Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОК 28

Міфологія як світогляд

Мета: визначити сутність поняття «міфологія»; ознайомити учнів з особливостями міфологічного світогляду; розвивати вміння застосовувати міжпредметні зв’язки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: лекція.

Основні поняття: «міф», «міфологія», «антропоморфізм», «анімізм», «тотемізм», «фетишизм».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Завдання

1. Згадайте, що ви знаєте про міфи, міфологію.

2. Під час вивчення яких предметів ви зустрічалися з цими поняттями?

3. Які міфи з історії Давньої Греції, Риму ви можете пригадати?

Учитель. Отже, сьогодні на уроці ми з вами спробуємо з’ясувати, що таке міфологічний світогляд.

III. Вивчення нового матеріалу

Загальна характеристика міфологічного світогляду

Учитель. Міфологія — історично перший тип світогляду чи спосіб оформлення світоглядних уявлень. Виникає він на етапі становлення суспільства. Цей світогляд властивий первісному ладу і ранньокласовому суспільству. Міфологія — це така форма світогляду, в якій через художні образи відображається залежність людського існування від природних явищ, стихій, а також колективного буття у межах родоплемінних відносин.

«Міф» давньогрецькою мовою означає «слово», слово-символ, слово-заклинання, слово-переказ. У міфологічному світосприйнятті людина намагається вперше осмислити світ і себе як його складовий елемент. Міфологічне світобачення знаменує появу та розгортання духовного життя. Водночас міфологічне світобачення складає основу будь-якої духовної культури, її підґрунтя.

У міфі світ постає крізь призму низки чуттєво-символічних образів. Образно-чуттєве відтворення світу є історично первинним, природно постає із власне способу життя родової людини, для якого характерний тісний зв’язок із природним середовищем. Не маючи можливості простежити всі причинно-наслідкові зв’язки у світі, людина у міфологічному світосприйнятті прагне осмислити його за аналогією з власним життям, перенести свою родинну систему зв’язків на світ. Міфи різних народів насичені оповідями про походження світу, його впорядкування з первинного хаосу, про родовід речей та зв’язків між ними. Водночас міфи трактують походження людини, намагаючись відбити через нього (міф) її сутність. Звідки родом людина, така й її суть — цей першообраз людського уподібнення світові й тепер часто пронизує нашу буденну свідомість. Родовід від тваринного чи рослинного предка (тотема) надавав людині відчуття ґрунтовності, змістовності свого існування у світі як чогось єдиного з ним.

У численних міфах у символічній формі вперше постають спроби розкрити таємниці народження, смерті, сну, душевних переживань. З’являються сюжетні оповіді про уявних героїв — предків, вчинками котрих обумовлений світ людських взаємин та відносин із природою. Основним джерелом міфу постають емпіричні знання й уявлення, інтуїтивне розуміння ідеальної природи культурного середовища, в якому всі зв’язки предметів та людських взаємин постають іншими, ніж у природному світі. Вони отримують сакральне (священне) значення й стають предметом поклоніння, культу, ритуальної дії, що уявно репрезентує реальну діяльність і слугує запорукою та умовою успішного наслідку останньої. Для чуттєво-образного світовідтворення в міфі характерна фантастичність, панування нестримної людської уяви, яка єдина дає можливість сприймати реально ідеальний світ культурних визначень. Предметом уяви стає весь світ, який вона конструює, будуючи значущу для людини модель світобудови — таку, яка вбирає людину як її елемент.

У міфологічному світогляді світ постає як ґрунтовний, самодостатній, абсолютно цінний, такий, що є предметом людського споглядання й обожнення. Вік — самодостатній цілісний організм — «макрокосм». Античні греки не просто вірили, але відчутно знали, що ходять по живому тілу Матері-Землі Геї, у шелесті листя дерев слов’яни та кельти вгадували шепіт богів, в рухові зірок на небі вбачали мереживо особистої людської долі.

Характерні ознаки міфологічного світогляду

Характерними ознаками міфологічного світогляду є антропоморфізм і анімізм, що виявляються в одухотворенні явищ природи, перенесенні на них душевних і навіть тілесних властивостей людини. Сонце, Земля, Вода, інші стихії сприймалися як живі й одухотворені. У міфологічному світогляді не проводилась межа між уявною дійсністю і власне реальністю, між божеством (як духовним началом і сутністю) і тими явищами природи, з якими воно асоціювалося. Міфологія давала фантастичне віддзеркалення дійсності. Вона пояснювала світовий порядок як родову єдність людини з природою, космосом. Міфологія створювала цілісну й завершену картину світу людського буття в усіх світоглядних аспектах. У доступній художній формі, яскравих чуттєвих образах розкривалися будова космосу, доля людини, природа доброго і злого, потворного і т. ін. Реальність міфологічного взаємозв’язку людини і природи, можливість людини безпосередньо впливати на події, що відбуваються, виявлялися у феномені магії, тобто у діях, спрямованих на об’єкт міфологічних уявлень з метою впливу на нього (наприклад, угамувати шторм, викликати дощ, домогтися прихильності того чи іншого бога). Міфологічний світогляд ґрунтувався на вірі релігійного характеру, отже, на некритичному ставленні до дійсності і змісту міфологічних уявлень. Перехід від міфологічного світогляду до релігійного історично досить тривалий. Крім цього, релігійні погляди містять у зміненій формі багато міфологічних уявлень та образів.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Що таке міф?

2. У чому сутність міфологічного світогляду?

3. Порівняйте міфологічний та релігійний світогляд: що в них спільного?

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Підготувати презентацію з тем:

  • 1) «Міфологія про походження та будову Всесвіту»;
  • 2) «Міфологія про походження людини».