Усі уроки до курсу «Географія». 10 клас

УРОК 49

Узагальнення. Всесвітні економічні відносини

Мета: актуалізувати та поглибити знання про основні форми всесвітніх економічних відносин, охарактеризувати сучасні тенденції розвитку світового господарства та взаємовідносин між країнами; визначити наслідки економічних відносин між країнами та групами країн світу; розвивати уміння самостійно опрацьовувати навчальний матеріал, доводити свою думку, полемізувати; виховувати толерантність, комунікабельність, цікавість до процесів глобалізації, що відбуваються у світі.

Обладнання: політична карта світу, атласи, схеми, таблиці, комп’ютер, мультимедійний проектор (для демонстрації схем і таблиць).

Тип уроку: узагальнення й систематизації знань (у формі «круглого столу»).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

«Всі ми — пасажири одного корабля на ім’я Земля» — цей образний вислів французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері є особливо актуальним сьогодні. Під час вивчення курсу «Соціально-економічна географія світу» ви дізналися про шляхи розвитку світового господарства, засади соціально-економічних відносин між країнами, актуальні проблеми людства тощо. І при цьому, незважаючи на різноманіття країн, їх географічного положення і природних багатств, народів, що їх населяють, ви неодноразово переконувалися в цілісності нашого світу.

Увесь розвиток сучасної людської цивілізації призводить до посилення єдності світу, взаємозалежності між континентами, регіонами та країнами.

Водночас наш багатоликий та сповнений суперечностями світ на початку XXI століття багатий складними проблемами політичного, економічного і соціального характеру. І саме від того, наскільки конструктивно буде налагоджена взаємодія держав і народів у масштабах всієї планети, залежить майбутнє людства.

Наш останній урок у вивченні курсу присвячений обговоренню найважливіших тенденцій розвитку світового господарства та взаємовідносин між країнами. Найближчим часом саме від вас залежатиме розв’язання проблем людського суспільства та його майбутнє. Для того щоб висловити своє бачення сучасного розвитку, свої думки та прогнози, проведемо засідання «круглого столу».

III. Застосування знань, умінь і навичок у нових умовах

1. Основні форми всесвітніх економічних відносин

2. Найважливіші тенденції розвитку світового господарства (тези виступів)

На міжнаціональному рівні в господарських відносинах між країнами діють закони міжнародного географічного (територіального) поділу праці. Суб’єкти, що беруть участь у процесі міжнародного поділу праці, на світовому ринку мають докладати зусиль для узгодження правових, валютно-фінансових, а відтак, і міжнародних політичних та міжнародно-правових питань. За сучасних умов посилюються процеси інтернаціоналізації, тобто поглиблення економічних зв’язків у світовому господарстві. Інтернаціоналізація господарського життя як закономірність світового господарства означає процес переростання суспільним виробництвом національних кордонів. Зростає взаємозалежність економік окремих країн. На розвиток господарства світу дедалі більше впливають НТП, діяльність міжнародних фінансових організацій, ТНК. Отже, посилюються процеси міжнародної інтеграції та кооперації.

Ті самі прояви інтернаціоналізації спостерігаються і в культурному та духовному житті.

Економічна інтеграція — це процес зближення і взаємопроникнення національних економік; це якісно вищий етап інтернаціоналізації життя; це такий етап міжнародного господарського співробітництва, коли центр його тяжіння переноситься в середовище матеріального виробництва; це процес стирання відмінностей між країнами у сфері економіки, між суб’єктами господарської діяльності; це господарські відносини, за яких відсутня дискримінація іноземних партнерів у кожній з національних економік.

Розвиток процесу міжнародної економічної інтеграції базується на таких передумовах:

  • об’єктивний процес розвитку виробничих сил, які переростають національні межі;
  • розвиток ТНК і банків, зближення, переплетення національних фінансових капіталів;
  • закономірності розвитку НТР;
  • наявність досить високого рівня економічного розвитку країн, що інтегруються;
  • наявність тривалого періоду і досвіду взаємного економічного співробітництва групи країн;
  • загальні історичні, культурні умови розвитку країн.

Міжнародна економічна інтеграція відбувається на кількох рівнях. Основний рівень — господарська взаємодія підприємств і організацій різних країн.

Основними відмінностями міжнародної економічної інтеграції порівняно з традиційним економічним співробітництвом є:

  • зміна структури галузей економіки;
  • встановлення міжгалузевих зв’язків між державами;
  • формування міжнародного господарського комплексу, що включає самостійні відтворювальні, галузеві, регіональні управлінські органи;
  • зростання рівня об’єднання різних ресурсів країн з метою спільного розв’язання соціально-економічних проблем;
  • створення загального господарського простору для виробників і споживачів продуктів та послуг інтегрованих країн.

Міжнародна економічна інтеграція здійснюється на основі розробки довгострокових цільових програм господарської взаємодії зацікавлених країн.

Головною рушійною силою розвитку світового господарства на рубежі ХХ-ХХІ ст. є глобалізація — об’єктивний процес формування єдиних принципів світового устрою. Термін «глобалізація» походить від англ. «global» (світовий, загальний), його запровадили в науку в 60-х роках XX століття теоретики «Римського клубу» — Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Месарович та інші.

Глобалізація охоплює всі сфери життя сучасного. В економічній сфері глобалізація посилила взаємозалежність країн і призвела до формування єдиного економічного простору. Основні види економічної діяльності, такі як виробництво і споживання товарів і послуг, а також їх складові (капітал, управління, інформація, технологія, ринки і т.д.), організуються тепер у глобальному масштабі.

У соціальній сфері відбуваються поступова уніфікація образу життя і поширення західної масової культури. У політичній сфері спостерігається намагання світових геополітичних лідерів посилити свій вплив у всіх сферах життя та куточках земної кулі.

Глобалізація є закономірним етапом розвитку інтеграційних процесів сучасної світової економіки.

Зв’язок інтеграції і глобалізації

Види інформаційних послуг

Наслідки глобалізації

Позитивні

Негативні

• Економія на масштабах виробництва;

• поглиблення міжнародного поділу праці;

• більш ефективний розподіл світових засобів виробництв;

• мобілізація більш значних фінансових ресурсів;

• підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва і поширення передової технології;

• розширення життєвих перспектив населення;

• кінцевим результатом глобалізації має стати загальне підвищення добробуту у світі

• Нерівномірний розподіл переваг: серед країн — основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди, що породжує погрозу конфліктів на регіональному, національному й інтернаціональному рівні;

• у галузевому аспекті — ряд галузей програють від глобалізаційних процесів, втрачаючи свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринків.

Як результат у традиційній господарській структурі відбуваються хворобливі трансформації, що потребують великих соціальних витрат;

• потенційна регіональна і глобальна нестабільність через взаємозалежність національних економік на світовому рівні;

• деіндустріалізація економіки — глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях, збільшенням питомої ваги зайнятості у сфері послуг;

• переведення виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці;

• збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих робітників, ріст безробіття серед останніх

Глобалізація ініціюється і розвивається насамперед на мікрорівні — на рівні окремих самостійних суб’єктів господарювання. Саме вони установлюють виробничі, торгові, науково-технічні, фінансові зв’язки зі своїми закордонними партнерами.

Якщо головне джерело і генератор глобалізації полягає у всесвітньо орієнтованій стратегії на рівні окремих фірм і компаній, то на загальнонаціональному рівні відбиваються макроекономічні наслідки цього процесу. Головний сенс державної підтримки глобалізації в зовнішньоекономічній політиці полягає в лібералізації.

В основі глобалізації лежить інтеграція інформаційних систем в єдину світову систему. Інформаційна глобалізація необхідна для формування єдиного світового ринку, який потрібно регулювати економічними, політичними й маніпулятивними методами.

Тому останнім часом найбільш відчутними для всього світового господарства виявляються зміни у таких передових галузях, як телекомунікації та індустрія зв’язку, де знову визначаються сфери впливу найбільших власників і складаються цілком нові транснаціональні структури.

У сучасному світовому господарстві навіть з’явився новий термін — «інформаційна економіка». Її розвиток став можливим завдяки поширенню Інтернету. Для інформаційної економіки характерний високий ступінь територіальної концентрації. Її центри знаходяться в основному в межах розвинених країн і лише в деяких нових індустріальних країнах (Республіка Корея, Сінґапур). Відставання країн, що розвиваються, у розвитку інформаційних технологій і, як наслідок, обмеженість доступу до інформації гальмує їх економічний розвиток та залишає поза зоною НТП.

Україна на сьогодні — вільна, відкрита країна. Ми більше не відмежовані від світу, від світової спільноти. Перед нами — безмежне розмаїття людських думок, способів життя, помилок, ідей, досягнень. Але і тепер нам жодними щитами не оборонитись від світу. Сьогодні вислів «в окремо взятій країні» стосовно будь-чого остаточно втрачає сенс.

Інформаційні мережі — засіб об’єднання не лише континентів, корпорацій, урядів чи економік. Це — засіб об’єднання людей, їхніх способів світобачення. Створюється єдиний інтелектуальний й емоційний простір. Його принципом існування є доступність для кожного і можливість включення всіх членів суспільства і його інститутів. Новий, інформаційний, світ потребує інформаційної України, оскільки без нас всесвітню мережу буде розірвано, а її функціонування буде обмеженим і неефективним.

Україна має власну історію розвитку базових засад інформаційного суспільства: діяльність всесвітньо відомої школи кібернетики; формування на початку 90-х років минулого століття концепції та програми інформатизації; створення різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій і загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення. Разом з тим ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України. Розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним із пріоритетних напрямів державної політики.

IV. Підсумки уроку

  • Із розвитком світового господарства зростає значення нових форм міжнародних економічних відносин.
  • Сучасний світ стрімко йде до нової, синтезованої моделі розвитку. Її характеризують як якісне відновлення технологічної бази виробництва, широке впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій.
  • Вступ світового господарства в нову стадію розвитку, пов’язану із сучасним етапом НТР, означає, що в XXI ст. економічна потужність кожної країни буде визначатися насамперед тим, наскільки вона зуміє оволодіти новітніми досягненнями науки і техніки, якою мірою зможе досягти підвищення продуктивності праці в інтересах покращення благополуччя свого народу.
  • Попри поширення у святі інтеграції й глобалізації, на сьогодні в економічному розвитку відбувається диференціація між різними країнами та регіонами залежно від їх рівня.
  • Суспільний прогрес потребує налагодження конструктивної, творчої взаємодії держав і народів у масштабах усієї планети і створення для цього необхідних передумов.

Уроки 50—52 — резервний час.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст