Усі уроки до курсу «Географія». 10 клас

Тема 2. НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

УРОК 7

Населення світу: кількість, відтворення, розміщення. Демографічні процеси і демографічна політика

Мета: сформувати в учнів систему знань про кількість, склад та закономірності розміщення населення планети; актуалізувати поняття «природний рух», «природний приріст», соціально-економічні причини, що впливають на народжуваність та смертність; навчити характеризувати типи відтворення населення та напрями демографічної політики; розвивати уміння працювати з картографічними, статистичними матеріалами, створювати та аналізувати графіки зміни кількості населення в часі, статево-вікові піраміди; виховувати аналітичні здібності.

Обладнання: політична карта світу, фізична карта світу, атласи, карта населення світу, таблиці, графіки.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Географія населення, одна з основних складових соціально-економічної географії, набула в наш час надзвичайної актуальності. Людина є найвищою цінністю на Землі, її трудовим та інтелектуальним потенціалом, основою розвитку, носієм духовної культури. Людина — головна продуктивна сила суспільства, завдяки їй створюються всі матеріальні і духовні блага. Водночас людина є не тільки виробником, але й головним споживачем цих благ. У 9 класі ви вивчали географію населення України, тому розумієте, наскільки важливо знати, які процеси відбуваються в суспільстві, як і чому змінюється кількість населення, де воно розміщується, до яких релігійних конфесій належить тощо. Тепер ви дізнаєтесь про головні особливості народонаселення світу.

III. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

  • Пригадайте, які причини впливають на зміни кількості населення в країні.
  • Що означають поняття «густота населення», «відтворення населення»?
  • Чи може держава за допомогою певних заходів змінити динаміку відтворення населення в країні?
  • Як розвиток економіки впливає на густоту населення?

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Кількість населення на Землі

Демографія — наука про закономірності відтворення населення. Вона вивчає процеси народжуваності, смертності, шлюбності, освіченості, міграції, зайнятості, віковий та статевий склад населення та ін.

За даними демографічних досліджень на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн осіб, у 1000 р. — 275 млн, у середині XVII ст. — 500 млн, у 1850 р. — 1,3 млрд, у 1900 р. — 1,6 млрд, у 1950 р. — 2,5 млрд, у 1970 р. — 3,6 млрд, у 1999 р. — 6 млрд. Зараз на Землі живуть близько 6,84 (жовтень 2009 р.) млрд осіб. За розрахунками ООН, найближчими роками ця цифра збільшуватиметься в середньому на 78 мільйонів щорічно. У 2005-2010 рр. в середньому на одну жінку народжується 2,56 дитини.

Темпи приросту населення

Роки

Приріст населення, %о

Весь світ

Розвинені країни

Країни, що розвиваються

1960-65 рр.

20

9

25

1975-80 рр.

17

6

20

1999 р.

14

4

18

2025 р. (прогноз)

9

3

11

Запитання. Чим можна пояснити, що період різкого збільшення чисельності населення в 60-70-х рр. XX ст. завершився і тепер темпи приросту населення уповільнюються?

Найбільш високими темпами — 20 %о на рік — населення Землі збільшувалося у 60-70-ті рр. XX ст., внаслідок чого виникло поняття «демографічний вибух» — різке зростання кількості населення. Та можливості виробництва всього необхідного для життя населення зростають повільніше, ніж його кількість, тому перед людством постала демографічна проблема. Розв’язання цієї проблеми передбачає проведення відповідної демографічної політики — соціальних, економічних, юридичних та інших заходів, спрямованих на зміну темпів відтворення населення.

2. Відтворення населення

Відтворення — сукупність процесів народжуваності і смертності, співвідношення яких визначає величину природного приросту.

Завдання 1. Проаналізуйте карти атласа та статистичні таблиці, визначте регіони та країни світу, де темпи приросту є дуже високими або дуже низькими. Поясніть причини таких показників.

У наш час у світі переважають два типи відтворення населення. Для першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів). Цей тип характерний для більшості країн Європи, Північної Америки. Другий тип відтворення властивий країнам Азії, Африки та Латинської Америки. Для нього характерні порівняно високі показники народжуваності, стабільні на певному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жителів). Так, природний приріст населення в розвинених країнах Західної Європи та Північної Америки становить відповідно 3 і 5 чоловік на 1000 жителів, тоді як, наприклад, у країнах Південної Азії — 22, Центральної Америки — 31 чоловік на 1000 жителів. Населення Землі зростає насамперед за рахунок країн, що розвиваються, вони дають понад 90 % щорічного приросту населення. Очікується, що половину приросту населення планети в 2010-2050 рр. забезпечать Індія, Пакистан, Ніґерія, Демократична Республіка Конґо, Танзанія і Банґладеш.

Найчисельніші країни світу (2009 р.)

Місце

Країна

Населення, млн осіб

1

Китай

1339

2

Індія

1166

3

США

308

4

Індонезія

240,3

5

Бразилія

199

6

Пакистан

176

7

Бангладеш

156

8

Нігерія

149,2

9

Росія

140

10

Японія

127

11

Мексика

111

У країнах з першим типом відтворення населення державні заходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного приросту, а в країнах з другим типом, навпаки,— на скорочення. Політику заохочування народжуваності найбільш активно проводять Франція і Швеція. У Німеччині прийнята складна система заохочувальних заходів, яка включає виплати грошової допомоги і надбавок, надання житлових пільг. Демографічна політика, спрямована на стримування народжуваності, проводиться в багатьох країнах Азії.

3. Статево-віковий склад населення

Від типу відтворення залежить вікова структура населення. У країнах з першим типом частка молоді незначна, а частка людей похилого віку постійно збільшується — відбувається процес «старіння нації». Другий тип, навпаки, характеризується значною кількістю молодих людей. Вікова структура населення пов’язана також з показниками тривалості життя. За даними ООН, у 2005 р. середня тривалість життя складала 63,9 років для чоловіків та 68,1 років у жінок. У розвинених країнах ці показники становлять 71,9 років та 79,3 років відповідно. Найдовше живуть люди у Японії (81,4 років). У країнах, що розвиваються, чоловіки живуть у середньому 62, 5 років, а жінки — 65,7 років. Найменша тривалість життя в Ботсвані (36 років), Сьєрра-Леоне (40,5 років).

Відмінності у статевому складі не настільки значні. Загалом в світі переважають чоловіки — на 100 жінок припадає приблизно 102 чоловіки. Однак співвідношення чоловіків і жінок у різних країнах різне. Так, у країнах Європи, США, Канаді чисельно переважать жінки. У країнах Африки, Латинської Америки, Австралії та Океанії кількість чоловіків і жінок є приблизно однаковою. А в більшості країн Азії досить помітно переважають чоловіки.

Особливості статево-вікового складу населення відображають статево-вікові піраміди.

Завдання 2. Проаналізуйте статево-вікові піраміди країн із різними типами відтворення населення. Визначте відмінності та поясніть їх причини.

Статево-вікові піраміди наочно показують характер змін у відтворенні населення, тобто те, як змінюються показники народжуваності і смертності і, відповідно, співвідношення різних вікових груп. Аналіз піраміди надає можливість побачити демографічну історію країни, а також спрогнозувати демографічну ситуацію в майбутньому.

4. Розміщення населення

Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Середня густота населення в 2009 р. склала приблизно 48 осіб/км2. Однак понад 2/3 його сконцентровано на 8 % суходолу, близько 85 % проживає в Східній півкулі, 60 % — у помірному поясі Північної півкулі, більш ніж 50 % на низовинах і майже 1/3 в приморській смузі. На сучасному етапі розвитку людства розміщення населення дедалі більше залежить від соціально-економічних чинників — розміщення виробництва, комфортних умов життя тощо.

Завдання 3. Проаналізуйте карти атласа та визначте регіони із найвищою та найнижчою густотою населення.

Окремі регіони Землі відрізняються великим скупченням населення:

1) східноазіатський (Китай, Японія, Корея) — густота населення 200-400 осіб/км2;

2) південноазіатський (Індія, Банґладеш, Шрі-Ланка, Пакистан) — 300-800 осіб/км2;

3) європейський — понад 100 осіб/км2;

4) південно-східно-азіатський (Індонезія, Таїланд, Філіппіни та ін.) — 400-500 осіб/км2.

Залежно від місця проживання населення Землі поділяється на міське і сільське. Критерій міста закріплюється законодавством в кожній країні, коливаючись від 200 осіб в Данії, Швеції, Фінляндії до 50 тис. чоловік в Японії. Міське населення в сучасному світі складає майже половину від загальної кількості, і його частка продовжує збільшуватися. Найбільша частка міського населення в Австралії (85 %), країнах Західної Європи, Північної Америки (близько 75 %), Латинської Америки (понад 60 %).

Зростання частки міського населення зумовлено багатьма чинниками, з-поміж яких і відтік людей з сільської місцевості до міста, і перетворення на міста сільських поселень тощо. Процес збільшення частки міського населення (на думку деяких вчених, він розпочався одночасно з виникненням міст) називається урбанізацією і є однією зі складових процесу розселення.

Урбанізацію можна визначити і як світовий історичний процес підвищення значення міст у житті суспільства, поступове перетворення суспільства на міське за характером праці, способ життя, культури, що пов’язано з розвитком цивілізації і особливо — розвитком НТП. До найбільш урбанізованих країн, де міське населення становить понад 4/5 жителів, належить Великобританія, ФРН, Швеція, Ісландія, Австралія, Уруґвай, Кувейт, Ізраїль, Японія. Урбанізація може набувати різних видів. Так, наприклад, виділяють тенденцію до субурбанізації (підвищення ролі передмість, які «відтягають» на себе частину населення і функцій міст) і псевдоурбанізації (зростання населення міст відбувається за рахунок неконтрольованого притоку безробітних, що створює соціально-економічні проблеми).

Зростання міст і посилення зв’язків між ними призводять до виникнення такої форми розселення, як міська агломерація. Міська аґломерація — це компактне просторове угруповання поселень (головним чином міських), об’єднаних в одне ціле інтенсивними виробничими, трудовими, культурно-побутовими і рекреаційними зв’язками. Найбільші міські аґломерації світу сформувалися навколо Токіо, Нью-Йорка, Мехіко, Сан-Паулу, Лондона, Парижа, Ріо-де-Жанейро та інших міст.

Якщо зона урбанізована цілком, міські аґломерації на цій території зливаються, утворюючи мегалополіс — найбільшу форму розселення. У світі наприкінці XX ст. було шість найбільших мегалополісів. Найбільший за кількістю жителів — японський Токкайдо (понад 80 млн чол.). Три мегалополіси знаходяться в США: Бос-Ваш (близько 50 млн чол.), Приозерний (близько 35 млн чол.), Каліфорнійський (18 млн чол.). В Європі ще два мегалополіси по 35 млн чол. — Англійський та Прирейнський.

Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу нині проживає в сільській місцевості. Сільське населення переважає в таких країнах, як Банґладеш (понад 70 % кількості), Індія, Пакистан, Індонезія, Китай. У деяких країнах Африки воно становить близько 80 % усього населення.

При цьому сільське розселення може бути двох типів:

  • а) групове (Західна Європа, Японія, Китай, Росія, Україна, країни, що розвиваються);
  • б) розкидане або фермерського типу (США, Канада, Австралія).

Ці типи сільського розселення можуть поєднуватися, утворюючи проміжний тип.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

  • Чи існує, на вашу думку, пряма залежність між густотою населення, природними умовами та рівнем економічного розвитку певної території? Доведіть це на конкретних прикладах.
  • Останніми десятиріччями в розвинених країнах відбувається повільне збільшення частки сільського населення. Як ви це можете пояснити?
  • У чому полягають причини розбіжностей у статевому складі різних країн і регіонів світу?

VI. Підсумок уроку

  • У XXI ст. кількість населення Землі продовжує збільшуватися, хоча темпи зростання уповільнюються. Приріст населення світу відбувається за рахунок країн із другим типом відтворення, який характерний для країн, що розвиваються.
  • Кожному типу відтворення населення відповідає свій тип вікового складу. У розвинених країнах відбувається процес старіння нації.
  • Нерівномірні тенденції процесів відтворення населення у різних регіонах світу призвели до загострення демографічних проблем.
  • Частка міського населення у світі зростає у зв’язку з процесами урбанізації. Високий рівень урбанізації характерний для розвинених країн. У країнах, що розвиваються, спостерігаються високі темпи урбанізації.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § ____ .

2. Скласти за параграфом п’ять тестових запитань закритого типу.

3. Позначити на контурній карті: а) одинадцять країн із найбільшою чисельністю населення у світі; б) регіони із найвищою густотою населення.