Усі уроки до курсу «Вступ до історії. Пропедевтичний курс». 5 клас

УРОК 17

УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО І МІСТО У XVIII СТ.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть: установлювати хронологічну тривалість і послідовність зазначених подій та явищ, співвідносити подію, історичне явище і століття; знаходити на карті території, пов'язані із зазначеними подіями та діяльністю людей; розповідати про історичну подію чи явище, історичних діячів на основі тексту підручника; виокремлювати в тексті головне й другорядне, складати простий план тексту підручника, зокрема у формі запитань; складати запитання щодо перебігу історичної події; висловлювати особисте ставлення до історичних подій, явищ і діячів, що пропоновані для вивчення.

Обладнання: історична карта, портрети історичних діячів, картки з текстовими і візуальними джерелами.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування нових навичок.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Російська імперія, що здобула перемогу в Північній війні зі Швецією, яку підтримали козаки на чолі з гетьманом Іваном Мазепою, ще більше обмежила права України, а згодом взагалі скасувала козацьку державу. Суттєвих змін зазнало становище українського населення.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Переважну більшість українського народу (95 %) наприкінці XVIII ст. складали селяни, які здавна трудилися коло землі, жили в мальовничих селах і не квапилися змінювати їх на міські житла.

Із часом селяни долучалися до змін: вони почали садити картоплю, кукурудзу, збільшували площі під тютюн та закладати сади.

Зростає роль зернового господарства і тваринництва.

На Лівобережжі та Слобожанщині вирощували переважно жито, на Волині — пшеницю, Поліссі — льон й коноплі, на землях між Дністром і Прутом — тютюн тощо.

Збільшилась кількість ремесел, обсягів торгівлі, що зумовило зростання міст. Зокрема, у XVIII ст. у Лівобережній Україні налічувалося понад 200 міст і містечок, що було вдвічі більше, ніж у середині XVII ст.

У 20-х роках XVIII ст. тут розпочалося будівництво мануфактур, найбільшими з них були Путивльська (Глушківська), Ряшківська (Прилуцький повіт) та Салтівська (Слобожанщина та інші).

Так, наприкінці XVII ст. на Лівобережжі збиралося 390 ярмарків, у Слобожанщині — 271. Зазвичай ярмарки збирали кілька разів на рік у переддень релігійних свят. Найбільшими були ярмарки у Києві, Ромнах, Ніжині, Стародобі, Харкові, Сумах, Львові.

Після входження території Кримського ханства до складу Росії ця територія дістала назву Новоросія. Першими переселенцями сюди були селяни-втікачі з Гетьманщини і Правобережжя. Крім того, царський уряд залучив до колонізації іноземців: сербів і німців. Наприкінці XVIII ст. тут було засновано міста Катеринослав (Дніпропетровськ), Херсон, Севастополь. Миколаїв, Одесу.

Свою розповідь учитель супроводжує показом на карті.

Бесіда

  • 1. Чому в Україні більшість населення складали селяни?
  • 2. Назвіть основні заняття українців.

Робота з візуальними джерелами

• Опишіть за малюнками житло українських селян у XVIII ст.

Коментоване читання

• Поставте по 2-3 запитання до наведеного тексту.

ЧУМАКИ

Ой по горах сніги лежать,

По данинах води стоять,

А по шляхах маки цвітуть.

То не маки, а чумаки —

з Криму йдуть, рибу везуть...

Колись, коли не було ще ні автомобілів, ні поїздів, по безкраїх наших просторах різний вантаж возили чумаки.

Уяви тільки: йдуть неквапом круторогі воли, риплять важкі дубові вози-мажі, ліниво цвьохкають батогами похмурі вусаті погоничі. А безмежна степова дорога — курна і тряска. А на небі — жодної хмариноньки.

Вид у чумаків обсмалений, аж чорний. Одяг буйними вітрами пошарпаний. А на возах чого тільки нема: і сушена тараня з Криму, і заморський крам, і духмяний калган та перець, і чудодійні ліки проти всіляких хвороб та напастей, свинець і порох пушкарський...

Проте головною справою чумаків було возити людям сіль — чи то крем’яну з Галичини, чи кримську лиманську. Нерідко чумаки важили своїм життям: то розбійники нападуть, то люта хвороба здолає, то вірні волики на пустельній дорозі ратиці відкинуть...

По півроку й більше не навідувались небораки-мандрівці до рідних домівок. Для загального добра свого живота не жаліли. За те й любив їх народ і щиру шану складав, уславляв у піснях та думах.

Учитель. Вітряк — дуже простий і економічний механізм, який використовує дармову енергію вітру. До вітряка приїжджали із зерном, щоб намолоти муку. Вітряки були місцем, де збиралася сільська громада для обговорення різних питань, точилися розмови, укладалися різні угоди — від купівлі землі до одруження молодих.

Робота в групах

• Поставте по 2-3 запитання до наведених текстів.

1-ша група

Заняттями українського народу здавна були рільництво, скотарство, бджільництво, рибальство і мисливство. Посівні роботи виконувались, як і раніше, вручну. Сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, просо. Для збирання врожаю застосовували серп і косу.

Городництво було переважно жіночою справою. Город української господині не можна було уявити без соняшників (спочатку їх використовували лише як декоративну рослину) і кукурудзи, що були завезені в Україну з Америки. Уже тоді зажили слави херсонські кавуни, що їх вирощували на Півдні з XVI ст. Ними торгували не лише в Україні та Росії, а й вивозили за кордон. Із 1764 року на українських землях почали вирощувати картоплю. Ця південноамериканська культура швидко завоювала прихильність серед українців і перетворилася на «другий хліб». Поряд із новими культурами не забувались і звичні: буряки, капуста, гарбузи, часник, цибуля, огірки, морква тощо.

У садках вирощували яблука, груші, вишні, сливи, а на Півдні — черешні, горіхи, абрикоси, персики, у Причорномор’ї та Закарпатті — виноград.

Із рільництвом було пов’язане скотарство. Особливу увагу приділяли розведенню волів. На Півдні звичною картиною пейзажу були отари тонкорунних овець-мериносів і табуни коней.

2-га група

Населення міст становило від 1 до 3 тис. мешканців, містечок — до 700-800 мешканців. У містах жили купці, майстри, крамарі, люди вільних професій (аптекарі, маляри, цирульники). У Наддніпрянській Україні міста мали український характер, у Західній Україні значну роль відігравало німецьке, польське та єврейське населення.

Населення території України будувало свої оселі біля водойм, на захищених від вітру ділянках. Для будівництва житла використовували майже всі матеріали, що могла дати природа — дерево, солома, очерет, глину, каміння.

Форма та планування поселення також залежали найчастіше від природніх умов та ландшафту. Так, у Карпатах будинки ставили безсистемно, на зручних земельних ділянках. На півночі України переважало вуличне планування. Інколи селища і міста будували по колу, у центрі якого перебувала центральна торговельна площа. На півдні переважала квартальна форма планування.

На переважній більшості території України сформувався відкритий тип двору. У ньому земельна ділянка, прилегла до хати, залишалася просто неба. Господарські споруди найчастіше були повністю відокремлені від житлового будинку (хоча траплялося і часткове, і повне приєднання господарських споруд до житла). Житловий будинок знаходився в глибині двору, часто закритий від поглядів ззовні деревами та кущами. Житло складалося з опалюваної хати та неопалюваних сіней.

3-тя група

Український народний одяг — самобутнє явище, що розвивалося і вдосконалювалося протягом століть.

Чоловічий селянський одяг складався із сорочки до колін, що вдягали навипуск та підперезували шкіряним або в’язаним поясом, нешироких штанів. Сорочку часто оздоблювали вишивкою. На поясі кріпили необхідні інструменти (ніж, гребінь). Взимку поверх рубахи вдягали хутряний кожух, восени та навесні — сукняна свита. На ноги одягали постоли — стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, більш заможні чоловіки — черевики, чоботи. Чоловіки волосся стригли під макитру. Замість гоління голови, на якій залишали пасмо оселедця, що було поширено за часів козацтва, почали обирати цю стрижку. Бороди носили переважно священики та літні чоловіки.

Жіночий народний одяг складався з сорочки, запаски або спідниці (взимку). Дівчата заплітали волосся в одну або дві коси. Голову влітку обв’язували стрічкою або хусткою. Заміжні жінки обов’язково носили очіпок. Святковим взуттям були черевики. Здебільшого повсякденно ходили босоніж або у постолах.

Учитель. Понад двісті років українські землі перебували у складі іноземних держав. Це гальмувало розвиток господарського і культурного життя українського народу.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Бесіда

  • 1. Яких відомих гетьманів XVIII ст. ви знаєте?
  • 2. Охарактеризуйте становище України у XVIII ст.
  • 3. Представники якої верстви переважали серед українців?
  • 4. Чому саме селян в Україні було найбільше?
  • 5. Назвіть основні заняття українського селянина.
  • 6. Кого зображено на малюнку?
  • 7. Покажіть на карті міста, що виникли у XVIII ст. в Україні.
  • 8. Чи різнилося життя в місті і на селі?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідні параграфи підручників ([1], § 15; [2], § 16).

2. Випереджальне завдання. Двоє учнів готують повідомлення про сьогодення Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.