Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОК 32

Світоглядний вибір і реальне життя людини

Мета: визначити сутність поняття «світоглядний вибір», «ціннісні орієнтації»; ознайомити учнів з особливостями світоглядного вибору; розвивати й поглиблювати міжпредметні зв’язки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: лекція.

Основні поняття: «ціннісні орієнтації», «ціннісно-орієтаційна (аксіологічна) функція», «світоглядний вибір», «загальнолюдські цінності».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Бесіда

1. У чому ви вбачаєте ціннісні орієнтації людини?

2. Усі потреби людини орієнтуються на відповідні типи свідомості у вигляді відповідних цінностей або світоглядного вибору. Спробуйте з’ясувати ці цінності.

• Фізичні — на здоров’я.

• Екологічні — ____ .

• Матеріальні — ____ .

• Пізнавальні — ____ .

• Соціальні — ____ .

• Політичні — ____ .

• Правові — ____ .

• Релігійні — ____ .

• Філософські — ____ .

• Естетичні — ____ .

III. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Отже, сьогодні на уроці ми з вами спробуємо з’ясувати, як впливає світоглядний, ціннісний вибір людини на реальне життя людини.

Ціннісні орієнтації в житті людини

Дані орієнтації можна визначити як вибір людиною певних матеріальних і духовних цінностей як об’єктів, що визначають її цілеспрямовану життєдіяльність, весь спосіб життя. Ціннісна орієнтація завжди виявляється у сфері розгалужених взаємовідносин між людиною і суспільством (стосовно праці, колективу, культури, побуту, дозвілля ). Саме вона дозволяє судити про ступінь втілення соціально необхідних норм, регламентацій, зразків поведінки в індивідуальній свідомості.

Ціннісна орієнтація — це вибіркове ставлення до носія цінності, який може бути реальним предметом задоволення потреб окремої людини чи соціальної спільноти. У ціннісній орієнтації акумулюється життєвий досвід людей. Наявність усталених ціннісних орієнтацій свідчить про зрілість людини як особистості. Проявляються вони в діяльності та поведінці людини. Вони є своєрідним індикатором ієрархій переваг, які людина надає матеріальним чи духовним цінностям у процесі своєї життєдіяльності. Ціннісна орієнтація, сформована на рівні переконань, адекватно проявляється в реальній поведінці й діяльності людини.

Діяльність людини невіддільна від ціннісної орієнтації, яка спирається на ціннісні уявлення. Ціннісна орієнтація завжди має індивідуальний характер. На відміну від неї, ціннісні уявлення, хоч і здаються людині суто індивідуальними, насправді ж завжди є типовими уявленнями певних соціальних груп, представником яких даний індивід виступає. Вони є зовнішніми стосовно конкретного індивіда і лише привласнюються ним у результаті їх засвоєння. У такий спосіб забезпечується механізм взаємозв’язку і взаємодії індивіда й суспільства, одиничного і загального, внутрішнього й зовнішнього.

Своєрідною моделлю становлення ціннісної орієнтації особи виступають її життєві плани, які є прерогативою індивідуальної свідомості. Вони діалектично поєднують найближчі цілі з широкою програмою дій на віддалене майбутнє, суб’єктивний світ людини, її прагнення й ідеали з реальними життєвими обставинами. Об’єктивні умови, які є первинними стосовно суб’єктивних планів, змушують людину будувати своє майбутнє з урахуванням реальних можливостей. Отже, життєві плани є відображенням в індивідуальній свідомості панівних суспільних відносин, специфіки соціального стану, особливостей мікросередовища та інших факторів, які обумовлюють ймовірність реальної життєвої програми індивіда. В іншому відношенні життєві плани спонукають людину до діяльності з метою подолання рамок свого наявного буття, оскільки під впливом сукупності вона сформувала певні прагнення, виробила відповідні установки і т. ін. У цьому розумінні життєві плани не тільки відображають об’єктивні обставини, але певною мірою створюють їх.

Ціннісна орієнтація формується на підґрунті базових (основних, ключових) цінностей, зміст і співвідношення яких в історії як окремої людини, так і людства в цілому надзвичайно різноманітні. Ціннісні орієнтації визначають смисл життя людини. У різні часи (епохи) у різних адресатів цінностей — окремої людини чи соціальних спільнот — орієнтації були різними. Вони спрямовували свого адресата або на потойбічний світ, або на особисте життя, або ж на суспільство, до якого він належав.

У першому випадку чітко проглядається ціннісна орієнтація релігійного та об’єктивно-ідеалістичного типу. Гносеологічно це пояснити неважко. Обмеженість людських знань про Всесвіт спричинила залежність людини від сил природи і, як наслідок, їх обожнення. Будучи незадоволеною своїм «поцейбічним» життям, не знаходячи виходу зі структури, в якій опинилася, але продовжуючи пошук такого виду, вона змушена апелювати до «потойбічної» сили. Для такої людини остання надія — знайти порятунок десь «там», оскільки в реальному оточенні вона його не знаходить. Саме ось «та» сила і є основною (якщо не єдиною) цінністю, на яку орієнтується людина.

У другому випадку людина зорієнтована на себе (за формулою «на Бога надійся...»), розраховує на власні сили.

Ціннісно-орієнтаційна функція світоглядного вибору

Ціннісно-орієнтаційна (аксіологічна) функція світоглядного вибору є однією з провідних серед інших його функцій. У світогляді людини навколишній світ відображається не сам по собі, поза залежністю від людини, а крізь призму її інтересів, завдяки чому вона стає реальною силою, здатною перетворювати дійсність у бажаному для себе напрямі. Розуміння суб’єкта пізнання як суспільного індивіда передбачає не пасивно-споглядальне відображення світу, а критично-творче його перетворення в процесі суспільної практики. При світоглядному виборі людина не просто споглядає, пояснює дійсність у чистому її бутті, а оцінює крізь призму індивідуального і соціального (можливо, навіть історичного) досвіду, з позиції суспільних і особистих потреб та інтересів, виражаючи при цьому відповідне ставлення до неї, мотивуючи певним чином необхідність її перетворення.

Це пояснюється насамперед тим, що в процесі трансформації знань у світоглядному виборі беруть участь не тільки розум (тобто раціональна сфера духовного світогляду особи), а й чуттєво-емоційна та вольова сфери. Те чи інше явище суспільного життя — як і особистого — сприймається людиною крізь призму її почуттів, що стає можливим лише при суб’єктивному переживанні актуальних подій, при особистій зацікавленості в тому, що відбувається. Людина оцінює навколишню дійсність, формує своє ціннісне ставлення до неї.

Відбувається процес, у якому формується соціальна установка, внутрішня готовність людини до дії відповідно до засвоєних знань. Такі знання перетворюються у переконання людини, стають її життєвими правилами, виступають духовною основою життєвої позиції. Таким чином, переконання людини (на особистому рівні вони синтезуються у світогляд) є своєрідним сплавом раціонального, чуттєвого, емоціонального і вольового. Проявляються вони як ціннісні орієнтації особи і як такі, що регулюють її свідомість, поведінку і діяльність.

Світоглядний вибір завжди виступає як діалектична єдність гносеологічного й оціночного моментів, пізнання й тлумачення, знання й усвідомлення навколишнього світу. Ця специфічна ознака світоглядного відображення є загальною. Вона відрізняє світогляд від наукового пізнання, хоч і не може бути основою для їх принципового протиставлення, бо наукове пізнання теж супроводжується ціннісними судженнями і доповнюється ними.

При світоглядному відображенні суб’єкт, вступаючи у відношення з об’єктом (іншим суб’єктом) та єднаючись із ним, прагне відобразити його точку зору, а також з’ясувати потреби (інтереси, бажання, прагнення, цілі, ідеали) тієї соціальної групи, представником якої є сам. Тому важливою особливістю світоглядного вибору є його ціннісний, аксіологічний характер.

Виступаючи загальним орієнтиром у житті людини і регулятивним чинником її фактичної поведінки, світоглядний вибір виражає розуміння й оцінку найважливіших явищ суспільного життя. Головне його призначення полягає в тому, щоб правильно орієнтувати людину в надзвичайно складних ситуаціях розвитку як навколишньої дійсності, так і власне буття людини. Він потрібен людині для того, щоб вона могла правильно оцінювати значення соціальних процесів і власних вчинків, спрямовувати свою життєдіяльність згідно з тенденціями і закономірностями суспільного прогресу.

Особливості світоглядного вибору

  • По-перше, будучи специфічним утворенням у свідомості людини, світоглядний вибір є таким компонентом духовного світу людини, в якому синтезуються, інтегруються інтелектуальні, морально-політичні й емоціонально-вольові можливості індивіда. Саме тому світогляд функціонує як струнка система переконань, особистісних установок, що пов’язані з практично-перетворювальною діяльністю людини.
  • По-друге, світоглядний вибір служить способом узагальненого усвідомлення людиною свого ціннісного ставлення до дійсності.
  • По-третє, світоглядний вибір, до якого людина приходить в результаті масштабної і важкої свідомої роботи, в загальній структурі соціальних якостей особи виконує провідну роль. Він інтеґрує в життєву позицію її різноманітний індивідуальний і соціальний досвід з питань пізнавального й емоційно-оціночного освоєння дійсності. Особистістю може бути тільки людина, яка має своє соціальне «Я», тобто свій світоглядний вибір, своє яскраво виражене ставлення до життя, усталену (стійку) позицію.
  • По-четверте, у змістовому плані світоглядний вибір є системою ціннісних орієнтацій людини. Формуючись на основі актуальних потреб, здібностей, нахилів і переконань людини, ціннісна орієнтація організовує і спрямовує її суспільну поведінку, соціальну діяльність, обґрунтовує вибір найбільш раціональних шляхів і засобів реалізації сутнісних сил людини. Вона є своєрідним осереддям життєвої позиції. Навколо ціннісної орієнтації групуються почуття і мрії людини.

IV. Підсумки уроку

Учитель. Людина живе в суспільстві, ставить перед собою цілі й прагне їх здійснити, шукає смисл життя, своє призначення у своїй же діяльності. За тим, у чому людина вбачає сенс свого життя, які цілі переслідує, якими засобами намагається їх досягти, тобто на що спрямовані сутнісні сили людини як діяча, можна судити про саму людину, про її ціннісну сутність, про її мораль, місце в суспільстві (колективі), її цінність для життєдіяльності інших людей, серед яких вона живе. Отже, характер діяльності людини в системі суспільних відносин як об’єктивоване в діях і вчинках суб’єктивне розуміння нею мети свого життя виступає синтезованим критерієм її суспільної цінності як особи.

Виходячи з гармонії особистих і суспільних інтересів, індивід формує суспільний ідеал, який і є його життєвим орієнтиром, дороговказом у житті. Тут ми вже виходимо на надзвичайно складну проблему, яка вимагає свого дослідження, діалектики потреб та інтересів у динамічній системі «людина — колектив суспільство». Проблема органічного поєднання ціннісних орієнтацій на самоцінність світу, на зобов’язання людини перед суспільством і самореалізацію зберігає свою актуальність і чекає на своїх дослідників. Актуальність її підсилюється ще й тим незаперечним фактом, що історія розвитку суспільства дійшла такої межі, коли проблема орієнтації окремого індивіда (соціальної спільності) на загальнолюдські цінності стала безальтернативною.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Підготувати публічний виступ на тему «Вплив світоглядного вибору на життя людини».