Усі уроки до курсу «Філософія». 11 клас

Тема 1. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ: БУТТЯ, МАТЕРІЯ

УРОКИ 1-2

Завдання, особливості та структура курсу

Мета: розкрити основні завдання курсу «Філософія» і сформувати уявлення про роль філософського курсу в здійсненні світоглядного самовизначення людини; ознайомити учнів із поняттям, сферою знань та предметом філософії; розвивати вміння аналізувати думки та робити висновки; виховувати шанобливе ставлення до надбань філософської думки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: лекція.

Епіграфи:

• Філософія є наукою про причини, або про «чому?». Г. Гегель

• Філософія важливіша за дихання, бо значно важливіше добре жити, чого навчає філософія, ніж просто жити, що залежить від дихання. Кратер Фіванський

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель інформує учнів про початок вивчення нового предмета, звертає увагу на вимоги програми до знань із філософії, особливості оцінювання навчальних досягнень учнів. Знайомить зі структурою підручника, особливостями розподілу навчального матеріалу.

Далі вчитель переходить до викладання нового матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу

• Поняття «філософія». Історія виникнення

Слово «філософія» утворене від давньогрецького слова «Софія» (що має значення «правда», «істина», «вища, божественна мудрість», «премудрість») і дослівно означає «любов до істини», «любов до мудрості», «пошук істини», «прагнення пізнати істину, правду».

З точки зору древніх, справжнє знання, премудрість, істина, правда в усій повноті доступні лише Божеству (Богу або богам) і водночас є певними проявами Божества. Людям судилося володіти лише частковими, неповними знаннями про дійсність; осягнути істину в усій повноті їм, на жаль, не дано. Але вони мають можливість протягом життя займатися пошуком істини, накопичувати власні знання з метою якомога більше наблизитися до неї, тобто до Божества. Тому заняття пошуком істини, заняття філософією гідне справжньої людини.

Упровадження поняття «філософія» приписують грецькому мислителю Піфагору (із Самосу). При цьому давні греки запозичили своє вчення у близькосхідних народів, переважно семітського походження — єгиптян, вавілонян, халдеїв, іудеїв і тощо, у яких це вчення називалось «кабала» (в дослівному перекладі — «пошук», «розкриття»). Пізніше набула поширення думка, що саме греки придумали філософію, хоча, з огляду на первинне значення слова «філософія», це твердження, очевидно, є абсурдним, оскільки кожна людина протягом свого життя мислить і вчиться, а отже, займається пошуком істини і знань про навколишній світ у тому чи іншому вигляді. Стверджувати, що винайдення філософії належить грекам, — означає повністю забути про ту велику кількість шукачів істини — мудреців, учених і вчителів, що були в кожного народу і племені з найдавніших часів. Звичайно, при цьому ніхто не заперечує внесок стародавніх греків у розроблення нових методів і форм пошуку істини, який справив значний вплив на філософський світогляд різних народів світу в подальші часи. Зокрема, слід згадати, що в християнстві Божественна Істина (Софія, Логос, Слово) із самого початку розглядалася як один із проявів Всевишнього і часто ототожнювалася з Ісусом Христом (прояв Істини в людській подобі). Дослідженням того, що таке істина (тобто пошуком істини) в християнському сенсі, на землях України займалися мислителі з часів Київської Русі. Саме в цьому розумінні можна говорити про розвиток філософії (пошуку істини) на землях України з найдавніших часів.

• Предмет вивчення філософії

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність із погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Як теоретична форма світогляду, філософія має певні особливості, зокрема узагальнювальний характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолютів та ін. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. Зрештою, філософія постає як глибоке і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Філософія виникає як спроба знайти відповіді на основні світоглядні питання за допомогою міркування з метою орієнтації людини в світі. На відміну від інших наук, що вивчають окремі галузі дійсності, предметом філософії є найбільш загальні риси дійсності, основи буття і пізнання, що вивчаються не безпосередньо, а через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї світової культури, її світоглядних структур.

Таким чином, філософія — це раціональна самосвідомість людства, наслідки його прагнення збагнути глибинні основи буття і місце людини в світі.

• Ознаки філософського мислення

Філософське мислення:

  • має гранично широкий рівень узагальнень, що виходять на межу буття і небуття;
  • постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору;
  • окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути;
  • є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням і думкою про якусь реальність;
  • постає внутрішньопов’язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим;
  • прагне порушити і розв’язати граничні, абсолютні проблеми людського буття.

Наведені ознаки філософського мислення можна підсумувати тим, що саме у філософії та за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. Тобто тією мірою, якою людина здатна осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тією мірою, якою вона просякнута рішучістю пройти всю можливу дистанцію розумового прояснення своєї життєвої ситуації, — саме тією мірою вона філософствує або постає філософом.

• Особливості предмета філософії

Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо? Це — основні питання філософії. Тому її предмет є історично мінливим, оскільки історично змінними є самовиявлення та самоусвідомлення людини. Уся історія філософії фактично входить в окреслення її предмета, оскільки лише за такої умови ми здатні окреслити «топографію» людськості. Філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої самоідентифікації.

Отже, філософія покликана постійно тримати у полі уваги та в актуальному стані всі основні вияви людини.

• Структура філософії

Відповідно до сфер реальності виділяють такі галузі філософії:

• філософія природи, світу і космосу:

  • онтологія;
  • натурфілософія;
  • космологія;

• філософія суспільства та суспільної історії:

  • соціологія;
  • соціальна філософія;
  • філософія історії;
  • культурологія; етнофілософія;

• філософія самої людини з її особливостями, здібностями і властивостями:

  • філософська антропологія;
  • антропософія;
  • структурна антропологія; соціобіологія;

• філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів:

  • логіка;
  • гносеологія;
  • етика;
  • естетика;

• філософія релігії;

• філософія права;

• історія філософії;

• ноологія.

• Функції філософії

Світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з’ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів і цінностей.

Пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія надає людині орієнтири в пізнавальній діяльності, критерії та ознаки правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань.

Логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної, неупередженої позиції в міжіндивідуальних та соціо-культурних діалогах.

Соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя й виробити власну соціальну позицію.

Критична — виявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу.

Виховна — філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.

Усі зазначені функції мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення.

• Філософія в культурі

Філософія завжди посідала важливе місце в культурі людства — всіх матеріальних та духових продуктів і цінностей, створених людьми, на відміну від природи, що виникає й існує без стороннього втручання. Стародавні греки виділяли три розділи культури:

• пов’язаний з істиною — предмет науки;

• пов’язаний з красою — предмет мистецтва;

• пов’язаний з визначенням добра і зла — предмет філософії.

Філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони в тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній образ. Мистецтво, до того ж, надає вирішального значення уяві (як творця, так і тієї людини, яка сприймає його твори), а тому воно зображує дійсність зі значною часткою умовності, хоча ця умовність є своєрідним способом проникнення у глибини процесів дійсності.

• Філософія в медицині

У своєму історичному розвитку філософія і медицина завжди були тісно пов’язані. Ще Демокрит уважав, що лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія визволяє душу від пристрастей. Невипадково багато видатних філософів були лікарями і фактично всі видатні медики були певною мірою філософами. Сучасні філософія і медицина мають багато спільного, зокрема:

• близькість до глибинних проблем буття, проблем життя і смерті;

• спільне дослідження методологічних і соціальних проблем медичного пізнання;

• спільне дослідження проблем, пов’язаних із виникненням нових медичних технологій.

І в наш час зберігають своє значення слова великого філософа і лікаря Демокрита про три плоди філософії: дар добре мислити, дар добре говорити і дар добре діяти.

Людвиг Фейербах писав: «Істинний філософ — це лікар, але такий, що не дозволяє своїм пацієнтам здогадатися, що він їхній лікар; він при цьому обслуговує їх відповідно до їхньої природи, тобто лікує їх, виходячи з них самих і через них самих».

• Філософія в релігії

Філософію і релігію споріднює те, що вони є різновидами світогляду, тобто надають людині найважливіші життєві орієнтири. Однак релігія базується на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень як істинних, тоді як філософія, базуючись на усвідомленому мисленні, намагається все розглядати критично й доводити розглядуване, до рівня розуміння. До того ж, релігія — це не лише ідеї та погляди, а й соціальний інститут, певні ритуали і навіть певний спосіб життя; філософія ж була й залишається інтелектуальною формою світоосмислення. Філософія дозволяє самій людині вирішувати, з чим вона погодиться, із чим — не погодиться та, врешті, як саме буде потім розв’язувати свої життєві питання.

Григорій Нисський сказав про філософію: «Любомудрие да руководит образом жизни христиан, и душа да бегает пагубы зла. Ибо если, воздерживаясь от вина и мяса, мы виновны в грехах воли, то предсказываю и наперед свидетельствую: не принесут нам никакой пользы вода, и овощи, и бескровный стол, если мы не имеем внутреннего расположения, подобного внешней видимости».

IV. Підсумок уроку

Іноді кажуть, що філософія не шкільна наука. Її може осягнути лише доросла людина, яка має достатній життєвий досвід. Це, зрозуміло, не буде нам заважати, адже дитинство та юність — найкращий час для початку. Філософія любить запитувати; дитинство та юність запитують частіше, ніж інші періоди, та й запитання їхні бувають гострішими, ніж у дорослих. Ви отримали цікаву можливість поставити свої запитання, осмислити свої думки, вивчаючи новий курс «Філософія». Протягом усього курсу вас будуть супроводжувати питання буття, істини, краси, сенсу життя, взаємовідносин СВІТУ, БОГА та ЛЮДИНИ.

Бесіда

1. Яке призначення курсу «Філософія»?

2. Що є предметом курсу?

3. Які функції філософії ви можете виділити?

4. Чим відрізняється розуміння ролі людини в міфології, релігії, науці, філософії?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Пояснити зміст епіграфів до уроку.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст