Усі уроки до курсу «Філософія». 11 клас

УРОК 44

Поняття власності

Мета: розкрити зміст поняття «власність»; формувати вміння орієнтуватися в економічному житті.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: лекція з опорою на логічні схеми.

Епіграф: Власність — ось дух закону. Ш. Монтескье

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація знань учнів

Перевірка домашнього завдання

Заслуховуються твори-есе учнів «Економіка — це вміння використовувати життя найкращим чином» (Б. Шоу).

III. Мотивація навчальної діяльності

Коли людина заявляє: «Ця ділянка землі — моя», вона стверджує, що цей об’єкт належить їй. Власність характеризує належність об’єктів певним людям, тобто власність — це відношення «людина — річ». Водночас власник встановлює відносини з іншими людьми, визначаючи, хто може, а хто не має права претендувати на певний об’єкт.

Таким чином, власність — це відношення «людина — людина» з приводу певної речі.

Будучи власником, людина може відчувати себе вільною не тільки економічно, але й юридично. Власник може примножувати свою власність, вкладаючи кошти і працю для отримання прибутку, створюючи при цьому певні торговельно-економічні відносини, що базуватимуться на спільній домовленості, на взаємовигідних умовах для кожної зі сторін. Зрозуміло, у цьому випадку у власника з’являється своя приватна власність, за яку він боротиметься і яку захищатиме. Для цього йому будуть потрібні ті правові норми, які проголошуватимуть його свободу, захищатимуть від посягань; йому потрібна буде не просто правова держава, а власне громадянське суспільство. Тому що саме у громадянському суспільстві людина може реалізувати себе як приватна, не публічна особистість, носій приватних інтересів, учасник цивільно-правових відносин.

Власність може приносити дохід власникові у вигляді ренти, прибутку, відсотка, різних платежів.

Із юридичної точки зору власність включає три типи відносин.

Власність зазвичай передбачає всі три повноваження. Але порізно вони можуть належати і не власнику. Так, орендар володіє і користується майном власника за договором із ним. Власник автомобіля може передати право використовувати його іншій особі. Отже, ми можемо дати таке визначення поняттю «власність».

Власність — це система економічних і правових відносин між людьми з приводу володіння, розпорядження та використання життєвих благ.

• Форми власності

Форми власності є доволі різноманітними, тому прагнення вчених класифікувати їх за певними ознаками цілком природне. Таких класифікацій чимало, ми наведемо лише деякі з них.

ВИДИ ВЛАСНОСТІ

ФОРМИ ВЛАСНОСТІ

Перша класифікація намагається охопити всі види власності в їхньому історичному розвитку. Однак вона є не зовсім точною, бо колективна власність тут віднесена до загальної власності, а кооперативна — до змішаної. Як у цьому випадку бути з колгоспами в СРСР, які вважалися кооперативними господарствами?

IV. Підсумок уроку

Проводиться у формі дискусії.

Ставлення до власності в різні часи було різним, про що свідчать думки, погляди відомих філософів, таких як Платон, що не був прихильником приватної власності; Арістотель, який віддав пріоритет інтересам особистості, захищав її права; Фома Аквінський, який виступав проти соціальної рівності; Н. Макіавеллі, який вважав непорушність приватної власності благом свободи; Т. Гоббс, який пов’язував власність зі справедливістю.

Дж. Локк розглядав власність не тільки як засіб для життя. Із власністю він пов’язує проблему становлення особистості як такої. Локк вважав, що охорона власності — це є основна мета об’єднання людей у державу і створення уряду.

Особливу увагу приватній власності як основі людської свободи приділяв Гегель. Саме відносини власності є засадою формування суб’єкта права. Тільки через власність особа виступає як розум. Справедливість полягає в тому, щоб кожна людина мала власність. «Нездатність мати власність, несвобода власності — це форма неправа, неправочинності, а отже, і відчуження моєї особистості. Це відношення волі до волі — дійсна основа буття свободи, а отже, і права», — писав Гегель. Власність безпосередньо причетна до особистості.

Німецький філософ Шпенґлер уважав, що власність починається з рослинністю: «рослина займає ґрунт, у який запускає коріння, він її власність, яку вона боронить з усією силою, з усім розпачем свого єства проти чужого насіння... Коли чуєш у лісі, довколо себе, — писав він, — цю мовчазну, невблаганну боротьбу за ґрунт, що відбувається вдень і вночі, безупинно, — попри твоє бажання відчуваєш усю глибину цього імпульсу, що майже ототожнюється із самим життям». Для Шпенґлера боротьба за ґрунт, за землю — перша форма боротьби за власність, перше усвідомлення власності. Він охоче порівнює селянське життя, що прив’язане до ґрунту, з життям рослинності.

Завдання

Розгляньте погляди філософів на власність і дайте відповіді на запитання.

  • 1. Хто з мислителів минулого висловлювався проти приватної власності? Чому?
  • 2. Назвіть відомих вам філософів та економістів — прихильників приватної власності. У чому вони бачили її переваги?

За результатами обговорення вибудовуються доводи сторін. Аргументи противників приватної власності зводяться переважно до таких тверджень.

  • 1. Приватна власність роз’єднує людей, насаджує індивідуалізм, прагнення до наживи за будь-яку ціну.
  • 2. Ця форма власності є основою експлуатації, породжує майнову і соціальну нерівність.

Прихильники приватної власності стверджують:

  • 1. Спільна власність, на відміну від приватної, не містить сильних стимулів до праці, а значить, не може забезпечити економічне процвітання.
  • 2. Тільки маючи невідчужувану власність, людина може бути справді самостійною і незалежною як щодо інших людей, так і щодо держави.
  • 3. Будучи власником, людина відчуває свою значущість, свою вагу в суспільстві.
  • 4. Розумність власності полягає не в задоволенні потреб. Лише через власність особа виступає як розум.
  • 5. У XVII-XVIII ст. у Західній Європі виникли приватні власники, які ставили за мету реалізувати і захистити приватні інтереси і свободи.

Не дивно, що право на власність гарантоване Конституцією України (ст. 41) і є основою громадянського суспільства і розвитку ринкових відносин.

Саме приватна власність виховує в людини почуття відповідальності перед собою і перед суспільством за її ефективне використання. Статус приватної власності характеризується непорушністю, ґрунтується на силі закону.

Закон не може породити право на власність. Цим правом людина володіє незалежно від держави, але захистити це право закон, звісно, може.

Чинна Конституція України, як видно в реальному житті, закріпила лише принцип плюралізму форм власності. Її положення не відповідають умовам життя, не відображають справжньої ситуації, яка склалася в державі.

Утвердження приватної власності в Україні є доволі складним процесом, оскільки більшість її населення ставлять саме бідні верстви населення. Бідна людина — не власник — не здатна захистити свої права, розвиватися, а тому почувається пригніченою й непотрібною.

Процес становлення правової держави в Україні, схоже, буде довготривалим, доки кожен не усвідомить себе як людину-власника, як незалежного індивіда.

Власність формує особистість, адже, щоб бути, людина повинна щось мати. Це необхідно їй для реалізації себе в житті як повноцінної особистості, для відчуття своєї необхідності і значущості. Але для того, щоб мати, необхідно творити, розвиватися, досягати, що властиво не кожному. Необхідно мати високу правову культуру, внутрішні здібності, бути відповідальним.

Окрім того, необхідно, звичайно, мати можливості для того, щоб стати власником, реалізувати себе, досягти чогось. Як бачимо, не для всіх існують чи створені необхідні умови для здобуття власності. Здебільшого держава заважає людині стати власником, а не сприяє їй.

Не можна, зрозуміло, забувати про те, що власність суперечлива і не може трактуватися лише як благо. Приватна власність зумовлює майнову нерівність. Соціальна нерівність — це і проблема приватної власності. Проте, розглядати соціальну нерівність як зло теж не можна. Вона має і своє виправдання, як у межах конкретного суспільства, так і на міжнародному рівні. Ліквідувати її навряд чи вдасться, але пом’якшити її — це обов’язок будь-якої держави. Приватна власність не повинна нагромаджуватися лише в однієї групи людей, бо може вдарити по іншій частині суспільства, яка отримує мінімум життєвих благ.

Власність відчутно впливає на формування сильної і розвиненої особистості. Власність причетна до формування загальної культури особистості, правової культури, правового мислення. Адже людина, яка не має власності, буде слабкою особистістю, невпевненою, нездатною боротися за права, не зможе відстоювати свободу, як економічну, так і юридичну.

Отже, приватна власність є творцем людини-особистості як найвищої цінності суспільства.

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.