Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 66. РОЛЬ ОСВІТИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ. УЧАСТЬ УКРАЇНИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ

Цілі уроку: актуалізувати знання про стратегію сталого розвитку; розглянути роль освіти в забезпеченні сталого розвитку; дати уявлення про участь України в забезпеченні переходу до сталого розвитку на міжнародному рівні; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; формувати інтерес до теми.

Обладнання й матеріали: довідники, матеріали «Національної екологічної політики України: оцінка і стратегія розвитку».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Як ви вважаєте, яке місце в розв’язанні питань охорони природи має посісти екологічна освіта?
  • 2. Назвіть основні документи, у яких розкриваються основні положення стратегії сталого розвитку.
  • 3. Як ви вважаєте, чому поняття «сталий розвиток» має різні трактування?
  • 4. Розкажіть про принципи міжнародного екологічного співробітництва.

Школа — це соціальний інститут суспільства, один із найважливіших механізмів державного впливу на розв’язання соціальних проблем і міжнаціональних відносин, головний спосіб забезпечення оптимальної взаємодії між народами. У доповіді ЮНЕСКО

«Освіта для XXI століття», підготовленій Міжнародною комісією під керівництвом Жака Делора, закладено важливе підґрунтя нової парадигми освіти, в основі якої лежать ідеї життєтворчості, підкреслюється вирішальна роль освіти в розвитку особистості, усього суспільства, у становленні мирних і дружних узаємовідносин між усіма народами.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Роль освіти в забезпеченні збалансованого розвитку

Виховання й освіта — пріоритетний напрямок розвитку будь-якого суспільства поза залежністю від політичного устрою й економічних формацій. Назріла ще на порозі третього тисячоріччя глобальна екологічна криза сучасної технологічної цивілізації змушує людство створити систему безперервного екологічного виховання й освіти, результатом яких було б формування екологічного мислення — здатності оцінювати результати своєї діяльності з погляду впливу на природу. При цьому має оцінюватися не тільки безпосередній вплив, але і його віддалені наслідки, які позначаються на наступних поколіннях.

Завдання такого виховання є складним, комплексним, таким, що отримує все більшу актуальність. Його розв’язання сприяє формуванню в людини свідомого, відповідального ставлення до забезпечення сприятливого за якістю навколишнього середовища. До цього завдання входить пробудження широкої ініціативи й активної життєвої позиції громадян, які потрібні для розв’язання екологічної проблеми.

Екологічна освіта має прищепити людині знання й навички розумного спілкування з природою, удосконалювати методи й способи конструктивної участі в охороні природи й раціональному природокористуванні .

Для успішної реалізації цих завдань необхідно переглянути концептуальні основи таких галузей, як суспільствознавство, природознавство, екологія, освіта. У процесі перетворення останньої виникає питання — як допомогти молодим людям зрозуміти, що вони будуть жити в іншому, кардинально перетвореному світі, як навчити їх будувати по-іншому, ніж раніше, стосунки з іншими людьми і природою, сформувати в них потреби до співробітництва, без якого не може бути прогресу і процвітання як власної країни, так і світового співтовариства в цілому.

Нова система освіти має проектувати не лише всебічне відтворення стабілізованих норм моральної поведінки, але й готовність їх удосконалювати, творче ставлення до їх вибору й активного розвитку, що допомагає виробленню екологічно здорового способу життя. Освіта має також забезпечувати: зміну пріоритетів існування цивілізації з матеріальних на духовні; самопізнання людиною предмета, дотримання природних енергетичних принципів пізнання — знання чуттєвої сфери; захист від інформаційної наркоманії, тобто від перенасичення знанням; об’єднання людей у єдину планетарну спільноту — землян.

Екологічна освіта входить до числа найважливіших аспектів діяльності Міжнародної спілки охорони природи й природних ресурсів (МСОП). МСОП тісно співробітничає з питань екологічної освіти із Програмою ООН щодо навколишнього середовища (ЮНЕП), яка веде активну пропаганду охорони природи в усьому світі як по власних каналах інформації, так і по каналах системи ООН і неурядових організацій багатьох країн. Тут ключовим моментом є формування нової соціальної й екологічної моральності. На зміну гаслам «Ми не можемо чекати милостей у природи, взяти їх у неї — наше завдання!» або «Людина — цар природи!» мають прийти установки на розумне й дбайливе ставлення до природи.

2. Участь України в забезпеченні переходу до сталого розвитку на міжнародному рівні

У документі «Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку» зазначається, що за роки незалежності країна помітно пожвавила свою участь у міжнародних договорах та інших формах міжнародного співробітництва держав у галузі охорони довкілля для забезпечення сталого розвитку.

Ще як союзна республіка СРСР Україна з 1945 р. мала статус члена — засновника ООН, тобто самостійного суб’єкта міжнародного права. Завдяки цьому ще до початку 90-х років XX ст. Українська РСР була учасницею 18 багатосторонніх міжнародних угод у сфері охорони довкілля. Після проголошення незалежності Верховна Рада ухвалила Закон «Про правонаступництво України» (1991). Цим Україна підтвердила свої зобов’язання щодо міжнародних договорів, укладених Українською РСР.

У подальшому відповідними рішеннями вищих органів влади України юридично оформлено членство держави в низці угод, учасником яких був колишній СРСР (зокрема, Рамсарської Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення переважно як середовище життя водоплавних птахів, від 2 лютого 1971 р.; правонаступництво України визнане Законом України від 29 жовтня 1996 р.). Крім того, Україна вже в статусі самостійної держави приєдналася більш як до 20 багатосторонніх конвенцій екологічної спрямованості. Серед них Конвенція ЕСПО про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату та Кіотський протокол до неї (ратифіковано 4 лютого 2004 р.), Конвенція ООН про біорізноманіття та Картахенський протокол про біобезпеку до цієї Конвенції, Конвенція про транскордонні водотоки та міжнародні озера й низка інших. Нині Україна є Стороною близько 50 багатосторонніх міжнародних угод з охорони довкілля. Питання участі ще в кількох перебуває на стадії вирішення.

Крім багатосторонніх міжнародних конвенцій ООН, значну кількість міжнародних угод, учасницею яких є Україна, було укладено в останнє десятиріччя на двосторонній чи регіональній основі. Так, за роки незалежності на міжурядовому чи міжагентському рівнях укладено близько 40 двосторонніх міжнародних договорів про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища.

Україна як одна із шести причорноморських держав стала Стороною Конвенції про захист Чорного моря від забруднення. Серед країн дунайського басейну підписала та ратифікувала Конвенцію про співробітництво з охорони й сталого використання річки Дунай (Конвенцію про охорону р. Дунай) та низку інших регіональних угод.

Окремий важливий вектор міжнародного співробітництва України — європейський. Зокрема, 1993 р. Україна приєдналася до процесу «Довкілля для Європи» та взяла участь у Конференції на рівні міністрів охорони навколишнього середовища у Люцерні (Швейцарія). Затверджену на конференції «Програму охорони довкілля для Центральної та Східної Європи» Україна використала для ухвалення її Національного Плану дій щодо навколишнього середовища.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Які завдання стоять перед екологічним вихованням і освітою?
  • Запропонуйте шляхи розв’язання цих завдань в умовах школи.
  • Прокоментуйте гасла «Ми не можемо чекати милостей у природи, взяти їх у неї — наше завдання!» або «Людина — цар природи!». Чому вони не відповідають сьогоднішній ситуації на Землі?
  • Охарактеризуйте участь України в забезпеченні переходу до сталого розвитку на міжнародному рівні.

Б. Однією з основних причин виникнення серйозних протиріч у взаєминах людського суспільства з природою є екологічна некомпетентність більшості людей. Для вироблення в кожної людини, починаючи із самого дитинства, екологічного мислення, для виховання усвідомленого дбайливого ставлення до всього живого необхідна цілеспрямована постійна робота батьків, вихователів дитячих установ, учителів. Обговоріть у загальному колі роль освіти в забезпеченні збалансованого розвитку.

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою. Підготувати дані про міжнародні неурядові організації з охорони природи й конференції екологічного напрямку.