Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 70. ВСЕЄВРОПЕЙСЬКА СТРАТЕГІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО Й ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, ФОРМУВАННЯ ВСЕЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕКОМЕРЕЖІ

Цілі уроку: розвивати знання про ландшафти й екомережі; з’ясувати особливості Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття; дати уявлення про програму моніторингу й оцінювання стану природного середовища Арктики та стратегічний план дій із захисту Чорного моря; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; формувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

Обладнання й матеріали: довідники, відомості про Всеєвропейську стратегію збереження біологічного й ландшафтного різноманіття, фізична карта області (республіки).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Як ви розумієте поняття «ландшафт», «екомережа»?
  • 2. Назвіть основні характерні риси природних ландшафтів.
  • 3. З якою метою був прийнятий закон «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на період 2000-2015 років»?
  • 4. Яку роль у екомережі відіграють ключові, сполучні, буферні та відновлювані території?
  • 5. Наведіть приклади екокоридорів, які розташовані на території України.
  • 6. Що ви знаєте про особливості природи Арктики?
  • 7. Які країни мають вихід до Чорного моря? Наведіть приклади міжнародних угод, які укладалися між ними.

Україна має певні здобутки в розв’язанні екологічних проблем. Слабкими сторонами залишається втілення урядових програм у життя й реальне дотримання норм законодавства про довкілля. Одним з напрямів, які вимагають термінової розробки, є підготовка підґрунтя та втілення механізмів, які б дозволили швидко й ефективно врахувати проблеми збереження біологічного й ландшафтного різноманіття під час формування відомчих політик. Саме таку мету переслідує створення Національної екологічної мережі, яка буде складовою частиною Всеєвропейської екомережі.

Уряд України підписав низку міжнародних угод стосовно збереження біорізноманіття. У результаті цього було створено програму «Заповідники», Загальнодержавну програму формування Національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, Загальнодержавну програму з охорони й відтворення довкілля Азовського й Чорного морів.

Основна мета цього проекту — введення поняття Національної екологічної мережі та Всеєвропейської екологічної мережі як інструменту збереження біорізноманіття на національному й місцевому рівнях, а також створення підґрунтя для врахування проблем збереження біорізноманіття в політиці розвитку галузей економіки, особливо в сільському господарстві, та розвитку сільських регіонів.

IIІ. Вивчення нового матеріалу

1. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного й ландшафтного різноманіття, формування всеєвропейської екомережі

Всеєвропейська стратегія була запропонована Маастрихтською декларацією «Про збереження природної спадщини Європи» (1993). В її основу лягли Бернська конвенція, Європейська стратегія збереження природи (1990) та інші ініціативи й програми. Стратегія збереження біологічного й ландшафтного спрямована не на впровадження нового законодавства, а на ліквідацію прогалин у тих випадках, коли ініціативи впроваджуються не в повному обсязі чи не досягають бажаних результатів. Більше того, Стратегія шукає шляхи для ефективнішого врахування екологічних вимог у всіх відповідних соціально-економічних секторах, збільшення участі громадськості та її обізнаності з питань збереження навколишнього природного середовища та прийнятності для неї інтересів збереження. Базуючись на висновках Європейського агентства з питань довкілля в доповіді «Довкілля Європи: Добржиська оцінка», Стратегія сприяє впровадженню практичних дій там, де не вистачає належних механізмів, чи там, де існуючі механізми працюють не на повну потужність.

Для досягнення мети збалансованого й невиснажливого використання біологічного й ландшафтного різноманіття Стратегія передбачає впровадження 10 принципів у всі галузі, де використовуються природні ресурси. Такими принципами є: принцип обережного прийняття рішень, принцип уникнення загроз, принцип запобігання втратам, принцип переміщення небезпечних виробництв, принцип екологічної компенсації, принцип екологічної єдності, принцип відновлення й відтворення природних ресурсів, принцип найкращої існуючої технології та найкращих екологічних методів, принцип «забруднювач платить», принцип участі громадськості та її доступу до інформації.

Програма Європейської екологічної мережі EECONET передбачає створення на континенті територіально й функціонально пов’язаної системи територій, що репрезентують найкраще збережені з точки зору біологічної й ландшафтної різноманітності території Європи. Для неї важливим також є поліпшення поширення й міграції видів на європейському континенті через збереження міграційних шляхів для різних організмів. Основними елементами Європейської екологічної мережі EECONET є: 1) природні ядра (вузли) у вигляді біоцентрів та їхніх буферних зон; 2) екологічні коридори як просторові структури, що сприяють поширенню видів між природними вузлами, а також територіями, прилеглими до них; 3) території, що потребують натуралізації. Предметом охорони в мережі EECONET стають екосистеми — біоценози та їхнє абіотичне середовище. Геоекологічні зв’язки тут представлені топічними (біоценоз — абіотичне середовище) та хоричними (між елементами мережі) зв’язками. Відбираючи природні ядра (вузли), у мережі EECONET використовують природоохоронні критерії: ступінь збереження екосистем, їхню унікальність, різноманітність та багатство елементів, перебування під загрозою. Під час виділення екологічних коридорів звертають увагу на витягнуті лінійні утворення, що вирізняються вираженою природною структурою, а також на території, які вкладені у своєрідні пасма, що зв’язують природні вузли. Під час розбудови елементів мережі EECONET абіотичні чинники (геоморфологічні, геологічні й гідрологічні) стають передумовою їхнього формування. До геоморфологічних структур, придатних до включення до мережі EECONET, відносять: комплекси форм рельєфу зі значною гетерогенністю середовища, розчленовані височини, території з еоловим рельєфом. Це часто важко доступний для загосподарювання рельєф і одночасно з високим ступенем збереження натуральної рослинності. Водночас рельєф є важливим чинником просторової конфігурації екокоридорів. За топографічним положенням екокоридори ділять на вершинні, низовинні та поперечні, які трасують шляхи сполучення між природними ядрами (вузлами).

Програма мережі Natura-2000, що реалізується країнами Європейського Союзу, має виконувати ключову роль в охороні біологічної різноманітності території Союзу через збереження певних типів природних середовищ проживання й середовищ видів рослин і тварин, які мають рідкісний характер чи відчувають загрозу зникнення. Ця програма репрезентує новий предмет охорони — природничі середовища, під якими мають на увазі територію суші чи акваторії, що має натуральний або напівнатуральний характер і виділяється на основі географічних, абіотичних і біотичних рис.

2. Програма моніторингу й оцінювання стану природного середовища Арктики. Стратегічний план дій із захисту Чорного моря

Арктика, поряд з Антарктикою, є одним з полярних регіонів, які відіграють значну роль у процесах, що впливають на навколишнє середовище в глобальному масштабі та слугують цінними індикаторами глобальних природних змін, особливо зміни клімату. Однак для більш повного розуміння як зазначених процесів, так і їх наслідків необхідні детальні дослідження.

Так, ще незрозуміло, до яких наслідків можуть призвести підвищення глобальних температур, локальні зміни кількості опадів і потужності снігового покриву, однак передбачається, що це може викликати танення полярних крижаних покривів, шельфових льодів і льодовиків, відступ морських плавучих льодів, підйом рівня моря й танення вічної мерзлоти, що спричинить збільшення Карбону в атмосфері парникових газів, зокрема метану й двоокису Карбону, і зміну радіаційного балансу. В Арктиці під час підвищення температур в одних районах (центральна Сибір, західна Канада) спостерігається їх зниження в інших районах (наприклад, у Гренландії). Як Арктика, так і Антарктика відрізняються порівняною чистотою навколишнього середовища. Полярна біота пристосувалася до характерних для обох регіонів екстремальних умов з великими амплітудами температур і освітленості, а також до впливу снігів і льодів. Унаслідок такої пристосовності деякі рослини й тварини стали більш сприйнятливими до антропогенного впливу на навколишнє середовище.

З метою координації діяльності з моніторингу й оцінювання забруднення в Арктичному регіоні 1991 р. була створена Програма арктичного моніторингу й оцінювання (АМАП). Перший міжнародний симпозіум АМАП щодо забруднення навколишнього середовища в Арктиці проходив у Тромсі (Норвегія) у червні 1997 р. й був присвячений Третій міжнародній конференції з радіоактивного забруднення навколишнього середовища в Арктиці. У роботі цього міжнародного форуму брали участь близько 450 учасників, які обговорили висновки першого оцінювання забруднення навколишнього середовища в Арктиці, підготовленого АМАП.

Другий міжнародний симпозіум проходив 2002 р. у Рованіємі (Фінляндія). На ньому були представлені результати останніх досліджень і дані моніторингу, пов’язані з джерелами, маршрутами, рівнями, тенденціями й впливом стійких органічних забруднювачів, важких металів, радіоактивних речовин на здоров’я населення Арктичного регіону. Після закінчення симпозіуму протягом тижня проходила зустріч на рівні міністрів у Інарі (Фінляндія). На ній було відзначено, що в більшій частині Арктики триває потепління клімату, що може призвести до виникнення екстремальних погодних явищ. Ситуація в цьому регіоні стає раннім попередженням про глобальні зміни клімату.

Чорне море є унікальним водним об’єктом. Воно має унікальний водозбірний басейн, площа якого становить близько двох мільйонів квадратних кілометрів і покриває майже третину континентальної Європи. Його природні умови є надзвичайно важливими для екосистеми Чорного моря й існування біорізноманіття. Однак, протягом останніх десятиліть море перетворилося на одне з найбільш деградованих регіональних морів планети. Його гігантський басейн та майже повна природна ізольованість перетворили Чорне море на високочутливу до будь-яких антропогенних впливів систему.

Визнаючи свою відповідальність за майбутню долю моря, шість прибережних держав 1992 р. підписали Конвенцію із захисту Чорного моря від забруднення. Цей міжнародний документ створив основу для спільних і скоординованих дій, спрямованих на покращання стану екосистеми Чорного моря та збалансований розвиток причорноморських країн.

Стратегічний план дій з відтворення та захисту Чорного моря, підписаний 1996 р. міністрами довкілля причорноморських держав, став документом, який визначає основні пріоритети. Вони спрямовані на скорочення надходження забруднень від джерел, розташованих на суші, безпосередньо морського забруднення та зменшення впливу річкового стоку; відтворення екосистеми Чорного моря та збалансований розвиток причорноморських держав.

Впровадження плану дій — надзвичайно непросте завдання для причорноморських держав, що вимагає політичної волі, підтримки з боку адміністративних структур, а також відповідних інвестицій у природоохоронну галузь.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз головних завдань

Всеєвропейської стратегії збереження біологічного й ландшафтного різноманіття

Мета роботи: провести аналіз головних завдань Всеєвропейської стратегії збереження біологічного й ландшафтного різноманіття.

Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; карти країн, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

  • 1. Поясніть, з якою метою була запропонована Всеєвропейська стратегія збереження біологічного й ландшафтного різноманіття?
  • 2. Назвіть принципи, необхідні для досягнення мети збалансованого й невиснажливого використання біологічного й ландшафтного різноманіття. Поясніть значення одного з них на власний розсуд.
  • 3. Розкажіть про програму Європейської екологічної мережі EECONET.
  • 4. Розкажіть про стратегічний план дій з відтворення та захисту Чорного моря.
  • 5. Використовуючи фізичну карту області (республіки), запропонуйте об’єкти, які можуть бути використані як природні ядра (вузли) та екологічні коридори локальної екомережі.
Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст