Усі уроки до курсу «Правознавство. Практичний курс». 9 клас

ПРОЕКТ 2

Тема. Забезпечення соціального захисту бездомних людей в Україні

Мета: ознайомити учнів зі змістом і забезпеченням прав на соціальний захист громадян України; сприяти набуттю учнями навичок групової роботи, колективного обговорення питань навчання, роботи з додатковою літературою; розвивати вміння учнів висловлювати й відстоювати свою думку; виховувати в учнів активну громадянську позицію.

Підготовка проекту до представлення

У ході роботи учні об’єднуються в малі групи для опрацювання окремих аспектів загального завдання. Передбачається об’єднання зусиль школярів, учителів, сім’ї.

  • 1-а група. Готує матеріал на тему: «Що таке система соціального забезпечення? Для чого необхідне право на соціальний захист?».
  • 2-а група. Готує матеріал на тему: «В яких документах зафіксований соціальний захист громадян України?»
  • 3-я група. Готує матеріал на тему: «Хто такі бездомні люди, безпритульні діти? Причини їх появи. Які кроки зробила наша держава для їх захисту?»

Після презентації та обговорення напрацьованого матеріалу групам слід запропонувати шляхи розв’язання проблеми, що вивчається.

Папка документів. Містить матеріали, які розкривають зміст проблеми.

Опис. Представляє науково-теоретичне узагальнення обраної проблеми відповідно до вимог до виконання таких робіт.

Демонстраційний стенд. Складається з декількох планшетів, кожний з яких відповідно ілюструє етапи роботи над проектом.

Представлення матеріалів дослідження

Може виконуватися в різних формах:

  • виступи перед учнівським колективом;
  • видання правового журналу;
  • публікацій.

Завдання проекту

  • Інформувати аудиторію про важливість обраної проблеми;
  • ознайомити присутніх з результатами етапу збору та аналізу інформації;
  • розповісти про практичну діяльність у ході реалізації проекту.

Правила представлення результатів проекту

1. Для усних повідомлень відводиться 4-5 хв., протягом яких подається найважливіша інформація одного з етапів розв’язання проблеми, використовуючи папку документів, демонстраційний стенд.

2. Під час представлення необхідно у загальних рисах охарактеризувати зміст демонстраційного стенду або папки документів.

3. У представленні проекту беруть участь всі учасники цієї роботи, це буде переконливим свідченням того, що всі учні разом працювали над ним.

4. Під час виступу можна використовувати наперед підготовлені записи, але не бажано ними користуватися, відповідаючи на поставлені питання.

5. Представляючи проект, слід використовувати ті матеріали, які розміщені на стенді або знаходяться в папці.

Критерії оцінювання проекту

1. Значущість та актуальність порушених проблем.

2. Коректність запропонованих методів дослідження і методів обробки отриманих результатів.

3. Активність учасників проекту відповідно до їхніх індивідуальних здібностей.

4. Характер відносин і взаємодопомоги учасників.

5. Глибина проникнення в проблему.

6. Уміння аргументувати свої висновки, лаконічність відповідей.

7. Завершеність (Чи містить кожний розділ зібраних матеріалів достатню кількість інформації, необхідної для розв’язання проблеми?).

8. Зрозумілість (Чи розміщені матеріали логічно? Чи забезпечує усвідомлення змісту форма представлення матеріалів?).

9. Інформативність (Чи достовірна інформація? Чи важлива зібрана інформація для розуміння проблеми?).

10. Доказовість (Чи використовували учні різноманітні джерела інформації? Чи доповнюють документи основні тези кожного розділу?).

11. Наочність (Чи відображають демонстраційні матеріали специфіку теми? Чи інформативні вони? Чи є у кожного матеріалу назва?).

12. Естетичне оформлення результатів виконаного проекту.

Завершальний етап — рефлексія

Його мета — самооцінка учнів своєї діяльності. Школярі усвідомлюють свої досягнення і виявляють нерозв’язані питання. Обговорюють труднощі, які виникли під час збору та обробки інформації, роботи з партнерами, розглядають шляхи подолання цих труднощів. Аналізують, де вони змогли виявити свої творчі здібності, а де — ні та чому.

Після закінчення проекту доцільно провести обговорення, під час якого учні можуть мати нагоду оцінити проектну діяльність у цілому та визначити особистий внесок кожного у загальну справу.

Осмислюючи досвід, набутий у процесі реалізації проекту, учні можуть відповісти на такі питання:

1. Чого та як вони навчилися?

2. Що можна було зробити інакше?

3. Яких вмінь та навичок вони набули?

4. Які переваги дає групова співпраця?

5. Які були недоліки роботи в групі?

6. Що вдалося найкраще?

ХІД ПРОЕКТУ

I. Організаційний момент

Учитель називає тему проекту та мету. Учні об’єднуються в групи. Кожна група отримує пам’ятку про роботу в малих групах, завдання, джерела літератури, які знадобляться для роботи.

II. Обробка зібраних матеріалів та підготовка їх до представлення

III. Представлення результатів проекту

Учитель. Інформаційний учнівський проект на тему: «Забезпечення соціального захисту бездомних людей в Україні».

Мета цього проекту — ознайомитися зі змістом і забезпеченням прав на соціальний захист громадян України; набути навичок групової роботи, колективного обговорення питань навчання, роботи з додатковою літературою; розвивати вміння учнів висловлювати й відстоювати свою думку; виховувати в учнів активну громадянську позицію.

Виступ 1-ої групи

Наша група працювала над питаннями:

1. Що таке система соціального забезпечення?

2. Для чого необхідне право на соціальний захист?

Право на соціальний захист — одне з найважливіших соціально-економічних прав громадян України. Воно пов’язано з цілою низкою методів, що передбачаються державою, системою соціального забезпечення та соціального страхування. Що собою являє соціальне забезпечення?

Соціальне забезпечення — це система матеріального забезпечення та соціального обслуговування громадян немолодого віку, громадян, які повністю або частково втратили працездатність, втратили годувальника, а також багатодітних сімей.

Соціальне страхування — це одна з форм соціального забезпечення, яке існує за рахунок спеціальних фундацій.

Система соціального забезпечення включає різні види пенсій, послуг і допомоги. Соціальне забезпечення виражається відповідними грошовими сумами або матеріальними, культурними благами, які призначаються окремим категоріям громадян.

Пенсія — основний та наймасовіший вид соціального забезпечення. Дається у вигляді регулярних грошових виплат через старість, інвалідність, унаслідок втрати годувальника. Розмір пенсій обчислюється щодо розміру зарплати, яку отримував працівник до виходу на пенсію. Розрізняють пенсії:

  • трудові;
  • за віком;
  • за інвалідністю;
  • у разі втрати годувальника;
  • за вислугою років;
  • соціальні.

Трудові пенсії за віком призначаються чоловікам по досягненні ними 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, а жінкам — по досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Пенсії за інвалідністю призначаються у разі повної або часткової втрати здоров’я, внаслідок професійного або загального захворювання. Право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Соціальні пенсії призначаються непрацюючим особам за відсутності права на трудову пенсію.

Допомога — це система грошових виплат, яка є допомогою громадянам у випадках, встановлених законом. Допомога надається у разі тимчасової непрацездатності, через вагітність, важкі пологи, безробіття, багатодітним матерям, у разі народження дитини, на похорони.

Виступ 2-ої групи

Наша група працювала над питанням: «В яких документах зафіксований соціальний захист громадян України?»

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні, культурні права 1966 р. (ст. 9) закріплено право на соціальний захист: держава визнає право кожної людини на соціальний захист, у тому числі соціальне страхування. Українське законодавство про соціальне забезпечення базується на Конституції 1996 р. (ст. 46), а також включає низку законодавчих актів:

  • Закон «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.;
  • Закон «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і персон керівного і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р.;
  • Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали у результаті Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р.;
  • Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р.; Закон «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 р.

Виступ 3-ої групи

Наша група мала дати відповіді на запитання:

1. Хто такі бездомні люди, безпритульні діти?

2. Причини їх появи.

3. Що зробила наша держава для їх захисту?

У 1991 р. Україна здобула довгоочікувану самостійність. Демократизація всіх сфер життя України, яка прийшла на зміну антидемократичному радянському режиму, сприяла формуванню нових рис ментальності українців: терпимість до переконань інших представників, людей інших релігій, духовне розкріпачення. Але духовне розкріпачення не завжди та не обов’язково призводить до сприятливих для суспільства наслідків. Духовна сфера багато у чому залежить від культури народу, діяльності творчої еліти. Якщо культура громадян недостатньо висока, а творча еліта не має глибоко укорінених моральних та естетичних ідеалів, в духовному житті суспільства можуть з’явитися небезпечні, роз’їдаючі культуру і душу людей явища. Україна не стала винятком. Перехід до ринкової економіки, докорінна зміна соціальної політики призвела до значних змін у соціальній структурі українського суспільства. Найпомітніше — це майнове розшарування. За оцінками експертів на 1999 р., 10% населення України концентрували 40% доходів, причому 3/4 цих доходів мали кримінальне походження. На сьогодні прошарок заможних громадян України складає 2-4 % населення. Бідність охопила всі верстви населення, незалежно від професії, освітніх і демографічних ознак. Суттєві зміни існуючої соціальної системи призвели до формування досить помітного прошарку людей, яких називають маргіналами (у народі більш поширена назва бомжі). До цієї групи належать персони, які внаслідок різних обставин опинилися за межами суспільства, втратили зв’язок з його основними інститутами, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального і психологічного стану. Але ще більше турбує те, що з кожним днем дедалі масовішою стає армія бездомних дітей, які поповнюють ряди злочинного світу.

А що таке бездомність, безпритульність? Як наша держава реагує на них?

Бездомність — соціальне становище людини, зумовлене відсутністю у неї житлового приміщення, яке вона могла б використовувати для проживання, перебування та в якому могла б бути зареєстрована.

Безпритульність — становище людини, пов’язане з неможливістю фактично проживати, перебувати у житловому приміщенні, на яке вона має право. Соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей ґрунтується на принципах законності, демократизму, рівності громадян, пошани до особи, визнання честі і достоїнств, забезпечення основних прав і свобод людини. Бездомні люди і безпритульні діти мають право на охорону здоров’я, соціальний захист, правову допомогу. З метою створення необхідних умов для забезпечення прав і свобод бездомних громадян у нашій державі проводиться їх облік. Він ведеться за їх місцезнаходженням на основі особистого обліку або їх винайдення. Облік безпритульних дітей ведеться відповідно до Законів України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» та «Про забезпечення організаційно-правових розуму соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Установами соціального захисту бездомних людей є будинки нічного перебування, центри реінтеграції, соціальні готелі. Установами соціального захисту безпритульних дітей є притулки для неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх, центри соціально-психологічної реабілітаційної служби у справах неповнолітніх.

У будинках нічного перебування бездомні громадяни можуть розміститися на ніч. Прийом до такої установи соціального захисту не вимагає проходження медичного обстеження. З одного боку, це дозволяє більшій кількості бездомних людей користуватися такою послугою, з іншого — більшість з них є переносниками різних інфекційних захворювань. Суспільство і держава не мають права «заплющувати очі» на цю проблему. Медичні огляди й надання безкоштовної медичної допомоги — це обов’язок цивілізованого суспільства, правової держави. Діяльність центру реінтеграції націлена на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання комплексу послуг (соціальних, психологічних, медичних, юридичних) з урахуванням індивідуальних потреб. Розміщення бездомних громадян в соціальному готелі є платним. Оплату за перебування у такому готелі можуть робити безпосередньо бездомні громадяни або інші фізичні або юридичні особи. Притулки для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх — це установи соціального захисту, утворені для тимчасового перебування в них неповнолітніх віком від 3 до 18 років. У центрах соціально-психологічної реабілітації дітям, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, надається соціальна, психологічна, медична, правова допомога. Фінансування установ соціального захисту відбувається за рахунок коштів державних і місцевих бюджетів. Додаткове фінансування здійснюється за рахунок залучення коштів громадських об’єднань, підприємств, фізичних осіб.

Учитель. Пропоную групам об’єднатися для вироблення шляхів розв’язання розглянутої проблеми та випуску правового журналу «Соціальний захист населення України».

IV. Оцінювання роботи учнів

V. Домашнє завдання

Поміркуйте:

1. Яку людину можна назвати освіченою?

2. Який рівень освіти ви вважаєте для себе достатнім?