Посібник для вчителя. Всесвітня історія. Новий час (XV—XVIII ст.). 8 клас

УРОК № 25

Тема. Франція за часів Людовіка XIV.

Мета: схарактеризувати соціально-економічний і політичний розвиток Франції в другій половині XVII ст.; визначити основні риси французького абсолютизму за Людовіка XIV; розвивати в учнів уміння працювати з текстовими джерелами інформації, аналізувати матеріал, уміти виділяти головне й другорядне, висловлювати власну точку зору; визначати місце діячів та їхню роль в історичному процесі.

Основні поняття: абсолютизм, протекціонізм.

Обладнання: картки з текстом документа, ілюстрації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

характеризувати соціально-економічний і політичний розвиток Франції в другій половині XVII ст.;

називати імена видатних постатей цього періоду (Людовік XIV);

визначати характерні риси абсолютної монархії за Людовіка XIV;

описувати двір абсолютного монарха;

розвивати вміння працювати з текстовими джерелами інформації, аналізувати матеріал, виділяти головне й другорядне, давати характеристику історичному Діячу.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Соціально-економічний розвиток Франції в середині XVII ст.

2. Абсолютизм за Людовіка XIV.

V. Узагальнення та систематизація знань

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда за запитаннями.

1) У чому полягали особливості французької Реформації?

2) Якими були наслідки релігійних війн?

3) Які наслідки мала для Франції Тридцятилітня війна?

4) У чому полягало значення правління кардинала Рішельє?

5) Чи можна стверджувати, що у Франції встановилася абсолютна монархія? Доведіть це, спираючись на факти.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вступне слово вчителя.

У 40-х рр. XVII ст. Франція являла собою найбільшу централізовану державу Західної Європи (кількість її населення становила близько 20 млн осіб). Запертого міністра Рішельє (1624—1642 рр.)зміцнився французький абсолютизм. Переможні для Франції результати Тридцятилітньої війни забезпечили країні військово-політичну перевагу в Європі, проте тривала участь у ній призвела до значного збільшення податків і зростання невдоволення населення у Франції. У XVII ст. тривав процес становлення капіталістичних відносин, який мав у цій державі певні особливості. У чому вони проявлялися й чому мали місце у Франції, ми й з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Соціально-економічний розвиток Франції в середині XVII ст.

Розповідь учителя*.

Економіка Франції в середині XVII ст. зберігала переважно аграрний характер: 85 % населення проживали в селі й займалися сільським господарством. У промисловості ж провідну роль відігравало текстильне виробництво. Хліб, вино, тканини (сукна, полотна з льону й конопель), сіль були основними продуктами французької економіки, а також переважали у внутрішній і зовнішній торгівлі. Традиційним для Франції ставало виготовлення та вивезення предметів розкоші — шовку, оксамиту, парчі, мережив, килимів, предметів художнього ремесла.

У XVII ст. в країні тривали процеси становлення капіталістичного устрою. У Франції не відбувалося масових огороджувань, як в Англії. Розширення ринкових зв’язків, тягар податків, лихварська заборгованість призводили до того, що частина селян розорювалася, поповнювала лави малоземельної бідноти та найманих робітників. Капіталістична мануфактура, переважно розсіяна, проникала в текстильне виробництво й зосереджувалася навколо Ам’єна, Реймса, Руана, Бове. Централізована мануфактура переважала в книгодрукуванні, виготовленні паперу, металів, пороху, литві гармат. Поступово зростала продуктивність сільського господарства, накреслювалася спеціалізація районів — переважно зернових, виноробних, скотарських. Широкого розвитку набула короткотермінова селянська оренда. У другій половині XVII ст. у найбільш родючих зернових районах Північної Франції виникає фермерська оренда капіталістичного типу.

У цілому розвиток капіталістичного устрою у Франції не знав періодів тривалого занепаду або застою, характерних для Німеччини, Іспанії, Італії. Проте у Франції, «класичній країні феодалізму», він був не таким інтенсивним, як у Нідерландах і Англії. Феодальні відносини хоча й перебували в стадії розпаду, але все-таки зберігали своє панування. Щоправда, усередині пануючого дворянського класу відбувалися соціальні зрушення. Значна частина заможного дворянства, що жили за рахунок феодальної ренти із селян і військової служби («дворянство шпаги»), економічно бідніла. У той же час дворянство поповнювалося вихідцями з буржуазії. Обіймаючи посади в королівському суді й адміністраціях, ці «дворяни мантії» також скуповували замки дворян, що зубожіли, ділянки селян, що розорялися. Свої землі вони здавали в термінову оренду селянам. Проте «нове дворянство» цуралося торговельно-промислової діяльності, трималося за феодальні права й станові привілеї, тому процес широкого поповнення дворянства вихідцями з «неблагородних» можна визначити як «одворянення буржуазії».

Що стосується самої французької буржуазії в XVII ст., то вона ще потребувала підтримки абсолютизму та не претендувала на політичну самостійність. Її найбагатша й найвпливовіша частина була пов’язана не з торговельно-промисловим, а з лихварським капіталом. У цих умовах абсолютизм зміг набути у Франції найбільш класичних для Західної Європи форм.

Учитель перевіряє складені учнями особливості розвитку капіталістичних відносин у Франції, за необхідності доповнює їхні відповіді.

* Під час розповіді вчителя учні записують у зошити особливості розвитку капіталістичних відносин у Франції (зразок див. с. 226).

Зразок відповіді.

Особливості розвитку капіталістичних відносин у Франції

• Повільний розвиток капіталістичного устрою, зумовлений пануванням феодальних відносин;

• аграрний характер економіки;

• розорення селянства;

• поширення короткотермінової селянської оренди та фермерської оренди капіталістичного типу;

• існування розсіяної та централізованої мануфактур;

• слабкість французької буржуазії.

Бесіда за запитаннями.

1) Яка галузь відігравала провідну роль у французькій промисловості? Чому?

2) Які товари переважали в зовнішній і внутрішній торгівлі? Чому?

3) Які зміни відбулися в розвитку промисловості та сільського господарства в середині XVII ст.?

4) Як ви вважаєте, чому у Франції не відбувалося масових огороджувань, як в Англії?

5) Які соціальні зрушення відбулися у французькому суспільстві?

6) Якими були особливості становлення французької буржуазії?

7) У чому полягали особливості становлення капіталістичного устрою у Франції порівняно з Англією та Нідерландами?

2. Абсолютизм за Людовіка XIV.

Розповідь учителя.

У 1643 р. королем Франції став п’ятирічний Людовік XIV, але фактичним правителем до 1661 р. був кардинал Мазаріні — розумний та вдалий політик, новий перший міністр, який продовжив курс Рішельє на зміцнення абсолютизму. Зміна влади призвела до вибуху суспільного невдоволення, яке назрівало ще в роки правління Рішельє, в умовах Тридцятилітньої війни, коли тягар податків зріс у 3—4 рази. У 1648 р. розпочався широкий рух проти абсолютизму — Фронда («праща»).

Робота з таблицею.

Учитель демонструє учням таблицю «Етапи Фронди».

Назва етапу

Події

І. «Парламентська Фронда» (1648—1649 рр.)

Рух очолив Паризький парламент — вища судова палата, що мала право реєструвати королівські укази й видавати свої заперечення (ремонстрації). Суддівська аристократія, що заповнювала парламент, належала до «дворянства мантії», але також зберігала зв’язки з буржуазією. Її права та привілеї були зачеплені політикою абсолютизму. Парламент захотів визнати за ним право контролю над уведенням податків і встановленням нових посад, скасувати королівських інтендантів у провінціях, не допускати довільних арештів. Незадоволені зростанням податків і лихварством, буржуазія та народні маси підтримали виступ магістратів.

У серпні 1648 р. в Парижі спалахнуло повстання, було побудовано близько 1200 барикад. Кардинал Мазаріні та королівський двір змушені були втекти зі столиці. Проте насильницькі дії народу непокоїли заможних городян. Отримавши деякі поступки, парламент уклав угоду з Мазаріні та припинив боротьбу

Закінчення таблиці

Назва етапу

Події

II. «Фронда принців» (1650—1653 рр.)

Народне невдоволення намагалася використати у власних інтересах частина феодальної аристократії на чолі з «принцами крові» — родичами короля. Вони зажадали скликати Генеральні штати й розв’язали в країні руйнівну міжусобну війну, що стала останньою організованою спробою заколоту старої знаті проти абсолютизму. Аристократи також прагнули домогтися обмеження королівської влади, але тільки у власних інтересах. Їх цікавили вигідні посади, збільшення власних володінь і доходів. Однак королівська влада була достатньо сильною, і згодом «Фронда принців» була повністю придушена

Розповідь учителя.

Таким чином, у подіях Фронди суперечливо перепліталися антифеодальні виступи народних мас і частини буржуазії, конфлікт суддівської аристократії з абсолютизмом, опозиція феодальної знаті. Подолавши ці рухи, абсолютизм вийшов зміцнілим із політичної кризи періоду Фронди.

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Порівняйте події Фронди та революції в Англії. Укажіть їхні спільні й відміні риси.

2) Яке значення для Франції мала поразка Фронди?

Вправа «Карта понять або ідей».

Перед початком роботи учні отримують текст документа про внутрішню та зовнішню політику Людовіка XIV.

Цей вид роботи передбачає відображення змісту тексту документа у вигляді схеми (карти понять), на якій ідеї розташовуються за певними ознаками. Схема має відображати групування понять, зв’язки між ними, послідовність, поділ на більш і менш важливі тощо. Картографування понять, ідей, думок — це візуальна презентація, що показує, як можна співвідносити ідеї чи поняття. Робота може виконуватися в такій послідовності:

• виділення того поняття, що є найважливішим. Воно має бути в центрі схеми;

• запис усіх понять, пов’язаних із центральним;

• запис усіх другорядних понять, що походять від головних (якщо потрібно);

• позначення зв’язків між ідеями та поняттями відповідними стрілками.

Документ

Після смерті Мазаріні в 1661 р. король почав правити одноосібно. Тривала «епоха Людовіка XIV» (1661—1715 рр.) — це й апогей французького абсолютизму, і початок його занепаду. Залишаючись за своєю суттю дворянською монархією, абсолютизм у другій половині XVII ст. ще зберігав підтримку буржуазії та в певних межах заохочував її розвиток.

За Людовіка XIV різко посилилися влада короля та державна централізація. Згідно з офіційною доктриною монарха, що володіє необмеженою владою за «божественним правом», уважався втіленням Франції та держави. Возвеличення Людовіка XIV, якому придворні дали прізвисько «король-сонце», детально розроблений етикет придворного життя та поклоніння монархові, спорудження пишної королівської резиденції у Версалі символізували торжество абсолютизму. Паризький і провінційні парламенти були позбавлені права ремонстрацій і приведені до повного підпорядкування королю. Зросла кількість і значення бюрократії, була зміцнена керована із центру система місцевого управління; у провінціях остаточно утвердилися «інтенданти суду, поліції та фінансів», що призначалися королем, і витіснили старі органи влади. Монархія спробувала подолати хаотичність середньовічного права: у 60—70-х рр. XVII ст. були прийняті загальні ордонанси (правові акти вищих органів держави) із кримінального, цивільного, комерційного, морського, лісового права. Були проведені військові реформи, що підвищили дисципліну й боєздатність армії: уведення чіткої ієрархії чинів, єдиної військової форми, інтендантської служби, заміна фітільного мушкета рушницею з курком і багнетом. Знаряддя зовнішньої політики — армія разом зі створеною в цей час постійною поліцією — широко використовувались і як інструмент «внутрішнього порядку». Загони драгунів вирушали для придушення народних повстань, стягнення податків. Особливо активно влада переслідувала французьких кальвіністів — гуґенотів, які виступали проти будь-якої абсолютної влади. У 1685 р. Людовік XIV скасував Нантський едикт і відверто почав навертати гуґенотів у католицтво.

У другій половині XVII ст. посилилося втручання держави в господарське життя з метою збільшення його фінансової та воєнно-політичної потужності. Із цією метою й проводилася політика протекціонізму. Особливо активно її проводив Жан-Батист Кольбер, генеральний контролер фінансів у 1665—1683 рр. Великий організатор і невтомний адміністратор, він намагався на практиці здійснити протекціоністську доктрину «активного торговельного балансу». Ж. Б. Кольбер прагнув максимально скоротити ввезення іноземних товарів і підняти вивезення французьких, збільшивши, таким чином, кількість оподатковуваного грошового багатства в країні. Абсолютизм уводив протекціоністські мита, субсидії для створення великих мануфактур, надавав їм різні привілеї («королівська мануфактура»). Особливо заохочувалося виробництво предметів розкоші (наприклад, килимів-картин на знаменитій королівській мануфактурі гобеленів), зброї, спорядження, обладунків для армії та флоту. Для активізації заморської та колоніальної торгівлі за участю держави були створені монопольні торговельні компанії — Ост-Індська, Вест-Індська, Левантійська, надавалися субсидії на будівництво флоту. У Північній Америці володінням Франції разом із Канадою стала величезна територія басейну Міссісіпі, названа Луїзіаною. Зросло значення французьких островів (Сан-Домінґо, Ґваделупа, Мартініка), де стали створюватися плантації цукрового очерету, тютюну, бавовни, індигофери, кави, засновані на праці негрів-рабів. Франція заволоділа низкою територій в Індії. Політика «кольбертизму» дала поштовх до створення великих централізованих мануфактур, зростання французького флоту й морської торгівлі. Певною мірою вона сприяла розвитку капіталістичного устрою. Проте її результати не слід перебільшувати. Вузькість внутрішнього ринку, конкуренція буржуазної Голландії та Англії призвели до відвернення капіталів буржуазії від торговельно-промислового застосування на кредитування держави для придбання посад, земель і титулів.

Важким тягарем для Франції були війни, насамперед з Іспанією та Голландією, які вела монархія Людовіка XIV. Територія Французької держави була збільшена за рахунок земель на півночі країни. Намагання зміцнити свої позиції в Європі й послабити австрійських Габсбурґів підштовхнули Людовіка XIV до нової війни в 1688 р. Однак цього разу французам довелося воювати з провідними країнами Європи. Хоча на суходолі французькі війська здобули перемогу, на морі французький флот був розгромлений. У 1701 р. Людовік XIV знову розпочав війну за вплив в Іспанії, яка також не мала успіху. Війна завершилася в 1713 р. втратою Францією частини Канади, яку захопили англійці. Спроба Людовіка XIV встановити панування в Європі закінчилася невдало.

Зразок «Карти понять та ідей».

Завдання для обговорення.

1) Прокоментуйте висловлювання Людовіка XIV:

• «Держава — це я!».

• «Прав у підданих немає, а є лише обов’язки».

• « Така моя воля ».

• «Король являє собою всю націю».

2) Учні уважно розглядають ілюстрацію* «Королівський палац і парк у Версалі», після чого дають відповідь на запитання: Як ви гадаєте, із якою метою був збудований новий палац Людовіка XIV — Версаль?

* За наявності необхідної ілюстрації.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Назвіть заходи, які проводилися у Франції за Людовіка XIV з метою зміцнення абсолютизму.

2) Чи можна стверджувати, що абсолютизм у Франції досяг свого найбільшого розквіту за Людовіка XIV? Свою думку обґрунтуйте.

3) Останні роки правління Людовіка XIV були відзначені початком занепаду французького абсолютизму. У чому полягали причини цього явища?

Робота з документом.

Учні опрацьовують фрагмент історичного джерела, після чого виконують завдання.

Із листа Фенеллона, вихователя онуки Людовіка XIV

Ваш народ, який ви мали б любити, як дітей своїх, і який дотепер був так гаряче відданий вам, помирає з голоду. Обробіток земель майже припинено; міста й села порожніють; ремесла ледь животіють і не годують більше робітників. Уся торгівля знищена. У такий спосіб ви зруйнували половину справжніх сил усередині вашої держави, щоб здійснити й утримати за собою марні перемоги за її межами...

Завдання до документа.

1) Чи погоджуєтеся ви з обвинуваченнями, висунутими автором листа? Свою відповідь обґрунтуйте.

2) Висловіть власні міркування щодо причин занепаду французького абсолютизму на початку XVIII ст.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати матеріал § 19 підручника.

2) Підготувати завдання в групах (перша — про погляди Ш. Монтеск’є, друга — Вольтера, третя — Д. Дідро, четверта — Ж. Ж. Руссо, п’ята — Ж. Мельє, шоста — Ж. Тюрго).

3) Підготувати в групах проекти до конференції (перша — архітектура, друга — живопис, третя — музика, четверта — література й театр).