Усі уроки до курсу «Філософія». 11 клас

УРОК 57

Суспільна і політична свідомість та її розуміння. Політична культура. Правосвідомість

Мета: визначити сутність і походження суспільної свідомості; з’ясувати основні ознаки, функції та структуру суспільної свідомості; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки; розширювати міжпредметні зв’язки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: лекція з елементами дискусії та бесіди. Епіграф: Свідомість — той засіб, поза яким немає ні знання, ні досвіду, ні людського буття... К. Ясперс

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація знань учнів

Перевірка домашнього завдання

1. Чи може кількість прочитаних книг, переглянутих вистав бути критерієм духовності?

2. Що таке духовне зростання і якими є його критерії?

3. Опрацювавши вдома вірші Абу Алі ібн Сіна, скажіть, на яких ознаках і чому саме наголошує автор?

IIІ. Мотивація навчальної діяльності

Оголошення теми і мети уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу

Людина володіє прекрасним даром — розумом із його допитливим польотом як у віддалене минуле, так і в прийдешнє, світом мрії і фантазії, творчим розв’язанням практичних і теоретичних проблем, нарешті, втіленням найбільш сміливих задумів. Ще за сивої давнини мислителі напружено шукали розгадку таємниці феномена свідомості. Наука, філософія, література, мистецтво, техніка — словом, усі досягнення людства об’єднали свої зусилля, щоб розкрити таємниці нашого духовного життя.

Свідомість — це вища, властива лише людині форма відображення об’єктивної дійсності, спосіб її ставлення до світу і до самої себе, яка являє собою єдність психічних процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною об’єктивного світу і свого власного буття і визначаються не безпосередньо її тілесною організацією (як у тварин), а здобуваються лише через спілкування з іншими людьми навичками предметних дій.

Свідомість складається з почуттєвих образів предметів, що є відчуттям чи уявленням і тому володіють значенням і змістом; знання як сукупності відчуттів, відтворених у пам’яті, й узагальнень, створених у результаті вищої психічної діяльності, мислення і мови. Таким чином, свідомість є особливою формою взаємодії людини з дійсністю й управління нею.

Свідомість — історичне утворення, що з’являється як розвиток здатності матерії до відтворення; вища форма відображення дійсності, притаманна людині як особливим чином організованій матерії, функція її мозку, пов’язана з біологічними передумовами і соціальними умовами.

• Сутність і особливості суспільної свідомості

Однією з категорій, що характеризують життя суспільства, є категорія суспільної свідомості. При цьому серед учених немає єдності щодо визначення цієї категорії. Проблема пов’язана з різним розумінням поняття «свідомість». Більшість представників класичної філософії поділяли уявлення про свідомість як тотожну поняттю «знання». Усе, що ми знаємо, — це свідомість, і все, що ми усвідомлюємо, — знання. Сучасна психологія зіткнулася з тим, що далеко не все, що належить до знання, усвідомлюється. Знання — це не тільки те, що я знаю, а також те, про що в даний момент не думаю і тому не усвідомлюю, але й те, що я можу легко зробити надбанням своєї свідомості, наприклад пригадати моє знання теореми Піфагора, фактів моєї біографії і т. ін.

Ряд філософів як головну ознаку свідомості виділяють не знання, а спрямованість на певний об’єкт. Суть цього є такою: людина може нічого не знати про будь-який об’єкт, але якщо вона виділяє його, спрямовує на нього свій інтерес, цей об’єкт стає об’єктом свідомості.

У філософії і психології найбільш поширеним є розуміння свідомості як самосвідомості, самозвітів. Воно пов’язане з теорією англійського філософа Джона Локка про два джерела знань: відчуття, пов’язані із зовнішнім світом, і рефлексії як спостереження розуму за власною діяльністю. Остання, за Локком, і є свідомість. Свідомість у такому розумінні постає як специфічна реальність, особливий внутрішній світ, який пізнає суб’єкт. Способом пізнання є самосприйняття, яке може виявлятися у формі самоспостереження.

Ще однією точкою зору на сутність свідомості є розуміння її як сукупності ідей — індивідуальних чи колективних. Саме в цьому значенні вживали термін «свідомість» Г. Гегель і К. Маркс, говорячи про суспільну свідомість, класову свідомість.

Формування суспільної свідомості є складним процесом, в якому виявляється потужний вплив двох факторів.

З одного боку, в суспільній свідомості, духовному житті суспільства відбиваються інтереси і діяльність людей, спрямовані на задоволення їхніх потреб у нових ідеях, наукових знаннях, моральному вдосконаленні членів суспільства, задоволенні почуття прекрасного, піднесеного. З другого боку, необхідно, щоб ідеї, теорії, погляди, норми моралі, наукові знання набували поширення, впливали на все суспільство. Цю функцію виконують школи, вузи, засоби масової інформації, політичні партії і громадські рухи та організації. Слід зазначити, що хоча суспільні ідеї й інші елементи суспільної свідомості є нематеріальними, проте вони функціонують у суспільстві, впливають на свідомість окремих людей, груп, об’єднань через різні знакові системи.

Суспільна свідомість успадковує все найкраще, найбільш корисне і необхідне, що було в його попередньому духовному житті. Наступність наочно проявляється в науці, моралі, традиції народів. Багато проявів суспільної свідомості взаємодіють між собою, самі відчутно впливають один на одного. Так, наприклад, естетичні смаки й уподобання людей тісно пов’язані з їхніми моральними ідеалами. Найчастіше ідеал краси одночасно є для людей ідеалом добра, і навпаки, те, що пов’язане з моральним ідеалом, сприймається як прекрасне. Суспільна свідомість активно впливає на все життя суспільства. Проте цей вплив проявляється не сам по собі, а через діяльність людей. При цьому дії людей можуть як прогресивно впливати на життя суспільства, так і гальмувати його розвиток. Це відбувається тому, що в будь-якому суспільстві є різні ідеї — нові і старі, передові і консервативні; такий стан, безумовно, позначається на стані суспільної свідомості.

• Структура суспільної свідомості

Суспільна свідомість складна не тільки за змістом, але й за своєю структурою. У зв’язку з цим її поділ на структурні елементи відбувається на різних підставах. Однією з таких підстав може слугувати специфіка тих сторін дійсності, які відображаються суспільною свідомістю, і тоді ми говоримо про його форми. Кожна з цих форм суспільної свідомості має свою специфіку, по-різному відбиває складність суспільного буття, окремі його сторони, процеси життя суспільства, має своє суспільне призначення і функції.

Філософія виконує світоглядну, пізнавальну функцію. Вона допомагає людям мислити абстрактними, теоретичними положеннями, найбільш загальними поняттями і категоріями.

Політична свідомість обслуговує соціальні групи, членів суспільства, обґрунтовуючи політичні ідеї, цілі, а також підводить базу під політичними і правовими інтересами, юридичними нормами, законами, стратегією і тактикою досягнення мети.

Правова свідомість є сукупністю уявлень і почуттів, які виражають не тільки знання права, а й ставлення до нього, повагу до нього як соціальної цінності, а також засвоєння досвіду схвалюваної з точки зору права поведінки.

Мораль включає моральні принципи суспільства, норми поведінки, способи формування в людини моральних почуттів.

Мистецтво формує в суспільстві естетичні знання, естетичне ставлення до дійсності, любов до прекрасного, піднесеного.

Наука відображає суспільну свідомість у вигляді законів, теорій, озброює людей науковими гіпотезами, знаннями, правильним розумінням дійсності, процесів, подій, займається накопиченням фактів та їх теоретичним поясненням.

Релігія формує релігійну свідомість, релігійні ідеї, віру в Бога, у безсмертя душі, формує релігійну мораль.

IV. Підсумок уроку

Перехід до свідомості є початком нового, вищого етапу розвитку психіки. Свідоме відображення, на відміну від психічного відображення, властивого тваринам, — це відображення предметної дійсності, тобто відображення, що виділяє її об’єктивні стійкі властивості. У свідомості образ дійсності не зливається з переживанням суб’єкта: у свідомості відображення виступає як «майбутнє» суб’єкта. Суспільна та індивідуальна свідомість перебувають у тісній єдності. Суспільна свідомість є міжіндивідуальною і не залежить від окремої особистості. Для конкретних людей вона є об’єктивною.

Кожен індивід протягом усього свого життя відчуває вплив суспільної свідомості через стосунки з іншими людьми, шляхом навчання і виховання, хоча і ставиться до цього впливу не пасивно, а вибірково, активно. Громадські норми свідомості духовно впливають на індивіда, формують його світогляд, моральні настанови, естетичні уявлення. Суспільну свідомість можна визначити як громадський розум, який розвивається і функціонує за своїми законами.

Питання для самоперевірки

1. Як пов’язані між собою суспільна свідомість і духовна культура?

2. Схарактеризуйте основні риси суспільної свідомості.

3. Дайте характеристику різних форм суспільної свідомості.

4. Які рівні зазвичай виділяють у суспільній свідомості?

5. Чим різняться суспільна психологія й ідеологія?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Скласти перелік із 10 ознак політичної культури.