Усі уроки до курсу «Географія». 10 клас

Розділ I

ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

Тема 1. ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ

УРОК 2

Сучасна політична карта світу. Відмінність понять «країна», «держава», «залежна країна», «колонія». Етапи формування політичної карти світу

Мета: актуалізувати й поглибити знання понять «політична карта», «держава», «країна», «залежна країна», «колонія»; ознайомити з основними етапами формування політичної карти світу; розвивати навички роботи з політичною картою світу, вміння розрізняти кількісні та якісні зміни на політичній карті світу; виховувати географічну культуру та розширювати світогляд учнів.

Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальний матеріал «Періоди та етапи формування політичної карти світу».

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

  • Що вивчає соціально-економічна географія світу?
  • Які історико-географічні регіони існують у світі?
  • За якими критеріями виділяють різні історико-географічні регіони світу?
  • Які джерела географічних знань для вас є найбільш зручними у користуванні та інформативними?
  • Які методи ви застосовували при складанні опорних схем «Джерела географічних знань» та «Методи географічних досліджень»?
  • Назвіть провідних учених економгеографів.
  • Яку карту називають політичною?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Мозковий штурм»

Учитель пропонує учням роздивитися політичну карту світу в атласах та сформулювати поняття «політична карта світу». Усі варіанти, ідеї, ключові слова вчитель записує на дошці або плакаті. Коли ідеї скінчаться, вчитель пропонує виокремити із записаних найбільш суттєві фрази, ключові слова. В результаті формується декілька визначень.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Політична карта світу

Ваше неоднозначне тлумачення є зрозумілим, оскільки у соціально-економічній географії поняття «політична карта світу» використовують у вузькому і широкому розуміннях. У вузькому розумінні політична карта світу — це географічна карта Землі, на якій відображені всі країни і держави світу, їх кордони і столиці, деякі інші географічні об’єкти, що мають важливе політичне значення (поселення, шляхи сполучення тощо). У широкому розумінні політичною картою називають сукупність різноманітних даних політичного змісту про країни і регіони світу. Якщо у першому випадку поняття політичної карти відображає статичну (на конкретний момент часу) політико-територіальну модель світового простору, то широке значення цього поняття передбачає також врахування динамічних явищ і процесів, що мали місце чи відбуваються зараз в окремих країнах або між ними.

Політична карта є об’єктом вивчення політичної географії, яка є галуззю економічної і соціальної географії, що пов’язана з політологією.

На сучасній політичній карті світу близько 230 країн і територій, з них — 193 держави.

2. Основні елементи політичної карти світу

Основними елементами політичної карти світу є територія, країна, держава.

Територія — це частина земної поверхні, що має певні просторові межі та географічне положення. Згідно з нормами міжнародного права на Землі виділяють території трьох видів:

  • території держав;
  • залежні країни і території;
  • води відкритого моря (акваторія) і територія Антарктиди.

Завдання 1. Визначте правовий статус понять «країна», «держава».

У суспільно-географічному сенсі країна означає певну (окрему) частину земної поверхні з постійним населенням, природними й антропогенними ресурсами, яка обмежена політичними межами (кордоном). З погляду міжнародного права країна може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною. У першому випадку країна виступає державою. Таким чином, держава — це суверенне політико-територіальне утворення, незалежна країна з публічною політичною владою, що здійснюється через систему спеціальних органів і установ. Кожна держава є країною, тоді як не кожна політико-географічна країна є державою.

Завдання 2. Поясніть, у чому полягає суть державного суверенітету.

Суверенітет держави полягає в її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання інших держав і без порушення прав інших держав. Територія держави (державна територія) — це певна частина земної поверхні, що перебуває під суверенітетом даної держави і обмежена з усіх сторін кордоном.

До складу державної території входять:

  • суходіл (материковий і/чи острівний);
  • внутрішні води — ріки, озера, водосховища, канали в межах суходолу, а також деякі морські води (акваторії портів, води бухт, заток, проток, морів, береги яких повністю належать даній державі);
  • територіальні води — смуга вод в океанах, морях, затоках, протоках завширшки до 12 морських миль від берегової лінії материка і островів, а також від лінії, що є межею внутрішніх морських вод (конкретна ширина територіальних вод визначається відповідними угодами);
  • надра суходолу і шельфу під внутрішніми морськими і територіальними водами разом із наявними в них мінеральними ресурсами;
  • повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіальними водами;
  • так звані умовні території — морські судна і літаки, окремі технічні споруди під прапором даної держави, що перебувають за її межами і дотримуються законодавства країни перебування, посольства даної держави в інших країнах.

Державний кордон відділяє територію держави від територій сусідніх країн і від вод відкритого моря, що знаходиться за межами територіальних вод у напрямку моря чи океану. Особливий статус у ньому має економічна зона держави — морський район, що прилягає до її територіальних вод і поширюється на відстань до 200 морських миль від берегової лінії або ж до межі континентального шельфу у тих місцях, де він (шельф) перевищує 200-мильну ширину. В економічній зоні прибережна держава має виняткове право на розвідування, експлуатацію і збереження природних ресурсів (мінеральних і біологічних), що є на дні, в його надрах, у самій воді, а також на управління цими ресурсами. У даний час майже всі країни світу встановили свої економічні зони, які охоплюють загалом 40 % Світового океану.

Залежні країни і території перебувають під політичною і військовою владою держав. Вони поділяються на колонії (зараз у міжнародній практиці вживають поняття «володіння», «залежні території» тощо), які не мають політичної і економічної самостійності, протекторати, що мають відносну внутрішню незалежність, і підопічні території, які тимчасово передано ООН під контроль незалежних держав унаслідок виникнення певних політичних умов.

На сучасній політичній карті світу існує кілька десятків володінь і залежних територій, більшість з яких є залишками колишніх колоніальних імперій великих держав. Площа суходолу, зайнята ними, постійно зменшується, за окремими винятками це невеликі острівні території в Океанії і Карібському басейні.

Власниками володінь і територій в наш час є 11 держав. Найбільшими метрополіями за кількістю володінь залишаються Великобританія і Франція, найбільшими ж територіями володіють Данія і Марокко (майже не заселені простори льодовикової Ґренландії та пустельної Сахари відповідно).

Особливий територіальний статус має Антарктида — нейтральна демілітаризована територія. Формально всі держави світу мають право проводити на ній мирні наукові дослідження. Однак фактично вся територія Антарктиди розділена деякими державами на так звані «зони впливу».

Водами відкритого моря мають право користуватися всі народи і держави, в тому числі й внутрішньоконтинентальні.

3. Періоди формування політичної карти світу

Головною особливістю політичної карти є динамічність (здатність постійно змінюватися). Зміни на політичній карті поділяють на кількісні і якісні. Кількісні зміни відбуваються внаслідок приєднання відкритих земель, територіального поділу у зв’язку з воєнними діями, об’єднанням чи розпадом держав, купівлею або обміном певних територій, збільшенням чи зменшенням площ суходолу морських держав. Якісні зміни зумовлюються розвитком певної суспільно-економічної формації, прийняттям нової форми державного устрою, набуттям державного суверенітету, створенням міждержавних союзів і організацій тощо. У розвитку політичної карти світу виділяють певні періоди та етапи.

Завдання 3. Ознайомтеся зі змістом таблиці «Періоди та етапи формування політичної карти світу». Поставте позначки на полях: «+», якщо наведені факти вам відомі, «-», якщо відомості є новими для вас.

Періоди та етапи формування політичної карти світу

Періоди формування

Держави. Зміни на політичній карті світу

І. Стародавній

(рабовласницький, IV тис. до н.е. - V ст. н.е.)

Виникнення перших могутніх держав. Єгипет, Вавилон, Карфаген, Кріт, Греція, Рим, Персія, Китай, Індія

II. Середньовічний

(феодальний, V-XVст.)

З багатьох дрібних феодальних держав формувалися могутні імперії, постійно змінювались кордони. Впливові країни того часу: Київська Русь, Візантія, Англія, Іспанія, Франція, Арабський халіфат та ін.

III. Новий

(капіталістичний, XVI ст. - початок XX ст.)

Відбулися великі географічні відкриття, тривало загарбання колоній, на політичній арені з’являються потужні Османська, Австро-Угорська, Російська імперії. Формується світовий ринок і завершується поділ світу між капіталістичними країнами. На політичній карті 55 держав

IV. Новітній

(початок XX ст. - наші часи)

1-й етап

(1917-1939 рр.)

Розпад Османської, Російської і Австро-Угорської імперій, поява нових держав — Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Фінляндії тощо. За результатами Першої світової війни змінилися кордони держав, що існували, і їх колоніальних володінь: німецькі колонії були перерозподілені між Великою Британією, Францією, Бельгією і Японією. Почалися визвольні рухи в колоніальних країнах і формування соціалістичного табору. Утворення Радянського Союзу в 1922 р.

2-й етап

(1939 - кінець 80 р. XX ст.)

На початку Другої світової війни налічувалося 70 суверенних держав, у 1947 році — 81 держава. 1948 р. — створено державу Ізраїль. У 1949-му з’явилися ФРН і НДР. До 1959 р. склався світовий соціалістичний табір: НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія, Югославія, Албанія, Китай, Північна Корея. Колоніальні системи США, Великобританії та Франції були зруйновані. У 60-70-ті рр. політичну незалежність здобули близько 100 колишніх колоній в Азії, Африці і Латинській Америці

3-й етап

(з кінця 1980-х рр.)

Крах світової соціалістичної системи (соціалістичний устрій досі певного мірою зберігають Китай, Північна Корея, В’єтнам, Куба, Лаос). Возз’єднання НДР і ФРН, об’єднання ЄАР і НДРЄ. Розпад СРСР, поділ Чехословаччини на Чехію і Словаччину, Ефіопії — на Ефіопію і Ерітрею, Югославії — на 6 держав (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Македонія, Словенія, Сербія, Чорногорія)

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Завдання 4. Наведіть конкретні приклади кількісних і якісних змін на політичній карті.

Завдання 5. Спрогнозуйте можливі якісні та кількісні зміни на політичній карті світу у майбутньому.

VI. Підсумок уроку

  • Політична карта світу — це територіально-просторова модель сучасної політичної організації світу.
  • За політико-територіальними ознаками на Землі розрізняють суверенні держави, країни, території.
  • У формуванні політичної карти світу розрізняють кілька періодів: стародавній, середньовічний, новий і новітній.
  • На політичній карті світу відбуваються зміни — як якісні, так і кількісні. Спостерігається тенденція збільшення кількості держав.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § ____ .

2. Дізнайтеся з додаткових джерел інформації про вогнища (діючі та потенційні) військових або політичних конфліктів у світі та позначте їх на контурній карті.