Усі уроки до курсу «Вступ до історії. Пропедевтичний курс». 5 клас

УРОК 5

МОВА ЯК ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ ПРО МИНУЛЕ. ФОЛЬКЛОР

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть: розповідати, як історики дізнаються про минулі часи на основі назв населених пунктів; коментувати текст підручника під час читання і складати запитання до нього; пояснювати, що таке історичні джерела та які існують види джерел; наводити приклади слів, прислів'їв, казок про минуле, з яких можна довідатися про давні часи.

Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових навичок.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

  • 1. Назвіть види історичних джерел, з якими ви ознайомилися на минулому уроці.
  • 2. Наведіть приклади усних і писемних історичних джерел.
  • 3. Де зберігаються письмові джерела? Розкажіть, що ви знаєте про архіви.

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. Без мови немає народу, бо вона — найважливіший засіб спілкування між людьми.

Усі сторони людського життя, процес пізнання, діяльності людини, кожний момент людської свідомості супроводжує мова. Завдяки мові ми пізнаємо дійсність, навколишній світ. Мова — це джерело знань про минуле нашого народу, сьогодення та майбутнє.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Мова — найдавніша форма спілкування людей. Протягом тисячоліть мова зберігає безцінні відомості про життя людей в усі часи. Для багатьох слов’янських народів, писемність яких виникла порівняно пізно, мова та усна традиція були основним сховищем багатовікового історичного досвіду.

Завдання

  • Як ви розумієте висловлювання «У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання...»; «Поки живе мова — житиме й народ...» (І. Огієнко)?

Учні відповідають.

Учитель. Мова виконує декілька функцій:

  • комунікативну (спілкування);
  • пізнавальну (пізнаємо весь навколишній світ);
  • естетичну (виховуємо почуття прекрасного, любов до рідних, близьких людей).

Мова невіддільна від мислення.

Бесіда

  • 1. Що таке усна народна творчість?
  • 2. Які літературні твори ми відносимо до усної народної творчості?

Учитель. Усна народна творчість — це поетична історія народу. Тут і родинні оповіді, і перекази про походження назв сіл, міст, річок, озер, і розповіді про видатних людей і важливі історичні події. Кожен народ має свої легенди. Ми з вами повинні знати й пишатися легендами свого народу.

• Фольклор — пам’ятники усної народної творчості, тобто пісні, казки, прислів’я, приказки, анекдоти і т. ін.

Учні записують визначення поняття в зошити.

Першим і найдавнішим жанром героїчного епосу українського народу були билини. У билинах згадано лише такі міста, як Київ (найчастіше), Чернігів, Суздаль, Галич, Новгород. Центральні персонажі — Ілля Муромець, Альоша Попович, Добриня, Гліб Володієвич та інші є історичними особами, чиї імена зафіксовані у «Повісті минулих літ», інших хроніках та рукописних документах того часу.

Билини — це героїчний епос Київської Русі, який виник за Княжої доби. Билини слід вважати героїчним епосом українського народу. Усі центральні образи билини мають основні риси міфічних героїв. Так, наприклад, Ілля Муромець, сам знищує ціле військо ворогів, поборює міфічну істоту — Солов’я-розбійника, долає непролазні хащі, однією рукою рве дуби з корінням, а другою мостить мости. Поряд з історичними постатями трапляються вигадані чи містичні істоти, зокрема Змій-Горинич, якого поборов Добриня, елементи фантастики, а подекуди й казок.

Попри міфологічні елементи, билини є історичним епосом, а не художнім вимислом. У билинах з казковими елементами переважає історична конкретика: точно зазначено місця подій (Київ, Новгород, Чернігів), відтворено імена і діяльність київських князів та їхніх нащадків. Вони в основному збігаються з літописними записами про діяння князів.

Робота з історичним джерелом

• Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

Як Добриня Богатирем став

«...Одвіку так буває ізрання: сонце встає — настає світання!

Було те в часи давні, в часи старовинні. Народився на Землі нашій Добриня, силою та добротою сповнений небаченою. Як підріс Добриня — збиратися почав він у дорогу далеку, став питати дозволу у своєї матінки:

— Дозволь мені, ріднесенька, в путь-дорогу вирушити, дізнатися, навіщо я народився, навіщо на Землю з’явився, як Землю від зла захищати, як Добру в усьому допомагати.

Відпустила Добриню матінка, відпустила ріднесенька. Наставляла вона Добриню, промовляла такі слова:

— Є в усіх людей одна Матінка — Мати-Земля. Де б ти не був — вона з тобою буде: бо серце її любляче з моїм однаково б’ється! Землю нашу захищай-оберігай!

І є в усіх людей один Отець — Бог. Він — усьому Творець, усім Отець. Де б ти не був — Він завжди з тобою! Ти заповідей Його дотримуйся, поради слухай, а діло, Ним довірене, виконуй!

І є на світі сила одна велика та добра — любов’ю ця сила називається, нема сили сильнішої!»

Запитання

  • 1. Про що йдеться в цьому тексті?
  • 2. Поставте 2-3 запитання до тексту.
  • 3. Чого навчає нас промова Матінки-Землі?

Учитель. Слово «дума» часто трапляється у давньоукраїнських рукописних джерелах на означення думки, мислення. Згодом цим словом почали позначати жанр епічного поетичного твору, епічної пісні героїчного плану. Найдавніші думи виникли приблизно у XV ст., але й до того часу українці вже мали досить розвинутий героїчний епос, який утворив основу для дум. У літописах неодноразово згадано про княжих співців-поетів, що складали пісні на честь героїв, звеличували подвиги князів і їхніх дружин.

Робота з історичним джерелом

• Прочитайте вірш і дайте відповіді на запитання.

УРИВОК З «ДУМИ ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ»

Ой полем, полем Киліїмським,

То шляхом битим городинським,

Ой, там гуляв козак Голота,

Не боїться ні вогню, ні меча,

ні третього болота...

Правда, на козакові шапка-бирка —

Зверху дірка, травою пошита,

Вітром підбита,

Куди віє, туди й провіває,

Козака молодого прохолоджає.

То гуляє козак Голота, погуляє,

Ні міста, ні села не займає,—

На місто Килію поглядає...

У городі Килиї татарин сидить

бородатий,

По горницях походжає,

До татарки словами промовляє...

Каже: — Татарко!

Я те бачу: в чистім полі

не орел літає —

То козак Голота добрим конем гуляє.

Я його хочу живцем у руки взяти

Та в город Килію запродати.

Іще ж ним перед великими панами-башами вихваляти...

Запитання

  • 1. Про що йдеться в уривку з думи?
  • 2. У чому полягають особливості думи?
  • 3. Поставте 2-3 запитання до тексту.

Учитель. Поширеним жанром героїчного поетичного епосу українського народу є історичні пісні — ліро-епічні твори про конкретні чи типові історичні події та процеси, відомих історичних осіб та безіменних героїв, чиє життя і вчинки пов’язані з подіями суспільно-політичного життя, у яких відтворено дух певної історичної епохи.

Легенда — найдавніший жанр української неказкової прози, походження якого більшість вчених схильні пов’язувати з джерелами писемної літератури. Власне слово «легенда» походить від латинського legenda (те, що належить прочитати) — оповідання про життя святого, мученика, пустельника і т. ін., яке читали на день його пам’яті. Ці оповідання часто були повчальними за характером, їх укладали у збірники, що називалися «патериками». Написані простою, невигадливою мовою, патерикові оповідання були різноманітними й захопливими.

Робота з історичним джерелом

• Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

Народна легенда «Звільнення Києва від облоги печенігів»

«Прийшли печеніги вперше на Руську землю, а Святослав був саме в Переяславці. І зачинилася Ольга у городі Києві з онуками своїми — Ярополком, і Олегом, і Володимиром. І обступили печеніги город силою великою, незліченним числом стали довкола города. І не можна було із города ні вибратись, ні вісті послати. І знемагали люди від голоду й спраги. А люди тієї сторони Дніпра в човнах стояли на тому березі, і не можна було увійти до Києва жодному, ані з города вийти, ані до них дістатися.

І засумували люди в городі, і сказали:

— Чи нема когось, хто зміг би добутися на той бік Дніпра та підмоги попросити? Бо якщо не підступлять на ранок під город, здамося печенігам.

І сказав один хлопець:

— Я проберусь.

І кажуть йому:

— Іди!

Він же вийшов із города з вуздечкою і никав поміж печенігами, питаючи:

— Чи ніхто не бачив коня?

Бо він умів по-печенізькому, і його вважали за свого. А як наблизився до річки, роздягнувшись, кинувся у Дніпро і побрів. Печеніги ж, побачивши, кинулися услід, поціляючи в нього, та не могли йому нічого заподіяти.

Ті ж, які бачили це з протилежного боку, приїхали в човні назустріч йому, і взяли його в човен, і перевезли його до дружини.

І сказав він їм:

— Якщо не підступите завтра рано під город, люди будуть здаватися печенігам.

Сказав тоді воєвода на ім’я Претич:

— Підступимо завтра в човнах і, забравши княгиню й княжат, умчимо на цю сторону. Коли ж цього не зробимо — нас має згубити Святослав.

А на завтра сіли вони вдосвіта в човни й голосно затрубили, і люди в городі зняли галас.

Печеніги ж, думаючи, що князь прийшов, побігли врозтіч від города.

І спустилася Ольга з онуками і з людьми до човнів. Бачачи це, князь печенізький звернувся до воєводи Претича і спитав:

— Хто це прийшов?

І той сказав йому:

— Люди з того берега.

І спитав князь печенізький:

— А ти, бува, не князь?

Він же сказав:

— Я муж його і прийшов як попередня сторожа, а слідом за мною йде численне військо з князем.

А це він сказав, щоб налякати їх. Тоді каже князь печенізький Претичу:

— Будь мені другом.

Він же йому:

— Так і вчиню.

І подали вони одне одному руки, і дав печенізький князь Претичу коня, шаблю, стріли; той же дав йому кольчугу, щита і меча.

І відступили печеніги від города, і не можна було коня напоїти: на Либеді печеніги.

І послали кияни до Святослава сказати:

— Ти, княже, чужої землі шукаєш і стережеш її, а свою покинув: нас мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Коли не прийдеш і не оборониш нас, то візьмуть-таки нас. Хіба тобі не шкода отчини своєї, і матері, що вже стара, і дітей своїх?

Це почувши, Святослав швидко сів на коней з дружиною своєю, і прибув до Києва, і цілував матір свою, і дітей своїх. І прогнав печенігів у поле, і настав мир».

Запитання

  • 1. Чи схожа ця легенда на правдиву історію?
  • 2. Що є перебільшенням у цій легенді?

Учитель. Важливим джерелом знань про минуле були прислів’я. Прислів’я та приказки — це золоті зерна народної мудрості.

Вправа «Мікрофон»

• Запропонуйте власне тлумачення змісту прислів’їв та приказок.

  • 1. Краще впадь, але не зрадь.
  • 2. Сміливого й куля не бере.
  • 3. Мертвого льва і заєць скубне.
  • 4. Орел не ловить мух.
  • 5. Де наше не пропадало!
  • 6. Не такий страшний чорт, як його малюють.
  • 7. Не давайся під ноги.
  • 8. Із телячим хвостом у вовки не сунься.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Бесіда

  • 1. Наведіть приклади усних історичних джерел.
  • 2. Як мова допомагає зберігати історичне минуле?
  • 3. Про що ми можемо дізнатися з легенд, билин, переказів, приказок та прислів’їв?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідні параграфи підручників ([1], § 6; [2], § 9).

2. Випереджальні завдання:

  • Двоє учнів готують невеличкі повідомлення «Вікентій Хвойка» та «Трипільська культура».
  • Один учень готує повідомлення «Тризуб — державний символ України».
  • Чотири учні готуються до рольової гри «Археологія».
  • Троє учнів готуються до рольової гри «Допоміжні історичні дисципліни».