Усі уроки до курсу «Географія». 10 клас

Тема 4. КРАЇНИ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

УРОК 43

Центральна та Південна Америка. ЕГП та склад території. Політична карта. Різноманітність країн. Особливості населення. Основні ознаки географії господарства. Екологічні проблеми. Участь регіону в міжнародному географічному поділі праці

Мета: охарактеризувати ЕГП та склад території регіону, визначити специфіку складу населення, системи розселення, основні ознаки географії сільського господарства, промисловості, транспорту; дослідити історико-політичні процеси, що відбуваються в регіоні; звернути увагу учнів на екологічні проблеми регіону; розвивати вміння аналізувати й узагальнювати навчальний матеріал; вдосконалювати практичні уміння та навички працювати з різноманітними джерелами географічної інформації; виховувати цікавість до вивчення теми, увагу, зосередженість.

Обладнання: політична карта світу, Латинської Америки, атласи, підручники, таблиці, схеми, діаграми.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

  • Які регіони виділяють у межах Америки?
  • Які країни входять до складу регіону Англо-Америка?
  • Яке місце у світовій економіці належить США? Канаді?
  • Які відносини пов’язують США і Канаду?
  • Які субрегіони входять до складу Латинської Америки?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Проблемне запитання»

У політичних колах латиноамериканських країн існує приказка: «Коли в США протяг, латиноамериканські країни хворіють на застуду». Як ви можете пояснити цей вислів?

Дійсно, ця приказка демонструє, що Латинська Америка є ще одним регіоном, де вплив США — як економічний, так і політичний, культурний — є вельми істотним. США передають своїм сусідам так звані обслуговуючі функції: переробка привізної нафти, реекспорт нафтопродуктів, виробництво алюмінію, надання «зручних прапорів» для торгових операцій тощо. Однак залежність від США — це далеко не все, що об’єднує країни регіону. Практично всі вони входять до групи країн, що розвиваються, їх пов’язує спільність історичної долі — європейська колонізація, величезний потік переселенців з Іспанії і Портуґалії (переважна більшість сучасних латиноамериканців розмовляє саме іспанською або портуґальскою). Звичайно, кожна країна неповторна та індивідуальна, тож на сьогоднішньому уроці ми дізнаємося про те спільне й відмінне, що притаманно країнам регіону.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Склад території, політична карта регіону

До Латинської Америки належать країни, що розташовані в Америці на обох материках на південь від США. Це один з найбільших регіонів світу, що займає понад 20 млн км2. Латинську Америку поділяють на Середню Америку (Мексика, Центральна Америка і острови Вест-Індії) і Південну Америку (територія відповідного материка).

Цей регіон має величезну доколумбову історію розвитку людських цивілізацій. Нова і новітня історія регіону творилася за участю переселенців європейських країн. З XV-XVI ст. тут були колоніальні володіння Портуґалії та Іспанії. Поступово території відійшли до Великої Британії, Франції, Нідерландів. Місцеве населення знищували, пригнічували і витісняли на віддалені й несприятливі для життя землі. Перші визвольні рухи зародилися в XIX ст., а повне визволення завершилося лише в 50-х роках XX ст.

Протягом історії регіон називався по-різному — Ібероамерика, Індоамерика, Іспанська Америка. Сучасна назва — Латинська Америка — закріпилася у 30-х роках XX ст. Це пояснюється тим, що населення континенту розмовляє переважно іспанською або португальською мовами, що належать до групи латинських мов.

Держави Латинської Америки тривалий час залишалися на «периферії» великої світової політики. У XX ст. через геополітичні міркування між латиноамериканськими країнами постійно виникали численні територіальні спори та конфлікти. Наприкінці XX ст. в Латинській Америці відчутною стала тенденція до ліквідації військово-диктатарських режимів і повсюдного відновлення конституційного ладу. Протягом 80-90-х років такі режими впали в 13 країнах регіону.

На початку XXI ст. в державах Латинської Америки починають панувати інтеграційні процеси, які призводять до формування соціально-економічних мегапроектів, поглиблення міждержавних зв’язків.

Група країн, в якій лідирують Куба, Венесуела і Болівія і до якої приєднуються Бразилія і Аргентина, вибудовує систему латиноамериканської інтеграції, спрямовану на захист континентального ринку від економічного впливу США. Друга група, що включає Мексику, держави Центральної Америки і деякі країни Південної Америки, виступає за запропоновану Вашинґтоном схему створення зони вільної торгівлі і вільного ринку в Західній півкулі.

Нині в регіоні 33 незалежні держави, інші (близько 20) — колоніальні володіння США, Великої Британії, Франції і Нідерландів. За політичним устроєм латиноамериканські країни здебільшого є республіками. У регіоні розташована одна соціалістична країна — Куба — єдина держава з диктаторським ладом.

2. Загальні ознаки ЕГП

Завдання 1. За картами атласа дайте оцінку ЕГП регіону Латинська Америка.

Регіон широким фронтом виходить до Атлантичного і Тихого океанів, через що практично всі країни мають вихід до моря. Регіон розташований порівняно близько до США, однак досить віддалений від інших країн світу. На його території знаходиться об’єкт стратегічної важливості — Панамський канал. Країни Центральної Америки і островів Карибського моря знаходяться на перехресті морських і повітряних шляхів з Атлантичного океану до Тихого, з Північної Америки до Південної.

Розташування Латинської Америки в Північній і Південній півкулях обумовило величезну різноманітність природних умов і природних ресурсів.

Все відзначене дозволяє загалом оцінити ЕГП регіону як сприятливе. До негативних ознак ЕГП можна віднести віддаленість окремих країн від важливих торгових шляхів, відсутність виходу до моря, наявність зон сейсмічної активності (західна частина регіону).

3. Природні ресурси і природні умови

Завдання 2. За картами атласа визначте, якими корисними копалинами забезпечені країни Латинської Америки.

Більшість континентальних країн регіону має у своєму розпорядженні ресурси нафти і газу. Передусім це Мексика і Венесуела, на території якої знаходиться одна з найбільших нафтогазоносних провінцій світу — Маракайбо. Великі запаси нафти і газу мають також області осадочних відкладень у внутрішніх частинах регіону і вздовж східних схилів Анд, а також океанічного шельфу. Регіон забезпечений сировиною для чорної і кольорової металургії: в тихоокеанській зоні розробляються великі родовища міді (Мексика, Чілі, Перу), олова (Болівія), срібла, залізної руди, бокситів, золота, кобальту, алмазів, рідкоземельних металів тощо.

У Латинській Америці зосереджена 1/4 лісових ресурсів світу, але їх промислове використання (особливо деревини твердих тропічних порід) все ще обмежене.

Регіон має водні ресурси світового значення: на нього припадає понад 1/6 поверхневого стоку заселеного суходолу і не менше 1/10 гідроенергоресурсів світу.

Кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, особливо в тропічних і субтропічних поясах.

4. Характеристика населення

Завдання 3. За картами атласа визначте, представники яких етнічних груп проживають в Латинській Америці. Поясніть, які події визначили саме такі етнічні особливості регіону.

Населення Латинської Америки сформувалося внаслідок змішання корінного населення з переселенцями з різних частин світу, передусім з Європи. Аборигенів-індіанців нараховується всього близько 30 млн осіб, за винятком Перу, Болівії і Еквадору, вони становлять невеликий процент населення країн. Велика частина населення Мексики, Чілі, Параґваю, Ґватемали, Панами, Нікараґуа, Гондурасу, Сальвадору і Колумбії — метиси. В Аргентині, Уруґваї і Бразилії переважають представники європеоїдної раси, на північному сході Бразилії і на Гаїті — екваторіальної. На багатьох островах Карібського моря велику частину населення складають мулати. У Венесуелі проживають і мулати, і метиси, і самбо. Від колишніх іспанських і портуґальських колоній за етнічним складом помітно відрізняються Ґайана, Сурінам і Трінідад і Тобаґо, де 35-55 % населення становлять вихідці з Індостану.

Сучасна українська діаспора в Латинській Америці налічує понад 600 тис. осіб. Найбільше українців проживає в Аргентині та Бразилії. Проживають вони компактними поселеннями і займаються здебільшого сільським господарством.

Загальна кількість населення Латинської Америки складає близько 560 млн чол. і продовжує неухильно збільшуватися. Народжуваність у середньому становить 40 новонароджених на 1000 жителів. Збереження високого рівня народжуваності спричинено передусім ранніми браками, традицією багатодітності, канонами католицизму. Зменшення смертності при збереженні високої народжуваності перетворило Латинську Америку на наймолодший регіон світу, 44 % населення якого — діти і молодь у віці до 15 років. Віковий склад населення обумовив одну з найгостріших проблем регіону: 18 % працездатного населення — безробітні.

За темпами і рівнем урбанізації країни Латинської Америки посідають 1-е місце серед країн світу, що розвиваються: в містах проживає понад 70 % населення регіону (Чілі — 86 %, Уруґваї — 89 %). Темпи зростання міст набагато випереджають темпи індустріалізації, що робить регіон яскравим прикладом псевдоурбанізації. Зараз в Латинській Америці формується ряд міських аґломерацій — Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Буенос-Айрес, Мехіко, Гавана, Сантьяґо та ін.

5. Основні ознаки географії промисловості, сільського господарства, транспорту

Країни Латинської Америки відносять до країн, що розвиваються, однак за рівнем економічного розвитку вони випереджають країни Африки, Південної та Південно-Східної Азії. Найрозвиненіші з них утворюють групу країн нової індустріалізації, до якої входять Мексика, Бразилія, Аргентина, Чілі, Венесуела.

У країнах Латинської Америки, які мають потужну сировинну базу, сформувалося кілька орієнтованих на експорт секторів виробництва. У гірничодобувній промисловості — це гірничо-металургійна та нафтова, в агропромисловому комплексі — виробництво цукру, кави, консервів, соків, алкогольних напоїв, зерна, м’яса тощо. Розвиваються машинобудування, хімія, енергетика, чорна металургія, галузі легкої промисловості. Нині обсяги виробництва продукції важкої та легкої промисловості майже однакові. 75 % промислової продукції припадає на Мексику, Бразілію, Аргентину, Венесуелу та Колумбію. Ці країни наздоганяє Чілі, яка за темпами розвитку економіки випереджає багато інших країн. Частка їх у регіональному виробництві автомобілів становить 99 %, текстильних виробів — 91 %, нафти — 86 %, мінеральних добрив — 85 %, енергоносіїв — 76 % будматеріалів — 75 %, цукру — 60 %. Промисловість концентрується у найбільших містах та міських аґломераціях, переважно столичних.

Обробні галузі промисловості Латинської Америки випускають в основному товари для внутрішнього споживання.

Завдання 4. За допомогою карт атласа і картосхеми підручника проаналізуйте галузеву структуру промисловості Латинської Америки на прикладі Мексики і Аргентини. Зробіть висновок. Назвіть риси схожі і відмінні ознаки господарства країн, що розглядаються.

Сільське господарство регіону переважно екстенсивне. Однак останнім часом у Мексиці, Бразилії, Аргентині завдяки «зеленій революції» великі господарства досягли істотного приросту у виробництві продукції землеробства і тваринництва.

Значна частина земельного фонду регіону належить іноземним власникам.

На країни Латинської Америки припадає 15 % виробництва м’яса, 18 % — кукурудзи, 19 % — бавовни, 21 % — фруктів.

Провідною галуззю сільського господарства регіону є рослинництво, причому 3/4 вартості всієї продукції, що виробляється ним, припадає на 10 продуктів. Провідну роль відіграють зернові (85 % врожаю пшениці забезпечують Аргентина, Бразилія і Мексика). У країнах Карібського басейну вирощують каву, банани, цукрову тростину, в Перу і Нікараґуа — бавовник. Найбільшим виробником кави у світі є Бразилія (1,3 млн т на рік).

Тваринництво є провідною лише в Аргентині, Уруґваї і Параґваї. Аргентина посідає одне з перших місць у світі за поголів’ям великої рогатої худоби, переважно м’ясної, і є однією з провідних вівчарських країн світу.

Завдання 5. Назвіть головні особливості латиноамериканської транспортної системи.

Конфігурація транспортної мережі Латинської Америки відображає залежність регіону від зовнішнього ринку: дороги зв’язують райони гірничодобувної промисловості і товарного виробництва сільськогосподарської продукції з портами. У Мексиці дороги йдуть до кордону з США. На островах Карібського басейну залізниць немає зовсім.

Останнім часом значною мірою розвинувся автомобільний транспорт, особливо багато автострад поєднують східні міста Південної Америки із західними. З глибинними районами материка пов’язує Трансамазонська магістраль. Столиці більшості латиноамериканських країн з’єднує найдовше у світі Панамериканське шосе. Його загальна протяжність 33 тис. км — від кордону США з Мексикою до Буенос-Айреса. Шосе перетинає Панамський канал по мосту, який називають «міст Америк».

Річковий транспорт також сприяє проникненню в глибинні райони материка. За допомогою морського транспорту здійснюються практично всі торгові операції держав регіону і внутрішні зв’язки між ними, при цьому багато країн не мають свого флоту і фрахтують іноземні судна.

Повітряний транспорт розвинений у всіх країнах, особливо на островах Карібського моря, оскільки забезпечує зовнішні зв’язки.

Останнім часом почав розвиватися трубопровідний транспорт в Мексиці, Бразилії, Аргентині, Венесуелі.

6. Екологічні проблеми регіону

Розвиток промисловості, сировинна спрямованість галузей спеціалізації, високі темпи урбанізації призвели до загострення екологічних проблем регіону. Відбувається неконтрольована вирубка лісів, скорочення унікального генофонду тварин, прискорюються процеси ґрунтової ерозії, з’явилися кислотні опади. Інтенсивна оранка земель, пасовищне скотарство та поява нових рослин призвели до зміни природного середовища проживання рідкісних та ендемічних тварин. Особливе занепокоєння екологів викликає скорочення площі лісів Амазонії.

Особливо небезпечна ситуація склалася в головних промислово-міських аґломераціях.

7. Зовнішньоекономічні зв’язки

Майже у всіх латиноамериканських країнах не менше 4/5 вартості експорту припадає на галузі видобувної промисловості і сільське господарство.

Нині країни регіону інтегровані у світове господарство: мають тісні економічні зв’язки із США, країнами Західної Європи, Японією. Експортуються залізна руда, мідь, боксити, нафта та нафтопродукти, чорні метали, свинець, олово. З готових товарів країни Латинської Америки експортують напої і тютюн (близько 10 % експорту), хімічні товари — 10 %, транспортні засоби і обладнання — 33-35 %. Нині значну частку експортних товарів становлять готові вироби, але з них 1/3 — це напівфабрикати. Традиційною статтею експорту є продукція сільського господарства: кава, какао, кукурудза, цукор, фрукти, овочі, м’ясо, вовна. Країни регіону імпортують паливо, споживчі товари, машини, устаткування для галузей промисловості.

Всі країни Латинської Америки залежать від зовнішніх позик та інвестицій.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Завдання 6. Визначте, які особливості економіки країн Латинської Америки свідчать про їх залежність від США або колишніх метрополій.

Завдання 7. Визначте головні соціальні та економічні проблеми регіону.

VI. Підсумок уроку

  • Латинська Америка має величезний природно-ресурсний потенціал, який багато в чому визначає напрям її економічного розвитку.
  • Населення регіону сформувалося внаслідок злиття корінного індіанського населення, вихідців з Європи і Африки. Населення регіону високоурбанізоване, в ньому значна частка молодшої вікової групи.
  • Більшість латиноамериканських країн постачають на світовий ринок продукцію видобувної промисловості і сільського господарства.
  • За рівнем економічного розвитку країни Латинської Америки відносять до країн, що розвиваються, а Бразилія, Аргентина, Мексика, Венесуела, Чілі є країнами нової індустріалізації.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § ____ .

2. Позначити на контурній карті країни материкової частини Латинської Америки, підписати назви їх столиць.

3. Соціогеографічний практикум. Провести дослідження та дізнатися: а) які товари, що виробляють в Латинській Америці, продають в Україні; б) чи навчаються в українських ВНЗ студенти з Латинської Америки. Поміркувати, у яких галузях Україна та країни Латинської Америки мають перспективи у співробітництві.

4. Випереджальне (п’яти учням). Підготувати соціально-економічний огляд країн Латинської Америки (Бразилії, Мексики, Аргентини, Венесуели, Чілі).

5. Об’єднатися в групи (по 5-6 учнів), принести аркуш паперу А3, маркери, фломастери.