Усі уроки до курсу «Географія». 10 клас

Тема 4. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

УРОК 15

Сучасне світове господарство. Міжнародний географічний поділ праці. Етапи формування світового господарства

Мета: сформувати систему знань про світове господарство, міжнародний поділ та інтеграцію праці, закономірності розвитку світового господарства і його структуру; з’ясувати місце України у світовому господарстві; розвивати уміння аналізувати динаміку розвитку світового господарства, глобальне світосприйняття учнів; виховувати географічне, економічне та логічне мислення.

Обладнання: політична карта світу, підручник, довідники, атласи, таблиці, діаграми.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

  • Що вивчає соціально-економічна географія світу?
  • Які основні історико-географічні регіони виділяють у світі?
  • Пригадайте з курсу IX класу, що таке господарство країни.
  • Які структури господарства ви знаєте?
  • Назвіть основні форми організації виробництва.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вивчаючи світові природні ресурси, ви мали змогу переконатися: природа неоднаково наділила країни світу своїми багатствами. Крім природних ресурсів кожна країна має певні соціальні та культурні особливості, своєрідне географічне положення, природні умови. Всі ці чинники ведуть до розвитку тих галузей господарства, що є найбільш вигідними та прибутковими. З давніх часів навіть величезні імперії не могли повністю забезпечити себе всіма необхідними товарами та послугами (пригадайте мандрівки європейців за спеціями в Індію). Унаслідок цього виникала потреба завозити з інших країн товари, яких бракувало, та з’явилася можливість продавати в інші країни надлишок своїх товарів. Торгівля між країнами обумовила встановлення стійких різнобічних взаємозв’язків між ними та утворення світового господарства.

Світове господарство стосується кожного з нас безпосередньо. Ми користуємося речами, виготовленими в Туреччині, Польщі, Китаї, країнах Європи, п’ємо каву з Бразилії, чай з Індії. В Україні чимало вітчизняних товарів містять складові, вироблені за її межами. Світове господарство пройшло тривалий шлях свого розвитку й у наш час ще продовжує змінюватися.

Які особливості має сучасне світове господарство та які чинники на нього впливають, ви дізнаєтеся сьогодні на уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Світове господарство

Світове господарство — історично складена сукупність національних господарств усіх країн світу, пов’язаних між собою всесвітніми економічними зв’язками, в основі яких лежить міжнародний поділ праці.

Основними умовами формування світового господарства є:

  • утворення світового ринку — системи обміну товарами та послугами між національними господарствами;
  • розвиток великої індустрії (заміна ручної праці на машинну призвела до підвищення продуктивності праці і збільшенню обсягів виготовлюваної продукції);
  • розвиток транспорту та сучасних засобів комунікації.

Вважають, що світове господарство остаточно склалося в кінці ХІХ - початку XX ст., пройшовши у своєму розвитку три етапи.

Етапи розвитку світового господарства

Час

Етап формування

Стадія розвитку

Переважна сфера розвитку

До сер. XIX ст.

Зародження

Аграрна

Сільське господарство

Друга половина

XIX ст.— середина XX ст.

Становлення

Індустріальна

Обробна промисловість та будівництво

З кінця XX ст.

Розквіт

Постіндустріальна

Нематеріальна сфера

Світове господарство — складна система, в якій розрізняють галузеву й територіальну структуру.

Галузева структура — це сукупність споріднених груп галузей, які виробляють однорідну продукцію, надають різноманітні послуги і здійснюють суспільно корисну діяльність різних видів.

Територіальна структура — це розміщення і розподіл галузей господарства по країнах, регіонах, континентах. У сучасному світовому господарстві виділяють три головних економічних ядра: Європейський (на чолі з Німеччиною), Американський (провідна роль США), Азіатсько-Тихоокеанський (керівна роль Японії).

2. Міжнародний географічний поділ праці

Організуючою основою світового господарства є міжнародний географічний поділ праці (МГПП) — вища форма суспільного поділу праці. МГПП виражається в спеціалізації окремих країн у виробництві певних видів продукції, послуг і подальшому обміні ними.

Головними чинниками МГПП є:

  • географічне положення країн (наприклад, спеціалізація на морському рибальстві приморських країн);
  • природно-ресурсна база (визначає спеціалізацію країн на галузях добувної промисловості, сільського та лісового господарства, відпочинку, туризму);
  • соціально-економічні умови (розвиток окремих галузей під впливам історичних, національних, релігійних особливостей, рівень розвитку продуктивних сил, нагромадження капіталів, НТП тощо).

Спеціалізація окремих країн у виробництві певних видів продукції і послуг передбачає їх виробництво у розмірах, які набагато перевищують потреби країни-виробника. Так формуються галузі міжнародної спеціалізації, тобто такі, які орієнтовані на експорт продукції і в першу чергу визначають «обличчя» країни у міжнародному розподілі праці.

Наприклад, Саудівська Аравія є постачальником на світовий ринок нафти, Канада — зернових, Замбія — міді, Японія — робототехніки, радіоелектроніки, автомобілів, капіталу.

Проблемне питання. Які країни менше залежать від коливань цін на світовому ринку: ті, які постачають 1-2 види продукції, або ті, які постачають більше видів продукції? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

Міжнародна спеціалізація зумовлює необхідність міжнародного обміну товарами і послугами. Цей обмін посилює міжнародні економічні зв’язки, призводить до зростання кількості і збільшення потужності вантажопотоків. Охоплюючи всі країни світу, світове господарство і міжнародний географічний поділ праці видозмінюються та ускладнюються, набуваючи нових форм.

Головною рушійною силою розвитку світового господарства на рубежі ХХ-ХХІ ст. стала глобалізація — об’єктивний процес формування єдиних принципів світового устрою.

Важливими ознаками глобалізації є транснаціоналізація й інтеграція.

Транснаціоналізація — це виведення господарської діяльності поза межі країни. Прикладом транснаціоналізації є утворення транснаціональних корпорацій (ТНК). Компанія вважається транснаціональною, якщо її діяльність є крупномасштабною (обіг складає мільярди доларів на рік), а сама вона має свої філіали за кордоном.

За даними ООН, зараз у світі існує більш ніж 65 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. філій по всьому світу, у яких задіяно більш ніж 74 млн чоловік. При цьому на території промислово розвинених держав розміщується понад 80 % материнських компаній і близько 33 % філій, у країнах, що розвиваються, — відповідно 19,5 і майже 50, у колишніх соціалістичних державах — приблизно 0,5 і 17%.

За характером і масштабами торгово-інвестиційної експансії провідну роль відіграють ТНК США. Але цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій ТНК держав Західної Європи та Японії, а також появи транснаціональних корпорацій країн, що розвиваються.

Ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 500 млрд дол., а щорічні обсяги продажів складають 150-200 млрд дол. Щорічний чистий прибуток кожної з найбільших корпорацій практично дорівнює річному бюджетові України. Економічна потужність великих ТНК порівняна з ВВП середніх держав, і вони диктують свою волю багатьом країнам.

Завдання. Ознайомтеся з матеріалами атласа і таблиці про найбільші ТНК світу. Поясніть, чому країнами базування ТНК є економічно розвинені держави.

Міжнародна економічна інтеграція — процес встановлення глибоких та стійких взаємозв’язків між групами країн та проведення ними злагодженої міждержавної економічної політики.

Найбільші ТНК світу

Компанія

Країна базування

Галузь діяльності

Роял-Датч/Шелл

Велика Британія/Нідерланди

Енергетика

Форд

США

Автомобілебудування

Дженерал Електрік

США

Енергетика

Екссон

США

Енергетика

Дженерал Моторз

США

Автомобілебудування

Фолксваген

Німеччина

Автомобілебудування

IBM

США

Виробництво ЕОМ

Тойота

Японія

Автомобілебудування

Нестле

Швейцарія

Харчова промисловість

Байер

Німеччина

Хімічна промисловіть

АТТ

США

Електротехнічне виробництво

Нісан

Японія

Автомобілебудування

Майкрософт

США

Програмне забезпечення

Мобіл

США

Енергетика

Даймлер-Бенц

Німеччина

Автомобілебудування

Виділяють такі основні форми міжнародної економічної інтеграції:

  • зона преференційної торгівлі — являє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або кілька країн зменшують взаємні тарифи на імпорт товарів, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства що об’єднує понад 50 держав;
  • зона вільної торгівлі — у її межах діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення мит, податків та зборів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі США — Канада (1988 р.);
  • митний союз — це угода двох або кількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.) та Європейському Союзі (з 1968 р.);
  • спільний ринок — у його межах забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів і громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського Союзу в 90-х рр. XX ст. Формується Північноамериканський спільний ринок (США, Канада, Мексика);
  • економічний союз — вільний рух факторів у результаті виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 р.), Європейський Союз до 1991 р. — колишній СРСР.

Результатом міжнародної економічної інтеграції є формування міжнародних економічних угруповань, таких як, наприклад, Європейський Союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), Ліга арабських держав (ЛАГ), Африканський Союз, Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.

На основі економічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується і політична інтеграція.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Соціогеографічний практику м (робота в парах) Незважаючи на об’єктивність глобалізації, у світі існує багато тих, хто негативно ставиться до цього процесу. Спробуйте подивитися на глобалізацію сучасного світу очима прихильників та противників. Визначте позитивні та негативні наслідки глобалізації для країн світу.

VI. Підсумок уроку

  • Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх економічних взаємовідносин. Воно остаточно сформувалося у кінці XIX ст. і пройшло певні етапи розвитку. Зараз продовжує розвиватися та набувати нових форм.
  • На світовому ринку країни відомі галузями спеціалізації, які склалися в результаті міжнародного географічного поділу праці.
  • ТНК є основним структурним елементом економіки більшості країн, провідною силою їх розвитку та підвищення ефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку.
  • Послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтеграції забезпечує більш повне й раціональне використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § ____ .

2. Підготувати повідомлення на основі даних преси, телебачення та Інтернету за темами:

  • «Інтеграція України у світову економіку»;
  • «ТНК і Україна»
  • «Найбільш потужні інтеграційні об’єднання у світі».