Філософія України в другій половині XIX — на початку XX ст.

Мета: розкрити особливості розвитку філософії в Україні в кінці XIX — на початку XX ст.; виховувати повагу учнів до різних філософських думок; розвивати вміння захищати електронні проекти.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. До складу яких імперій входили українські землі в кінці XIX — на початку XX ст.?

2. Охарактеризувати філософську думку в першій половині XIX ст. у Російській імперії.

3. Охарактеризувати розвиток філософської думки в першій половині XIX ст. в Австрійській імперії.

4. Як філософія сприяла формуванню національної свідомості українців?

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Щоб зрозуміти сучасні проблеми української нації, необхідно розглянути процес формування філософської думки в Україні в ХІХ-ХХ ст. та проблеми, пов’язані з цим процесом.

IV. Вивчення нового матеріалу

Кирило-Мефодіївське товариство

Учитель. Наприкінці 1845 — на початку 1846 рр. в Києві було організоване таємне Кирило-Мефодіївське товариство, що ставило собі за мету створення федерації вільних слов’янських республік. До нього входило 12 чоловік, майже 100 чоловік підтримували з ним зв’язки та дружні взаємини. У березні 1847 року за доносом студента Петрова товариство викрили, а його учасників заарештували. Після слідства вони отримали різні строки ув’язнення. Серед учасників товариства були ад’ютант Київського університету, згодом відомий історик, етнограф, письменник, культурний діяч Микола Костомаров (1817-1885); учитель, згодом відомий письменник, історик, етнограф і культурний діяч Пантелеймон Куліш (1819-1897) і видатний український поет і художник Тарас Шевченко (1814-1861).

Микола Костомаров народився у Воронезькій губернії, закінчив Харківський університет. Його світоглядна позиція формувалася під впливом німецького романтизму та ідей шведського філософа-містика Є. Сведенборга. Значний вплив на Костомарова мала українська пісенна творчість, зокрема дослідження М. Максимовича в цій галузі.

Народну пісенну творчість Костомаров тлумачив як романтичну символіку. Навколишній світ, природа, за Костомаровим, не є просто «бездушною матерією», вона перебуває у постійному зв’язку з духовним світом людини. Бог, створюючи світ, втілив у ньому духовне начало, яке безпосередньо сприймається людським серцем.

Костомаров є автором так званої «Книги буття українського народу» , цього фактичного маніфесту-програми Кирило-Мефодіївського товариства, написаного своєрідним «біблійно-пророчим стилем».

Надзвичайно суперечливою здається філософська позиція П. Куліша. Проте це поверхове враження. Варто уважно заглибитися у хід думки Куліша, спробувати охопити її єдиним поглядом і починаєш розуміти (навіть, скоріше, відчувати, переживати) поліфонію Кулішевого мислення.

Головна його позиція (традиційна для української думки ще за часів Київської Русі) — спрямованість на «внутрішню» людину. «Глибиною» «внутрішньої» людини, уособленням її найпотаємнішого єства виступає в Куліша серце, яке нерозривно пов’язане з рідним краєм, батьківщиною, Україною.

Т. Шевченко став автором філософії слова, тому що своїми творами сприяв розвитку національної свідомості українського народу. Закликав український народ до волі, єдності.

Захист електронних проектів за темами:

1. «Філософські погляди М. Костомарова».

2. «Філософські погляди П. Куліша».

Учитель. Як й інші українські філософи, Юркевич малює реальність плюралістичною (а не моністичною), складеною з трьох сфер: а) «ноуменального світу» ідеального царства «вічної правди» (подібного до царства ідей Платона); б) реального світу, що є царством розумних істот; в) феноменального світу примарного існування тілесності.

Активна взаємодія всіх цих трьох світів і становить гармонію цілого (у своєму розмаїтті) світу. Проте гармонійна взаємодія світів не означає їх повної «прозорості». Насамперед це стосується реального світу розумних істот. Звичайно ж, оперуючи ідеями, розум пізнає буття розумних істот. Але, будучи сферою загального, він неспроможний відповісти на питання, хто вони є. Непрониклива для розуму, «голови» глибина особистісно-індивідуального є тим, що представники української класичної філософії (Сковорода, Гоголь, кирило-мефодіївці) називали серцем, до якого вела давня, з докласичних часів (ще від Транквіліона-Ставровецького і навіть від Іларіона) тенденція. Розум виявляє загальне в діяльності людей, серце ж — основа неповторності й унікальності людської особистості.

Саме тому в серці творяться ті явища й події історії, які принципово неможливо вивести із загальних законів. «У серці людини лежить джерело тих явищ, які закарбовані особливостями, що не випливають з жодного загального поняття чи закону».

Отже, П. Юркевич є автором філософії серця.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Назвати основні ознаки української філософії другої половини XIX — початку XX століття.

2. Охарактеризувати погляди українських філософів цієї епохи.

3. У чому полягає сенс «філософії серця», а в чому — «філософії слова»?

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Підготувати повідомлення за темами: