Новітня історія України. Навчально-методичний посібник

Тема 11. Активізація опозиційної діяльності в Україні проти радянського режиму в роки “застою”

1. Передумови посилення національно-визвольної боротьби.

2. Течії дисидентського руху.

3. Протистояння між владою та опозицією.

Методичні вказівки:

На початку першого питання студенту потрібно розкрити основні передумови невдоволення певної частини українського суспільства існуючим державним ладом в Україні.

Під час підготовки другого питання Вам необхідно приділити увагу чотирьом течіям дисидентського руху в УРСР, а саме: самостійницькому, національно-культурницькому, правозахисному та релігійному.

Дослідивши матеріал із нижче поданого списку рекомендованої літератури, документальних джерел та спогадів очевидців, студенту буде неважко відповісти на запитання, чому самостійницький напрямок деякі науковці вважають найбільш радикальною та переслідуваною свого часу в Україні? Зазначте її головних учасників, обов’язково вказавши, до яких соціальних категорій населення вони належали. Крім того, охарактеризуйте головні вимоги її представників та основні форми їх діяльності.

Розгляд питання доцільно продовжити інформацією про національно-культурницьку течію дисидентського руху. Вкажіть, коли вона виникла, зазначте прізвища відомих її представників, охарактеризуйте погляди та цілі опозиціонерів. Неодмінно розкрийте основні засади двох напрямків (мистецький нонконформізм та політичне дисидентство) опору творчої інтелігенції радянській тоталітарній системі.

Крім того, приділіть увагу головним вимогам національно орієнтованого дисидентства та основним формам його діяльності.

Далі мова піде про правозахисний (демократичний) напрям. Вкажіть, ким в Україні він був репрезентований? Які вимоги правозахисники висували до радянської влади? Охарактеризуйте діяльність Української гельсінської спілки, зазначте її склад, програмні цілі, методи роботи та завдання.

В такому ж плані потрібно висвітлити і діяльність релігійної опозиції. Вам необхідно розкрити мету її створення та ідеї, вказати прізвища відомих представників даної течії, зазначити способи впливу опозиціонерів на рішення партійно-державного керівництва в питаннях релігії та церкви.

Можете дати відповідь на друге питання заповнивши порівняльну таблицю:

Течії опозиційного руху

Причини появи

Програмні цілі

Зміст діяльності

1.

2.

3.

Наприкінці питання студент подає загальну характеристику діяльності опозиційного руху в брежнєвський період. У даному випадку обов’язково потрібно зазначити про те, чи стали більш чіткими мета та орієнтири в боротьбі інакодумців? Чи можна було вважати дисидентів впливовою силою, помітним фактором суспільно-політичного життя СРСР? Проаналізуйте та порівняйте програмні документи всіх опозиційних течій, вказавши при цьому шляхи, якими вони прагнули досягти реалізації своїх цілей. З’ясуйте, чи змогли вони створити сталу та впорядковану організаційну структуру та цілісну загальну програму?

Працюючи над третім питанням, студенту, в першу чергу, слід визначити механізми впливу дисидентів на владу. Обов’язково згадати не тільки про форми протесту, стійкість та цілеспрямованість у своїх переконаннях опозиціонерів, а й про способи протистояння тоталітаризму, які використовували політичні в’язні.

Чи згодні Ви з таким твердженням, що у боротьбі радянської влади з інакодумцями Україна посідала одне із перших місць в Радянському Союзі? Обґрунтуйте свою відповідь.

Наступне чому Ви приділяєте увагу, так це новій хвилі репресій в УРСР, яка прокотилась на початку брежнєвського правління. Зазначте основні мотиви арештів. Крім них, які ще методи боротьби використовувало партійно-радянське керівництво, щоб придушити рух опору в Україні? Яка доля спіткала родини засуджених за політичними мотивами?

Охарактеризуйте реакцію “небайдужих” на каральні заходи владних органів в УРСР. Зазначте, чи вдалося загальмувати репресивний процес в Україні?

Далі студент пише про другу хвилю репресій. Обов’язково зазначає, чи була вона відмінною від попередньої? Які рішення стосовно проблеми інакодумства в СРСР були прийняті на засіданні Політбюро ЦК КПРС (30. 12. 1971 р.)? Яка кількість засуджених по політичних статтях з України, за підрахунками дослідників, перебувала в місцях позбавлення волі та медичних установах спеціального призначення?

Поясніть, що було спільного в питанні наступу на опозиціонерів за часів Сталіна, Хрущова та Брежнєва? В чому, на Вашу думку, полягає історичне значення діяльності українських опозиціонерів в брежнєвський період? Яке місце в історії українського національно-визвольного руху їм належить?