Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 62. СТРУКТУРА ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ. КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ Й ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА І ПРАВА УКРАЇНИ

Цілі уроку: актуалізувати знання про Конституцію; дати уявлення про структуру екологічного законодавства України; виявити конституційні основи й загальні засади екологічного законодавства і права України; розвивати навички роботи з різними джерелами інформації; формувати інтерес до теми.

Обладнання й матеріали: довідники, Конституція України, нормативно-правові акти, що регулюють природокористування в Україні, схеми «Джерела екологічного права», «Структура екологічного законодавства України».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Чому Конституцію називають основним законом держави?
  • 2. Як ви розумієте термін «структура»?
  • 3. Що ви знаєте про історію екологічного законодавства України?
  • 4. Як ви вважаєте, яку роль має відігравати екологічне законодавство в сучасній Україні? Поясніть свою відповідь.

Початки національного природоохоронного законодавства сягають часів Київської Русі. У зведенні законів княжої держави «Руській правді» містилося чимало регламентацій, які стосувалися часів і термінів полювання на тих чи інших хутрових звірів, заборони виловлювати деякі породи риб під час нересту, застороги щодо збереження та використання засобів землеробства, бортництва, броварства та інших промислів і ремесел. Тоді ж передбачали й деякі покарання за порушення вимог «Руської правди».

III. Вивчення нового матеріалу

1. Екологічне законодавство України та його структура

Роль права в регулюванні взаємодії природи й суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини по відношенню до природи. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві та стають загальнообов’язковими для виконання і дотримання нормами права.

За В. І. Андрейцевим, екологічне законодавство — це структура, що об’єднує екологічні юридичні норми різного рівня та різної спрямованості. Це норми конституційні, звичайні, а також ті, що орієнтовані на соціальні відносини з приводу охорони різних природних об’єктів. Екологічне законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація зумовлює відносно сталі правові відносини.

Об’єктом екологічного права є сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем і життя й здоров’я громадян, що підлягають охороні з допомогою норм екологічного законодавства.

Особливість екологічного права як комплексної галузі полягає в тому, що до нього належать: земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосфероохоронне, заповідне законодавства, котрі або вже сформувалися в окремі галузі права (земельне, водне, лісове, гірниче), або існують як галузі законодавства, але процес їх формування триває. Саме в цьому виражається комплексний характер екологічного права.

Джерелами екологічного права є різноманітні нормативні акти, що містять еколого-правові норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин.

Системою екологічного законодавства вважають цілісність, яка складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між собою в узаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічної спрямованості. Первісним елементом екологічного законодавства є його норма, яка відіграє базову роль у системі цього законодавства, оскільки перебуває на найнижчому, фундаментальному рівні системи.

Джерела екологічного права

Серед різноманітних форм вираження еколого-правових норм (законів, кодексів, декретів, указів, постанов, розпоряджень, положень, інструкцій, методик, правил і т. п.) найбільш важливими є законодавчі акти. Сукупність усіх законодавчих еколого-правових актів, які регулюють, установлюють або визначають екологічні правовідносини, називають екологічним законодавством. До його складу входять загальні (наприклад, «Про охорону навколишнього природного середовища»), специфічні (наприклад, «Про природно-заповідний фонд») та міжгалузеві (наприклад, Земельний кодекс України) закони.

Структура екологічного законодавства України

2. Конституційні основи й загальні засади екологічного законодавства і права України

Основу екологічного законодавства України становить Конституція, яка визначає засади правового регулювання охорони довкілля. Конституція України встановила право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування заподіяної шкоди, закріпила обов’язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, обов’язок кожного не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. У ст. 16 Конституції зазначено: «Забезпечення екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави».

Конституція встановлює й інші основи екологічного права. Зокрема, засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; основи екологічної безпеки; правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації. Особливою рисою екологічного законодавства України є наявність кодексів і законів. Прийняті в 1970-1990-х роках кодекси стали підґрунтям системи екологічного законодавства. З часу проголошення незалежності в Україні прийнято Кодекс про надра (1994), Лісовий кодекс (1994) , Водний кодекс (1995), Земельний кодекс (2001) та закони — «Про охорону атмосферного повітря» (2001), «Про тваринний світ» (2001). Важливим джерелом екологічного права є Закон України «Про природно-заповідний фонд» (1992), оскільки визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів. Згідно з цим законом, країна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі охорони й використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду на основі багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод.

У концепції збереження біологічного різноманіття України (1997) зазначено, що серед основних напрямів діяльності у сфері збереження біологічного різноманіття є створення національної екологічної мережі (більш докладно про це — у наступному уроці) з метою відновлення природних середовищ існування дикої флори та фауни, покращення стану збереження окремих компонентів біологічного різноманіття, зміцнення екологічних зв’язків та цілісності екосистем.

В Україні напрацьовано та схвалено закони, що регулюють забезпечення екологічної безпеки. До них належать закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (2000), «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» (2000).

Міжнародно-правове регулювання відбувається з допомогою міжнародних конвенцій на рівні ООН, ЄС, дво- та багатосторонніх угод України з іншими державами світу з наданням пріоритету міжнародним еколого-правовим нормам у процесі їх реалізації (застосування), сприяння гармонізації екологічного законодавства з принципами права світового співтовариства, трансформування засад еколого-правового регулювання до рівня міжнародного публічного та приватного права.

Головною метою всієї системи екологічного законодавства України, як і екологічного права в цілому, є забезпечення реалізації екологічних прав громадян і виконання ними передбачених законодавством обов’язків.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Що є об’єктом екологічного права?
  • Розкажіть про джерела екологічного права.
  • Назвіть форми вираження еколого-правових норм.
  • Охарактеризуйте структуру екологічного законодавства України.
  • Назвіть кодекси, які входять до складу екологічного законодавства України.
  • Яка головна мета системи екологічного законодавства України?

Б. Ознайомитися з положеннями Конституції, які регулюють екологічні відносини в Україні. Проаналізувати їх з точки зору гарантування прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.