Усі уроки до курсу «Філософія». 11 клас

Тема 6. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ

УРОК 41

Філософське економічне мислення

Мета: визначити сутність поняття «економічне мислення»; з’ясувати основні ознаки економічної свідомості та економічної поведінки; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки; розширювати міжпредметні зв’язки.

Форма проведення: лекція з елементами дискусії та бесіди.

Епіграф: Ніщо так не прояснює мислення, як вигляд конкурента, який хоче вас «з’їсти». У. Коллавей

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

1. Пригадаймо, що таке мислення?

2. Що ми називаємо свідомістю?

3. Які асоціації виникають у вас щодо поняття «економічне мислення»?

4. Чи потрібне воно, чи треба його розвивати?

5. Як ви розумієте слова, що є епіграфом до сьогоднішнього уроку?

III. Вивчення нового матеріалу

• Поняття «економічне мислення»

Економічне мислення — явище суб’єктивне, безпосередньо пов’язане з економічним життям суспільства як його органічна частина.

З одного боку, економічне мислення є процесом відтворення людською свідомістю, у визначеній логічній послідовності, економічних взаємин із відповідними їм економічними законами. З другого, економічне мислення — це процес осмислення і переосмислення, засвоєння людьми нагромаджених суспільством економічних знань.

Невід’ємно від поняття «економічне мислення» існує поняття «економічна свідомість».

Економічна свідомість — це наслідок відтворення суб’єктами господарювання економічних умов життя у вигляді економічних ідей, поглядів, теорії, концепцій, що визначають суспільну стратифікацію і виражають своє ставлення до економічної діяльності в кожний конкретний історичний момент.

Економічне мислення можна певною мірою визначити як відображення в економічній свідомості явищ і процесів економічного життя й формування адекватних практичних дій, спрямованих на його перетворення.

Економічне мислення виникає в процесі безупинної взаємодії об’єктів і суб’єктів економічного життя, а економічна дійсність — органічне переплетіння взаємодії системи об’єктів і системи суб’єктів.

Економічне мислення опосередковане багатьма суспільними факторами, але первинним складником його є економічний. Воно формується під безпосереднім впливом (і водночас усвідомленням) цілого ланцюжка елементів економічної структури суспільства.

По-перше, на ступені зрілості економічного мислення позначається безпосередньо наявна система економічних законів із відповідним механізмом дії і використання. Саме система економічних законів із їхнім об’єктивним характером і суб’єктивним механізмом прояву, як і їхнє пізнання, і свідоме використання в управлінні соціально-економічними процесами, постає тією глибинною основою, що визначає економічне мислення. Чим повнішими є знання про економічні закони, у їхній складній суперечливій взаємодії, співвідношенні, тим більш повноцінним є економічне мислення. У цьому й полягає один з аспектів діалектичної єдності об’єктивного і суб’єктивного в економічному житті.

По-друге, економічне мислення опосередковане всією системою економічних взаємин, що є свого роду наступним рівнем усвідомлення економічних процесів і явищ. Економічні закони, як відомо, виражають глибинну сутність виробничих стосунків і з цього погляду формують загальні, більш абстрактні уявлення в економічному мисленні про економічний устрій суспільства.

Наступною ланкою формування економічного мислення логічно є система економічних взаємин, її пізнання і відображення у вигляді відповідних категорій і понять у їхній єдності і взаємозумовленості.

По-третє, факторами, що безпосередньо формують економічне мислення, є потреби, їхнє усвідомлення у формі інтересів, цілей, бажань тощо.

По-четверте, — це форми прояву виробничих відносин з усіма економічними законами, тобто цілий господарський механізм.

Зрозуміло, що таке структурування взаємозв’язку економічного мислення з елементами економічної системи можливе лише на певній стадії наукового пізнання. Насправді ж усі форми прояву, у тому числі й організаційно-економічні форми господарювання, постають як відображення (хоча і не в дзеркальному вигляді) усіх причиново-наслідкових зв’язків і залежностей. Із цього випливає, що механізм господарювання не можна сформувати раз і назавжди. Економічне мислення як таке є відображенням зв’язку між суб’єктом і об’єктом, а формується воно саме за рахунок «перегляду» і визначення залежностей в усій економічній структурі.

Економічне мислення, розкрите як пізнання економічного життя, формується подвійно. З одного боку, його варто аналізувати на рівні формування економічної свідомості теоретичним шляхом, тобто засвоєння, обґрунтування законів і категорій економічної теорії, понять усієї сукупності економічних дисциплін за рахунок різних форм руху економічної інформації (засоби масової пропаганди, різні освітні форми). З другого боку,його аналізують на рівні повсякденної свідомості, тобто відтворення економічної структури емпіричним шляхом, із практики економічного життя.

Єдність теоретичного й емпіричного рівнів економічного мислення визначається взаємозалежним рухом конкретного й абстрактного в пізнанні, зумовленим взаємозв’язком суб’єкта з об’єктом пізнання.

Цей процес уявляємо з такою логічною послідовністю: об’єкт пізнання — відтворення його суб’єктом за допомогою мислення у формі елементарних понять — засвоєння їх — відтворення на новій основі об’єкта пізнання — формування розвиненішої системи понять і категорій. Обґрунтована логічна послідовність постійно відтворюється на якісно новій основі, визначаючи й розвиток економічного мислення. Специфіка ж пов’язана з тим, що суб’єкт ніколи не може відобразити об’єкт цілком, отже, не може цілком і впливати на нього. Його вплив обмежується не тільки ступенем теоретичного пізнання об’єкта, а й складністю останнього, унаслідок чого суб’єкт може діяти шляхом спроб і помилок. Останнє можливе й тоді, коли економічне мислення формується, в основному, за рахунок емпіричного напряму.

Економічне мислення, будучи «продуктом» взаємодії суб’єкта й об’єкта, діалектично пов’язане з механізмом господарювання. Воно постає стосовно останнього і як передумова, і як умова, і як результат його функціонування й удосконалення. Із цього погляду економічне мислення являє собою не тільки засіб пізнання економічної дійсності, а й засіб її перетворення. Саме на основі пізнання економічної структури, органічною частиною якої є механізм господарювання, формуються такі фактори перетворювальної діяльності суб’єкта: мотивація до дії, рішення діяти, настанова як внутрішня мобілізація, готовність до дії, дія, реалізація настанови, задоволення потреби, досягнення мети.

Тут, зрозуміло, йдеться про властивості, що визначають економічну поведінку, яку слід розуміти як систему логічних і послідовних заходів впливу суб’єкта на економіку з метою її зміни. Взаємозв’язок економічного мислення й економічної поведінки вивчається теорією економічної поведінки, яка називається праксеологією (загальна теорія людської діяльності).

Вибір моделі економічної поведінки визначається умовами життєдіяльності людини: рівнем освіти, виховання, культури; соціальним оточенням; економічним досвідом, індивідуальними нахилами й симпатіями тощо. Ринкові взаємини формують раціональну модель поведінки, де основний фактор — правдива інформація, а основним суперечливим началом є співвідношення раціональності та моральності.

Економічне мислення — категорія, яка постійно перебуває в «русі», у розвитку, що визначається як внутрішніми потребами індивіда, так і соціально-економічними обставинами, що його оточують. Формування економічного мислення, будучи опосередковане теоретичним і емпіричним рівнями пізнання, визначається взаємодією суб’єкта й об’єкта економічної дійсності, і чим складнішим є останній, тим нагальнішою виявляється потреба його (економічного мислення) розвитку.

За сьогоднішніх умов, коли йдеться не просто про певні локальні соціально-економічні перетворення, а про становлення нової економічної системи, що зберігає все нагромаджене позитивне і добудовує себе належними елементами сучасного світового устрою, потрібне адекватне економічне мислення, а отже — і відповідна економічна поведінка.

Говорячи про сучасну економічну людину, можемо виділити такі основні характеристики, що впливають на успішне функціонування її свідомості:

  • прагнення до максималізації прибутку чи вигоди;
  • володіння знаннями про економічні відносини;
  • аналітичність, системність мислення;
  • креативність і гнучкість мислення;
  • самостійність;
  • рішучість;
  • схильність до ризику;
  • упевненість у собі;
  • уміння сконцентруватися;
  • організованість.

Економічна індивідуальна свідомість — це й той «економічний світ» конкретної особистості, що виражає її (особистості) ставлення до економічної діяльності. Економічна індивідуальна свідомість визначається економічними обставинами життя людини, її місцем у системі економічних взаємин (як їхнім суб’єктом), освітою, вихованням, життєвим виробничим досвідом. Але індивідуальна економічна свідомість за своїм характером соціальна, тому що суб’єкт виробничих взаємин — «продукт» суспільно-економічних умов. Отже, економічна свідомість працівника є відображенням суспільної економічної свідомості.

IV. Закріплення нового матеріалу

Бесіда

1. Економічна людина: що вона має знати, якою має бути?

2. Як формувати сучасне економічне мислення та економічну свідомість?

V. Підсумок уроку

Отже, свідомість сучасної української людини постійно перебуває у стані трансформації й розвитку. Адже змінюються часи, форми економічних процесів і відносин, трансформується суспільство. Однак сьогодні ми впевнено можемо сказати, що економіка нашої країни перебуває в залежності від закономірностей функціонування психіки людини, її настанов, індивідуальної й соціальної мотивації на економічні процеси й відносини.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника.