Серія «Мій конспект». «Всесвітня історія». 9 клас

УРОК 11

УТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ У ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

Навчальні цілі: встановлювати хронологічну послідовність подій; показувати на карті незалежні держави в Латинській Америці; давати характеристику революційним і національно-визвольним рухам у регіоні; характеризувати роль національно-визвольної боротьби у модернізації латиноамериканського континенту; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни та поняття.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форма уроку: урок-лекція.

Основні дати: 1791 р. — повстання рабів на Гаїті; 1810-1824 рр. — визвольний рух у Мексиці; 1811-1826 рр. — визвольний рух в іспанських та португальських колоніях.

Історичні особистості: Туссен-Лувертюр, Мігель Ідальго, Симон Болівар, Хосе Сан-Мартін, Агустін Ітурбід.

Обладнання: підручник, карта «Країни Латинської Америки наприкінці XIX — на початку XX ст.», електронний атлас (тема 10), індивідуальні атласи.

Поняття та терміни: «латифундії», «креоли», «метиси», «мулати», «самбо», «каудільйо».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда на повторення

  • 1. Які народи населяли Латинську Америку до появи тут європейців? Чим вони займалися?
  • 2. Хто і з якою метою брав участь у захопленні латиноамериканських земель?
  • 3. Чому порівняно невеликим загонам колонізаторів вдалося завоювати і підкорити собі місцеві цивілізації'?
  • 4. Чому Іспанія та Португалія за короткий час перетворились на великі колоніальні імперії?

III. Мотивація навчальної діяльності

Метод «Картинна галерея»

Учитель демонструє електронні презентації чи роздруковані ілюстрації з електронного атласа (тема 10) «Симон Болівар», «Вступ армії Болівара до Каракаса», «Бразильський імператор Педро II», «Проголошення незалежності Гаїті», «Цукровий завод на Кубі», «Будівництво Панамського каналу».

  • 1. Чи знаєте ви, які особи чи події відображені у презентації?
  • 2. Яким чином вони можуть бути пов’язані з темою нашого уроку?

Представлення теми та очікуваних результатів.

IV. Вивчення нового матеріалу. Осмислення нових знань

Головні події політичного життя країн Латинської Америки XIX ст.

Розповідь учителя

Латинська Америка — частина континенту, що лежить на південь від кордону між США з Мексикою. Назву регіон отримав через переважання там іспанської та португальської мов, які виникли на основі латинської мови.

Країни Латинської Америки здобули незалежність у першій чверті XIX ст. в результаті збройної національно-визвольної боротьби проти Іспанії на чолі з видатними ватажками Хосе Сан-Мартіном, Симоном Боліваром, Агустіном Ітурбідом. Іспанія зберегла владу лише над Кубою та Пуерто-Рико. У 1816 р. в результаті антиіспанського повстання проголошена незалежність Аргентини, у 1824 р. — Мексики, у 1825 р. — Верхнього Перу (Болівія), у 1832 р. — з’являється незалежна республіка Нова Гранада (Колумбія) тощо.

Перемозі народів Латинської Америки сприяла ситуація, що склалася в Європі. Великі європейські держави спрямували усі зусилля на боротьбу з Наполеоном і революційними виступами 1820-х років.

Також вагомим чинником стала позиція США. У 1823 р. президент США Джеймс Монро заявив, що американці, відмовившись від втручання у справи Європи, мають право вимагати невтручання європейців у справи Америки.

Домінуюче становище в політичному та економічному житті незалежних країн посідали угруповання великих землевласників-латифундистів, нащадків іспанських і португальських дворян-колонізаторів, які використовували працю безземельних селян (переважно індіанців) та негрів-рабів. (Рабство, зокрема в Бразилії, існувало до кінця XIX ст.)

Після здобуття незалежності латиноамериканські країни, крім Бразилії, були проголошені республіками. Бразилія стала республікою лише в 1889 році. Повнота влади в державах належала вождям (кауділіо), які спиралися на армію та латифундистів. При цьому в країнах формально зберігалися конституції, представницькі органи (парламенти), імітувалося проведення виборів. Таке становище зумовлювало слабкість держаної влади. Численні воєнні перевороти, громадянські війни, встановлення особистих диктатур стали характерною ознакою політичного життя в Латинській Америці. Почались війни, внаслідок яких розпалася Велика Колумбія та Сполучені Провінції Центральної Америки.

Сільське господарство країн мало монокультурний характер. В Аргентині переважало виробництво м’яса і зерна, Бразилії та Колумбії — кави, на Кубі — цукру і тютюну, в центральноамериканських країнах — тропічних фруктів, що дало підстави називати останні «банановими республіками».

Поєднання політичного суверенітету й економічної залежності стало важливою особливістю розвитку країн регіону.

Складання таблиці

Під час розповіді учителя учні складають опорну таблицю.

Країна

Події

Мексика

1810-1824 рр. — війна за незалежність від Іспанії;

1824 р. — проголошення незалежності;

1824 р. — прийняття Конституції

Аргентина

1806-1807 рр. — вторгнення англійських військ;

1810 р. — антиіспанське повстання;

1816 р. — проголошення незалежності країни (з 1826 р. — Федеративна республіка Аргентина)

Чилі

1810-1818 рр. — війна за незалежність;

1837 р. — війна з Аргентиною проти Болівії і Перу за панування на західному узбережжі

Болівія

1825 р. — проголошення незалежності Верхнього Перу (на честь Симона Болівара перейменоване на Болівію)

Колумбія

1818-1830 рр. — війна за незалежність;

1832 р. — незалежна республіка Нова Гранада;

1886 р. — поява держави Колумбії

Панама

1821 р. — проголошення незалежності від Іспанії та входження до складу Великої Колумбії С. Болівара

Бразилія

1822 р. — незалежність від Португалії;

1889 р. — проголошення республіки

Венесуела

1806-1821 рр. — війна за незалежність, входження до складу Великої Колумбії на чолі з С. Боліваром

V. Узагальнення нових знань і умінь

Робота з історичною картою

За допомогою карти історичного атласа показати:

  • 1) країни, що перебували під впливом Іспанії, Великої Британії, США;
  • 2) території, приєднані до Чілі внаслідок «селітряної» війни (1879-1883);
  • 3) території, втрачені іспанцями під час іспано-американської війни 1898 р.

VI. Перевірка знань і умінь

Експрес-тестування

1. Країни Латинської Америки звільнилися від колоніальної залежності:

  • А наприкінці XVIII ст.;
  • Б на початку XIX ст.;
  • В в середині XIX ст.;
  • Г наприкінці XIX ст.

2. «Доктрина Монро» була проголошена у:

  • А 1823 р.;
  • Б 1848 р.;
  • В 1870 р.;
  • Г 1889 р.

3. Яка з країн Латинської Америки була проголошена імперією?

  • А Венесуела;
  • Б Аргентина;
  • В Бразилія;
  • Г Мексика.

4. У результаті іспано-американської війни Іспанія втратила:

  • А Мексику;
  • Б Панаму і Коста-Ріко;
  • В Кубу і Пуето-Ріко;
  • Г Трінідад і Тобаго.

5. Яка війна між країнами Латинської Америки була найбільш кривавою?

  • А Аргентино-бразильська;
  • Б парагвайська;
  • В іспано-американська;
  • Г «селітряна».

6. Будівництво Панамського каналу було завершено у:

  • А 1898 р.;
  • Б 1904 р.;
  • В 1910 р.;
  • Г 1914 р.

7. Панівне становище в країнах Латинської Америки мали:

  • А раби;
  • Б латифундисти;
  • В фермери;
  • Г підприємці.

8. Яка з наведених країн не мала колоній у Латинській Америці?

  • А Нідерланди;
  • Б Іспанія;
  • В Данія;
  • Г Бельгія.

9. «Банановими республіками» називали країни:

  • А Північної Америки;
  • Б Африки;
  • В Центральної Америки;
  • Г Південної Америки.

10. Виробництво тютюну і цукру переважало у сільському господарстві:

  • А Бразилії;
  • Б Колумбії;
  • В Панами;
  • Г Куби.

11. У країнах Латинської Америки після здобуття незалежності за формою держави переважала:

  • А конституційна монархія;
  • Б республіка;
  • В імперія;
  • Г дуалістична монархія.

12. У другій половині XIX ст. країни Південної Америки перебували під впливом:

  • А Іспанії;
  • Б Португалії;
  • В Великої Британії;
  • Г Франції.

Відповідь: 1 Б; 2 А; 3 В; 4 В; 5 Б; 6 Г; 7 Б; 8 Г; 9 В; 10 Г; 11 Б; 12 В.

VII. Підбиття підсумків уроку. Висновки. Рефлексія

Повернення до мотивації навчальної діяльності методом «Картинна галерея»: коментування експонатів картинної галереї.

VIII. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст параграфа, вивчити нові історичні поняття та дати.

2. Завершити складання таблиці «Головні події політичного життя країн Латинської Америки XIX ст.».

3. Скласти історичні портрети Хосе Сан-Мартіна та Симона Болівара.