Усі уроки до курсу «Вступ до історії. Пропедевтичний курс». 5 клас

УРОК 8

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть: розповідати, звідки історики дізнаються про минулі часи на основі назв населених пунктів; пояснювати, що таке історичні джерела та якими вони бувають; наводити приклади історичних назв своєї місцевості.

Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових навичок.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка заповнення таблиці, роботу над якою було розпочато на попередньому уроці.

Нумізматика

Геральдика

Сфрагістика

Монета, монетарня

Тризуб, герб

Сургуч, печатка

2. Поясніть, хто такі археологи і що вивчає наука археологія.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТОПОНІМИ

Кожне місто і село, озерце і річка

Завжди мають свою назву, хоч і невеличкі.

Кожну гору, кожен горб, урочище кожне

Якось люди називають — інакше не можна.

Ну, а наші славні вчені довго не гадали,

Всі географічні назви «топонімами» звали.

Учитель. Вивчення історичних географічних назв дозволить нам здобути додаткову історичну інформацію. Уявімо себе дослідниками.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Досліджуючи минулі часи, історики звертаються до назв містечок, сіл, річок, озер тощо, оскільки їхнє походження сягає сивої давнини.

• Топоніми — географічні назви.

• Топоніміка — наука, що вивчає географічні назви.

• Етноніми — назви народів.

• Етноніміка — наука, що вивчає назви народів.

Учні записують визначення понять у зошити.

Робота з таблицею

• Записати запропоновані назви у відповідний стовпчик. Чернігів, українці, Десна, Галичина, поляни, білоруси, Дніпро.

Топоніми

Етноніми

Учитель. Найдавнішими назвами, якими користувались наші предки для визначення їхньої землі та себе самих, були Русь та русичі. Назва «Русь» передувала «Україні», оскільки перша письмова згадка про останню з’явилась лише 1187 року.

Наших предків називали слов’янами. Слов’ян, які жили в давні часи, ще називають «давніми слов’янами». Саме давні слов’яни і є предками усіх слов’янських народів. Жили вони племенами, а іноді об’єднувались у племінні об’єднання або союзи племен. Вони ділились на 3 гілки: західні, південні та східні.

Робота з картою

• Використовуючи карту атласу «Східні слов’яни у V-VIII ст.», виконайте завдання.

  • 1. Покажіть на карті прабатьківщину давніх слов’ян.
  • 2. Покажіть на карті територію, яку заселяли племінні об’єднання східних слов’ян.
  • 3. Які союзи племен східних слов’ян були безпосередніми предками українців? Покажіть на карті територію їх розселення. (Поляни, деревляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці, сіверяни.)
  • 4. Яка наука вивчає назви народів?

Учитель. Здавна щодо окремих регіонів України застосовували такі назви, як Волинь, Полісся, Поділля, Галичина, Лівобережжя, Чернігово-Сіверщина та ін. Вони різняться особливостями одягу, народного будівництва, господарськими заняттями, які сформувалися у зв’язку з природнім середовищем та історичними особливостями. Про них розповідають музеї народної архітектури та побуту. Найбільший з них розташований у селищі Пирогово, на околиці міста Києва. На його території розміщено понад 300 пам’яток народного будівництва, 80 тисяч одиниць сягає кількість хатнього начиння, одягу, знарядь праці, творів мистецтва.

Свою розповідь учитель супроводжує показом на карті.

Робота з картою

• Використовуючи карту атласу «Історико-етнографічні регіони України», виконайте завдання.

  • 1. Знайдіть на карті міста, розташовані в межах кожної історико-етнографічної землі.
  • 2. Назвіть найбільші річки України та історико-етнографічні землі, якими вони протікають.

Повідомлення учнів

(про походження назв обласних центрів України)

1-й учень. Вінниця — обласний центр, що розміщений на обох берегах річок Південний Буг та Вінничка. Існує декілька версій про походження назви міста. Одна із них пов’язує назву зі старослов’янським словом «вено», що означає «посаг». Інші дослідники вважають, що це зрусифікована назва і правильно було б назвати «Винниця», що походить від слова «винокурня». Є й третій варіант. Місто дістало назву від річки Віннички, на якій воно засноване. Річка отримала назву від слова «вінок». На цій річці, за прадавнім звичаєм, дівчата пускали на воду віночки з квітів, щоб дізнатися про свою долю.

2-й учень. Дніпропетровськ розміщений на обох берегах Дніпра. Місто засновано 1777 року і було названо на честь цариці Катерини II Катеринославом. 1926 року його перейменували на Дніпропетровськ на честь політичного діяча Г. Петровського. Походження назви річки Дніпро досі не з’ясовано. Його пов’язують зі скіфським словом «дана», тобто «річка». Дехто вважає, що це «західна річка».

3-й учень. Сучасне місто Донецьк виникло 1869 року як селище Юзівка, що виникло поблизу Овечого хутора навколо металургійного заводу, збудованого англійським промисловцем Джоном Джеймсом Юзом. 1924 року селище перейменували на Сталіно, а 1961 — на Донецьк. Сучасна назва міста походить від найменування річки Донець. Звідси і Донбас, Донеччина. Річка ж дістала свою назву від слова Дон — так давнє плем’я аланів, які є родичами осетинів Кавказу, називали будь-яку воду, зазвичай і річки.

4-й учень. Житомир уперше згадано у літописі 1240 року. За легендою, місто було засновано улюбленцем і радником київських князів Аскольда і Діра Житомиром, який нібито після їхнього убивства не захотів служити Олегові і пішов зі своєю дружиною на захід у ліси, де й заснував нове поселення, назвавши його своїм ім’ям. Деякі вчені вважають, що місто виникло в VIII-IX ст. як центр племені деревлян-житичів. Звідси і назва міста — «мир (громада) житичів».

5-й учень. Найдавніша згадка про сучасну столицю України та адміністративний центр однойменної області міститься у літописі «Повість минулих літ», у якій йдеться про трьох братів Кия, Щека, Хорива та сестру Либідь. За легендою, від імені найстаршого брата Кия і походить назва Київ. У топоніміці Києва є і давні назви гори Щекавиці, річки Либідь тощо. Інші трактування назви Києва пов’язують з р. Киянкою, що протікала під Старокиївською горою і зникла ще в XVII ст.

6-й учень. Львів виник у середині XIII століття. Пояснення його походження не викликає сумніву. Львів названо на честь найстаршого сина галицького князя Данила Романовича — Лева.

7-й учень. Одеса виникла наприкінці XVIII ст. на місці старовинного українського поселення Коцюбієве, яке пізніше татари і турки назвали Хаджибеєм. 1795 року Хаджибей перейменували на Одесу на честь грецької колонії Одесос. Тоді вважали, що ця колонія колись була в цьому районі (згодом з’ясувалось, що вона розміщувалась біля сучасного міста Варна в Болгарії).

8-й учень. Харків був заснований у другій половині XVII ст. у місці злиття річок Харків і Лопань. Ще одне припущення: місто дістало назву від імені першого поселенця-козака на цих землях Харка (Харитона). Дехто вважає, що місто дістало назву від річки або що це видозмінене Шарукань (з половецького «шаура» — «скотар», «кан» — «привал, стоянка», «шарукань» — «стоянка скотаря»).

Запитання

• Які легенди про походження назви вашого міста ви знаєте?

Робота з текстом

• Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

Народна легенда про походження назви Переяслав

«Пішов Володимир на хорватів. Коли ж він повернувся з війни хорватської, печеніги прийшли тим боком Дніпра від Сули. Володимир пішов навпроти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяславль. І став Володимир на цій стороні, а печеніги на тій, і не наважувались ні він на ту сторону, ні вони на цю сторону.

І під’їхав князь печенізький до ріки, і покликав Володимира, і сказав йому:

— Випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. І якщо твій муж ударить об землю моїм, то не воюємо три роки; якщо ж наш муж ударить, то воюємо три роки.

І розійшлися в різні сторони.

Володимир же, вернувшися в стан свій, послав по табору глашатая з словами:

— Чи нема такого мужа, який би взявся боротися з печеніжином? Не знайшлося ніде.

На ранок приїхали печеніги і свого мужа привели, а в наших не було. І почав тужити Володимир, звертаючись до всіх воїнів, і прийшов один старий муж до князя, і сказав йому:

— Княже! Є в мене один менший син дома, бо з чотирма я вийшов, а він дома. В нього з дитинства не було такого, щоб ударив хтось ним. Одного ж разу, як я сварив його, а він м’яв шкуру, то розгнівався на мене і роздер шкуру руками.

Князь же, це почувши, зрадів і послав за ним, і привели його до князя, і князь розповів йому все. Він же сказав:

— Княже, не знаю, чи здолаю його, випробуйте-но мене: чи нема бика великого і сильного?

І знайшли бика великого й сильного, і велів він роздражнювати бика; поклали на нього залізо гаряче і пустили бика. І побіг бик мимо нього, і вхопив він бика рукою за бік, і вирвав стільки шкури з м’ясом, скільки йому рука захопила. І сказав йому Володимир:

— Можеш з ним боротися!

А назавтра прийшли печеніги, стали кликати:

— Чи є муж? Наш уже готовий!

Володимир же наказав тієї ночі одягти зброю, і зійшлися обидва стани. Випустили печеніги свого мужа: був-бо він дуже превеликий і страшний. І виступив муж Володимира, і поглянув на нього печеніжин, і засміявся, бо був він середнього росту. І, розмірявши відстань між обома військами, пустили їх одне до одного, і схопилися вони, і стали міцно держати одне одного, і здавив він печеніжина руками до смерті, і вдарив ним об землю. І вигукнули руси, а печеніги побігли, і Русь погнала за ними, рубаючи їх, і прогнала їх. Володимир же на радощах заклав город на броду тому і назвав його Переяславль, бо ж перейняв славу юнак той. Володимир великими мужами зробив і його, і батька його. І повернувся Володимир у Київ з перемогою та славою великою».

Запитання

  • 1. Звідки походить назва міста?
  • 2. Чи можна віднести цей уривок до легенди?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Розшифруйте слова, розташувавши букви у правильному порядку.

1) О К П І Т О Н І М А;

2) Н И С Л В’ Я О;

3) К Щ Е;

4) В И X О Р;

5) И Й К;

6) І Л Б И Д Ь.

2. Впишіть пропущені букви у назвах східнослов’янських племен.

1) С_О_Е Н_;

2) С__Е_Я_И;

3) _О Л_Н И;

4) Д Е_ _ В_ Я_И.

3. Заздалегідь підготовлений учень з «мікрофоном» ставить учням запитання. Відповідає той, кого обирає «кореспондент».

1) Що таке етноніми?

2) Яку науку називають етнонімікою?

3) Що таке топоніми?

4) Яку науку називають топонімікою?

5) Що ви знаєте про походження назви Чернігів?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідні параграфи підручників ([1], § 8; [2], § 7).

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

Назва Україна вперше зафіксована у літописі під 1187 р. для позначення Київщини, земель Переяславщини і Чернігівщини. Слово «Україна» має слов'янське походження. Воно означає «первіснокрай» або «територія». Історики схиляються до думки, що назва має індоєвропейський корінь, що в перекладі означає «відокремлювати». Єдиної думки щодо етимології слова немає, проте схиляються до прямого синонімічного зв'язку зі словом «князівство», що означає земля наділена, «відрізана» князю.

У давнину люди не розрізняли загальних і власних назв. Так, під словом «вода» наші пращури розуміли і річку, і море, й озеро, і джерело, і воду в посудині. Освоюючи нові місця, люди давали власні назви новим річкам, джерелам чи горам, щоб їх розрізняти, наприклад: Велика Вода, Мала Вода, гора Чорна, гора Біла тощо. Якщо на березі якоїсь річки росло багато сосен, то її могли назвати Соснівкою. Річку, у якій водилося багато бобрів, іменували Бобрівкою. На території України в різні часи жили різні кочові народи, які згинули у вирі історії. Та назви, які вони дали річкам, озерам, вершинам гір, байракам, залишилися й збереглися в пам'яті тих, хто тут оселився згодом.