Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОКИ 49-50

Свобода і відповідальність. Повнота життя і щастя

Мета: ознайомити учнів з поняттями теми; розвивати вміння визначати зміст понять та їх найважливіших ознак, формувати аналітичні компетенції учнів; спрямовувати їх до роздумів над проблемою щастя, виховувати розуміння співвідношення свободи та відповідальності.

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення: лекція з опорою на структурно-логічні схеми.

Основні поняття: «свобода», «відповідальність», «необхідність», «вибір», «обов’язок», «щастя», «фаталізм», «волюнтаризм».

Епіграфи:

• Свобода означає відповідальність. Ось чому багато хто відчуває страх перед нею. (Б. Шоу)

• Поводьтеся так, ніби ви вже щасливі, та ви дійсно відчуєте себе щасливими. (Дейл Карнегі)

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

Робота з епіграфом уроку

  • Про що йдеться у словах Б. Шоу та Д. Карнеґі?

Учитель оголошує тему, зміст, звертає увагу на основні проблеми.

III. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. У чому полягає, на вашу думку, сутність людини?

2. Який зміст ви вкладаєте у слово «цінність»?

IV. Вивчення нового матеріалу

Поняття свободи та відповідальності

Розповідь вчителя з опорю на схеми

Учитель. Чи існує людське призначення, чи, можливо, доля людини визначена від початку й до кінця її життя? А може, людина вільна у своїх намірах і є творцем та господарем свого буття? Над цим питанням людство замислюється вже не одну тисячу років.

Різноманітні погляди стосовно цієї проблеми можна представити у вигляді схеми.

Але більшість людей вважає, що людина вільна у своїх вчинках та діях. То що ж таке свобода?

«Немає слова, яке набуло б стільки різноманітних значень і справляло б таке різне враження на розум, як слово «свобода». Одні називають свободою легку можливість позбавляти влади того, кого вони вважають тиранами; інші — право обирати того, кому вони повинні підкорятися; треті — право носити зброю і чинити насильство; четверті бачать її в привілеї перебувати під управлінням людини своєї національності або підкорятися своїм власним законам. Якийсь народ тривалий час проклинав свободу за звичай носити довгу бороду. Нарешті, кожен іменував свободою те правління, яке найбільш відповідало його звичаям або схильностям».

Монтеск’є говорить про різні тлумачення саме політичної свободи. При цьому за кожною з наведених ним думок стоять конкретні факти, певні держави, народи, політичні діячі. Багато які з наведених трактувань не втратили актуальності і до сьогодні. Сам же філософ вважав, що політична свобода полягає в тому, щоб мати можливість «робити те, що треба хотіти, і не примушувати робити те, чого не треба хотіти». Таким чином, Монтеск’є пов’язував політичну свободу з моральними вимогами.

Але окрім політики, свободу можна розглядати стосовно усіх сфер життя суспільства (економічна, релігійна й інтелектуальна свобода) і на усіх його рівнях (свобода особи, націй, держав, суспільства).

Якщо звернутися до особового рівня, то проблема свободи зводиться до питання: чи володіє людина свободою волі, інакше кажучи, чи визначаються її наміри і вчинки зовнішніми обставинами?

А з цієї тези випливає положення: свобода є людські взаємини, форма зв’язку людини з іншими представниками суспільства. Так само як не можна любити поодинці, так і неможливо бути дійсно вільним без інших або за їх рахунок. Інакше кажучи, щоб стати абсолютно вільним, людині довелося б звільнитися від відносин з іншими, а значить, і від самої себе.

Але які ж межі свободи, чим вони визначаються?

Перша зв’язка понять, які опиняються в центрі нашої уваги, — свобода і необхідність. Перш за все доцільно вказати на прояв зовнішньої по відношенню до людини необхідності. По суті, йдеться про закономірності природного і соціального місця існування людини, не зважати на які вона не може. Суперечки і розбіжності викликає питання про джерело цієї впорядкованості, а отже, про стратегії поведінки особи. У зв’язку з цим доречно зупинитися на двох основних позиціях. Прихильники першої виходять з акту Божественного творіння всього сущого. Чи залишається за такого розуміння необхідності місце для вільного виявлення своєї волі людині? Інша позиція базується на трактуванні необхідності як об’єктивної закономірності розвитку природи і суспільства. У рамках цього підходу бути вільним означає пізнати об’єктивні закони й ухвалювати рішення на основі і з урахуванням цього знання.

Попри всі відмінності наведених точок зору, зрозуміло, що ігнорувати необхідність, обставини, що склалися, умови діяльності, стійкі тенденції розвитку людини, звичайно, можна, але це буде, як кажуть, «собі дорожче». Проте є такі обмеження, з якими більшість людей змиритися не можуть і ведуть проти них затяту боротьбу. Це різні форми соціальної і політичної сваволі; жорсткі станово-кастові структури, що заганяють людину до чітко визначеного осередку соціальної сітки; тиранічні держави, де волі одного підкоряється життя більшості і т. ін. Тут немає місця свободі або ж вона виступає у вкрай обмеженому вигляді.

Учитель пропонує пригадати факти боротьби народів за свою свободу з курсу історії України та всесвітньої історії.

Учитель. Таким чином, ми переходимо до нової понятійної площини: свобода — відповідальність. Почати обговорення проблеми вибору в заданих обставинах і відповідальності за свої рішення можна, звернувшись до сюжету розповіді-притчі «Шестеро та сьомий» з роману Ч. Айтматова «Плаха».

Йдеться про один з епізодів громадянської війни 20-х рр. XX ст. Чекіст Сандро проникає в загін контрреволюціонерів на чолі з відважним Гурамом Джохадзе, щоб виконати наказ: знищити загін і його ватажка. Чекістові вдається завоювати цілковиту довіру членів загону: він ділить з ними, вже приреченими, хліб і сіль, співає пісні біля багаття, в яких люди, що зібралися рушити за кордон, прощаються з батьківщиною, а потім, знайшовши момент, вбиває з маузера ватажка і решту. Наказ виконано. Що ж робить далі безстрашний чекіст? «Сандро ще раз мовчки обійшов шістьох, убитих наповал, і, відійшовши трохи убік, приставив дуло маузера до скроні. Ще раз постріл прозвучав в горах короткою луною. Тепер він був сьомим, таким, що відспівав свої пісні...»

Вчитель пропонує учням поміркувати над тим, як з урахуванням категорій «необхідність», «свобода», «вибір», «обов’язок» можна трактувати цю притчу, особливо її фінал.

Учні доходять висновку: без моральних обмежень справжньої свободи немає. Людина насправді вільна лише тоді, коли вона свідомо і добровільно робить часом болісний вибір на користь добра.

Щастя як найвищий рівень наповненості життя

Учитель. Щастя — це вищий прояв реалізації сенсу життя особистості. Без усвідомлення сенсу людського буття неможливо зрозуміти, яким чином людина може бути щасливою. Визначення нормативного змісту щастя було головним завданням з моменту його виникнення. Мислителі прагнули з багатьох індивідуальних уявлень вивести загальне поняття істинного людського щастя. Як же проблему щастя визначали філософи?

Під час подальшої розповіді вчитель орієнтується на таблицю.

Бачення щастя у різних концепціях

Античні філософи

Релігійне бачення

Кант

Маркс, Енгельс

Філософське бачення

Істинне щастя — це турбота про свою душу, орієнтація на розум, істину і доброзичливість, прагнення завжди залишатися людиною, зберігати свою внутрішню гідність

Земне життя короткочасне і завдання в нього інші: підготовка собі місця в раю, в іншому, потойбічному світі, де й очікує щастя

Щастя — це моральне щастя, воно надається людині за морально гідне життя

Щастя — це боротьба

Щастя нелегке, важке, можна бути щасливим за будь-яких умов життя, той, хто бажає щастя, повинен уникати зовнішніх благ, обмежувати свої потреби, уникати задоволень

Завдання пізнавального характеру

  • 1. Вважається, що життя людини не буде безглуздим, якщо вона збудує дім, виховає сина, викопає криницю і посадить дерево. Як ви вважаєте чому? Чи кожній людині це вдається зробити? Чи можна вважати життя тих, хто цього не зробив, безглуздим?
  • 2. Французький філософ XVIII ст. Клод Гельвецій вважав, що причин нещастя людей буває дві: те, що вони не знають, як мало їм необхідно для щастя, і те, що вони не вміють обмежувати своїх бажань. То у чому ж тоді щастя? Сформулюйте правила, якими слід керуватися у своєму житті, щоб бути справді щасливим.

Учні доходять висновку, що щастя полягає у наповненості життя, у тому, щоб усі його сторони — фізична, моральна, духовна, естетична — були розвинені та перебували між собою в гармонії. Активним проявом щастя є любов та творчість.

Діаграма «Щастя»

V. Закріплення вивченого матеріалу

Робота над текстом

«Мене не цікавить, чи вільна людина взагалі, я можу відчути лише свою власну свободу. У мене немає загальних уявлень про свободу, але є лише декілька виразних ідей. Проблема «свободи взагалі» не має сенсу, бо так чи інакше пов’язана з проблемою Бога. Щоб знати, чи вільна людина, достатньо знати, чи є у неї господар. Цю проблему робить абсурдною те, що одне й те саме поняття і ставить проблему свободи, і водночас позбавляє її будь-якого сенсу, оскільки у присутності Бога це вже не стільки проблема свободи, скільки проблема зла. Альтернатива відома: або ми скуті і відповідь за зло лежить на всемогутньому Богові, або ми вільні і відповідальні, а Бог не всемогутній». (Уривок з есе А. Камю «Міф про Сізіфа»)

Завдання

1. Що Камю вважає основним критерієм у визначенні свободи людини?

2. Як ви розумієте сформульовану автором альтернативу? Чи можливі інші погляди на співвідношення всемогутності Бога і вільної волі людини, чи це насправді взаємовиключні явища?

VI. Підсумки уроку

Учитель. Свобода — одна з основних філософських категорій, що характеризують суть людини та її існування як особи, що полягають у можливості мислити і діяти відповідно до своїх уявлень і бажань, а не внаслідок примусу. В історії філософії свобода традиційно розглядалася в її співвідношенні з необхідністю. Безперечно, щастя — це стан душі. Л. М. Толстой чудово зазначив, що щастя не в тому, щоб робити завжди, що хочеш, а в тому, щоб хотіти того, що робиш. Вочевидь, перше, що зумовлює щастя, — це здатність до його відчуття. Бути щасливим означає бути самим собою, усвідомлювати себе у стані задоволення життям, окремими його актами, досягненням поставленої мети тощо, що, у свою чергу, є ознакою глибини і талановитості особистості, тобто здатності бути щасливим. Переживання щастя безперечно пов’язане зі станом піднесення життєвих сил, здібностей, творчого досягнення, втілення життєвого задуму, тобто щастя — це почуттєво-емоційна форма можливостей самореалізації особистості, що, у свою чергу, базується на генеральних цілях, сенсах та ідеалах життя. Щастя — це відчуття, усвідомлення та інтегральне позитивне ставлення суб’єкта до своєї моральної діяльності на основі власного розуміння сенсу життя, що переживається у вигляді оптимістичного умонастрою, задоволення повнотою свого буття, реалізацією цілей.

VII. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Написати твір-роздум на тему «Що таке щастя?».

3. Підготуватися до уроку узагальнення знань за темою «Феномен людського життя».