Історія України. 10 клас: Розробки уроків. Рівень стандарту. Академічний рівень

УРОК № 24 (34)

Тема. Сталінська індустріалізація в Україні.

Мета: розкрити причини згортання нової економічної політики та переходу до форсованої індустріалізації; визначити мету й характер індустріалізації, з'ясувати її джерела; розвивати в учнів навички критичного мислення, позитивного розв'язання суперечливих питань.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «Радянська модернізація України», атлас. Основні терміни та поняття: індустріалізація, імпортзамінна індустріалізація, надіндустріалізація, п'ятирічний план, директивне планування.

Основні дати: 1925 р. — XIV з'їзд ВКП(б), прийняття рішення про індустріалізацію; 1928—1932 рр. — Перша п'ятирічка; 1929 р. — рік «великого перелому», установлення одноосібної влади Й. Сталіна; 1933—1937 рр. — Друга п'ятирічка; 1935 р. — початок стахановського руху; 1938—1942 рр. — Третя п'ятирічка (не завершена).

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Запитання та завдання

1) Коли в Україні остаточно утвердилася радянська влада?

2) Якими є основні здобутки непу для економічного розвитку?

3) Визначте особливості суспільно-політичного життя в 1920-ті рр.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Становлення сталінського режиму.

Розповідь учителя

У період непу відбулися зміни в політичній системі суспільства, зокрема: збереження та зміцнення авторитарної диктатури; завершення розгрому опозиційних політичних партій, фракцій; політичні процеси над опозицією.

(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

УТВЕРДЖЕННЯ СТАЛІНСЬКОЇ ДИКТАТУРИ

Роки

Лідери угруповань (партійних фракцій), що вели боротьбу

Політичні питання, які маскували боротьбу за владу

1923—1924 рр.

Й. Сталін, Г. Зінов'єв, Л. Каменєв

Л. Троцький («Ліва опозиція»)

«Платформа» Л. Троцького: дрібнобуржуазне селянство потрібно «утримувати пролетарською диктатурою»; для успіху соціалістичного будівництва у відсталій селянській країні необхідна підтримка з боку світового пролетаріату та світової революції; потрібно розвивати важку промисловість, установити її «диктатуру» в економіці; іде бюрократизація партії, не можна допускати підміну диктатури пролетаріату диктатурою партії, потрібно перетрусити апарат, омолодити кадри, допустити свободу фракцій

1925 р.

Й. Сталін, М. Бухарін, А. Риков

Г. Зінов'єв, Л. Каменєв («Нова опозиція»)

«Наш генеральний секретар не є тією фігурою, яка може об'єднати навколо себе старий більшовицький штаб». (Л. Каменєв)

1927 р.

Й. Сталін, М. Бухарін, А. Риков

Г. Зінов'єв, Л. Каменєв, Л. Троцький («Об'єднана опозиція»)

Платформа «блоку»: потрібні високі темпи індустріалізації — «надіндустріалізація», значне підвищення податків на селян; триває бюрократизація партії й переродження держави, таким чином, треба відновити внутрішньопартійну демократію. Почалося створення підпільної партії

1928—1929 рр.

Й. Сталін

М. Бухарін, А. Риков, М. Томський («Правий ухил»)

Опозиція виступає проти згортання непу та застосування надзвичайних методів в економіці, проти теорії «загострення класової боротьби у міру просування до соціалізму»

1929 р. став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі проти ленінських соратників за владу, початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР

Причини встановлення режиму особистої влади Й. Сталіна:

відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод;

низький рівень політичної культури населення СРСР;

зосередження політичної влади в руках однієї партії;

невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП(б), обмеженість його політичної культури;

низький освітній рівень низових керівників і рядових членів ВКП(б);

сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релігійним змістом громадських інститутів);

внутрішня природа радянської влади, яка становила собою диктатуру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи;

наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження командно-адміністративної системи.

Основним методом установлення й підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином, у СРСР, як і в низці європейських держав, стверджувався тоталітарний режим. Керівною та спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, яка своєю ідеологією визнавала марксизм-ленінізм.

Запитання для закріплення

1) Чому в партії більшовиків у 1922—1928 рр. розгорнулася боротьба за лідерство?

2) Які методи й засоби боротьби застосовували претенденти на лідерство в партії?

3) Чому саме Й. Сталін переміг у цій боротьбі?

Постать в історії

Йосип Сталін (справжнє прізвище — Джугашвілі; 1879—1953 рр.). Народився в містечку Горі (Грузія). Навчався в духовній семінарії, де познайомився з марксистською літературою й почав брати участь у марксистських гуртках. За порушення дисципліни був виключений із семінарії. Улаштувався на роботу в обсерваторію, проте головним його заняттям стала революційна діяльність. Від 1902 до 1913 р. шість разів зазнавав арештів і заслань. Чотири рази втікав. Нетривалий час перебував за кордоном. Життя професійного революціонера посилило в ньому такі риси характеру, як потайливість, замкненість, нелюдимість, грубість. У період між арештами брав участь у роботі з’їздів партії, схилявся до більшовиків. У 1912 р. був обраний до складу ЦК партії. На партійній роботі зарекомендував себе організатором нелегальної діяльності (терористичних актів, нападів на банки, поштові вагони, на інкасаторів для поповнення партійної каси). У 1913 р. Й. Сталін знову був заарештований і повернувся із заслання лише після повалення в Росії царату. Напередодні більшовицького перевороту 1917 р. бере активну участь у його підготовці. Після приходу до влади більшовиків стає наркомом у справах національностей. У національному питанні відзначився як прихильник централізаторських ідей. Маючи репутацію здібного організатора, у роки громадянської війни виступає в ролі спеціального уповноваженого партії на важливих ділянках фронту. У 1922 р. стає Генеральним Секретарем ВКП(б), поступово сконцентрувавши у своїх руках основні важелі реальної влади, зокрема призначення основних керівників на місцях. У боротьбі за владу, що розгорілася в партії у 1920-ті рр., Й. Сталіну вдалося встановити над нею панування. 1929 р. він назвав роком «великого перелому». Й. Сталін розправився з усіма своїми суперниками. Він не вступав у теоретичні суперечки, а вів боротьбу репресивними адміністративними методами. Для досягнення абсолютної влади Сталін використовував будь-які засоби: від пропаганди до масового терору.

2. Протиріччя непу та його згортання.

Розповідь учителя

Становлення тоталітарного режиму супроводжувалося не тільки встановленням однопартійної системи й одноосібної влади вождя, а й згортанням економічної свободи, одержавленням усього економічного життя суспільства. Починаючи від кінця 1920-х рр. відбувається згортання непу. Приводом до цього були протиріччя, які містив неп.

Протиріччя непу:

монополія більшовиків на владу;

плюралізм форм власності і господарських укладів;

курс на будівництво соціалізму в одній окремо взятій країні;

необхідність активізації зовнішньополітичної діяльності, посилення контактів з зовнішнім світом;

необхідність здійснення індустріалізації, створення могутнього військово-промислового комплексу;

відсутність інвестицій у промисловість із вітчизняних і зарубіжних джерел;

курс на побудову суспільства соціальної рівності і соціальної справедливості;

посилення соціальної диференціації. Формування «нової буржуазії» (непманів) і «нової аристократії» (партійно-радянська номенклатура).

Проявом ставлення правлячих кіл до непу були методи, якими розв’язувалися періодичні економічні (хлібні) кризи, що мали місце в другій половині 1920-х рр. Так, якщо в 1925, 1927—1928 рр. держава використовувала економічні методи регулювання, то вже під час кризи 1928—1929 рр. відбулося повернення до військово-комуністичних методів, насильницької експропріації хліба в селян.

Запитання для закріплення

1) Які негативні прояви мала нова економічна політика?

2) Чим був зумовлений поворот від політики непу до її згортання? Чому неп не став, за висловом В. Леніна, «всерйоз і надовго»?

Робота з термінами та поняттями

Хлібозаготівельна криза — небажання селянства здавати державі сільгосппродукцію за низькими закупівельними цінами. За роки непу відбулося три кризи: 1925,1927,1928 р.

3. Індустріалізація в Україні.

Розповідь учителя

Індустріалізація стала однією зі складових радянської модернізації.

Робота з термінами та поняттями

Індустріалізація — це процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Імпортзамінна індустріалізація — формування промислової бази, яка створила умови для заміни імпортної промислової продукції власною.

Політика індустріалізації — політика, спрямована на створення важкої промисловості. Уперше така політика була утверджена більшовиками на XIV партійній конференції в 1925 р. Вони вважали, що для побудови соціалізму необхідне створення якісно нових виробничих сил, важливою частиною яких повинна стати промисловість. Розвиток останньої розглядався ними як засіб подолання відсталості, ліквідації залежності від імпорту машин із ворожих капіталістичних країн і створення армії. Індустріалізація була головним завданням перших п'ятирічних планів. Акцент робився на розвитку гірничовидобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної промисловостей. До кінця 1930-х рр. СРСР завдяки індустріалізації перетворився на індустріально-аграрну країну, посівши друге місце у світі.

Надіндустріалізація — метод здійснення індустріалізації в СРСР, який передбачає нереальні темпи зростання обсягів промислового будівництва та збільшення виробництва промислової продукції, що призводило до зриву передбачених планових показників.

Робота з документом

ІЗ РЕЗОЛЮЦІЇ XIV З’ЇЗДУ ВКП(Б) ВІД 23 грудня 1925 р.

...Вести економічне будівництво під таким кутом зору, щоб СРСР із країни, що ввозить машини та обладнання, перетворився на країну, що виробляє машини та обладнання, аби таким чином СРСР в умовах капіталістичного оточення не міг перетворитися на економічний придаток капіталістичного світового господарства, а був самостійною економічною організацією...

...Поставити завдання повного забезпечення перемоги соціалістичних господарських форм над приватним капіталом, зміцнення

монополії зовнішньої торгівлі, зростання соціалістичної держпромисловості та залучення під її керівництво і за допомогою кооперації дедалі більшої маси селянських господарств у русло соціалістичного будівництва...

1) За текстом документа з'ясуйте мету індустріалізації в СРСР.

2) Які ще цілі індустріалізації ви можете назвати?

3) Чи було досягнуто цілей індустріалізації? Відповідь аргументуйте.

Робота з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал підручника та заповніть таблицю «Індустріалізація в СРСР» за планом: а) мета; б) характер; в) джерела; г) терміни здійснення; д) основні новобудови.

Цікаво знати

У результаті здійснення індустріалізації було створено «новий господарський механізм», який заступив неп. Він суперечив ринковій економіці, оскільки ґрунтувався на директивному плануванні, високому ступені централізації управління народним господарством, адміністративно-командних методах.

Його застосування супроводжувалося запровадженням карткової системи постачання робітників і службовців, утратою можливості стимулювання праці економічними засобами та заміною їх моральними стимулами, заміною трестівського госпрозрахунку госпрозрахунком безпосередньо в процесі виробництва. Загалом відбулося падіння життєвого рівня населення.

Фактично сталося присвоєння державою засобів виробництва й робочої сили, було заборонено страйки, ліквідовано свободу праці, яка була замінена позаекономічним примусом; прокотилися репресії проти господарників і спеціалістів («Шахтинська справа»).

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Творче завдання

Визначте позитивні та негативні прояви індустріалізації.

Робота з термінами та поняттями

Соціалістичне змагання — форма трудового ентузіазму робітників, намагання перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. Використана партійним керівництвом у СРСР та інших соціалістичних державах як обов'язкова форма праці, що заохочувалася, як правило, моральними стимулами.

Стахановський рух — форма соціалістичного змагання, започаткована О. Стахановим.

Постать в історії

Олексій Стаханов (1906—1977 рр.) — шахтар, новатор у вугільній промисловості, засновник стахановського руху, Герой Соціалістичної Праці (1970 р.). У ніч на 31 серпня 1935 р. О. Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (норма — 7 т).

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Індустріалізація поклала початок інтенсивному розвитку промисловості. Збільшилася питома вага великої промисловості. Україна стала головною промисловою базою СРСР.

В Україні промисловість розвивалася переважно в містах Донецько-Придніпровського району, що обмежувало можливості розвитку інших регіонів. Індустріалізація здійснювалася коштом селян через «ножиці цін», і хоча вона привела до великих зрушень, але практично не позначилася на добробуті людей, оскільки результати праці стимулювалися здебільшого позаекономічними методами.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Підготуйте реферат за однією з тем: «Перша п'ятирічка й УСРР», «Джерела індустріалізації», «Новобудови п'ятирічок», «Наслідки індустріалізації для України», «Соціалістичні змагання. Стахановський рух» (кільком учням).