Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 7 клас

УРОК 26

ТЕМА. ЦЕНТРАЛЬНА ТА СХІДНА ЄВРОПА

Очікувані результати

Після уроку учні:

  • матимуть уявлення про історію Польщі та Чехії;
  • розповідатимуть про війни слов’янських народів з Тевтонським орденом, гуситські війни;
  • характеризуватимуть діяльності Яна Гуса та Яна Жижки;
  • показуватимуть на карті Польщу, Чехію, місця основних подій.

Основні поняття: «Велика Моравська держава», «політична роздробленість», «гусити», «чашники», «таборити», «угрі», «сейм», «шляхта», «магнати», «унія».

Історичні діячі: Ян Гус, Ян Жижка, Болеслав І Хоробрий, Казимир III, Міндовг, Ягайло.

Основні події:

  • 1000 р. — проголошення Угорської держави;
  • 1222 р. — «Золота булла» Угорського короля;
  • 1320 р. — відродження королівської влади в Польщі;
  • 1385 — Кревська унія;
  • 1415 — спалення Яна Гуса;
  • 1419—1434 рр. — гуситський рух;
  • 1526 р. — Чехія та частина Угорщині увійшли до складу Австрії.

Обладнання: настінна карта, історичні атласи, роздавальний матеріал, історичні тексти, ілюстрації.

Форма проведення: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційна частина уроку

II. Актуалізація знань учнів

Учитель. У багатьох країнах Європи зберігалася феодальна роздробленість, у тому числі й у Німеччині. Події, що відбувалися на німецьких землях, мали відчутні наслідки для інших країн. Ці події суттєво вплинули на історію Польщі та Чехії.

III. Вивчення нового матеріалу

Учитель пропонує розглянути карту історичного атласа «Польща та Велике князівство Литовське» та «Чехія в XIV—XV ст. Гуситські війни» і пропонує виконати завдання і відповісти на питання.

  • 1) Знайти та назвати столиці цих держав.
  • 2) Дати характеристику їхньому географічному положенню.

1. Польща

Учитель. Для розгляду цього матеріалу нам необхідний підручник і питання, написані на дошці. Пропоную вашій увазі гру «Табула раса».

Запитання для гри

  • 1) Коли відбувається зміцнення королівської влади в Польщі?
  • 2) За рахунок яких земель відбувається розширення земель Польського королівства у XIV ст.?
  • 3) Яким чином король Казимир досяг зміцнення Польської держави?
  • 4) Яка подія сталася у 1410 році?

2. Чехія

Учитель. Чехія на заході мала кордони зі Священною Римською імперією, і німецькі імператори неодноразово намагалися підпорядкувати її собі. Чеські королі були змушені принести клятву васальної вірності німецьким імператорам, і Чехія увійшла до складу Священної Римської імперії.

В середині XIV ст. чеський король став одночасно імператором Священної Римської імперії під іменем Карла IV. Він підтвердив самостійність Чехії у складі імперії. Прага стала столицею імперії.

На початку XV ст. у католицькій церкві виникли розбіжності. Люди вголос висловлювали незадоволення католицькою церквою. Одним з цих людей був Ян Гус, професор Празького університету, який виступив з критикою порядків церкви.

Учитель пропонує прочитати текст.

Текст 1. З проповіді Яна Гуса [20, Т. 2. С. 19]

Клір не навчає, а псує народ своєю розпустою, пов’язаною з багатством. Так треба вилучити у нього це багатство! Наступники Христа мають бути бідними, як апостоли. А вони, навпаки, лише про те й розмірковують, як би ще збільшити свої багатства, для чого розсилають продавців індульгенцій та хижих ченців, які... влаштовують нікому не відомі святкування, вигадують чудеса, грабують бідний народ...

Запитання до тексту

  • 1) У чому звинувачував Ян Гус католицьку церкву?
  • 2) Як мала реагувати церква на проповіді Яна Гуса?

Учитель. Церква звинуватила Яна Гуса в єресі. Його викликали на церковний собор до Констанци. Сам німецький імператор гарантував йому проїзд без перешкод.

— Що ж вийшло насправді?

(Ця частина уроку готується заздалегідь.)

1-й ведучий. На належному місці посеред зали сидів кардинал Іоанн де Броньє. У пурпурному плащі кардинала, розшитого золотом, у червоному крислатому капелюсі зі звисаючими по боках китицями та у червоних панчохах кардинал ніби доповнював собою всю похмуру картину собору. Навпроти нього на хорах стояв трон імператора.

Сигизмунд у розкішній, підбитій горностаєм мантії та в імператорській короні сидів на троні, прагнучи підкреслити всю велич імператорського сану. Його хитре, жорстоке обличчя, обрамлене величезною бородою, з цікавістю і неприхованою турботою було обернено у бік Яна Гуса. Пфальцграф Людовик тримав перед королем на подушці державу, Фрідріх Гогенцоллерн — скіпетр, герцог баварський — угорську корону, угорський магнат Стефан — імперський меч. На лавах навколо сиділи кардинали, архієпископи, єпископи, доктори богослів’я, абати, позаду скупчилися у тривожному очікуванні земляки Яна Гуса — чехи.

2-й ведучий. Ввели Яна Гуса. У цей момент з крісла підвівся кардинал д’Айї. Тримаючи текст генерального звинувачення, далекозорий старик почав читати.

Кардинал д’Айї. Перед нами — магістр Ян Гус, доктор вільних мистецтв і бакалавр богослів’я Кардового університету в Празі. Він небезпідставно звинувачується у віровідступництві. Свою прихильність до єресі Гус виявив трьома способами: по-перше, проповідуючи крамольні думки, по-друге, виявляючи непокору церковній владі й, по-третє, бунтом проти своєї матері — пресвятої церкви, негідним сином якої він виявився за всіма вищезгаданими трьома пунктами.

2-й ведучий. Єпископ Конкордїї піднявся і гучно прочитав декрет, що забороняв під страхом тяжкого покарання переривати засідання.

Зі свого місця підвівся глава Собору, декілька разів вклонився імператору та усім присутнім і прочитав імена тих, хто має право голосувати. Окрім імператора, таких виявилося 88 чоловік.

Відповідно до старшинства сану, років, місяців і навіть днів віку судді голосували відповідями «так» і «ні» за кожним з трьох пунктів звинувачення:

  • 1. Єретик чи ні Іоанн Гус із Гусинця у своїх поглядах?
  • 2. Чи мають право ті, що зібралися в ім’я папи і короля отці Собору, визначати Гусу покарання?
  • 3. На яке саме покарання заслуговує Гус, ображаючи папу та саме святе таїнство?

Ведучий озвучує всі три питання по порядку, і «учасники» Собору висловлюють свої думки.

1-й єпископ. Ми повинні спалити Яна Гуса! Якщо ми цього не зробимо, народ спалить нас!

Вигуки чехів із залу. Ви не посмієте! Народ помститься вам! Це беззаконня буде сплачено утричі. Той, хто має вуха, все почує!

2-й єпископ. Ян Гус збив зі шляху істинного багато народу! Він образив Папу Римського та християнську церкву! Смерть йому!

Глава Собору. Магістр Ян, дві дороги відкриваються перед тобою. Обери одну з них. Або ти зречешся єретичного вчення, підкоришся нашому рішенню, і ми вчинимо з тобою м’яко і справедливо. Або ж ти й надалі опиратимешся і відстоюватимеш свої погляди — тоді нарікай на себе. Обирай же!

Ян Гус. Я звертався до Бога просвітити сум’ятну душу мою, і я не змінив свого наміру після цього. Я не можу зректися жодного положення, яке я написав або висловив.

Сигизмунд. Ми, Сигизмунд, Божою милістю імператор німецький і король Римський, пропонуємо магістру Іоанну Гусу зректися своїх поглядів заради честі та пошани до нашої величності.

Встановилася тиша.

Гус. Я не можу зректися жодного положення, написаного мною або проповіданого. Я не відмітаю всього того, що брехливо виказали і представили проти мене всі ці свідки. їхня присяга — основа всього зла, все виголошене ними не має й крихти правди — знає Бог!

Здійнявся галас, і почулися вимоги голосувати.

Ведучий. У результаті вийшло, що на перше питання подано 51 голос про те, що Гус — єретик; на друге питання — стільки ж; на третє питання — 30 голосів відгукнулися щодо того, що Гус не заслуговує ніякого покарання, 10 голосів — за покарання церковним каяттям, 45 — за засудження на смерть, в разі, як він не зречеться усього, що говорив протягом багатьох років, відкрито проповідуючи проти церковних встановлень.

Голосування проходило в такому порядку: спочатку курфюрсти та їхні представники, потім князі, архієпископи, єпископи, далі — представники країв і міст.

Глава Собору. Отже, за смерть Яна Гуса подано 45 голосів з 88-ми. Ваша імператорська величність, яким буде ваше остаточне рішення? Чи визнаєте ви Гуса єретиком, що заслуговує на смерть?

Імператор. Продовжую стверджувати, що Гус — єретик і по праву заслуговує на смерть, якщо не зречеться єресі. Я не можу звільнити його від покарання.

Гус. Ваша імператорська величність! Невже ви можете так вчинити, принижуючи свою корону і честь? Невже власноруч знищите свою охоронну грамоту, стверджену вашою печаткою і підписом, беручи на свою голову злочин і віроломство? Йдеться не про моє життя, а про ваше чесне ім’я.

Чех (зачитує «Охоронну грамоту імператора Сигизмунда»). «Ми, Сигизмунд, король римлян, приймаємо високоповажного магістра Гуса, бакалавра богослів’я та магістра мистецтв під наше і Священної імперії заступництво і захист, тому наказуємо всім, щоб йому було дозволено проїхати до Констанци, залишатися там і вільно повернутися, причому для охорони його і супроводжуючих його осіб мають давати провідників. 1414 рік. Подане у Шпейєрі на 18 днів».

Сигизмунд. Я справді обіцяв тобі безпечний проїзд, але тільки сюди. Зворотного шляху я не обіцяв, мене далі і не просили про це. Твоя вимога необгрунтована.

1-й ведучий. Доля Гуса була вирішена: 6 липня 1415 р. він загинув у вогні в місті Констанці [20, Т. 2. — С. 20—24].

Запитання для бесіди

  • 1) Чому виступи Яна Іуса викликали різко негативне ставлення церкви?
  • 2) На вашу думку, як папи римські ставилися до церковних соборів? Чому?

3. Гуситські війни

Учитель. Після смерті Яна Гуса в Чехії починаються війни, що отримали назву гуситських.

Учитель пропонує самостійно прочитати відповідний пункт підручника та тексти 1—4 і заповнити таблицю «Гуситські війни».

План

Зміст вимог

Причини гуситських воєн

Вимога змінити церковні порядки:

• відібрати у єпископів і монастирів землі;

• скасувати платню за відправлення обрядів;

• проводити богослужіння рідною мовою

Хід воєн

1415 р. — спалення Яна Гуса, початок гуситського руху.

1419 р. — повстання в Празі.

1420—1434 рр. — відбито п’ять хрестових походів проти гуситів. Діяльність Яна Жижки. Розкол гуситського руху на чашників і таборитів.

1434 р. — відкритий виступ чашників проти таборитів, битва при Ліпанах, поразка таборитів

Значення гуситських воєн

Визнання прав єретиків Папою Римським. Католицька церква втратила частину своїх земель і багатств

IV. Закріплення знань учнів

Запитання для бесіди

  • 1. У чому полягали особливості розвитку Польської держави?
  • 2. Як вплинула Грюнвальдська битва на подальшу долю слов’янських народів?
  • 3. Яким було становище Чехії у складі Священної Римської імперії?
  • 4. Розкажіть про життя і навчання Яна Гуса. Чому його проповіді підтримали чехи і відкинула католицька церква?
  • 5. Чи зберегла Чехія свою свободу?

VI. Оцінювання знань учнів

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф.

2. Написати розповідь про розкол учасників гуситського руху від імені таборита.

3. Підготувати питання-загадки про історичних діячів польської та чеської історії.

Роздавальний матеріал до уроку [20, Т. 2. С. 28-29]

Текст 1. Гуситський маніфест (Прага. Квітень 1420 р.)

Любі брати, зраджені своєю країною! Ми звертаємося до вас, до тих, що завжди гаряче любили свою рідну мову і готові охороняти її від будь-якого посягання. Всім серцем нашим, сповненим болем, закликаємо вас, як хоробрих лицарів, пригадати про подвиги батьків ваших, бо мовчання наше призведе до великих бід. Люблячи свою батьківщину, вставайте разом з нами та обома общинами празькими... на захист її! Ми всі як один вирішили тут, що будемо нещадними до кожного, хто схотів би здійснити лиходійський хрестовий похід проти нас.

Текст 2. З листа Яна Жижки дійсним гетьманам і общині міста Домажліц

Дорогі брати!.. Ми... повинні бути дуже пильними; і будь-хто з вас, хто може взяти в руки ніж, кинути камінь, озброїтися дубиною, жердиною або палицею, хай приготується до бою... Ми збираємося з усіх боків, щоб боротися з ворогами істини й винищувачами нашого народу..., і переконливо прошу вас вимагати від своїх священиків, щоб вони у своїх проповідях закликали народ до боротьби з Антихристом. Приготуйтеся всі, старий і молодий. Я бажаю, щоб не було нестачі ні у хлібі, ні у пиві, ні в їстівних запасах, ні у пасовищах, коли прийду до вас, і щоб ви були забезпечені доброю військовою зброєю. Час озброюватися не тільки проти зовнішніх, але й проти внутрішніх ворогів...

Жижка Чашковий, великим покладанням надії глава таборитів.

Текст 3. Із військової інструкції Яна Жижки

На поході ніхто не повинен віддалятися від свого загону, не випереджати його і не залишатися позаду. Якщо ж хто «поступить інакше або зробить без наказу старших», той піддається смертній страті, «хто б він не був». Ніхто не сміє спалювати та грабувати будинки, що попадаються на дорозі. Хто вслухається — смертна страта. Якщо ж буде взята військова здобич, вона повинна бути знесена до однієї купи і віддана у розпорядження старших. Хто ж втаїть будь-що на свою користь, буде покараний смертю... За крадіжку — смертна страта. Ми не хочемо терпіти у своєму середовищі невірних, неслухняних, брехунів, лайливців, азартних гравців, мародерів, грабіжників, ненажер...— взагалі, всіх явних грішників і грішниць...»

Текст 4. Про військову справу таборитів

Вони розташовувалися з на полі поряд з жінками і дітьми, що знаходилися з військом, оскільки у них було безліч возів, якими вони мали нагоду обгородити себе та укріпити на зразок валу і стіни. Коли вони йшли у бій, то вибудовували вози у два ряди, між якими поміщали піхотинців; кінноту же вони ставили зовні перед возами, на недалекій відстані від них. Перед початком бою, за сигналом командира, швидко оточували будь-яку намічену частину ворожого пошуку; після оточення воза знову стулялися, і, таким чином, вороги, обмежені і затиснені між возами, не мали нагоди отримати від інших своїх загонів допомогу і захист, або падали під ударами мечів піхотинців, або їх вражали кулями і списами чоловіки та жінки на возах. Кіннота билася перед возами; якщо вороги робили на них могутній натиск, вони поволі відступали за свої вози й оборонялися там, як в укріпленому стінами місті, й у такий спосіб вони вигравали багато битв і здобували перемогу. Адже сусідні народи не знали цього способу ведення війни, а Чеська земля з її обширними рівними полями давала достатньо можливостей вибудовувати рядами вози, пускатися з ними врозсип полем і знов поєднуватися.