Усі уроки до курсу «Філософія». 10 клас

УРОК 11

Філософія давніх слов’ян

Мета: розкрити особливості світогляду давніх слов’ян; виховувати повагу до різних філософських поглядів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

1. Назвіть основні вірування давніх слов’ян, охарактеризуйте їх.

2. Охарактеризуйте соціальний та економічний розвиток давніх слов’ян.

3. Запропонуйте, які філософські питання цікавили давніх слов’ян.

III. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Початки світоглядної свідомості пращурів української людності сягають глибокої давнини, гублячись у первісних нетрях прадавньої міфологічної свідомості. Проте навіть на стадії своєї передфілософської історії східнослов’янська світоглядна свідомість утверджується й розвивається не в замкненому етнонаціональному просторі, а у жвавому творчому діалозі із світоглядними ідеями інших етнонаціональних спільнот.

Так, у матріархальну добу ми бачимо в праслов’янській міфології архаїчну пару богинь — Лару й Лелю, матір і доньку. Це богині прадавнього землеробського культу природи, що оживляє й відроджує свою плодючу силу. З аналогічною парою богинь — Лето (Латоною) та Артемідою, теж матір’ю й донькою, зустрічаємось і в Стародавній Елладі до крито-мікенської культури. Пізніше на культ Лето — Артеміди «наклався» інший культ (теж пари богинь і теж матері й доньки) — Деметри та Персефони.

Культ Лето в Елладі тісно пов’язаний з північчю, країною «гіпербореїв». Саме з країни гіпербореїв Лето з донькою прибули на острів Делос. На Делос гіпербореї (землероби, що жили на півночі) щорічно надсилали дари, загорнуті у пшеничну солому.

Серед давньослов’янських волхвів — жерців існував своєрідний «розподіл праці»: серед них були «хмарогонителі» (ті, що «впливали» на погоду), «чародії» (ті, що здійснювали магічні дії з водою за допомогою спеціального посуду — «чари»), «потворники» (знахарі) і т. ін.

Окремо стояли так звані «кощунники» — своєрідні волхви- «ідеологи», які складали й виконували так звані «кощуни» (слов’янське слово, яке грецькі автори перекладали як «міф»). Центральний персонаж «кощун» — Кощій (Кащей) — володар «кощного, потойбічного, мертвого, зимового» царства, який полонив дівчину й тримав у полоні певній період (період зимового омертвіння природи), після чого цю дівчину визволяв, убиваючи Кощія, позитивний герой (князь, царевич). Влада зими припинялася, й наставало пробудження природи, починався новий землеробський цикл.

У IX—X ст. на базі кощун та іншого фольклорного матеріалу оформлюється слов’янський героїчний епос — билини (відомі Київський і Новгородський билинні цикли). В середовищі кощунників робляться навіть спроби створення своєї рідної слов’янської язичницької (поганської) «теології», що здобували прихильне ставлення навіть з боку князівської влади (варто згадати в цьому плані знаменитий Володимирів пантеон богів на чолі з Перуном).

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда

1. Як уявляли себе і світ стародавні слов’яни?

2. Назвати твори, які розповідають про філософію давніх слов’ян.

3. Назвати слов’янських богів та розповісти про їхній вплив на людину та розвиток суспільства.

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Підготувати повідомлення за темами:

  • 1) «Видатні діячі Києво-Могилянської академії та їх погляди»;
  • 2) «Філософські погляди в XV-XVI ст.»;
  • 3) «Києво-Могилянська академія та її місце в розвитку філософії».