Посібник для вчителя. Всесвітня історія. Новий час (XV—XVIII ст.). 8 клас

УРОК № 27

Тема. Австрія та Пруссія.

Мета: схарактеризувати політичне й економічне становище Німеччини та Австрії у XVIII ст., проаналізувавши політику «освіченого абсолютизму» Фрідріха II, реформи Марії Терезії та Йосифа II і показавши значення їх правління для розвитку капіталістичних відносин; розвивати в учнів уміння аналізувати й узагальнювати матеріал, робити висновки й порівняння, працювати зі схемами, таблицями, документами, давати характеристику історичним діячам; сприяти усвідомленню учнями значення освіти та науки в житті людини й держави.

Основні поняття: «освічений абсолютизм», імперія, політика меркантилізму.

Обладнання: карта, картки із завданнями, схеми, таблиці, документи, портрети Фрідріха II, Марії Терезії та Йосифа II.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

давати оцінку внутрішньо- та зовнішньополітичному становищу імперії Габсбурґів;

характеризувати політичне й економічне становище Німеччини у XVIII ст.;

давати характеристику історичним діячам Фрідріху II, Марії Терезії та Йосифу II і визначати їх місце в історії;

пояснювати значення поняття «освічений абсолютизм»;

розвивати вміння аналізувати й узагальнювати матеріал, робити висновки й порівняння, працювати зі схемами, таблицями, документами.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Піднесення Прусської держави.

2. «Освічений абсолютизм» Фрідріха II.

3. Система управління Австрійської імперії. Контрреформація. Міжнаціональні відносини в імперії Габсбурґів.

4. Реформи Марії Терезії та Йосифа II.

V. Узагальнення та систематизація знань

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Що таке імперія?

2) Якою державою була «Священна Римська імперія німецької нації» у XVIII ст.?

3) Пригадайте, якими були особливості реформаційного руху в Німеччині?

4) Якими були наслідки Реформації в Німеччині?

5) Яку роль відіграла Німеччина в Тридцятилітній війні?

6) Якими були наслідки Тридцятилітньої війни для Німеччини?

7) Які дві найбільші держави виділялися серед усіх німецьких князівств? Знайдіть і покажіть на карті їх територію.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя*.

Вестфальський мирний договір закріпив політичну роздробленість Німеччини. Близько 300 князівств, 51 вільне місто та 1500 самостійних рицарських володінь об’єднувалися у Священну Римську імперію. Імператори цієї формальної держави обиралися дев’ятьма найавторитетнішими князями-курфюрстами. Рейхстаг і різні суди не мали фактичної влади. Не було єдиної армії, так само, як і єдиних фінансів. Та й сам імператор за межами своїх володінь фактично не мав ніякої влади. Найбільшими державами в імперії були Австрія та Бранденбурґ-Пруссія.

Територія 30 князівств становила 2 милі завдовжки й 1 милю завширшки. Так, якщо вистрілити з гармати, то ядро пролітало кілька держав.

Розорення Німеччини під час Тридцятилітньої війни та втрата морського узбережжя за Вестфальським миром не сприяло розвитку країни. Через посилення панщини селяни тікали навіть до Америки. У деяких князівствах панщина досягала чотирьох днів на тиждень. У занедбаному стані перебували міста, торгівля та ремесла. Наприклад, у 1656 р. в Ауґсбурзі було лише 500 ткачів, тоді як до Тридцятилітньої війни їх налічувалося 6 тисяч. Німецькі купці віддавали перевагу іноземним товарам. Тільки на початку XVIII ст. починають розвиватися різні промисли — провісники розсіяної мануфактури. Але централізовані мануфактури з’явилися лише через 50 років.

* Супроводжується демонстрацією карти.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Піднесення Прусської держави.

Робота з джерелами інформації.

Для роботи з джерелами інформації учні об’єднуються у дві групи. Першій групі пропонується дослідити політичне становище «Священної Римської імперії німецької нації», а другій — її економічне становище. Для цього учням надається 5 хв, після чого вони виконують завдання.

ПЕРША ГРУПА

З умов Вестфальського миру

Ст. 8. Про право голосування князів імперії на зборах із приводу державних справ.

Нехай вони мають... право голосу в усіх нарадах відносно справ імперії... і надалі ніколи нічого не буде зроблено або допущено без вільного голосування та згоди всіх чинів імперії. Окремим першим чинам завжди буде надано свободу укладати один з одним та іноземцями договори для свого захисту й безпеки... [3, с. 110].

Про посилення роздробленості

...Вестфальський трактат закріплював і посилював політичну роздробленість Німеччини.

...«Священна Римська імперія німецької нації» являла собою конгломерат трьохсот світських і духовних суверенних князівств, які юридично були васалами імператора, але фактично ні від кого не залежали й реально між собою ніяк не були пов’язані.

...Північно-східні князівства Бранденбурґ, Саксонія і Макленбурґ, західні — Гессен, Ганновер і Брауншвейґ, південні — Вюртемберґ, Баварія та Австрія залишалися найбільшими князівствами.

У середньому одне князівство займало територію, яка не перевищувала 20—25 км2. Так, наприклад, у саксонських землях налічувалося 20 незалежних князівств, на території колишньої Франкенії — 29, а у Вестфалії — аж 52 держави [3, с. 109].

Завдання до документів.

1) На основі історичних документів схарактеризуйте політичний устрій Німеччини.

2) Покажіть на карті територію Священної Римської імперії, а також найбільші князівства цієї держави.

3) Історики назвали політичний устрій Німеччини князівським абсолютизмом. Чи погоджуєтеся ви із цією думкою? Чому?

4) Як ви гадаєте, чи була якій-небудь європейській державі вигідна роздробленість Німеччини? Чому?

ДРУГА ГРУПА

Про аграрні відносини в Німеччині

По всій Німеччині панівними залишалися феодальні відносини, але їх форма була неоднаковою. Було... три різні райони.

Першим районом був північний захід Німеччини. Розташовані тут князівства не мали виходу до моря... У власників землі був відсутній інтерес до виробництва великої кількості хліба... Основний прибуток поміщика складався не з продуктів власного господарства, а з натуральних і грошових платежів селян, які були держателями землі. Селянин тут уважався вільним.

Своєрідними були майнові відносини на півдні й південному заході країни. ...Зміна торговельних шляхів позбавила ці райони виходу на широкий ринок. Панувало дрібне селянське господарство; держателі землі (селяни) були відносно вільними. Власне господарство поміщика було невеликим.

Зовсім іншими були справи у східних районах... Тут мало місце так зване «друге видання кріпосництва». На сході існували дуже сприятливі умови вирощування та зручного вивезення сільськогосподарських продуктів. Цьому сприяли порівняно м’який клімат, повноводні річки — Ельба та Одер, виходи до моря. Потреби ж централізованих держав у пшениці, ячмені, льоні, худобі, солонині росли швидкими темпами. Прибутки від експорту цих продуктів були настільки великими, що східні поміщики посилили закріпачення селян [3, с. 110—111].

Із королівського указу про шовкові підприємства в Берліні, 1744 р.

...Його королівська величність вирішили для кращого розвитку та процвітання мануфактури шовкових виробів і тканин відкрити тут постійний загальнодоступний магазин шовку всіх сортів [3, с. 111].

З указу про безмитне вивезення мануфактурних товарів, 1763 р.

Через те, що ми вирішили сприяти прибуткам нашого вітчизняного мануфактурного виробництва, то раз і назавжди постановляю, що всі вітчизняні готові мануфактурні товари, для виготовлення яких сирі матеріали були ввезені з-за кордону та за них було заплачено мито, вивозяться за кордон без мита... [3, с. 111].

Завдання до документів.

1) У чому полягали особливості економічного розвитку Німеччини у XVIII ст.?

2) Як географічне положення Німеччини вплинуло на стан її економіки?

3) Чому німецькі правителі сприяли розвитку мануфактур?

Розповідь учителя*.

Зміцнення Прусської держави починається за великого курфюрста Фрідріха-Вільгельма, який визволив країну від польської залежності. У спустошені райони він прийняв 200 тис. гуґенотів-утікачів, що завезли ремесла й розвинули промисловість. Він допоміг хліборобам, знижуючи податки. Саме у володіння курфюрста біля Берліна було вперше завезено картоплю. За його наказом прокладалися дороги, канал, названий його ім’ям, був побудований флот. У Берліні, столиці Німеччини, були відкриті університет, бібліотека, видавалися газети й книжки. Між містами Пруссії діяла державна пошта.

Його нащадок Фрідріх-Вільгельм І перетворив країну на величезну казарму. Будучи протестантом, він зневажав розкіш. Щоб сплатити державний борг, Фрідріх продав усі родинні коштовності. Його обід складався із сала, ковбаси й капусти, а королева й королівна самі займалися домашніми справами. Фрідріх був такою людиною, що міг побити будь-кого — і жінку, і старця. Ощадливість тут уважалася найкращою чеснотою, тому заборонялася торгівля дорогими товарами. Він стежив за тим, щоб працівники вчасно приходили на роботу. За запізнення на годину накладався штраф, а за прогул одного дня чиновник утрачав піврічну зарплатню. Хабарництво й казнокрадство також суворо каралися. Наприклад, одному чиновнику за хабарництво правитель виніс смертний вирок. Коли священик просив помилування цій людині, то король так розчулився, що аж заплакав, але це, однак, не завадило йому наказати повісити хабарника вранці біля входу в канцелярію. Фрідріх наклав на дворянство податки, чого раніше не було. Його політика економії призвела до того, що після смерті він залишив у скарбниці 10 млн талерів. Як і його дід, він приймав протестантів-утікачів і селив на занедбаних землях. Король сприяв торгівлі, за нього до Росії розпочалося вивезення прусського сукна. Фрідріх збільшив армію з 38 до 83 тис. осіб. Селяни не хотіли йти до армії, тому їх набирали як рекрутів на 20 років. Королівська ж гвардія складалася з хлопців великого зросту, яких шукали по всій Європі, у тому числі й Україні. М. Ломоносов, що навчався тоді в одному з прусських університетів, мало не потрапив до цього полку. Прусська армія була найдисциплінованішою в Європі, але це досягалося паличною муштрою. Король був байдужим до науки й мистецтва, але розумів значення освіти, тому ввів загальне навчання, побудувавши багато шкіл.

* Супроводжується складанням хронологічного ланцюжка «Зміцнення Прусської держави» (зразок див. с. 254).

Зразок хронологічного ланцюжка.

Зміцнення Прусської держави

Бесіда за запитаннями.

1) Яку роль Фрідріх І та Фрідріх-Вільгельм І відіграли в зміцненні Пруссії?

2) Які методи використовував Фрідріх-Вільгельм І для зміцнення держави та своєї влади? Чи виправдовуєте ви їх?

2. «Освічений абсолютизм» Фрідріха II.

Робота за підручником.

Питання про правління Фрідріха II вивчається шляхом об’єднання учнів у дві групи для опрацювання матеріалу підручника (§ 21, п. 4). Перша група складає розповідь про внутрішню та зовнішню політику Фрідріха II, а друга група готує рецензію на відповідь першої групи.

Під час обговорення можна використати додаткову інформацію про Фрідріха II та ілюстрації підручника (рис. 7. Прусський король Фрідріх II; рис. 8. Сан-Сусі — палац Фрідріха II).

Додаткова інформація.

Найбільшої могутності Пруссія досягла за Фрідріха II. Батько не заощаджував на освіті сина, але з юнацьких років проявляв невдоволення жорстким режимом, навіть хотів утекти до Англії. За це батько наказав повісити винного вчителя, а сина призначив на службу звичайним урядовцем. Пізніше Фрідріх II почав правити за батьковим заповітом: «...Ніяка держава не може існувати без господарства доброго ладу, добро держави залежить від того, чи володар усе розуміє і є господарем та економістом». «Король є найпершим слугою своїх народів» — таким було гасло нового короля. Посівши королівський престол, він розписав свій день буквально по годинах. Фрідріх II вимагав від своїх урядовців самовідданої праці. Одним із перших законів був «Закон про віротерпимість», у якому зазначено: «Кожний має право будувати спасіння на свій спосіб». Він приділяв велику увагу сільському господарству, роздавав зерно й худобу. Наприклад, одного року він роздав 35 тис. коней. Фрідріх II упорядкував панщину. За нього було побудовано 300 нових мануфактур. Він заборонив увезення майже 500 назв товарів. Було ліквідовано внутрішні митниці. Але часто на мануфактурах працювали підлітки із сирітських будинків, злочинці. Заробітна плата була невеликою. Головною метою його внутрішньої політики було зміцнення влади дворянства. Фрідріх II говорив: «Раса дворян настільки добра, що її треба всіляко зберігати».

За нього прусська армія досягла 200 тис. осіб. Посідаючи 13 місце за кількістю населення (2 млн осіб), у Європі Пруссія посідала 4 місце за розмірами армії. Король заявляв, що солдат має «боятися ціпка капрала більше, ніж пулі ворога». У перший рік правління він захопив Силезію в Австрії, але під час Семилітньої війни Фрідріху II так і не вдалося розширити своїх кордонів. Навпаки, він мало не втратив держави після однієї поразки від росіян, після чого в розпачі хотів накласти на себе руки, але його врятував мир із Росією. Загалом на війни Фрідріх II витрачав 2/3 Прусської скарбниці. Він говорив: «Якщо вам подобається чиясь провінція, беріть її, завжди знайдеться вдосталь істориків і юристів, які візьмуться довести, що ви мали на неї історичні права».

Розповідь учителя.

Правління Фрідріха II характеризується такими особливостями:

• Прийняв «Закон про віротерпимість», у якому зазначено, що «Кожний має право будувати спасіння на свій спосіб»;

• велику увагу приділяв розвитку сільського господарства, упорядкував панщину;

• сприяв розвитку промисловості й торгівлі; побудував 300 нових мануфактур, заборонив увезення майже 500 назв товарів; ліквідував внутрішні митниці;

• за нього прусська армія досягла 200 тис. осіб; захопив Силезію в Австрії, але програв у Семилітній війні росіянам;

• увів обов’язкове навчання дітей від 5 до 13 років.

Із розвитком науки від кінця XVII ст. багато вчених уважали, що всіх вад суспільства можна позбутися за допомогою поширення освіти. Цей період дістав назву епоха Просвітництва.

Ідеї філософів-просвітителів дуже впливали на розвиток абсолютизму. Проводячи різноманітні реформи, монархи вважали, що цього достатньо для зміни й покращення життя в державі. Про «освічений абсолютизм» у Пруссії дають уяву листи Фрідріха II, в одному з яких він писав: «Я заснував нашу нову академію... Я заснував нову колегію торгівлі й мануфактур: запрошую художників і скульпторів». Але реформи за примхами правителя мали обмежений характер. Так було і в Німеччині. Фрідріх II видав закон про обов’язкове навчання дітей від 5 до 13 років, але з презирством ставився до письменників. Німецькі просвітителі Й. Ф. Шіллер і Й. В. Ґете у своїх літературних творах із великою повагою ставилися до народу та його творчості. У XVIII ст. Німеччина стала центром розвитку науки, але все ж таки знання залишалися неповними. Наприклад, німецький математик Г. В. Лейбніц не визнавав арабських цифр, а щодо метеоритів авторитетно заявляв: «Каміння з неба падати не може, оскільки на небі немає каміння». І. Кант припустив гіпотезу про поступовий розвиток Сонячної системи з газоподібної туманності, а також обґрунтував теорію правової держави.

Робота з документом.

Учні опрацьовують фрагмент історичного джерела, після чого виконують завдання.

Із заповіту Фрідріха II

Я жив філософом і хочу бути похований таким без возвеличення, без пишноти, без помпезності.

Я ніколи не був ані скупим, ані багатим; я не розпоряджався великими сумами — на державні доходи дивився як на святиню, доторкнутися до якої не сміла жодна нечестива рука; ніколи суспільні доходи не потрапляли в моє особисте користування... моє правління не порушувало спокою моєї совісті, і я не злякався б дати про нього публічну відповідь.

Мої останні бажання будуть спрямовані на благоустрій моєї держави. Хай вона завжди буде керована благородно, мудро й твердо; хай вона буде найщасливішою з держав через м’якість законів, найбільш справедливо керована щодо фінансів, найбільш доблесно захищена солдатом, який прагне лише честі та військової слави; і хай вона живе, процвітаючи, навіки-віків! [4, с. 213].

Завдання до документа.

1) Як ви гадаєте, за що Фрідріх II дістав прізвисько «король-філософ»?

2) Чи погоджуєтеся ви з думкою істориків, які вважають, що за правління Фрідріха II склалася епоха «освіченого абсолютизму»?

3) Спробуйте дати визначення поняття «освічений абсолютизм».

3. Система управління Австрійської імперії. Контрреформація. Міжнаціональні відносини в імперії Габсбурґів.

Розповідь учителя*.

На чолі Австрійської монархії стояла династія Габсбурґів. Наприкінці XVII ст. у Туреччини була відвойована Угорщина. Крім того на початку XVIII ст. до Австрії відійшла частина Італії та іспанські Нідерланди. У столиці держави — Відні — розташовувалася Державна Рада. На місцях правили намісники, існували провінційні ландтаги та сейми.

У XVIII ст. до складу Австрії вже входило понад 20 різних народів. Перше місце за кількістю посідали слов’яни, хоча панівне становище було в австрійців, тому не дивно, що в країні часто спалахували повстання. Крім того, поразки 30-х рр. XVIII ст. від Франції, Іспанії та Туреччини послаблювали Габсбурзьку монархію. Вона залишалася аграрною країною. Безпосередньо в Австрії селяни були вільними, а в інших частинах країни панщина доходила до чотирьох днів на тиждень, як у Чехії, або складала 12 днів на рік в інших місцевостях. Але Чехія, незважаючи на кріпацтво, була найрозвиненішою частиною імперії. В Австрії розвивалося цехове ремесло. У Відні, де наприкінці XVII ст. проживало понад 100 тис. осіб, починають виникати мануфактури. Імператори в торгівлі проводили політику заохочення. Заборонялося вивозити золото, також обмежувалося ввезення товарів. Але найбільше мануфактур було в Чехії, особливо з виробництва зброї, тканин і скла. Держава проводила політику меркантилізму — захист своїх товаровиробників. Було засновано державний банк, прокладено шляхи сполучення, засновано Ост-Індську компанію.

Після смерті австрійського імператора Карла VI прусський імператор Фрідріх II заявив про свої права на престол. У цій війні, завдяки військовому таланту Фрідріха II, прусські війська здобували одну перемогу за іншою. Пізніше, у Семилітній війні, уже австрійські війська були переможцями. Але ці війни між найбільшими німецькими державами не порушили рівноваги в Німеччині.

* Під час розповіді вчителя учні записують у зошити особливості розвитку Австрійської імперії.

Особливості розвитку Австрійської імперії

• Була найбільшою державою серед німецьких князівств;

• влада належала династії Габсбурґів;

• у XVII ст. розпочинається процес утворення централізованої держави;

• за складом населення була багатонаціональною державою;

• державною релігією був католицизм, а протестанти зазнавали утисків;

• залишалася аграрною країною, а в національних окраїнах селяни були кріпаками;

• у XVIII ст. з’являються перші мануфактури;

• найбільш розвиненим регіоном була Чехія.

Робота з таблицею.

Учитель демонструє учням таблицю «Зростання території Австрійської імперії», після чого вони виконують завдання.

Дата

Приєднані території

1699 р.

За договором із Туреччиною приєднані Східна Угорщина, Трансільванія, Хорватія, частина Словенії

Початок XVIII ст.

Від Іспанії — іспанські Нідерланди, частина Італії — Ломбардія, Неаполь, Сардинія

1718 р.

Від Туреччини — частина Сербії та Валахії, Славонія, Північна Боснія, Банат

1772 р.

Після першого поділу Польщі — Південна Польща, Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття

Завдання для обговорення.

1) Проаналізуйте таблицю та зробіть висновки про національний склад населення Австрійської імперії.

2) Як ви гадаєте, чому Австрійську імперію називали «клаптиковою імперією»?

Робота зі схемою.

Учитель демонструє учням схему «Система управління Австрійською імперією» (див. с. 259), після чого вони дають відповідь на запитання: Чи можна стверджувати, що Австрійська імперія перетворювалася на абсолютну монархію?

Система управління Австрійською імперією

Робота з документами.

Учні опрацьовують фрагменти історичних джерел, після чого дають відповіді на запитання.

Із закону про органи управління

Оскільки управління всіма країнами разом із тими, якими дім Австрії володіє за межами Німеччини, об’єднало в особі правлячого голови австрійського дому (імператора), то відповідно при віденському палаці утворені ще деякі особливі вищі земські колегії. Вони є вищими інстанціями, у яких розв’язуються найважливіші справи окремих спадкових земель... Із цих установ у Відні ще до сьогоднішнього часу існують Угорська, Трансільванська, Італійська, Нідерландські та Тосканська канцелярії [3, с. 114].

Запитання до документа.

1) Про які органи влади йдеться в документі? Із якою метою вони створювалися?

2) Як ви гадаєте, що протягом тривалого часу сприяло об’єднанню народів Центральної та Південно-Східної Європи під владою Габсбурґів?

Із листа австрійського дипломата, 1776 р.

Віденський двір уважає Угорщину великим джерелом поповнення своїх ресурсів у майбутньому й завжди намагається здійснити свій план підкорення Угорщини та доведення її до рівня своїх інших спадкових земель. Віденський двір діє повільно й обережно, оскільки цей народ має сильний і непокірний характер.

...Угорщина посідала в межах монархії привілейоване становище. Це пояснювалося перш за все тим, що Угорщина межувала з Турецькою державою та була буфером для Австрії. [3, с. 115].

Запитання до документа.

1) Чому серед усіх підкорених Австрією народів Угорщина посідала найбільш привілейоване становище?

2) Як ви гадаєте, чому пізніше, у середині XIX ст., імперія стала називатися Австро-Угорською?

Про становище українського населення у складі Австрійської імперії

На території українських земель діяли австрійські закони, а державною мовою була німецька. Губернаторів, які очолювали провінції, та урядників, що стояли на чолі округів, призначав австрійський імператор. Українські землі були найвідсталішими австрійськими провінціями через відсутність промисловості й торгівлі, великих міст, шляхів сполучення, закріпачення, бідність і неосвіченість українського населення. Українці потерпали від національного й соціального гніту через великі податки, панщину, повне безправ’я кріпаків, національну дискримінацію.

Запитання до документа.

Схарактеризуйте становище інших національних окраїн Австрійської імперії. Чим воно відрізнялося від становища Угорщини?

Про Контрреформацію

Одні розпорядження йшли за іншими; сповідування протестантської релігії в містах було заборонено, у сільській же місцевості дворянам дозволялося здійснювати протестантські богослужіння тільки у своїх будинках, у невеликому колі віруючих. Університетські кафедри, посади в державному й судовому апараті заміщувалися виключно католиками; дуже швидко в усіх державних установах і в міському управлінні католики складали більшість [3, с. 115].

Запитання до документа.

Чому для Габсбурґів була більш зручною католицька церква, а не протестантська?

4. Реформи Марії Терезії та Йосифа II.

Розповідь учителя*.

Невдачі у війнах середини XVIII ст. змусили правителів удатися до реформ у дусі «освіченого абсолютизму». Це розуміла Марія Терезія. Вона створила Державну Раду й міністерства. Було введено податок на дворян і церкву. За її правління в Чехії вже налічувалося 250 мануфактур. Але кріпацтво не було скасоване. Тільки велике селянське постання примусило зменшити панщину до трьох днів на тиждень. Війни з Пруссією зумовили збільшення армії з 108 до 278 тис. осіб, причому військо формувалося так само, як і в Пруссії, на рекрутській системі. Її син Иосиф II також був прихильником «освіченого абсолютизму». Але реформи часто проводилися похапцем, необдумано, поза звичаями й традиціями народів імперії. Фрідріх Великий про нього якось сказав: «Він робить другий крок раніше за перший».

Найголовнішими були його релігійні реформи. В едикті «Про віротерпимість» Йосиф II писав: «Ніхто не має бути покараний за приналежність до тієї чи іншої держави». Некатолики отримали право будувати церкви та школи, свободу богослужіння. Наступним кроком було втручання в справи католицької церкви. Імператор прагнув усіляко її контролювати. Особливо завзято він виступив проти монастирів, 700 із яких закрив, розпустивши 30 тис. ченців. У Галичині, що в 1722 р. перейшла від Польщі, у приміщеннях монастирів почали відкриватися школи й лікарні. Тоді ж у Львові було утворено греко-католицьку семінарію. На початку свого правління Йосиф II дав селянам особисту свободу. Тепер селянина судив не пан, а загальний суд.

У державі проводилася політика захисту власного виробництва, для чого відкривалися нові дороги й обмежувалося ввезення іноземних товарів. За Иосифа II німецька мова замінила латину в урядових установах, судах. До провінцій держави прямували німецькі поселенці, що були опорою уряду на місцях, але це завадило спалахуванню повстань в окремих частинах імперії.

Коли Йосиф II помер, на його могилі викарбували напис, який імператор сам зробив в останні дні свого життя: «Тут спочиває володар, чиї наміри були чистими, але який мав нещастя бачити, як руйнувалися всі його плани й приписи».

* Супроводжується демонстрацією таблиці «Реформи Марії Терезії та Йосифа II» (див. с. 262).

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Пригадайте, що таке реформа?

2) Як ви гадаєте, яку роль відіграли реформи Марії Терезії та Йосифа II для розвитку економічного, суспільного, релігійного й культурного життя Австрійської імперії?

3) Чи змінилося становище інших народів, що входили до складу Австрійської імперії, після проведення реформ? Як саме?

4) Незважаючи на їхнє позитивне значення, багато істориків усе ж таки називають реформи Марії Терезії та Йосифа II неповними й обмеженими. Чи погоджуєтеся ви із цією думкою? Свою відповідь обґрунтуйте.

Рольова гра.

Для проведення рольової гри учням надається фрагмент документа. Кожний із них має на основі документа, матеріалу підручника та інформації, отриманої на уроці, схарактеризувати значення правління Йосифа II відповідно до одержаної ролі (з-поміж учнів обираються такі, що будуть грати ролі мандрівника, мануфактуриста, орача, єретика, керівника установи, міністра, хворого, городянина, селянина, батька родини й суспільства загалом).

Реформи Марії Терезії та Йосифа II

Назва реформи

Марія Терезія

Йосиф II

Адміністративна реформа

Створення органу влади, підпорядкованого імператору — Державної Ради;

поширення по всій території Австрії австрійських законів і німецької мови;

створення постійної армії;

проведення політики протекціонізму (підтримки торгівлі й промисловості);

прийняття нового кримінального кодексу (обмеження застосування тілесних покарань)

Уведення централізованої системи управління;

продовження політики протекціонізму, що сприяла розвитку капіталістичних відносин

Аграрна реформа

Здійснення перепису приєднаних земель, визначення повинності селян;

заборона панщини в неділю та свята;

заборона примусових робіт без згоди селян

Звільнення селян від особистої залежності та надання їм деяких громадянських прав (одружуватися без згоди поміщика, посилати дітей на навчання, звертатися зі скаргами на поміщика, заборона поміщику судити селянина);

чітке визначення розмірів панщини — не більше ніж три дні на тиждень

Релігійна реформа

Визнання рівних прав католицької та уніатської церков;

отримання віруючими однакових прав;

відкриття в 1774 р. у Відні греко-католицької семінарії

Отримання в 1781 р. всіма християнськими церквами рівних прав;

підпорядкування церкви державі;

відкриття греко-католицьких семінарій у Львові та Ужгороді

Реформа освіти

Уведення в 1777 р. навчання в початкових класах рідною мовою

Запровадження світської освіти;

заснування в 1784 р. Львівського університету

Із листа принца де Ліня імператриці Катерині II

Йосиф II помер стійко, як і жив.

Люди погано усвідомлюють, яка втрата їх спіткала. Лише через рік мандрівник скаже: «Яке прекрасне облаштування шкіл, лікарень, тюрем та освіти!». Мануфактурист: «Яке заохочення!». Орач: «Він сам трудився». Єретик: «Він був нашим захисником». Голови всіх відомств і керівники всіх установ скажуть: «Він був нашим першим службовцем і водночас нашим керівником». Міністр: «Він убивав себе заради держави, першим підданим якої, за його словами, був сам». Хворий скаже: «Він постійно відвідував нас». Городянин: «Він прикрасив наші міста майданами та бульварами». Селянин і слуга теж скажуть: «Ми розмовляли з ним, коли бажали». Батьки родин: «Він давав нам поради». Його суспільство скаже: «Він був вірним, люб’язним; він приємно говорив; його бесіди були корисними; із ним можна було правдиво говорити про все» [4, с. 218].

Завдання для решти учнів.

Як ви оцінюєте Йосифа II як особистість і державного діяча? Свою відповідь обґрунтуйте.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Завдання.

Із поданого переліку тверджень виберіть ті, які стосуються правління Фрідріха-Вільгельма І та Фрідріха II, записавши їхні порядкові номери в таблицю.

1) Видав «Закон про віротерпимість»; 2) перетворив країну на величезну казарму; 3) зневажав розкіш і продав усі родинні коштовності; 4) суворо карав за хабарництво й казнокрадство; 5) заявив, що «король є найпершим слугою свого народу»; 6) ліквідував внутрішні митниці; 7) сприяв розвитку промисловості й мануфактур; 8) здійснив судову реформу; 9) опікувався будівництвом шляхів і каналів; 10) полюбляв наводити лад за допомогою власних кулаків; 11) покращив становище селян, упорядкував панщину; 12) запровадив обов’язкову початкову освіту; 13) був байдужим до науки й мистецтва; 14) уважав ощадливість найкращою чеснотою; 15) мав прізвисько «король-капрал»; 16) мав прізвисько «король-філософ».

Фрідріх-Вільгельм І

Фрідріх II

Узагальнююче завдання.

Заповніть пропуски в реченнях.

1) На чолі Австрійської імперії стояла династія ... .

2) За складом населення Австрійська імперія була ... державою.

3) Її називали «... імперією».

4) Австрійська імперія була ... державою серед німецьких князівств.

5) Державною релігією був ... .

6) В економічному відношенні вона залишалася ... країною.

7) Перші мануфактури з’явилися у ... ст.

8) Найбільш розвиненим регіоном була ... .

9) Для захисту своїх товаровиробників держава проводила політику ... .

10) Наприкінці XVIII ст. в Австрійській імперії були проведені такі реформи:... .

11) Їх провели австрійські монархи ... .

12) Вони проводилися в дусі ... .

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Повторити матеріал §17—22 підручника, підготуватися до уроку тематичного оцінювання.

2) Скласти історичний портрет Фрідріха-Вільгельма І, Фрідріха II, Марії Терезії або Йосифа II (за вибором).

3) Підготувати повідомлення про правління Петра І (семи учням).