Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

Тема 2. СВІТОГЛЯД ЯК НАЙВИЩА ФОРМА САМОУСВІДОМЛЕННЯ ЛЮДИНИ

УРОКИ 23-24

Поняття світогляду. Структура світогляду

Мета: сформувати уявлення про світогляд; визначити види та структуру світогляду; з’ясувати значення світогляду в житті людини; розвивати вміння формувати власний погляд на проблему.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: шкільна лекція з елементами розгорнутої бесіди та опорою на схематичні матеріали.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми та завдань уроку.

III. Вивчення нового матеріалу

Робота з поняттями

Учитель пропонує учням дати визначення поняття «світогляд», а потім з’ясовує разом з ними його особливості.

Світогляд — це соціально-історичний феномен, який виник разом з людським суспільством, під час реалізації важливіших суспільних потреб. Світогляд — це процес самовизначення людини щодо її місця у світі та взаємовідносин з ним.

Учитель. У Давній Греції існував міф про прекрасного юнака Нарциса.

Хто пам’ятає цей міф?

Справді, одного разу побачивши своє відображення у воді, Нарцис був настільки зачарований власною красою, що не міг одвести очей від свого обличчя і помер, перетворившись на квітку.

Про що цей міф?

Пояснень цьому багато. Одні вважають, що основна думка цього міфу відбиває інтерес людини до самої себе. Дійсно, кожен із нас, досягнувши певного віку, починає цікавитися собою. Кожен хоче відповісти собі на питання: Хто я? Який я? Відповіді ми знаходимо, як правило, у оточуючих нас людей, з їхньої реакції ми судимо про те, які ми є.

Деякі люди потрапляють у ситуацію гидкого каченяти з казки Андерсена. Усі знущались з нього, цькували. «Невже я такий гидкий?» — думало каченя, примруживши очі. Гадаю, кожен із вас пам’ятає, чим закінчилася ця історія?

Таким чином, з часом людина починає порівнювати себе з іншими, замислюватися над тим, що таке людина взагалі.

Бесіда

1. Навіщо ми приходимо у цей світ?

2. У чому призначення людини?

3. Що являє собою світ, в якому живе людина?

4. Яке місце людина посідає в цьому світі?

5. Хто ми? Які ми? Навіщо ми прийшли в цей світ?

6. Поміркуйте, чому ці питання називають вічними.

Варіант відповіді. З наукової точки зору ці питання ніколи не можуть бути розв’язаними. Світ і людина постійно змінюються, а значить, змінюється й уявлення людей про світ і про людину.

Висновок: усі знання та уявлення людини про саму себе називаються самосвідомістю.

Учитель. Самосвідомість має декілька рівнів.

Перший рівень найбільш елементарний — оцінка людини іншими людьми.

На другому рівні починається глибоке розуміння самого себе, свого місця у суспільстві.

Третій рівень, чи форма, найбільш складна і називається світоглядом.

Так що ж таке світогляд?

Існує декілька його визначень. Дуже часто з поняттям «світогляд» ототожнюють такі поняття, як «світорозуміння», світосприйняття», «світовідчуття», «світобачення». Але вони відмінні від поняття «світогляд».

Завдання

  • Користуючись словником, з’ясуйте зміст цих понять, знайдіть відмінності та спробуйте сформулювати поняття «світогляд».

Робота з поняттями

Поняття

Зміст поняття

На основі чого формуються

Світосприйняття

Сприймання людиною навколишнього світу, дійсності. Сукупність думок, почуттів людини як реакція на навколишній світ

Формується на основі цінностей (щастя, любов, істина, краса, добро, свобода, справедливість)

Світовідчування

Сприйняття людиною навколишнього світу, дійсності, яке виявляється в почуттях, вчинках, настроях

Формується на основі досвіду (індивідуального, групового, сімейного, етнічного, суспільного)

Світорозуміння

Сукупність поглядів на світ, розуміння світу, дійсності

Формується на основі знань

Світобачення

Сприйняття розуміння навколишнього світу

Формується на основі принципів антропоцентризму, гуманізму, монізму, дуалізму, плюралізму, скептицизму, догматизму

Таким чином, світогляд — це сукупність знань та уявлень про світ та людину, про стосунки між ними. У Стародавній Індії набуття світогляду трактувалося як друге народження. Вважалося, що уперше людина народжується, коли приходить у світ, коли починається її фізичне існування, удруге ж людина народжується духовно. Пізніше людей, які мали власний світогляд, називали мудрими.

Структура світогляду

У реальній дійсності світогляд формується у свідомості конкретних людей. Він використовується особистістю як для своїх цілей, так і соціальними групами як загальні погляди на життя. Структура світогляду досить складна.

Безперечно, процес формування переконань складний та тривалий. Готових переконань не можна випросити у добрих сусідів або купити у книжковому магазині. Ці знання можуть передаватися із покоління в покоління, однак переконання кожна людина формує сама. Світогляд, як і все життя суспільства, має історичний характер. Його виникнення пов’язують з процесом формування першої форми людської спільноти. Світогляд виділив людину із сукупності інших живих істот.

Таким чином, говорячи про роль світогляду, ми можемо зазначити таке:

  • 1. Світогляд дає людині орієнтири для всієї її практичної й теоретичної діяльності, дозволяє їй сформувати цілі, яких вона прагне досягти в процесі своєї діяльності. На практиці людина стикається з проблемою сприйняття світу таким, яким він є, або намагається змінити його на краще.
  • 2. Світогляд дає людям розуміння того, як досягти зазначених орієнтирів, озброює їх методами пізнання й діяльності (іншими словами, це ліхтар, який освітлює дорогу мандрівникові. Так, філософ минулого Р. Декарт говорив, що кульгава людина з ліхтарем швидше досягне мети, ніж вершник, який плутає у темряві). На підставі закладених у світогляді цінностей людина у своїй діяльності отримує можливість знаходити певні цінності життя та культури, відрізняти дійсно важливе від ілюзорного.

Види світогляду

За способом розуміння людиною свого місця в світі можна виділити декілька основних типів світогляду,

  • 1. Міфологічний світогляд є результатом практично-духовної діяльності людини. У міфологічному світогляді людина не відокремлює себе від речей природного світу, а окрема людина не відокремлює себе від суспільства в цілому. У міфологічному світогляді не існує чіткої межі між мисленням та мовленням, свідомістю та реальністю, предметом та думкою про предмет. Міфологічні оповідання розповідають нам про людиноподібних істот — богів та героїв, що уособлюють різні природні начала, оскільки в міфологічному світогляді світ і людина були єдиним, нерозривним цілим. Розрив цієї єдності призвів до роздвоєння людини, втрати нею гармонії зі світом, що зробило можливим теоретичне ставлення до світу і виникнення таких форм світогляду, як наука, релігія та філософія.
  • 2. Науковий світогляд є теоретичною формою ставлення до світу, в ньому світ розглядається об’єктивно, таким, яким він є, незалежно від людини. Людина розглядається в ньому тільки як частина світу — природи чи суспільства. Теоретичне ставлення до світу дозволило людині поставити закони природи собі на службу і створити комфортний світ цивілізації. Проте визначення людини лише як частини світу дається взнаки не лише у світоглядному, а й практичному аспекті діяльності науки, що тісно пов’язані. Прикладом можуть служити сучасні недовіра та песимізм щодо науки та науково-технічного прогресу, оскільки з’ясувалось, що наукові відкриття не завжди є благом для людини. Сучасні екологічні проблеми, ймовірність ядерних аварій та вибухів, що піддають загрозі життя людства загалом, є наслідком дегуманізації науки, усунення нею людини як центральної ланки системи світу. Ця особливість науки притаманна їй з моменту зародження, про що свідчить відома фраза «батька» європейської науки Арістотеля «Платон мені друг, проте істина дорожча». Таким чином, наука не спроможна подолати світоглядну дисгармонію — досягти єдності людини зі світом. Цю функцію виконують мистецтво, релігія та філософія.
  • 3. Мистецтво є практично-духовною діяльністю. Мистецький світогляд дає суб’єктивний образ світу, в якому художник досягає гармонії зі світом, тому навіть сучасне художнє бачення світу близьке до міфологічного.
  • 4. Релігійний світогляд чітко розділяє світ та людину, природне та надприродне, поцейбічне та потойбічне. Людина, створена за образом та подобою Бога, посідає головне, центральне місце у Божому світі. У релігійному світогляді через віру в потойбічне, надприродне божественне начало людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним.
  • 5. Філософія є теоретичною формою ставлення людини до світу. її особливість, порівняно з наукою, в тому, що вона дозволяє об’єктивно, в теоретичній формі осмислити світ як світ людини, розглянути місце і положення людини у світі, її смисложиттєві проблеми. Філософський світогляд дозволяє виробити таке бачення світу, яке водночас є і суб’єктивним, і теоретичним, сприяючи таким чином і досягненню людиною гармонії із собою, особистим світобаченням і власне світом. Із цим пов’язані певні особливості філософії, зокрема те, що вона, будучи за формою діяльності наукою, не є наукою за своїми функціями та значенням для людини. У філософії, на відміну від інших наук, не існує єдиних, загальновизнаних теорій — образно кажучи, філософій є стільки, скільки є філософів, проте існує єдиний теоретичний апарат, уявлення про предмет, завдання, функції, які постійно перебувають у процесі становлення та осмислення.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Філософський диктант

1. Фантастичний світогляд, що виник за часів раннього родового суспільства. (Міфологічний світогляд)

2. Світогляд, заснований на вірі в потойбічні сили та істоти. (Релігійний)

3. Теоретично сформульований світогляд, система теоретично оформлених поглядів на світ людини та їх взаємовідносини. (Філософський)

4. Знання та уявлення людини про саму себе. (Самосвідомість)

5. Структурний елемент світогляду. (Цінність)

6. Уявлення якоїсь соціальної групи, людини про найбільш досконалий суспільний лад, який є кінцевою метою діяльності цієї групи чи людини. (Ідеал)

7. Сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне бачення та розуміння світу. (Світогляд)

V. Підсумки уроку

Учитель. Таким чином, світоглядних установок багато, вони різноманітні. Постає питання: «Якою повинна бути особиста діяльність щодо формування свого особистого світогляду, свого Я?»

На думку вчених, найбільш правильна позиція така: формувати цілісний світогляд, орієнтуючись на традиції, які склалися історично. Вибір світогляду — це лише особиста справа. Цей вибір має сприяти позитивному розв’язанню глобальних проблем, які стоять перед людством.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал уроку й засвоїти нові поняття.