Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОК 27

Історичність світогляду

Мета: ознайомити учнів з поняттями теми; розвивати вміння визначати зміст понять та їх найважливіших ознак, формувати аналітичні компетенції учнів; виховувати естетичну культуру.

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення: лекція.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. Що таке світогляд?

2. Яку структуру має світогляд?

3. Як співвідносяться поняття «мораль» та «світогляд»?

III. Вивчення нового матеріалу

Історичність світогляду

Учитель. Під світоглядом слід розуміти результат духовного осягнення людиною, людством світу. Об’єкт світогляду — світ як цілісність. А предмет світогляду — відношення «людина — світ». Тобто центром уваги світогляду є питання про співвідношення активної, цілеспрямованої, розумної частини світу (людини) із світом як об’єктивно існуючою цілісністю (протилежністю людині). Співвідношення «ми» (люди) і «він» (світ) можна розглядати як сутність світогляду.

А виходячи із природи людини, світогляд є система узагальнених почуттів, інтуїтивних уявлень і теоретичних поглядів на навколишній світ і на місце людини в ньому, на ставлення людини до світу, до самої себе і до інших людей. Водночас світогляд — це система не завжди усвідомлених основних життєвих настанов людини, певної соціальної групи і суспільства, політичних, моральних, естетичних, релігійних, наукових, філософських принципів пізнання й оцінок.

Наявність світогляду є виявом системності духовності людини, суспільства і водночас показником зрілості не лише особистості, а й соціальних груп, тих чи інших політичних сил.

Світогляд — це різнорівневе духовне утворення, в якому органічно поєднуються і житейське бачення, з його раціональними та ірраціональними елементами, і наукові, художні й політичні погляди.

Розвиток світогляду відбувається шляхом зміни форм практичного освоєння людиною світу та її теоретичного самоусвідомлення.

Тому світогляд — найвища форма самоусвідомлення людини, логічно впорядкована система світовідчуття, світосприйняття та світорозуміння. У світоглядній культурі світові наявного буття протиставляється світ мети, світ ідеалів, цілей і сподівань, а також уявлення, почуття, ідеї, знання, вірування і переконання, що опосередковані досвідом особистості та є основою формування її життєвої позиції.

Історія — це досить складний і суперечливий, такий, що об’єктивно існує та думкою людини окреслений шлях розвитку відношень «людина — світ». Це шлях підкорення природи інтелектові та волі людини, це й перетворення самої людини і суспільства — від первісної людини і колективів до людського суспільства високого цивілізованого рівня.

Поняттям «історичність світогляду» охоплюється процес класифікації бінарми «людина — світ» відповідно до абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються найважливіші структурні особливості цього відношення. Це означає, що історія світогляду невіддільна як від самої людини, так і від світу, а отже, й від їх співвідношення. У системно-організованому, логічному і теоретичному облаштуванні, а також в історією окресленій суспільній формі світогляд постає як «історичний тип».

Як правило, виділяють такі історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, науковий і філософський. Більшість дослідників світоглядної культури вважає, що подана типізація не є найбільш досконалою («істиною в останній інстанції»). Проте всі дослідники цього унікального явища стверджують високу ефективність цієї типізації, особливо для розкриття природи і сутності світоглядного вибору людини.

Окреслення історичності світогляду через міфологію, релігію, науку і філософію дає можливість побачити досить важливі (для людини) моменти.

  • По-перше, це рівень узагальнення знання про світ. Прояв співвідношення між буденним і теоретичним відображенням дійсності.
  • По-друге, це вимір активності суб’єкта світогляду.
  • По-третє, це його практична значущість.
  • По-четверте, це підкреслення того моменту, що виникнення кожного з типів світогляду має своє місце і час.

І найголовніше: кожен із типів світогляду супроводжує всю історію людства, то спалахуючи, то пригасаючи. Це виявлення показує, що жоден із типів світогляду окремо, ізольовано один від одного не існує. Вони природно «переплетені», взаємовизначені. Це означає, що у міфологічному світогляді завжди є елементи релігійності, науковості і філософічності, а в релігійному — елементи міфологічності, науковості й філософічності. Науковий світогляд неможливий без елементів міфологічності, релігійності і філософських підходів. А філософський світогляд містить елементи міфологічності, релігійності і науковості.

Антропоморфний та антиантропоморфний тип світогляду

Учитель. Світогляд — це духовний спосіб освоєння людиною природи, суспільства, що утілюється в сукупності його відчуттів, сприйнять, знань ціннісних орієнтацій, переконань і т. ін. Він властивий кожній людині і суспільству в цілому. Без світогляду немає людини. Він історично рухомий, змінюваний, тому що людина дедалі глибше проникає у світогляд.

З погляду історичності виділяють певні типи світоглядів:

  • 1) антропоморфний — людина освоює світ шляхом перенесення своїх людських якостей на природні явища і процеси. Вона олюднює природу, наділяє природні явища своїми властивостями;
  • 2) антиантропоморфний — це перенесення якостей, природних явищ на людину. Пізнаючи природу, пізнаємо і себе, оскільки людина є частиною природи.

Світогляд завжди історичний. У ньому виявляються ознаки часу, він пов’язаний з основними проблемами тієї або іншої епохи, з проблемами, які життя висуває перед суспільством, особою, соціальними групами. Маючи на увазі розвиток світогляду за сучасних умов, корисно привернути увагу учнів до того, що дуже важливий поворот світогляду до людства, людини, людяності. Такий поворот, якщо він набуде всеосяжного характеру, сприятиме тому, що головною загальною ознакою різних типів світогляду стане їх гуманістична спрямованість.

Не слід скидати з рахунків історичність світогляду, що підкреслює конкретно-історичне бачення світу і пов’язана з тим, що кожна людина народжується і діє в певний історичний час, в певному історичному місці. Вона розміщена в лоні культурно-історичної традиції і багато в чому обумовлена пріоритетом своєї епохи. Уважний погляд може прочитати у вчинку і поведінкових реакціях кожної людини відбиток духовної атмосфери свого часу.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Як пов’язані поняття «історія» та «світогляд»?

2. Що таке антропоморфний та антиантропоморфний тип світогляду?

V. Підсумки уроку

Учитель. Історія розвитку людини і світу показує, що складність і суперечливість існування відношення між ними багато в чому залежить від світоглядної культури, яка також має історичний вимір. Історія світогляду невіддільна як від самої людини, так і від світу, а отже, й від їх співвідношення. Кожна людина на власний розсуд творить картину світу.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал уроку.