Усі уроки до курсу «Філософія». 11 клас

УРОК 22

Суспільна свідомість та її структура

Мета: ознайомити учнів із поняттям «суспільна свідомість»; розкрити основні поняття з теми (емоції, мислення, воля, надсвідомість, інтуїція); ознайомити учнів зі структурою суспільної свідомості; розвивати вміння формувати особисті судження та аргументи з проблеми.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: лекція з елементами бесіди.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

1. За яких умов виникає свідомість?

2. Якщо ми будемо спостерігати за дітьми різного віку, яку відмінність у їхній свідомості ми побачимо?

III. Вивчення нового матеріалу

Людська свідомість існує у формі думок, цілей, норм тощо, в яких знаходять своє відображення різноманітні предмети та їхні властивості, а також відношення між ними. Окрім того, свідомість нерозривно пов’язана з мовою. Наші думки втілюються у словах та мовних конструкціях, завдяки мові вони можуть зберігатися й передаватися іншим людям. Сприймаючи слова або речення, сказані або написані кимось, людина знову перетворює їх на форми своєї свідомості. Нарешті, свідомість може існувати у формі не лише індивідуальної свідомості, тобто у формі понять, ідей якоїсь конкретної людини, але й у формі групової (наприклад, національної чи класової) та суспільної свідомості.

Завдання

— Органом, за допомогою якого людина здійснює свідоме відображення дійсності, є мозок. Доведіть, чи цього достатньо, щоб виникла свідомість.

Справді, для розвитку свідомості людина повинна жити серед людей, постійно спілкуватися з ними, займатися різними видами діяльності. Це означає, що свідомість може розвиватися лише в суспільстві.

Багатогранність духовного життя суспільства містить такі складники: духовне виробництво, суспільна свідомість і духовна культура.

Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії.

Суспільна свідомість, таким чином, не тільки відбиває суспільне буття, а й творить його, здійснюючи випереджувальну, прогностичну функцію щодо суспільного буття.

Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії — людина, соціальні групи, спільноти, конкретні особистості та інші суб’єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості — конкретних людей — вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати й повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом кожної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями.

Суспільна та індивідуальна свідомість перебувають у діалектичній єдності, оскільки мають спільне джерело — буття людей, в основі якого лежить практика. Разом із тим, діалектична єдність суспільної та індивідуальної свідомості не означає їхньої абсолютної ідентичності. Індивідуальна свідомість більш конкретна, багатогранна, ніж суспільна. Вона містить неповторні, притаманні лише цій людині особливості, що формуються на основі специфічних особливостей її конкретного буття. Важливим є врахування тієї обставини, що свідомість індивіда — це не тільки знання, а й ставлення до буття, до діяльності і до самої свідомості. З іншого боку, суспільна свідомість — це не просто арифметична сума індивідуальних свідомостей, а нова якість. Суспільна свідомість, порівняно з індивідуальною, відбиває об’єктивну дійсність глибше, повніше, а отже, і багатше. Вона абстрагується від тих чи інших конкретних характеристик, властивостей індивідуальної свідомості, вбираючи в себе найбільш значуще, суттєве. Таким чином, суспільна свідомість ніби підноситься над свідомістю індивідів. Проте зазначене не передбачає нівелювання свідомості індивіда. Навпаки, урахування специфіки індивідуальної свідомості, її багатогранності, неповторності всього того, що становить сутність духовності особистості, є надзвичайно важливою умовою формування і розвитку цінностей духовної культури (див. схему на с. 87).

Залежно від способу ставлення до світу утворюються форми суспільної свідомості: мистецтво, мораль, релігія, наука, право, ідеологія.

Розгляньмо коротко зміст цих та інших форм суспільної свідомості.

У кожному суспільстві, окрім первісного, найважливішою формою суспільної свідомості є політична свідомість як відображення політичних відносин, політичної діяльності, що відбувається в суспільстві. Вона є сукупністю ідей, поглядів, учень, політичних настанов, тих чи інших методів, за допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси суб’єктів суспільних процесів.

Суттєву роль у життєдіяльності суспільства відіграє правова свідомість як сукупність знань, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві. Вона тісно пов’язана з правовими нормами та законами, відповідно до панівних уявлень про законність, порядок, справедливість.

Із правовою свідомістю пов’язана інша форма суспільної свідомості — моральна свідомість. Мораль є сукупністю, системою норм, правил поведінки людей у суспільстві. На відміну від правових норм, норми моралі не закріплені в юридичних законах, а регулюються в суспільстві силою громадської думки.

Важливе місце належить естетичній свідомості, яка відбиває життя в художніх образах. На відміну від наукового пізнання, що відображає буття у формі логічних понять і теорій, естетична свідомість відбиває його в конкретній чуттєво-наочній формі, художніх образах, які впливають на наші органи чуття, зумовлюють певну емоційну реакцію, оцінку.

Важливе місце в духовному житті суспільства посідає релігія, а також релігійна свідомість. Вона охоплює релігійну ідеологію — більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ, яка розробляється, як правило, теологами, та релігійну психологію, яка складається головним чином стихійно, включає в себе несистематизовані релігійні почуття, настрої, звичаї, уявлення, пов’язані з вірою в надприродне.

Економічна свідомість є продуктом усвідомлення людьми економічних умов життя, діяльності та відносин у вигляді економічних ідей та поглядів, теорій та концепцій, інших духовних утворень, що відображають ставлення до економічної дійсності.

Екологічна свідомість є відбиттям екологічної ситуації в кожній країні та в глобальному масштабі, розумінням необхідності переходу від «панування» над природою до розумного до неї ставлення. Її формування на сьогодні — одне з найголовніших завдань діяльності вчених, засобів масової інформації, навчальних закладів.

Історична свідомість — це усвідомлення минулого та його впливу на сьогодення і через нього — на майбутнє. Вона є важливим чинником формування самосвідомості народу й людини, патріотизму, національної гідності тощо.

Про філософію як форму суспільної свідомості йдеться від самого початку її вивчення, перш за все, як теоретичну основу світогляду людини й суспільства.

Отже, суспільна свідомість як складне соціально-духовне утворення і соціальне явище, необхідність її формування та розвитку за сучасних умов якісних перетворень у країні та світі зумовили її важливу роль у духовному житті суспільства. Як найважливіший елемент духовного виробництва, суспільна свідомість суттєво впливає як на духовне життя суспільства, так і на всі сфери суспільних відносин. Від зрілості свідомості значною мірою залежить зрілість суспільства загалом, динамізм процесу утвердження його прогресу та свободи. Отже, ускладнення процесів суспільного розвитку, посилення їх динамізму, перехід до нових форм життя вимагає підвищення творчої активності людей. Ця активність повинна бути глибоко усвідомленою, спиратися на чіткі цілі і переконання. Таким чином, зростає роль і значення всіх рівнів і форм суспільної свідомості, через які відбувається осмислення різноманітних явищ і процесів суспільного життя і формуються способи активного впливу на них. Особливо актуальним це є для сучасного українського суспільства.

Завдання

Опрацювати наведені визначення та з’ясувати, про які форми суспільної свідомості йдеться.

1. Форма людської діяльності, художня творчість, яка проявляється в різних видах — живописі, архітектурі, скульптурі, літературі, музиці. (Мистецтво)

2. Сукупність уявлень, які спираються на віру в надприродні сили та істот (богів, духів), які є предметом поклоніння. (Релігія)

3. Сфера духовної діяльності людини, спрямована на опрацювання та теоретичну систематизацію об’єктивних знань про дійсність, про закономірності розвитку природи, суспільства та мислення. (Наука)

4. Система принципів та норм, які можуть здійснювати духовний вплив на поведінку людей, слугують ідеалом людяності, гуманності, гуманістичної перспективи розвитку суспільства. (Норми моралі)

5. Система загальнообов’язкових соціальних норм, які охороняються державою (Норми права)

IV. Підсумок уроку

Бліц-опитування

1. Що нового я дізнався, вивчивши тему?

2. Про що я хотів би дізнатися більше із цієї теми?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. На якій особливості свідомості наголошував Кант, говорячи, що уявлення про яблуко не має ні ваги, ні смаку, поняття землетрусу не може зруйнувати місто, а талер у кишені і талер у голові — не те саме? Сформулюйте цю особливість своїми словами.