів і понять «уділи», «тріумвірат», «дуумвірат», «князівські з'їзди (снеми)», «Правда Ярославичів»; розвивати аналітичні здібності учнів; виховувати повагу до подій минулого.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, атлас, карта «Правління Ярославичів».

Основні терміни і поняття: уділи, тріумвірат, дуумвірат, князівські з'їзди (снеми), «Правда Ярославичів».

Основні дати і події: 1054—1073 рр. — правління тріумвірату Ярославичів; 1068 р. — розгром половцями руського війська по р. Альта; 1072 р. — поява «Правди Ярославичів»; 1097 р. — Любецький з'їзд князів.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Актуалізація опорних знань

III. Вивчення нового матеріалу

1. Заповіт Ярослава Мудрого.

2. Київська держава за синів Ярослава Мудрого.

3. Князівські з'їзди.

IV. Закріплення нових знань

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів про початок розгляду розділу «Київська держава (Русь-Україна) у другій половині XI — першій половині

XIII ст.», тривалість її вивчення, форми і терміни проведення практичного заняття, уроку узагальнення і тематичного контролю. Після цього повідомляє тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Які території були приєднані до Русі за часів правління Ярослава Мудрого?

2. Чому Ярослав отримав прізвисько Мудрий?

3. Що таке «Руська правда»?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дидактична гра «Чиста дошка»

(Використання гри сприятиме активізації роботи учнів під час сприйняття нового матеріалу.)

Правила гри. Учитель записує на дошці пронумеровані запитання. Вони можуть бути звичайної форми, або мати вигляд схеми, малюнка, фрагмента картини тощо за матеріалом нової теми. Учитель попереджає учнів, що його розповідь буде містити відповіді на ці запитання. Періодично він буде запитувати учнів, чи готові вони відповісти на яке-небудь із поставлених запитань. Якщо учні відповіли правильно, то воно стирається з дошки. Завдання гри полягає в тому, щоб наприкінці уроку дошка була чистою.

Гру можна організувати у формі змагання команд: переможцем буде той ряд, який відповість на більшу кількість запитань. Іншим варіантом її проведення можуть бути письмові відповіді учнів у зошитах. Під час закріплення нового матеріалу вчитель визначає, хто з учнів відповів на більшу кількість запитань, і відповідає на ті, котрі залишилися без відповідей.

1. Заповіт Ярослава Мудрого

Розповідь учителя

Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість боротьби за владу між своїми синами й спробував цьому запобігти. Князь склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив нову систему успадкування князівських престолів. В основу нової системи управління та успадкування князівств Ярослав Мудрий поклав принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи.

РОЗПОДІЛ УДІЛЬНИХ КНЯЗІВСТВ МІЖ СИНАМИ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

В'ячеслав

Смоленськ

Ігор

Володимир-Волинський

Всеволод

Переяслав

Святослав

Чернігів

Ізяслав

Київ

Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом. Ще за життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославу, переяславські — Всеволоду, володимиро-волинські — Ігорю, смоленські — В’ячеславу.

Нова форма державного правління мала зберегти єдність Русі й мирний шлях передачі влади.

2. Київська держава за синів Ярослава Мудрого

Колективна робота учнів з підручником

Учитель організовує самостійне опрацювання учнями відповідного матеріалу параграфа з наступним обговоренням особливостей розвитку Київської держави за правління Ярославичів.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допомогою наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

За заповітом Ярослава Мудрого, великим київським князем мав стати його старший син Ізяслав. Однак після смерті батька брати Святослав і Всеволод не визнали Ізяслава верховним володарем Київської держави. Міста і землі, які заповів їм батько, Ярославичі вважали своїми особистими спадковими володіннями — вотчинами. Мабуть, саме тому Ізяславові довелося погодитися на спільне з братами правління державою. Період 1054—1073 рр. в історії Русі називають добою тріумвірату — співправління Ізяслава, Святослава та Всеволода.

Усі найважливіші державні справи тріумвіри вирішували спільно. Молодших братів Ігоря та В’ячеслава вони усунули від державних справ і привласнили після смерті останніх їхні володіння. Це викликало обурення серед молодших Ярославичів і заклало підґрунтя майбутніх усобиць. Позбавлені влади князі на Русі дістали назву «ізгої». Саме вони стали вагомим чинником подальшої міжусобної боротьби.

У період правління старших Ярославичів починається новий етап боротьби з кочівниками на південних кордонах Русі. У 1060 р. тріумвіри здійснили спільний похід проти орди кочівників-торків, яка з’явилася на південних кордонах Русі, і розгромили її.

Про появу орд кочівників-половців на кордонах Русі в літописі вперше згадується під 1055 р. На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську землю. Битва військових дружин тріумвірів із половцями відбулася на річці Альта (1068 р.) й завершилася перемогою останніх. Князі з рештою війська втекли під захист своїх фортець. Обурені кияни вимагали від Ізяслава видати зброю, щоб помститися половцям. Відмова князя спричинила повстання киян. Ізяслав змушений був рятуватися втечею. Через півроку за допомогою польського війська він повернув собі престол.

Київське повстання довело слабкість влади тріумвірів.

Цікаво знати

Під час повстання 1068 р. в Києві жителі міста звільнили з в’язниці полоцького князя Всеслава, що був підступно взятий у полон Ізяславом. На вічі Всеслав був проголошений київським князем. Зібравши ополчення з киян, Всеслав відбив половецький наступ, але вже незабаром був вигнаний із Києва братами Ярославичами.

Через деякий час між тріумвірами спалахнув черговий конфлікт, унаслідок якого Святослав зі Всеволодом вигнали Ізяслава з Києва. Упродовж 1073—1076 рр. київським князем був Святослав, якому вдалося зміцнити великокнязівську владу. Із метою зміцнення влади над удільними князями він перерозподілив між ними володіння. Крім Києва Святослав залишив за собою Чернігів, а в інших містах посадив намісниками своїх синів і племінників. У своїх діях він користувався підтримкою брата Всеволода. І хоча великим київським князем був Святослав, історики вважають, що фактично існував дуумвірат — співправління двох князів — Святослава і Всеволода.

Після смерті Святослава великокнязівський престол повернув собі Ізяслав. Він позбавив влади синів Святослава і віддав, згідно з існуючими правилами престолонаслідування, Чернігів Всеволодові. Однак проти Всеволода виступив Олег Святославич, що вважав Чернігів своєю спадщиною. До того ж він прихилив на свій бік половецькі орди, і половці на довгі роки стали вагомим чинником у міжусобній боротьбі князів. На допомогу Всеволоду прийшов Ізяслав. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня 1078 р. на Нежатиній Ниві. Перемогу здобули старші Ярославичі, однак у бою загинув Ізяслав.

Цікаво знати

Князь Олег Святославич через розпалювання усобиць і залучення до них половців отримав від автора «Слова о полку Ігоревім» ім’я «Гориславич».

ЗІ «СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

Отоді за Олега Гориславовича

Сіялися-росли усобиці,

Гинули внуки Дажьбогові,

В княжих чварах віку позбавлялися,

Отоді в землі Руській

Не так ратаї гукали-покликали,

Як ворони крякали-кричали,

За трупи перекір маючи...

Після загибелі Ізяслава влада перейшла до Всеволода, який князював у Києві впродовж 1078—1093 рр. У цей час на Русі відновилася одноосібна монархія.

Всеволод вів запеклу боротьбу з обділеними родичами, які домагалися своїх уділів, але врешті-решт пішов на поступки й надав їм князівства. Унаслідок цього центральна влада та єдність держави значно послабли. В умовах постійних нападів половців на руські землі спалахи усобиць були дуже небезпечними. Імовірно, саме тому син Всеволода Володимир Мономах після смерті батька поступився престолом синові Ізяслава Святополку (1093—1113).

Необхідність подолати негаразди й об’єднати сили для боротьби підштовхувала князів до зближення. Велику роль в організації сил для боротьби з половцями відіграли князівські з’їзди. Результатом цього став розгром половецьких орд об’єднаними силами руських князів на чолі з Володимиром Мономахом у березні 1111 р. біля міста Сугрова на Дону. Ця перемога спричинила зростання авторитету Володимира Мономаха, майбутнього київського князя.

3. Князівські з'їзди

Розповідь учителя

Послаблення: центральної влади на Русі викликало появу періодичних князівських з’їздів (снемів), на яких намагалися вирішити важливі для всіх руських земель питання. Першим із відомих за літописом є князівський з’їзд 1072 р. у Вишгороді. Тріумвіри Ізяслав, Святослав і Всеволод зібралися там із нагоди перенесення мощей святих Бориса і Гліба до нещодавно збудованої церкви на їхню честь. На Вишгородському з’їзді також був прийнятий новий збірник законів «Правда Ярославичів», що доповнив «Руську правду».

Найвідомішим серед снемів руських князів є з’їзд 1097 р. в Любечі. На ньому князі домовилися про запровадження засад спадкового володіння князівствами («Кожен хай держить вотчину свою») та вирішили розглядати захоплення чужої вотчини як злочин і разом виступати проти того, хто спробує це вчинити.

Тепер влада в кожному уділі мала передаватися від батька до сина. Порядок, запроваджений Ярославом Мудрим, скасовувався. Князі також ухвалили рішення про спільні дії проти половців: «Відтепер з’єднаймося в одне серце й захистимо Руську землю». Однак ці рішення не було втілено в життя. Одразу після з’їзду спалахнула кривава війна, яка тривала три роки. Припинив її князівський з’їзд 1100 р. в селі Витичеві (Уветичах).

Робота з термінами і поняттями

Князівський з'їзд (снем) — з'їзди князів, на яких вирішувалися важливі для всіх руських земель питання.

Про необхідність спільних дій проти половецьких нападів ішлося на з’їзді князів на р. Золотчі в 1101 р. Вирішальним в організації боротьби з половцями став з’їзд навесні 1103 р. біля Долобського озера поблизу Києва. За повідомленням літописця, дружинники Святополка київського відмовлялися йти навесні в похід проти половців, оскільки це завдасть збитків смердам (селянам) та їхнім посівам і коням. Вирішальну роль у прийнятті рішення про спільний похід відіграла відповідь Володимира Мономаха: «Дивуюсь я, дружино, що коней шкодуєте, на яких орють. А чому не помислите про те, що ось почне орати смерд і, приїхавши, половець застрелить його з лука, а коня його забере, а в село його приїхавши, забере жінку його й дітей його, все майно його?! Так коня вам шкода, а самого смерда хіба не жаль?» Похід 1103 р. започаткував низку переможних походів Русі проти половців у 1103—1116 рр.

Князівські з’їзди відіграли важливу роль в організації відсічі нападам половців на руські землі.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

І варіант

Бесіда за запитаннями

1. Який порядок престолонаслідування був запроваджений Ярославом Мудрим?

2. Які нові кочовики загрожували південним кордонам Русі з середини XI ст.?

3. Коли відбулося повстання киян проти Ізяслава? Що стало його причиною?

4. Що таке «Правда Ярославичів»?

5. Скільки було з’їздів князів? Який із них є найвідомішим і чому?

6. Чому утворився тріумвірат, а згодом — дуумвірат князів?

II варіант

Дидактична гра «Чиста дошка»

Учитель організовує обговорення результатів виконання учнями завдання до дидактичної гри, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

(Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, розглянутого на уроці, за потребою супроводжує їх коротким коментарем.) Під час правління Ярославичів розпочався поступовий процес розпаду Київської держави й занепаду влади великого князя.

За часів правління Ярославичів над Руссю нависла нова загроза зі степу. Напади орд кочівників-половців були спустошливими для Південної Русі. Половці вдало користувалися міжкнязівськими чварами, здійснюючи нові набіги.

Міжкнязівські чвари і набіги степовиків негативно впливали на розвиток Русі.

Завдяки князівським з’їздам вдавалося припиняти міжусобиці, організовувати князів на спільні походи князів проти половців. Важливим для подальшої долі Русі стало прийняття нового принципу престолонаслідування.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 10 підручника.

2. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення «Вплив половецьких набігів на розвиток Київської держави».