Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОК 29

Загальна характеристика релігійного світогляду

Мета: визначити сутність понять «релігія» та «релігійний світогляд»; ознайомитися з ознаками, типами та формами релігії; розвивати вміння застосовувати міжпредметні зв’язки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: лекція з елементами дискусії та бесіди.

Основні поняття: «релігія», «релігійний світогляд», «віра», «релігійні уявлення», «релігійні настрої», «релігійні приписи», «аксіологія», «теологія», «ідея креаціонізму», «монізм».

Епіграф:

• Людина є початок, людина є середина, людина є кінець релігії. (Л. Фейербах)

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Завдання

1. Доберуть асоціації до понять «віра», «релігія», «світогляд».

2. Який, на вашу думку, існує між ними зв’язок?

Учитель. Сьогодні на уроці ми з вами спробуємо з’ясувати, що таке релігійний світогляд.

III. Вивчення нового матеріалу

Сутність та специфіка релігії як форми свідомості

Учитель. Історично й генетично релігія виникає після або на підставі міфологічного світогляду, використовуючи частину його надбань як основу для формування власної системи (ідеї одухотворення світу, наділення певних явищ і сил надприродними властивостями тощо). Що ж таке релігія?

Власне термін «релігія» походить від латинських слів «релігіо» (святиня, поклоніння), «релігаре» (зв’язувати, поєднувати) і «релятіо» (ставитись). Тобто релігія — це спосіб ставлення людини до світу, віра у всезагальний зв’язок усіх явищ під впливом певної вищої сили, якій треба поклонятися, щоб здобути її прихильність. Отже, етимологічним витоком релігії можуть бути усі три поняття. Матеріалісти вважають релігію фантастичним відображенням у людській свідомості природних і суспільних сил. Зігмунд Фрейд вважав, що релігія виникає із почуття провини за скоєний безпідставно злочин (вбивство батька роду). Дж. Фрезер стверджував, що релігія народжується з магічного дійства. Проте усі ці визначення стосуються психологічних особливостей людського єства, а тому варто звернути увагу й на об’єкт релігійного відображення. Він постає у вигляді своєрідного світу, де присутні і матеріальна дійсність, й ідеальні уявлення. У своїй цілісності цей світ постає як буття. На думку А. Тойнбі, якщо окремі науки вивчають часткові аспекти буття, то релігія звернена до нього як до цілого.

Отже, можна визначити релігію як специфічне заломлення в людській свідомості буття, в основі якого лежить сокровенна Божественна Сутність. Релігія усвідомлює себе як відповідь на прояв цієї Сутності. Особливістю цього усвідомлення є віра як вищий прояв відкритості людського буття Абсолютові. Релігійна людина (вірянин) вірить не лише в реальність надприродної Божої Сутності, світу її безпосереднього перебування і у свою залежність від неї, а й у можливість певним чином впливати на надприродне. Отже, віра в надприродне і можливість контакту з ним — визначальна ознака релігії. Вона складає основу релігійного світогляду, виражає спосіб існування релігійної свідомості, тісно переплітаючись з усіма елементами релігійного світогляду: релігійною картиною світу, мораллю, філософією, соціологією, естетикою. На її основі формуються всі елементи й аспекти релігійної свідомості: буденний і теоретичний, релігійні психологія та ідеологія, анімізм, фетишизм, магія та міфологія. У структурі релігійного світогляду на підставі віри формуються богослов’я (теологія), релігійна правосвідомість, аксіологія (система цінностей), релігійні норми та приписи.

Релігійний світогляд у своїх визначеннях світу виходить зі створеності світу Богом — надприродною потойбічною силою. Сама ж людина постає як подвійна сутність, складаючись із безсмертної душі й тимчасового смертного тіла (плоті, що містить у собі не лише речовинне тіло, а й його «тваринні» інстинкти, потяги тощо). Після смерті душа звільняється з тіла і, нарешті, отримує очікувану свободу в єднанні з Богом. Доля людини залежить від її поведінки в земному світі, від дотримання нею релігійних приписів.

Бесіда

1. Що означає термін «релігія»?

2. Що є визначальною ознакою релігії?

3. Назвіть елементи релігійної свідомості.

Структура релігії

Структурні елементи

Сутність структурних елементів

Релігійні уявлення

Сукупність ідей та образів, породжених вірою в надприродне, зокрема уявлення про походження світу й людини та її потойбічне життя

Релігійні настрої

Почуття та емоційно-психічні стани свідомості внаслідок віри у надприродне: релігійний страх, благоговіння, замилування тощо

Релігійні дійства

Суворо регламентовані дії і вчинки, спрямовані на досягнення контакту з Абсолютом: обряди або культ, які включають заклинання, молитви, піст тощо, а також поклоніння певним особам, речам і святим місцям, релігійні організації (об’єднання прихильників якоїсь релігії, церкви, конфесії, храми, релігійні напрями і т. ін.)

Світоглядна функція релігії полягає в тому, що вона дає вірянинові загальну картину світу та місцеположення в ньому людини, які ґрунтуються на вірі в первинність Бога і його всемогутність щодо визначення природного та історичного розвитку. Таке цілісне уявлення водночас і нормує поведінку, і визначає напрями діяльності, і вирізняє низку її ціннісних орієнтирів.

Світові релігії

Світовим релігіям притаманні такі ознаки:

  • 1) їх виникнення пов’язане зі значними поворотами історії, що охоплювали великі маси людей;
  • 2) космополітичний (наднаціональний та інтернаціональний) характер;
  • 3) відмова від національно-специфічної обрядовості, що розділяє людей (уніфікація культу).

Головним же змістом світових релігій є вчення про єдине божество — першооснову сущого, про людину — його творіння та про її стосунки з Богом. У цих стосунках важливу роль відіграють ідеї служіння людини Богові заради власного спасіння.

Інформація, подана в таблиці, допоможе вам ознайомитися з основними видами релігій.

Буддизм

Християнство

Іслам

Найдавнішою світовою релігією є буддизм (виник понад дві з половиною тисячі років тому), який був заповіданий людям Буддою (санскр.: пробуджений, просвітлений вищим знанням), що явився у світ принцем Сіддхартхою. У 29-річному віці він залишив свій палац і шість років жив самітником. Під час роздумів — медитацій — він досяг просвітлення (став Буддою) і сорок п’ять років проповідував своє вчення, суть якого полягало в чотирьох істинах: сутність життя — страждання; причина страждань — бажання і пристрасті; уникнути страждань можна, приборкавши бажання і пристрасті; зробити ж це можна, лише йдучи шляхом Будди, тобто восьмиричним шляхом спасіння. Його ступені:

1) праведні погляди;

2) праведні прагнення;

3) праведна мова;

4) праведна поведінка;

5) праведний спосіб життя;

6) праведні зусилля;

7) праведна пам’ять;

8) праведне самозаглиблення.

Тільки тоді можна переродитись і досягти вічного блаженства (нірвани), яке залежить не лише від особистого життя, а й від попередніх етапів перевтілення

Друга світова релігія — християнство, виникло в І ст. н. е. у східних провінціях Римської імперії на ґрунті іудаїзму, увібравши попередній досвід буддизму та античної філософії.

Для християнства характерним є: монотеїзм, месіанізм — віра в прихід Спасителя, есхатологія — ідея кінця світу внаслідок сходження Бога на землю. Спочатку християнство формується як «підпільна» релігія, зазнаючи переслідувань і гонінь з боку імперії, але вже на початку IV ст. воно стає державною релігією Риму.

1054 р. християнство розділяється на дві течії — римо-католицизм і православ’я. Спільним для цих віровчень є те, що вони ґрунтуються на текстах Біблії (Старого й Нового Заповітів), догматі про церкву як посередника між людиною і Богом. Обидві вчать, що для спасіння слід дотримуватися релігійних вимог, свят, обрядів й особливо семи таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, причастя, шлюбу, священства і єлеєосвячення. У православ’ї Ісус Христос постає боголюдиною, народженою від земної жінки та небесного батька; він є втіленням чистої любові до людей, заради яких зазнав тортур і приніс себе в спокутувальну жертву через смерть на хресті.

Хрест як головний символ християнства означає страждання й прощення, любов і свободу, перемогу життя над смертю.

Католицизм упроваджує деякі не схожі з православними догмати: про Христа як носія Святого Духа, про заступницю-Богородицю, про чистилище тощо.

У XVI ст., в епоху буржуазних революцій, виникає християнський протестантизм, змістом учення якого є особиста віра людини в спокутувальну жертву Христа й прийняття його душею як особистого Спасителя. Обрядова частина в протестантизмі значно спрощена, священиків обирає сама громада. У XVI ст. виникають три основні протестантські течії: англіканство, кальвінізм і лютеранство. Сьогодні до протестантизму також належать баптизм, адвентизм, методизм, єговізм та інші

Наймолодша світова релігія — іслам (VII ст.), що виникла на Аравійському півострові. Засновником його вважають пророка Мухаммеда, котрий близько 610 р. оголосив, що Аллах (Бог) обрав його своїм пророком. Послідовники ісламу (мусульмани) захопили місто Мекку, яке стало центром нової релігії. Основою віровчення ісламу є священна книга Коран та Сунна — збірник переказів про життя Мухаммеда та його повчань.

Іслам — монотеїстична релігія, основа якої — віра в єдиного Бога — Аллаха — та єдиного праведного пророка Мухаммеда. Культ ісламу полягає у виконанні п’яти вимог («стовпів віри»):

1) проголошення символу віри;

2) щоденна п’ятиразова молитва (намаз);

3) дотримання посту в місяць рамадан;

4) податок на користь бідних;

5) проща, паломництво в Мекку (хадж).

Мусульманин відвідує мечеть. В ісламі існує ціла система норм, що регламентують не лише економічне, а й сімейне та особисте життя мусульман, внаслідок чого релігія глибоко вкорінена в побут і духовні традиції країн Сходу

Загальна характеристика релігійного світогляду

Учитель. За своєю природою релігійний світогляд є антропоморфічним і теїстичним, тобто Бог сприймається як істота, що має людську подобу та людські властивості. Основою релігії та релігійного світогляду є ідея креаціонізму — створення Богом світу з нічого. На відміну від міфологічного, релігійний світогляд виходить із принципу монізму, а не плюралізму. Першоосновою і першопричиною світу, як правило, визнається першопочаток, який створює природу й людину, встановлює характер взаємовідносин між ними, а також між природою та людиною, з одного боку, і Богом — з іншого. Релігії, особливо світові (буддизм, християнство, іслам), виникають на новому етапі розвитку суспільства, коли людина, її існування здебільшого залежать не від сил природи, а від соціального середовища. У класовому суспільстві людина залежить від людини, тому і Бог як вища сила асоціюється вже не з явищами природи, а безпосередньо з людиною. Специфікою релігійного світогляду, як і міфологічного, є фаталізм — визнання визначеного кимсь наперед життя людини, її долі. По суті, релігійний світогляд заперечує свободу в бутті людини. Тією чи іншою мірою це властиво всім релігіям, а найбільше — іудаїзму й мусульманству. Так, талмудист Елеазар Каннор повчав: «Знай, що все — за рахунком, відповідно до вчиненого; не запевняй себе, що могила для тебе — сховок, бо не своєю волею ти народився, не своєю волею живеш, не за своєю волею помреш і не за своєю волею відповіси перед царем царів, святим». Релігія і релігійний світогляд ґрунтуються на вірі — вірі у надприродне. Надприродне (Бог, ангели, диявол) — особлива духовна сутність, яка існує сама по собі. Вона протилежна і часом протистоїть матеріальному світові (природі) й не підкоряється його законам.

Поділ світу на земний і божественний, тобто розділення і протиставлення природного й надприродного проглядається вже у міфології, в релігії цей поділ завершується. Надприродне (Бог) визнається вищою, надсвітовою реально творчою силою.

На відміну від космоцентризму міфологічного світогляду, релігійний світогляд — геоцентричний. Бог — центр світобудови, буття світу й людини. Віра — це і соціально-психологічний механізм, і спосіб передачі досвіду від людини до людини, від покоління до покоління. Причому йдеться про такий соціальний й духовний досвід, який з тих чи інших причин людині важко або неможливо перевірити за свого життя, оскільки це пов’язано з певними наслідками для її існування. Цю особливість віри можна вважати однією з причин догматичності релігійного та міфологічного світогляду, які, як правило, не допускають сумнівів у правильності світоглядної настанови. Релігійний світогляд догматичний ще й тому, що він є канонічним. Дані Богом ідеї, моральні цінності, норми поведінки та спілкування визнаються абсолютними, тобто загальними, істинними, історично незмінними.

Релігійний світогляд багато в чому не може бути основою переконань, оскільки переконання — це усвідомлена віра, яка пройшла процес самоусвідомлення, критичного осмислення вільною людиною змісту свого буття, його цілей, цінностей, способів їх реалізації. Оскільки предмет релігійної віри — надприродне, те, що перебуває за межами земного, поза дією законів природи та історії, то до віри неможливо підійти зі звичними критеріями наукової і дослідної достовірності. Через це віра нерідко протиставлялася розуму.

На відміну від наукового світогляду, релігійний і міфологічний світогляди ґрунтуються на чуттєво-емоційному ставленні до дійсності і до самого себе. Людина пізнає Бога, його творіння, сенс буття не розумом, а почуттями («божественним одкровенням», «переживанням», «інтуїцією віри» ).

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Як співвідносяться віра з розумом?

2. Назвіть найбільш поширені у вашому регіоні релігійні напрями і розкажіть про їх особливості та відмінності.

3. Охарактеризуйте моральні заповіді християнства, ісламу, буддизму, порівняйте їх і знайдіть спільні та відмінні ознаки.

4. Чому віра в бога є головною для будь-якої релігії?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Напишіть твір-мініатюру за висловом С. Марешаля «Не бійся твого бога — бійся самого себе. Ти сам творець своїх благ і причина свого лиха. Пекло і рай перебувають у твоїй власній душі».