Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОК 7

Філософія Відродження

Мета: розкрити особливості філософії Відродження як філософії людини; виховувати шанобливе ставлення до надбань філософської думки; розвивати вміння захищати свої повідомлення.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. Назвати діячів літератури та мистецтва епохи Відродження.

2. Дати визначення поняття «епоха Відродження», філософія Відродження.

3. Назвати відомих філософів Відродження.

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Сьогодні на уроці ми з вами будемо говорити про філософію епохи Відродження, яка вирізнялась від попередніх часів орієнтацією на спадщину античної греко-римської цивілізації. У той же час «відродження» розумілося не як повернення до втраченого «золотого віку», а лише як відновлення історичної спадкоємності та використання спадщини минулого для розвитку існуючої культури. Проте «відроджена» культура залишається християнською і зберігала ознаки християнської духовності.

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. В епоху Відродження відбулося глибоке переосмислення ставлення людини до Бога. Якщо традиція патристики потребувала визнання надобразності нетварного, позапросторового й позачасового, то ідеологія Відродження ґрунтувалась на засадах гуманізму, яка трактувала феномен людини як образ Божий, а тому зіставляла Божественну благодать із людським і людяним, незважаючи на визнання нею гріховності людини.

Гуманісти проголошували людину головною цінністю тварного світу, вивищували людську особистість, життєрадісний індивідуалізм, поєднаний з нестримним егоїзмом, але орієнтований на неминучість самостійних рішень і повної за них відповідальності.

Не пориваючи з ідеологією католицизму, гуманісти епохи Відродження радикально змінили уявлення про способи єднання смертного і тварного індивіда з трансцендентним, надіндивідуальним світом духовності («Небесним світом») та світом Божого буття. Зникає принципова відділеність тварного людського світу від духовного і Божого.

Серед найбільш яскравих представників гуманістів доби Відродження слід згадати голландського філософа і теолога Еразма Роттердамського (справжнє ім’я Герхард Герхарде (1469-1536). Ворог релігійного фанатизму, він відіграв значну роль у підготовці Реформації, хоча не сприйняв її. Проповідував цінності християнського гуманізму, розробляв ідеї співвідношення віри та знання, свободи волі. Ввважав за необхідне включити культуру античності до християнської культури. Еразм Роттердамський орієнтував християнство на відмову від догматизму та забобонів, великого значення надавав питанням християнської моралі, завдяки чому дістав підтримку з боку Ватикану й отримав звання доктора теології. Його ключовою ідеєю було самопізнання та самовдосконалення людини.

Філософія гуманізму здобула свого подальшого розвитку в ідеологів Реформації, але їй залишилось місце в офіційній ідеології католицької церкви, яка визнала основні позиції концепції людини як образу Божого.

Італійський філософ-платонік Марсіліо Фічіно (1433-1499) дав платонівське обґрунтування небесного походження людяності, виходячи з поняття людини як «родової ідеї». Поєднання людської та Божественної природи призвело до перевороту у філософському й теологічному розумінні світу.

Ніколай Кузанський (Ніколас Кребс) (1401-1464), філософ-неоплатонік розвинув ідею про абсолют як збіг протилежностей (тотожність безконечного «максимуму» і безконечного «мінімуму»). Людське знання, вважав учений, є «знання незнання» («вчене незнання»); безконечне наближення до істини, що міститься в абсолюті, здійснюється за допомогою «здогадок» або «припущень». Один із попередників космології Н. Коперніка.

Італійський учений Галілео Галілей (1564-1642) вів боротьбу проти схоластики, вважаючи основою пізнання досвід. Він спростував помилкові твердження вчення Аристотеля і заклав підвалини сучасної механіки, висунувши ідею про відносність руху. Виступив на захист геліоцентричної систему світу, за що був засуджений інквізицією.

Італійський натурфілософ Телезіо Бернардіно (1509-1588) заснував у Неаполі академію для дослідного вивчення природи. У своєму творі «Про природу речей згідно з її власними законами» відродив традиції ранньої грецької натурфілософії (мілетська школа). Розвиток дослідного вивчення природи призвів до витіснення натурфілософії теоріями природи, що спирались на наукові дані.

Виступ учнів з повідомлення за темами:

1. «Джордано Бруно».

2. «Томазо Кампанелла».

3. «Парацельс».

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Підготувати повідомлення за темами:

  • 1) «Філософія Джона Толанда»;
  • 2) «Христіан Вольф»;
  • 3) «Філософія Просвітництва»;
  • 4) «ДеніДідро»;
  • 5) «Жан-Жак Руссо».