Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОК 59

Філософський зміст категорії буття

Мета: розкрити зміст понять теми; розвивати аналітично-просторові уявлення, вміння працювати з довідковою літературою; сприяти позитивному сприйняттю учнями навколишнього світу.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: лекція.

Основні поняття: «буття», «категорії буття», «форми буття».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Кожне покоління людей прагне створити цілісну картину світу, визначити закономірності його розвитку, пізнати його сутність та оволодіти його просторово-часовими вимірами. Варто зазначити, що духовні пошуки людства відбуваються постійно — думка рухається від загальних суджень про світ, до конкретизації уявлень про Всесвіт та його будову.

Буття — поняття, що багатьма мислителями минулого і сучасності покладене в основу філософських роздумів. Чому? Тому що філософські роздуми — це думки про гранично загальні, глибинні засади навколишнього світу і про потаємні глибинні основи власне людського життя, це прагнення відповісти на питання, які породжені самим життям: Що криється за конкретними, тимчасовими, перехідними речами, станами, процесами природи, тобто чим є світ «насправді», у своїй сутності? Що приховано за тимчасовим існуванням окремих людей, їхнім життям і смертю, у чому сенс людського існування? Чи існує світ тільки «тут» і «тепер», «скрізь» і «завжди», тобто кінцевий чи безмежний світ у просторі і у часі? Якщо кінцевий, то що «там», за його межами і що було до його виникнення? Коли і як він виник? Якщо він вічний і безмежний, то як співвідносяться з ним кінцеві речі і людські істоти? Ми сьогодні на уроці спробуємо знайти відповіді на цей ланцюжок питань.

III. Вивчення нового матеріалу

Філософський зміст категорії буття

Дієслово «бути» (не бути) в минулому, теперішньому, майбутньому часі, а також зв’язка «є» належать до числа найбільш уживаних слів у багатьох мовах («єсть» — у російській, «ist» — німецькій, «is» — англійській, «est» — у французькій мовах).

Розглядаючи проблему буття, філософія виходить із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального характеру: предмети та явища світу. Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і об’єднуються з усім тим, що є, існує у світі.

За допомогою категорії «буття» здійснюється інтеграція основних ідей, які виділяються в процесі осягнення світу «як цілого»: світ є, існує як безмежна та неминуща цілісність; природне і духовне, індивіди і суспільство існують у різних формах; їх різне за формою існування — передумова єдності світу; об’єктивна логіка існування та розвитку світу породжує сукупну реальну дійсність як наперед задану свідомості.

Всезагальні зв’язки буття проявляються через зв’язки між одиничними і загальними відносинами предметів та явищ світу. Цілісний світ — це всезагальна єдність, яка включає різноманітну конкретність і цілісність речей, процесів, станів, організмів, структур, систем, людських індивідів та інше. За існуючою традицією їх можна назвати сущими, а світ загалом — сущим. Кожне суще — унікальне, неповторне в його внутрішніх і зовнішніх умовах існування. Визначеність сущого характеризує місце і час його індивідуального буття. Умови цього буття ніколи не відтворюються знову і не залишаються незмінними.

Визнання унікальності кожного сущого особливо важливе для вчення про людину, воно націлене на визнання в кожній людині неповторної істоти. Разом з цим пізнання та практика вимагають, щоби будь-яке одиничне явище знаходило своє місце в системі зв’язків, об’єднувалось у групи, узагальнювалось у всеосяжну цілісність. Визначаючи подібність умов, способів існування одиничних сущих, філософія об’єднує їх у різноманітні групи, яким притаманна загальність форм буття.

Серед основних форм буття розрізняються:

  • 1) буття речей (тіл), процесів, які, у свою чергу, поділяються на буття речей, процесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, вироблених людиною;
  • 2) буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей і специфічне людське буття;
  • 3) буття духовного (ідеального), яке існує як індивідуальне духовне і об’єктивне (позаіндивідуальне) духовне;
  • 4) буття соціального, яке ділиться на індивідуальне (буття окремої людини в суспільстві та історичному процесі) і суспільне буття.

Виділяючи головні сфери буття (природу, суспільство, свідомість), слід враховувати, що розмаїття явищ, подій, процесів, які входять у ці сфери, об’єднані певною загальною основою.

Особливе місце в онтології посідає буття духовного та різноманітних форм його прояву.

Дух, душа, духовне, духовність, свідомість, ідеальне — поняття, вживані в різних значеннях і смислах у міфології, релігії, філософії.

Міфологія ототожнює дух із дією сил природи: вітру, переміщення повітря, грому, блискавки тощо, а також життєвого подиху, початку нижчого і вищого життя.

Релігія терміном «дух» визначає душі людей, які мають розум, волю, могутність, надприродні сили Бога.

Філософський зміст поняття «дух» по-різному тлумачиться філософами, зокрема що стосується притаманної людині здатності мислити, відчувати, виявляти вольові зусилля, цілепокладати та творчо діяти. Часто термін «дух» вживають для характеристики суспільних явищ: дух народу, нації, дух солідарності тощо.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Поясніть значення поняття «буття».

2. Які види буття ви узнали на уроці?

3. З чого складається філософський зміст категорії буття?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Написати твір-есе «Моє ставлення до висловлювання “Буття визначає свідомість”».